8.2. митні платежі

В Україні застосовуються наступні види ставок мита:

– адвалорна. Нараховується у відсотках митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом;

– специфічна. Нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару й інших предметів, що обкладаються митом;

– комбінована. Поєднує ці два види митного обкладання.

Ввізне мито нараховується на товари й інші предмети при ввозі на митну територію України. Ввізне мито застосовується диференційовано:

– до товарів і інших предметів, що походять із країн, що входять разом з Україною в митні союзи або спільні спеціальні митні зони, що мають з нею, і у випадку встановлення якого-небудь спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

– до товарів і інших предметів, що походять із країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб’єкти господарювання цих країн або союзів мають пільги відносно мита, за винятком випадків, коли зазначені мита і пільги до них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, і використовуються пільгові ставки мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

– до інших товарів і предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Вивізне мито нараховується на товари й інші предмети при їхньому вивозі за межі митної території України.

На деякі види товарів та інших предметів може встановлюватися сезонна ввізна і вивізна ставка мита на термін не більш чотирьох місяців з моменту їхнього встановлення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників і у випадках, передбачених законами України при вивозі і ввозі товарів, незалежно від інших видів мита можуть використовуватися його особливі види:

– спеціальна ставка мита;

– антидемпінгова ставка мита;

– компенсаційна ставка мита.

Спеціальна ставка застосовується:

– як спосіб захисту українських виробників;

– як спосіб захисту національного товаровиробника, у випадку, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах і (або) за таких умов, що створюють значну небезпеку або її погрозу заподіяння значних утрат національному товаровиробнику;

– як запобіжний захід щодо учасників ЗЕД, що порушують національні інтереси в сфері ЗЕД;

– як відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів і економічних груп, що обмежують здійснення законних прав і інтересів суб’єктів ЗЕД або ущемляють інтереси України.

Антидемпінгова ставка мита застосовується:

– у випадку ввозу на територію України товарів, що є об’єктом демпінгу і створюють погрозу втрат національному товаровиробнику;

– у випадку вивозу за межі митної території України товарів з ціною, істотно меншою цін інших експортерів товарів, або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивозу, якщо воно заподіює втрати;

– компенсаційна ставка мита застосовується:

– у випадку ввозу на митну територію України товарів, що є об’єктом субсидованого імпорту, який заподіює збиток національному товаровиробнику;

– у випадку вивозу за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, споживання, транспортування, експорту, безпосереднього споживання на які побічно видавалася субсидія, якщо такий вивіз заподіює збиток.

Нарахування мита на товари й інші предмети, що підлягають митному обкладанню, здійснюється на основі їхньої митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетинання митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:

– на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України;

– комісійні і брокерські виплати;

– плата за використання інтелектуальної власності, що належить до даного товару й інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо або побічно як умова їхнього ввозу (вивозу).

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів або у випадку неможливості перевірки її розрахунку митні органи визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари й інші предмети, ціни на подібні товари й інші предмети, що діють у ведучих країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Мито вноситься в Державний бюджет України і перераховується в митні органи, а щодо товарів і інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, – підприємствам зв’язку.

Країною походження товарів вважається країна, де товари були цілком зроблені або піддані достатній переробці або обробці.

Цілком зробленими в даній країні товарами вважаються:

– корисні копалини, добуті в межах її території або економічної зони;

– живі тварини, вирощені в ній;

– продукція, отримана в ній від живих тварин;

– зроблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу;

– продукція морського промислу, отримана або зроблена у Світовому океані судами даної країни, а також судами, орендованими (зафрахтованими) нею;

– вторинна сировина і відходи, що є результатом виробництва або інших операцій, здійснених у даній країні;

– товари, зроблені в даній країні винятково з продукції, зазначеної в попередніх пунктах.

При перетині митного кордону може застосовуватись критерій «достатньої переробки», коли вартість виготовленого товару, до якого застосовується визначення, розраховується на підставі вартості цього товару, в країні виробника-експортера товару.

Слід зауважити, що критерій «достатньої переробки» загалом може полягати у виконанні певних правил, таких як заміна товаром після переробки товарної позиції ТН ЗЕД, а також коли відсоток додатково використаного матеріалу або додана до вартості товару вартість переробки досягає фіксованої межі. Крім цього, можна керуватися переліком виробничих або технологічних процесів, достатніх або недостатніх для того, щоб товар вважався походженням з тієї країни, де ці процеси мали місце.

Суттєво впливає на застосування митно-тарифних засобів регулювання щодо імпортованого товару виконання вимог «безпосередньої закупівлі» та «безпосереднього відвантаження».

Вимоги «безпосередньої закупівлі» полягають у тому, що імпортер уклав угоду купівлі з фірмою, зареєстрованою у країні, що розвивається, та на яку поширюється тарифний преференційний режим.

Вимоги «безпосереднього відвантаження» полягають у тому, що товари з країни-виробника мають відвантажуватися безпосередньо до країни, яка надає даному товару тарифні преференції.

Розглянуті три позиції визначення країни походження товару відображаються в одному документі, який підтверджує експорт товару з країни, якій надано преференційний режим у країні імпорту.

Документом, що посвідчує походження товару з країн, що розвиваються, та на які поширюється тарифний преференційний режим, є сертифікат походження товару за формою «А», ухвалений у рамках Загальної системи преференцій.

Сертифікат за формою «А» видається у країні-виробникові товару та пред’являється митному органу в країні імпорту. Він передбачає, що різниця між фактичною та заявленою у сертифікаті кількістю товару не має перевищувати 5 відсотків. Для товарної партії вартістю менше 5000 американських доларів сертифікат не потрібен, а визначення країни походження проводиться за рахунком-фактурою або за товарно-супроводжувальними документами даної партії товару.

Особливістю сертифіката за формою «А» є те, що він має видаватись країною експорту, а отримувач мусить бути стороною зовнішньоекономічної угоди та резидентом країни імпорту. Сертифікат має бути заповнений належним чином. Критерії походження товару відображаються у графі 8 та позначаються такими символами:

Р – товар повністю вироблено в країні експорту;

Рк – товар виготовлено в одній з країн, на яку поширюється тарифний преференційний режим, та оброблено чи перероблено в інших подібних країнах.

У = … – товар вироблено в країні експорту з використанням імпортних компонентів походженням з непреференційних країн. При цьому, після літери «У» на місці «…» проставляється відсотковий вміст таких компонентів у загальній вартості експорту товару на базі ціни FOB. Для отримання преференційного режиму відсотковий показник має бути нижче або дорівнювати 50 відсоткам.

Відсутність сертифіката, неможливість його пред’явлення митному органу або невиконання інших умов, передбачених угодою, зобов’язує імпортера сплатити ввізне мито за максимальними ставками. Повернення стягнутого мита можливе тільки в разі пред’явлення митному органу сертифіката не пізніше, ніж через один рік після ввезення товару. Після цього терміну питання повернення мита не розглядається.

Таким чином, єдиним документом, який посвідчує країну походження товару, згідно з Угодою про уніфіковані правила визначення походження товару з країн, що розвиваються, є відповідним чином оформлений сертифікат за формою «А». Тарифні преференції надаються за наявності такого сертифіката та в разі виконання умов «безпосереднього відвантаження» та «безпосередньої закупівлі».

Особливу увагу слід звернути на те, що на імпортовані товари, стосовно яких порушено хоча б одну з розглянутих вимог, тарифні преференції не поширюються. Під час митного оформлення мито нараховується на загальних підставах.

Порядок визначення ввізного (імпортного) мита.

Ввізне мито визначається при здійсненні митного оформлення товарів, що ввозяться по ЗЕД на митну територію України з метою вільного використання на цій території, з урахуванням передбачених законом винятків.

Платниками ввізного мита є суб’єкти ЗЕД – юридичні особи і громадяни-підприємці відповідно до закону.

Митне оформлення і пропуск товарів може здійснюватися тільки після оплати за встановленими законодавчо ставками ввізного мита, якщо інше не передбачено законодавством.

До товарів, зроблених у країнах, що входять разом з Україною в митні союзи або створюють разом з нею спеціальні зони, застосовуються диференційовані ставки мита.

У випадку невиконання правил, установлених відповідною угодою про вільну торгівлю, а також якщо товари входять у перелік винятків відповідної угоди про вільну торгівлю, та до товарів із зазначених країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

При ввозі предметів дитячого асортименту відповідні ставки мита зменшуються на 50 \%.

Товари, що ввозяться в Україну і не підлягають обкладанню ввізним митом, визначаються в Класифікаторі звільнення від обкладання ввізним митом (додаток №1). При митному оформленні таких товарів увізне мито нараховується умовно.

Нарахування ввізного мита проводиться в національній валюті України і визначається або декларантом при заповненні ЗЕД, або митним інспектором під час митного оформлення.

Підстава для нарахування ввізного мита:

– при використанні адвалорної ставки ввізного мита – митна вартість товарів, визначена відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф»;

– при використанні специфічної ставки ввізного мита – кількісні показники товарів відповідно до одиниць виміру товарів або їхніх якісних характеристик. При цьому специфічна ставка, визначена в іноземній валюті, перерозраховується в національну валюту України за офіційним курсом НБУ.

Ввізне мито підлягає сплаті в національній валюті України до або на момент здійснення митного оформлення.

Ввізне мито сплачується за ставками, що діють на день подання ЗЕД для митного оформлення.

Сплата ввізного мита може бути здійснена шляхом переказу коштів безготівковим шляхом на депозитний рахунок митниці або внесення зазначених коштів готівкою в касу, а також внесення авансових сум.

Суми переплати можуть бути повернуті особі, що декларувала товар, на її вимогу протягом року з моменту митного оформлення або зараховані на рахунок .

Сума ввізного мита, несплачена в термін, на який була дана відстрочка або розстрочка її сплати, а також несплачена в результаті дій, що спричинили її нестачу, списуються за розпорядженням митних органів у безперечному порядку.

Сума не сплаченого вчасно мита списується за увесь час заборгованості бюджету з урахуванням пені в розмірі 0,2 \% суми недоїмки за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

До митних зборів, що нараховуються по ЗЕД, відносяться наступні їхні види:

– за митне оформлення товарів та інших предметів;

– за оформлення тимчасово завезеного (вивезеного) майна під зобов’язання його зворотного ввозу (вивозу);

– за митне оформлення товарів при транзиті;

– за митне оформлення товарів у випадку ввозу на митний ліцензійний склад;

– за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

– за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і приміщеннях підприємств, де зберігаються товари й інші предмети, або в неробочий час, установлений митницею, тощо.

Митні збори, що нараховуються по ЗЕД, оплачуються при кожному здійсненні митного оформлення товарів і інших предметів.

У національній валюті митні збори сплачуються:

– суб’єктами підприємницької діяльності й інших організацій з місцезнаходженням на території України, що створені і діють відповідно до законодавства України;

– філіями, представництвами іноземних фірм, іноземними авіакомпаніями, міжнародними організаціями з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність у відповідності до законів України;

– дипломатичними, консульськими, торговими й іншими представництвами України за рубежем, що використовують імунітет і дипломатичні привілеї;

– філіями і представництвами підприємств і організацій України за рубежем, що не здійснюють підприємницьку діяльність;

– фізичними особами з місцем постійного проживання на території України;

– у національній або іноземній валюті митні збори можуть сплачувати;

– суб’єктами підприємницької діяльності й інших організацій з місцезнаходженням за межами України, що створені і діють відповідно до законодавства іноземних держав, у тому числі юридичними особами й іншими суб’єктами підприємницької діяльності за участю юридичних осіб і інших суб’єктів господарювання України;

– іноземними дипломатичними, консульськими, торговими й іншими представництвами, міжнародними організаціями і їхніми філіями, розташованими на території України, що використовують імунітет і дипломатичні привілеї;

– представництвами інших організацій і фірм в Україні, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України;

– фізичними особами з місцем постійного проживання поза територією України.

Митні збори можуть сплачуватися як безготівковим шляхом на рахунок митної установи, так і внесенням сум митних зборів готівкою в касу митниці або через касу банку «Аваль». Також митні збори можуть сплачуватися внесенням авансових сум на рахунок митниці.

За заявою платника і при наявності гарантії банку митниця має право надати відстрочку або розстрочку сплати митних зборів на термін, що не перевищує одного місяця.

Збори за митне оформлення не сплачуються у випадках, якщо:

– ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного (службового) використання дипломатичних, консульських представництв іноземних держав в Україні, а також міжнародних, міжурядових організацій, представництв іноземних держав та інших, котрі використовують імунітет і дипломатичні привілеї;

– ввозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення ЗЕД.

Збори за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю та територіях і приміщеннях підприємств, де зберігаються такі товари й інші предмети, не сплачуються у випадку проведення митного оформлення в зонах митного контролю на територіях, де знаходяться підрозділи митних установ.

Термін перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування під митним контролем при імпорті товарів обчислюється:

1. При ввозі автомобільним транспортом – з дати, зазначеної при доставці товарів у митницю призначення, а при доставці раніше цієї дати – з дати фактичної доставки товарів у митницю призначення;

2. При ввозі залізнодорожним транспортом – з дати одержання митницею призначення інформації залізниці про прибуття вантажу і проставляння штампа «Під митним контролем» на товаросупроводжувальні документи;

3. При ввозі водяним транспортом:

3.1. У випадку здійснення митного оформлення митницею, у зоні діяльності якої знаходиться порт:

3.1.1. якщо одержувач вантажу розташований у зоні діяльності цієї митниці, – з дати одержання митницею інформації порту про прибуття вантажу;

3.1.2. якщо одержувач вантажу розташований у зоні діяльності іншої митниці, – з дати одержання дозволу на митне оформлення вантажу в митниці, у зоні діяльності якої знаходиться порт.

3.2. якщо митне оформлення здійснюється в іншій митниці, – з дати, зазначеної в провізній відомості як термін доставки товарів у митницю призначення, а у випадку доставки раніше цієї дати – з дати фактичної доставки товарів у митницю призначення.

4. При ввозі повітряним транспортом:

4.1. У випадку здійснення митного оформлення митницею, у зоні діяльності якої знаходиться аеропорт, – з дати одержання митницею інформації складу аеропорту про прибуття вантажу і проставляння штампа «Під митним контролем» на товаросупроводжувальні документи;

4.2. Якщо митне оформлення здійснюється в іншій митниці, – з дати, зазначеної в провізній відомості як термін доставки товарів у митницю призначення, а у випадку доставки раніше цієї дати – з дати фактичної доставки товарів у митницю призначення.

Митний збір за перебування товарів під митним контролем нараховується, починаючи з четвертого календарного дня з дати ухвалення відповідного рішення митною організацією.

Митний збір за перебування товарів під митним контролем не нараховується за весь період перебування під митним контролем у випадках:

– збереження товарів на ліцензійних складах і перебування їх у магазинах безмитної торгівлі;

– тимчасового ввозу на митну територію України і тимчасового вивозу предметів за межі митної території України;

– транзиту товарів через митну територію України;

– перебування товарів у спеціальних митних зонах.

Акцизний збір нараховується в національній валюті України на імпортовані товари суб’єктами ЗЕД, незалежно від дати складання й умов контракту, що сплачується одночасно з митом і митними зборами в момент оформлення вантажної митної декларації із метою вільного використання підакцизних товарів на митній території України.

Товари, по яких не був сплачений акцизний збір, не підлягають митному оформленню, за винятком, якщо вони звільнені від обкладання цим податком.

Об’єктом оподатковування акцизним збором є:

– митна вартість товарів (продукції), що імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в рамках бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їхньої вартості, або з частковою оплатою;

– вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, зроблених українськими виробниками на давальницьких умовах;

– митна вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що ввозяться на територію України, включаючи зроблені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані;

– митна вартість продукції, що повертається на митну територію України з зони митного контролю (магазини безмитної торгівлі), перерахована у валюту України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діє на момент митного оформлення.

До об’єктів оподатковування акцизним збором не відносяться:

– підакцизні товари, експортовані за межі митної території України за іноземну валюту;

– зразки підакцизних товарів, тимчасово ввезених на митну територію з метою показу або демонстрації на час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків під зобов’язання організатора виставки про зворотний вивіз цих зразків, що залишаються власністю іноземних юридичних осіб.

Базою оподаткування (основою нарахування) при визначенні суми акцизного збору з використанням ставки акцизного збору у відсотках є:

– при ввозі підакцизних товарів на митну територію України – митна вартість, причому вона не може бути меншою, ніж мінімальна митна вартість, що визначена КМУ;

– при митному оформленні готової продукції з давальницької сировини українського замовника, що повертається на митну територію України, або готової продукції із сировини іноземного виробника, що реалізується на митній території України, – митна вартість готової продукції, причому вона не може бути меншою, ніж мінімальна митна вартість, що визначена КМУ.

Базою оподаткування (основою нарахування) при визначенні суми акцизного збору з використанням ставки акцизного збору у фіксованих сумах при ввозі товарів є їхня вага, обсяг, кількість або інший натуральний показник, визначений у фізичних одиницях виміру.

Акцизний збір не нараховується на:

1) підакцизні товари, ввезені в Україну підприємствами – виробниками підакцизних товарів безпосередньо для виробництва цих товарів, за наявності довідки податкової інспекції (адміністрації), виданої за місцем розташування підприємства, одна копія якої залишається в митному органі;

2) легкові автомобілі спеціального призначення для інвалідів за наявності довідки органів соціального забезпечення про оплату ними їхньої вартості;

3) легкові автомобілі спеціального призначення (швидка допомога, міліція й ін.) відповідно до переліку, визначеного КМУ;

4) підакцизні товари, переміщувані транзитом;

5) підакцизні товари, ввезені в режимі тимчасового ввозу під зобов’язання їхнього зворотного вивозу;

6) конфісковане, наслідуване, безхазяйне майно, а також цінності, що перейшли за правом спадкування у власність держави;

7) товари, що поставляються в Україну як гуманітарна допомога;

8) підакцизні товари, ввезені в Україну при виконанні положень міжнародних договорів з її участю, якщо необхідна угода передбачає звільнення від цього податку.

У випадку реалізації або відчуження вище перерахованих підакцизних товарів акцизний збір сплачується на загальних умовах.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках до митної вартості, визначається за формулою:

Са = В * А,

де Са – сума акцизного збору, В – митна вартість, А – ставка акцизного збору.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, визначається за формулою:

Са = Н * А,

де Н – кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених законом.

Датою виникнення податкових зобов’язань при ввозі (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації з вказівкою в ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.

ПДВ сплачується одночасно зі сплатою мита і митних зборів. Товари, по яких не був сплачений податок на додаткову вартість, митному оформленню не підлягають, крім випадків, коли вони підлягають звільненню від обкладання цим податком.

Платники ПДВ на товари, що імпортуються в Україну, перераховують кошти на спеціальні рахунки митних органів, крім випадків застосування податкового векселя як засобу платежу. Суми ПДВ сплачуються в національній валюті і зараховуються в державний бюджет.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції по ввозу (пересиланню) товарів на митну територію України й одержанню робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їхнього використання (споживання) на митній території України, у тому числі операції по ввозу (пересиланню) майна за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки.

По операціях, що не підлягають декларуванню митними органами, ПДВ нараховується і сплачується податковим адміністраціям.

У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники податку на додану вартість в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації, виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Сума ПДВ нараховується за формулами, де Спдв – сума ПДВ; Са – сума акцизного збору; В – митна вартість; См – сума ввізного мита; П – ставка податку на додаткову вартість (20 \%):

– на товари, що обкладаються митом і акцизним збором:

;

– на товари, що обкладаються тільки митом:

;

– на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

;

– на інші товари, що не підлягають обкладанню митом і акцизним збором:

.

Якщо митна вартість менша, ніж договірна (контрактна) вартість для нарахування ПДВ, то застосовується вартість договірна (контрактна) відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про ПДВ».

При ввозі (пересиланні) на митну територію товарів, на які встановлений акцизний збір, без застосування податкового векселя порядок і терміни сплати ПДВ аналогічні порядку і термінам сплати ввізного мита і митного збору.

За умови застосування податкового векселя моментом сплати ПДВ є момент подання митниці для оформлення трьох екземплярів податкового векселя.

Відшкодування податку на додаткову вартість здійснюється податковими органами.

Не сплачені у визначений термін суми ПДВ по товарах, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, а також суми цього податку, не сплачені внаслідок інших дій, що призвели до їх недоїмки, стягуються у встановленому законодавством порядку.

Платники ПДВ при ввозі (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов’язання, що включається в суми податкових зобов’язань платника податків у податковому періоді, на який приходиться тридцятий календарний день із дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо в бюджет не сплачується і враховується в розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, у якому вексель погашений.

У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податків.

Платник податків може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів у бюджет, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника в тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, і не включається до складу його податкових зобов’язань.

Обов’язки щодо погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; відсотки або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

Податкові векселі, виписані платниками податків, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п’яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними в підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про ПДВ», і мають заборгованість по цьому податку (крім реструктуризованої відповідно до законодавства) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, в якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається ДПАУ за запитом платника податків і відновлюється кожні три календарних місяці.

Податкові векселі, виписані іншими платниками податків, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Дія податкового векселя не поширюється на операції по ввозу (пересиланню) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) і товарів, що відносяться до товарних груп 1–24 Гармонізованої системи опису і кодування товарів.

Термін, на який видається податковий вексель, не може перевищувати 30 днів, включаючи дату його видачі. При ввозі (пересиланні) окремих видів товарів, перелік яких затверджується КМУ, може видаватися податковий вексель з терміном погашення до 90 днів.