11.2. оцінка ефективності використання оборотних активів

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві характеризується системою показників оборотності оборотних активів.

Оборотність оборотних активів – це тривалість або швидкість одного обороту оборотних активів з моменту авансування коштів у виробничі запаси до випуску готової продукції та її реалізації.

Показники оборотності оборотних активів представлені наступними показниками:

1. Оборотність оборотних активів обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні активи підприємства здійснюють один оборот. Це синтетичний показник, що одночасно відображає результат процесу матеріального відтворення через обсяг реалізації виробленої продукції й вироблених послуг за певний період і ефективність використання в цьому процесі матеріальних цінностей і коштів. Він розраховується як відношення добутку суми середніх залишків нормованих оборотних активів на кількість днів періоду до обсягу реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

,

де Обоа – оборотність оборотних активів (днів);

З – середні залишки нормованих оборотних активів (гривень);

П – тривалість періоду, за який обчислюється оборотність (днів);

Vр – обсяг реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (гривень).

Оборотність оборотних активів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обороту із плановим показником, визначають прискорення або вповільнення оборотності як всіх нормованих оборотних активів, так і окремих статей. Зниження цього показника в динаміці – позитивна тенденція. Він може використовуватись як на рівні підприємства, так і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

2. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, або їхня фондовіддача, характеризує кількість оборотів оборотних активів за звітний період. Він розраховується як відношення обсягу реалізації продукції, товарів, робіт, послуг до суми середніх залишків нормованих оборотних активів. Чим більше оборотів роблять оборотні активи в аналізованому періоді, тим краще вони використовуються.

,

де Ко – коефіцієнт оборотності оборотних активів, або фондовіддача;

З – середні залишки нормованих оборотних активів;

Vр – обсяг реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

3. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті характеризує величину оборотних активів на 1 гривню реалізованої продукції. Він розраховується як відношення суми середніх залишків нормованих оборотних активів до обсягу реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Чим менше оборотних активів припадає на 1 гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

,

де Кз – коефіцієнт завантаження коштів в обороті (коп.);

З – середні залишки нормованих оборотних активів;

Vр – обсяг реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

4. Коефіцієнт ефективності оборотних активів, або їхня рентабельність характеризує, скільки прибутку припадає на 1 гривню оборотних активів. Він розраховується як відношення суми прибутку до середніх залишків нормованих оборотних активів. Чим більший цей показник, тим ефективніше використовуються оборотні активи.

,

де Ке – коефіцієнт ефективності оборотних активів, або рентабельність (коп.);

Пр – сума прибутку від реалізації товарної продукції;

З – середні залишки нормованих оборотних активів.

Поліпшення використання оборотних активів підприємства й підвищення ефективності виробництва може бути досягнуто шляхом:

– раціональної організації виробництва за рахунок скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю й прямі економічні зв’язки з постачальниками;

– прискорення оборотності оборотних активів за рахунок ліквідації наднормативних запасів, реалізації зайвих і непотрібних товарно-матеріальних цінностей;

– удосконалення організації нормування оборотних активів шляхом установлення економічно обґрунтованих оптимальних і конкретних норм і нормативів;

– поліпшення організації забезпечення виробництва товарно-матеріальними цінностями й оптимізації складського запасу;

– скорочення часу перебування продукції в незавершеному виробництві за рахунок його раціональної організації;

– раціоналізації організації збуту продукції й застосування прогресивних форм розрахунків.

Таким чином, через поліпшення використання оборотних активів досягається їхнє вивільнення, яке може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних активів – це пряме скорочення потреби в оборотних активах проти попереднього періоду при одночасному збільшенні обсягу виробництва й реалізації продукції.

Відносне вивільнення оборотних активів виникає тоді, коли, внаслідок поліпшення їхнього використання, підприємство, при незмінній сумі оборотних активів або їхньому незначному збільшенні в плановому році, збільшує обсяг виробництва.

У сучасних умовах, у зв’язку з інфляційними процесами, найбільш реально для підприємств досягти відносного вивільнення оборотних активів. Тому варто приділяти особливу увагу заходам, які сприяють відносному вивільненню оборотних активів.

При управлінні оборотними активами підприємства варто враховувати, що на ефективність їхнього використання впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Зовнішніми факторами, які не залежать від діяльності підприємства, в Україні є:

– високий рівень оподаткування, що призводить до відволікання з обороту значних фінансових ресурсів підприємства, що погіршує його фінансовий стан;

– криза неплатежів у країні призводить до зосередження оборотних активів підприємств на складі, збільшення простроченої дебіторської заборгованості, що призводить, у свою чергу, до його власної неплатоспроможності, погіршення фінансового стану, неплатежів до бюджету, невиплати заробітної плати і, в остаточному підсумку, може призвести до банкрутства;

– високі відсотки за банківський кредит не дають підприємствам можливості поліпшити свій фінансовий стан та здійснювати капітальні вкладення. Таким чином, підприємства не в змозі забезпечити настільки високу рентабельність виробництва, щоб їх сплачувати.