Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

7.3. показники рентабельності. розподіл прибутку

Абсолютна сума валового прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання.

Прибуток – це частина чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності. Щоб зробити висновок щодо рівня ефективності роботи підприємства, яке отримало прибуток, необхідно порівняти його з понесеними витратами.

Витрати, у свою чергу, можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції. Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовується в розрахунках. Витрати можуть бути використані залежно від видів діяльності підприємства, їх елементів, місць виникнення й так далі. Прибуток може прийматися в розрахунок як від реалізації продукції, так і валовий або чистий.

З іншого боку, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої й фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, які використовуються в розрахунках. Авансований капітал може розглядатись як власний, так і позиковий; направлений як у необоротні, так і в оборотні активи.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У широкому сенсі рентабельність означає прибутковість, прибутковість виробництва й реалізації всієї продукції, товарів, робіт, послуг або окремих її видів, прибутковість підприємства в цілому як суб’єкта господарської діяльності, прибутковість окремих галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов’язана з одержанням прибутку, однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. При цьому розраховують, наприклад, такі показники рентабельності:

1) рентабельність продукції (робіт, послуг), що розраховується як відношення прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг);

2) рентабельність основної діяльності як відношення прибутку до обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) в оптових цінах;

3) рентабельність власного капіталу як відношення прибутку до суми власного капіталу підприємства;

4) рентабельність активів підприємства по видах активів як відношення прибутку до вартості окремого виду активів (оборотних або необоротних);

5) рентабельність підприємства в цілому як відношення прибутку до суми всього капіталу підприємства або всіх його активів, тобто до валюти балансу.

Для розрахунку рентабельності використовується, як правило, валовий прибуток (крім рентабельності продукції). Однак зовнішні користувачі – банки, акціонери й ін. використовують показник чистого прибутку, тому що саме він залишається в розпорядженні підприємства.

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу.

Розподіл прибутку, отриманого підприємством, здійснюється в наступному порядку:

– між підприємством і державою, тобто між виробничою й невиробничою сферою через вилучення в порядку, установленому законодавством, податку на прибуток;

– між фондом нагромадження, що направляється на розширене відтворення, і фондом споживання в порядку, регламентованому статутними або іншими документами усередині підприємства (крім відрахувань у страховий фонд, відповідно до діяльності акціонерних товариств);

– між власниками підприємства у вигляді дивідендних виплат і трудовим колективом у вигляді економічного стимулювання, що регламентується внутрішніми документами підприємства, зокрема колективним договором, що укладають власники підприємства в особі його адміністрації і трудовий колектив в особі профспілкового комітету або іншого виборного органу тощо.

На всіх стадіях розподілу прибутку існують об’єктивні протиріччя між учасниками розподільного процесу. На першій стадії це протиріччя регулюється державою через установлювані законодавчо пропорції розподілу (ставка й порядок вирахування податку на прибуток). На другій і третій стадіях врегулювання здійснюється усередині підприємства, і завдання фінансової служби підприємства – дати для цієї мети економічно обґрунтовані пропозиції.

Таким чином, з валового прибутку підприємства в першу чергу сплачується податок на прибуток, а потім чистий прибуток розподіляється усередині підприємства. У ході такого розподілу можуть створюватися наступні фонди: страховий, розвитку виробництва, соціального розвитку, матеріального заохочення, дивідендів та інші, виходячи з особливостей діяльності, цілей і завдань підприємства тощо.