Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

10.2. методи визначення потреби в оборотних активах

При визначенні потреби в оборотних активах підприємства застосовують метод прямого рахунку, аналітичний і економічний методи.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтування розрахунків по кожному елементу оборотних активів з урахуванням всіх змін в умовах діяльності підприємства. Цей метод дозволяє найбільш точно визначити потребу підприємства в оборотних активах. Він використовується при створенні нового підприємства і при періодичному уточненні потреби в оборотних активах діючого підприємства. Його недоліком є висока трудомісткість, перевагою – точність.

Етапи розрахунку потреби в оборотних активах методом прямого рахунку:

– розробка норм запасів по всіх елементах нормованих оборотних активів;

– визначення нормативу в грошовому вираженні для кожного елементу оборотних активів;

– визначення сукупної потреби в оборотних активах шляхом підсумовування окремих нормативів.

Для розроблення норм оборотних активів на кожному підприємстві повинні бути створені комісії, до складу яких входять фахівці відповідних відділів, служб та підрозділів підприємств.

Розроблені на підприємствах на основі Типового порядку норми по кожному елементу оборотних активів подаються на розгляд та затверджуються відповідними міністерствами, відомствами за погодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів України.

У разі істотних змін номенклатури продукції, умов матеріально-технічного постачання та збуту або інших причин норми запасів можуть бути уточнені в цьому ж порядку.

Розрахунок норм запасів необхідно поділити на розрахунок запасів, що прямо впливають на виконання договірних зобов’язань, та на розрахунок, який не впливає безпосередньо на процес виробництва і реалізацію продукції.

До першої частини відносяться розрахунки, що пов’язані з часом, необхідним для підготовки матеріалів, які утворюють матеріальну основу випуску виробів, але не надійшли до основних технологічних операцій.

До другої частини норм запасів відносяться всі види матеріалів, які не пройшли підготовку до технологічного процесу (матеріали в дорозі, матеріали на операціях з поставки, приймання, складування, аналізу та підготовки матеріалів до виробництва).

Норматив оборотних активів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається як добуток суми одноденних витрат, розрахованих виходячи з витрат IY кварталу, на норму запасу в днях.

де Н – норматив оборотних активів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів у грошовому вираженні;

Во – одноденні витрати сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів;

N – норма запасу в днях.

,

де ВIY – витрати IY кварталу;

90 – середня кількість днів за квартал.

Норма запасу в днях для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів містить у собі такі елементи:

– транспортний запас. Визначається як різниця між перебуванням вантажу в шляху від постачальника до споживача (строк вантажообігу) і часом поштового пробігу розрахункових документів, їхнього оформлення відправником вантажу й обробки банками постачальника й покупця (строк документообігу). При наявності декількох постачальників транспортний запас розраховується як середня величина;

– підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів;

– технологічний запас включає час на підготовчі операції, які не є частиною виробничого циклу. Це, наприклад, сушіння лісоматеріалів, розкрій матеріалів, здрібнювання лому. Норма технологічного запасу залежить від умов роботи кожного підприємства й тривалості підготовчих операцій;

– поточний запас. Залежить від частоти й рівномірності поставок товарно-матеріальних цінностей і рівномірності використання їх у виробництві. У норму оборотних активів включають, як правило, середній поточний запас, що дорівнює 50\% тривалості інтервалу між поставками за договорами з постачальниками або виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період. Поставки від декількох постачальників можуть істотно відрізнятися за обсягами і величиною інтервалів між партіями. У цьому випадку інтервал між поставками розраховується як середня величина.

,  де ,

де Nпз – середній поточний запас;

І – середній інтервал між поставками;

Оi – обсяг поставки матеріалів;

Іi – інтервал між поставками в днях;

i – кількість постачальників;

– гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідків можливих перебоїв у поставках, пов’язаних з порушеннями умов договору, затримкою вантажу в дорозі, у розмірі 50\% поточного запасу. На підставі норм оборотних активів у днях, розрахованих за елементами, визначається норматив для окремих видів, груп і в цілому для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів.

Норма оборотних активів у частині матеріалів у дорозі включає період від дати встановленого строку оплати підприємством платіжного доручення до дати прибуття матеріалів на його склад. Розмір цієї частини у днях визначається таким чином: на підставі договорів постачання встановлюються постачальники основних матеріалів, потім – відповідно до фактичних даних за минулий період або на підставі консультацій з транспортними організаціями, що визначають тривалість пробігу вантажу від кожного постачальника.

Із цього часу треба відняти час поштового пробігу платіжного доручення від банку постачальника до банку покупця, час на оброблення документа у постачальника та інше.

У тих випадках, коли один вид матеріалів постачають різні постачальники, час надходження матеріалів в дорозі визначається як середньозважена величина.

Якщо надходження матеріалів збігаються зі строками оплати або вони прибувають раніше настання строку оплати, норма оборотних активів у частині матеріалів у дорозі не встановлюється.

В тих випадках, коли основні матеріали та покупні напівфабрикати в дорозі займають незначну питому вагу в сумарних залишках матеріалів і надходять від значної кількості вантажовідправників, норма оборотних активів у частині матеріалів у дорозі може бути розрахована, виходячи з фактичних даних, як середній фактичний залишок матеріалів у дорозі.

Згаданий залишок поділяється на фактичні одноденні витрати цих матеріалів у тому ж році. Отриманий залишок у днях береться за норму оборотних активів у частині матеріалів у дорозі в цілому по підприємству.

Норму оборотних активів на операції з доставки, приймання, складування, аналізу та підготовки матеріалу для виробництва можна встановлювати у відсотках (від 25 до 50 залежно від галузі) до середніх інтервалів поставок по кожній групі основних матеріалів.

Розрахунок норм оборотних активів на тару проводиться в такій послідовності:

– норма оборотних активів на покупну тару, яку призначено для упаковки готової продукції, визначається в установленому порядку для розрахунку норм оборотних активів на сировину і основні матеріали;

– норма оборотних активів на тару власного виробництва установлюється виходячи з часу від її виготовлення до упакування в неї готової продукції, враховуючи також час, необхідний на накопичення тари для упакування партій готової продукції;

– норма оборотних активів на тару, яка надходить із сировиною та матеріалами, але така, що не підлягає поверненню постачальникам, включає час перебування тари під сировиною і матеріалами, який дорівнює нормі оборотних активів на дані цінності, а також час необхідний на промивання, ремонт і добирання партії тари, якщо ця тара використовується підприємством або підлягає реалізації.

На підприємствах, на яких питома вага запасів тари в загальних запасах товарно-матеріальних цінностей незначна, нормування оборотних активів, виділених для формування запасів тари, проводиться виходячи з фактичних залишків тари. Для цього розраховується середньо-фактичний залишок тари виходячи із залишків на початок кожного місяця 4 кварталу минулого року.

Норма оборотних активів на тару встановлюється в гривнях на 1000 гривень товарної продукції.

Норма оборотних активів на незавершене виробництво визначається діленням потреби в оборотних активах, необхідних для створення запасів напівфабрикатів у виробництві, на суму одноденних витрат на виробництво.

Потреба в оборотних активах на запаси напівфабрикатів у цілому по підприємству розраховується підсумовуванням потреби в оборотних активах на ці запаси, яка розрахована по кожному цеху. Потреба в оборотних активах по цеху встановлюється виходячи з визначення кількості напівфабрикатів, що знаходяться на всіх стадіях виробничого процесу у натуральному вигляді, та їх середньої ціни.

Норми оборотних активів на незавершене виробництво для допоміжних, підсобних виробництв (цехів) розраховуються в тому ж порядку, як і по основному виробництву, але з урахуванням особливостей організації виробництва в кожному з цих цехів.

Середня норма оборотних активів на незавершене виробництво в цілому по підприємству визначається діленням потреби в оборотних активах, яка розрахована по всіх цехах, на суму одноденних витрат на виробництво продукції.

Норматив оборотних активів для незавершеного виробництва визначається як добуток одноденних витрат за планом IY кварталу на тривалість виробничого циклу в днях, скоригованих на коефіцієнт наростання витрат.

,

де Н – норматив оборотних активів для незавершеного виробництва;

Во – одноденні витрати за планом IY кварталу, виходячи з кошторису витрат;

ВЦ – тривалість виробничого циклу в днях;

Кнв – коефіцієнт наростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються розподілом витрат на випуск валової продукції за виробничою собівартістю в IY кварталі планового року на 90 днів.

Тривалість виробничого циклу визначається на підставі даних технологічних карт і інших планових нормативів виробництва й включає час на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого й передачу готової продукції на склад (транспортний запас), перебування продукції між окремими операціями (оборотний запас), а також страховий запас оброблених деталей.

Коефіцієнт наростання витрат характеризує ступінь готовності продукції в незавершеному виробництві, тобто співвідношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Чим більше витрат припадає на перші дні циклу, тим вищий коефіцієнт наростання витрат і більший норматив оборотних активів. При рівномірному наростанні витрат цей коефіцієнт обчислюється в такий спосіб:

,

де Кнв – коефіцієнт наростання витрат;

А – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробництва;

Б – майбутні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять у виробництво із самого початку виробничого циклу. До майбутніх витрат належать всі інші витрати, у тому числі витрати на заробітну плату, електроенергію, амортизаційні відрахування й так далі.

Якщо витрати наростають нерівномірно, то коефіцієнт наростання витрат може бути обчислений у такий спосіб:

,

де Вn – витрати по днях циклу;

Тn – час від початку до закінчення разових операцій у днях;

Вр – витрати, які наростають рівномірно;

ВЦ – тривалість виробничого циклу в днях;

Св – собівартість продукції, що дорівнює сумі витрат по днях циклу.

Норма оборотних активів на готову продукцію визначається часом з моменту приймання готових виробів на склад до здачі розрахункових документів у банк або до оплати продукції з акредитиву, платіжним дорученням, векселем, чеком із лімітованої чекової книжки і встановлюється окремо для готової продукції на складі і для відвантаження готової продукції, розрахункові документи на яку не здані у банк.

Норма оборотних активів у днях на готову продукцію, яка знаходиться на складі, визначається мінімальним часом, що необхідний для:

– комплектування і накопичення продукції до розмірів партії, відповідним замовленням або договором, а також до обсягів транзитних норм;

– підготовки готової продукції для відвантаження (добирання, підсортування, упаковка та інші операції);

– зберігання на складі продукції, яка вивозиться самими покупцями за домовленістю;

– транспортування готової продукції зі складу підприємства до станції залізниці або пристані, навантаження продукції і передачі її транспортним організаціям.

Розрахунок часу на проведення вказаних операцій проводиться диференційовано по окремих видах або групах продукції залежно від умов її приймання, зберігання та відвантаження.

Час, який необхідний для добирання і відвантаження окремих видів продукції, визначається відповідно до порядку здачі продукції на склад та її відвантаження.

Середня норма оборотних активів на готову продукцію на складі, в цілому по підприємству визначається діленням потреби в оборотних активах на всі види готової продукції на складі на одноденний випуск продукції за заводською собівартістю.

Потреба в оборотних активах на готову продукцію в цілому по підприємству визначається як сума потреби в оборотних активах, які розраховані по кожному виробу.

Норма оборотних активів на час оформлення та здачі в банк розрахункових документів встановлюється виходячи з аналізу фактичних даних і приймається до розрахунку норми тільки в межах строку, встановленого обслуговуючим банком для прийняття платіжних доручень, до забезпечення кредиту під розрахункові документи в дорозі.

Ця норма не встановлюється для тієї частини продукції, яка відпускається на умовах попередньої оплати.

Норматив оборотних активів для готової продукції визначається як добуток одноденного випуску товарної продукції в плановому році на норму запасу в днях.

,

де Н – норматив оборотних активів для готової продукції;

Во – одноденний випуск товарної продукції за планом IY кварталу за виробничою собівартістю;

N – норма запасу в днях.

Одноденний випуск товарної продукції обчислюється в загальному порядку шляхом розподілу плану по цьому показнику на IY квартал на 90 днів.

Норма запасу оборотних активів для готової продукції включає час на комплектацію готової продукції, упакування, нагромадження до відвантажувальної партії, оформлення відвантажувальних документів і здачу їх у банк.

Норматив оборотних активів для допоміжних матеріалів визначається в такому ж порядку шляхом множення одноденних витрат за кошторисом витрат на виробництво на норму запасу в днях.

Норматив оборотних активів по паливу встановлюється для всіх видів палива, що використовується як з технологічною метою, так і для господарських потреб, в аналогічному порядку. Треба при цьому мати на увазі й потребу в паливі для невиробничої сфери, оскільки в кошторисі витрат на виробництво ця витрата не передбачена.

Норматив оборотних активів на запасні частини для ремонтів машин, обладнання, транспортних засобів визначається з урахуванням їх вартості за ціною придбання й норми оборотних активів. Норма оборотних активів розраховується укрупненим методом виходячи із середньорічних фактичних залишків запчастин і середньої вартості діючого виробничого й силового обладнання і транспортних засобів за ціною придбання на 1000 гривень вартості обладнання.

Норматив оборотних активів для МШП визначається тільки для їхніх складських запасів, оскільки МШП в експлуатації в межах границі істотності, визначеної підприємством відповідно до ПСБУ, враховуються в складі нематеріальних активів і до складу оборотних активів не належать. Норматив визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру використання їх у виробництві (господарський інвентар, спецодяг, змінне обладнання тощо) у загальному порядку.

Норматив оборотних активів для витрат майбутніх періодів визначається як витрати, що здійснюються в плановому році з урахуванням зміни суми коштів, вкладених у ці витрати на початок планового року, на витрати, які включаються до собівартості продукції планового року відповідно до кошторису витрат на виробництво.

,

де Н – норматив оборотних активів для витрат майбутніх періодів;

Вм – сума коштів, вкладених у витрати майбутніх періодів на початок планового року, за винятком отриманих банківських кредитів;

Вп – витрати, які здійснюються в плановому році, передбачені відповідними кошторисами;

Всв – витрати, які включаються в собівартість продукції планового року, передбачені кошторисом витрат на виробництво.

Загальна потреба підприємства в оборотних активах (сукупний норматив) визначається як сума окремих нормативів за видами оборотних активів.

,

де Нзаг – сукупний норматив оборотних активів підприємства;

Нi – норматив окремого виду оборотних активів;

i – вид оборотних активів.

Виходячи із загальної потреби в оборотних активах, розраховується приріст (зменшення) їх нормативу в плановому періоді і включається у фінансовий план підприємства. При цьому у фінансовому плані повинні бути передбачені відповідні джерела фінансування.

Норми оборотних активів як по окремих видах, групах матеріальних цінностей, так і по елементах оборотних активів уточнюються одночасно з розробленням прогнозів розвитку підприємства на кожний рік.

Норми оборотних активів підлягають уточненню у випадках суттєвих змін показників, які покладені в основу визначення цих норм, зокрема:

– на основні і допоміжні матеріали, паливо та інші матеріальні цінності – у випадках зміни: норм запасів, передбачених матеріально-технічним забезпеченням; постачальників; засобу перевозок матеріалів; умов поставки; структури і цін, споживаних матеріалів;

– на незавершене виробництво – у випадках зміни технології і організації виробництва, асортименту продукції, що виробляється, тривалості виробничих циклів окремих видів продукції, введення в дію нових виробництв і цехів тощо;

– на готову продукцію – у випадках зміни умов замовлень торговельних організацій, збуту продукції, її комплектування, упаковки та відвантаження, зміни асортименту вироблюваної продукції, норм розрахунків тощо.

Норми оборотних активів, розраховані виходячи з аналізу фактичних залишків матеріальних цінностей уточнюються у випадках суттєвих змін стану їх залишків.

Розрахунок норм оборотних активів по окремих видах і групах матеріальних цінностей, які підлягають уточненню, проводиться відповідно до зазначеного Типового порядку, а також методичних рекомендацій, затверджених відповідними міністерствами і відомствами та державними адміністраціями відповідного рівня.

У разі зміни норми оборотних активів у днях на окремий вид або групу матеріальних цінностей вносяться зміни в днях до затверджених норм оборотних активів у цілому по елементу. Ця поправка визначається виходячи з норм оборотних активів та питомої ваги даних матеріальних цінностей в загальній сумі витрат по однойменному елементу оборотних активів. Поправка дорівнює різниці між уточненою та раніше діючою нормами оборотних активів по даному виду матеріальних цінностей, помноженій на питому вагу даних цінностей в загальній сумі витрат і поділеній на 100.

У випадках змін структури витрат матеріалів або асортименту вироблюваної продукції уточнення норми оборотних активів у цілому по елементу проводиться виходячи із діючих норм на окремі види (групи) матеріалів або продукції та нових значень питомої ваги цих матеріалів (продукції) в загальній сумі витрат (випуску продукції) за прогнозом.

Аналітичним методом потреба в оборотних активах визначається з обліком середніх фактичних залишків нормованих оборотних активів по їхньому загальному обсягу без визначення окремих нормативів у базовому періоді й факторів, що впливають на цю величину.

Визначення нормативу проводиться в наступному порядку:

– аналізуються всі фактичні залишки нормованих оборотних активів з метою виявлення зайвих, непотрібних і неліквідних товарно-матеріальних цінностей;

– аналізуються всі стадії незавершеного виробництва;

– аналізуються причини нагромадження готової продукції на складі;

– аналізуються всі фактори, що вплинули на величину потреби в оборотних активах, і дається кількісна оцінка цим факторам.

Таким чином, при розрахунку нормативу враховуються всі умови роботи підприємства в плановому році.

,

де Нпл – плановий норматив оборотних активів;

Зоазр – середні фактичні залишки нормованих оборотних активів у звітному році;

Р – резерви зниження залишків нормованих оборотних активів;

Тр – темпи росту обсягу виробництва в плановому році;

ΔФ – вплив різних факторів на величину нормативу оборотних активів у плановому році.

Факторами, які можуть впливати на величину нормативу оборотних активів, є зміна цін на ресурси, структурні зрушення в оборотних активах, прискорення оборотності оборотних активів тощо.

Економічний метод або метод коефіцієнтів застосовується для коректування нормативу оборотних активів, розрахованого методом прямого рахунку у зв’язку зі змінами виробничої програми й швидкості оборотності оборотних активів.

Особливість визначення потреби в оборотних активах економічним методом полягає в тому, що обчислений методом прямого рахунку норматив на поточний рік ділиться на дві частини.

До першої частини належать окремі нормативи оборотних активів по статтях, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво. Це сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво і готова продукція. Тут визначається виробничий норматив.

Друга частина – це статті нормованих оборотних активів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво, тобто запасні частини для ремонтів обладнання, малоцінні й швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів. Визначається невиробничий норматив.

Для визначення нормативу оборотних активів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів росту виробничої програми в плановому періоді.

,

де Нвп – плановий виробничий норматив;

Нвф – фактичний виробничий норматив;

Трв – темп росту обсягу виробництва в плановому році.

Отримана величина коригується на прискорення оборотності оборотних активів у плановому році та індекс росту цін.

Невиробничий норматив визначається шляхом коректування фактичного невиробничого нормативу звітного року на непрямий вплив темпів росту обсягу виробництва.

,

де Ннвп – плановий невиробничий норматив;

Ннвф – фактичний невиробничий норматив;

Кс – коефіцієнт співвідношення темпів росту нормованих оборотних активів і темпів росту обсягів виробництва за 3 роки в порівнянних цінах. Іноді цей коефіцієнт пропонується приймати в розмірі 50\%.

Отримана величина також коригується на прискорення оборотності оборотних активів у плановому році та індекс росту цін.

Аналітичний і економічний методи застосовуються в сполученні на давно працюючих підприємствах, що мають статистичні дані за ряд років і перспективну виробничу програму. Доцільно також застосовувати ці методи на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об’єднань, а також у процесі перспективного планування й прогнозування.