Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

1.1. сутність фінансів

Термін «фінанси» (finantia – лат.) виник ще в XIII столітті у торговельних містах Італії й спочатку позначав будь-який грошовий платіж, обов’язкову сплату грошей. Надалі термін набув міжнародного поширення й почав використовуватися як поняття, пов’язане із системою грошових відносин між населенням і державою з приводу утворення державних фондів коштів. У результаті такого руху утворюються як фонди коштів держави, підприємств, населення, так і власне грошовий обіг.

Фінанси – це сукупність специфічних економічних відносин, організованих державою, в процесі яких здійснюються процеси розподілу та перерозподілу; формування й використання фондів грошових коштів для здійснення економічних, соціальних і політичних завдань.

Ознаки фінансів:

– матеріальною основою існування й функціонування фінансів виступають грошові відносини між двома суб’єктами, тобто гроші;

– суб’єкти цих відносин мають різні права, до того ж держава як один з них має особливі повноваження;

– у процесі цих відносин формуються централізовані та децентралізовані фонди коштів – бюджет, спеціалізовані фонди та інші, тобто відносини носять фондовий характер;

– регулярне надходження коштів у бюджет не може бути забезпечене без надання податкам, зборам та іншим обов’язковим платежам державно-примусового характеру, що досягається за допомогою правової нормотворчої діяльності держави, створення відповідного фіскального апарату.

За цими ознаками можна виділити фінанси із всієї сукупності грошових відносин. Грошові відносини, що виникають між громадянами або між громадянами та роздрібною торгівлею, не можна віднести до фінансових, оскільки вони регулюються цивільно-правовими методами. Для цих відносин характерним є рівне становище їхніх суб’єктів.

Таким чином, фінанси – це завжди грошові відносини, але не будь-які грошові відносини є фінансовими.

У Центральній Європі в результаті перших буржуазних революцій виник загальнодержавний фонд коштів – бюджет, яким глава держави не міг користуватися одноосібно. Формування й використання бюджету стали носити системний характер, тобто виникли системи державних доходів і витрат з певним складом, структурою й законодавчим закріпленням. Основні групи видаткової частини бюджету не змінювалися багато сторіч. Це такі витрати:

– на військові потреби;

– на управління державою;

– на розвиток економіки;

– на соціальні потреби.

Податки в грошовій формі набули переважного характеру. Раніше доходи держави формувалися за рахунок натуральних податей і трудових повинностей. З розвитком державності й грошових відносин став можливим розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.

Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за виконуваними функціями.

Гроші – це загальний еквівалент.

Фінанси – це економічний інструмент розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД), знаряддя контролю утворення й використання фондів коштів.

Характерними рисами, якими характеризуються фінанси як економічна категорія, є:

– вартісна форма вираження:

– розподільний характер;

– фондова форма утворення й використання.

Фінанси виражають грошові відносини:

– між підприємствами у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

– між підприємствами та вищестоящими організаціями при створенні централізованих фондів коштів і їх розподілі;

– між державою і підприємствами при сплаті податків у бюджетну систему й фінансуванні витрат з неї;

– між державою і громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів;

– між підприємствами, громадянами та позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів;

– між окремими ланками бюджетної системи;

– між страховими організаціями і підприємствами й населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитків при настанні страхового випадку.

До фінансів належать також грошові відносини, що забезпечують кругообіг фондів підприємства.

Головним матеріальним джерелом грошових фондів виступає національний доход країни (НД), що являє собою знову створену вартість або вартість валового внутрішнього продукту (ВВП) за винятком спожитих у процесі виробництва знарядь і засобів виробництва.

За натурально-речовинною формою ВВП складається із всієї маси створених у суспільстві за рік предметів споживання й знову вироблених засобів виробництва, призначених для розширення виробництва і збільшення резервів.