Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

6.2. планування виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг

Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг планується на підприємстві з розрахунку на рік, квартал. Додатково можуть застосовуватися оперативні форми планування з метою контролю надходження виручки від реалізації товарів, робіт, послуг на рахунок підприємства. При річному плануванні виручка від реалізації розраховується під час розробки річного фінансового плану (балансу прибутків і видатків підприємства). Цей план складається на рік з розбивкою по кварталах. При оперативному плануванні використовується платіжний календар, що являє собою фінансовий план, який охоплює всі витрати й надходження як у готівковій, так і в безготівковій формах. Касовий план як форма оперативного плану являє собою план обігу коштів у наявній формі.

Виручка від реалізації продукції на підприємстві може бути розрахована за оптовими цінами підприємства і в оптово-роздрібних цінах. При її плануванні застосовуються прямий метод і метод наближеного рахунку.

Метод прямого рахунку полягає у визначенні планового розміру виручки від реалізації за кожним видом продукції або асортиментної групи з наступним підсумовуванням отриманих результатів і визначенням загальної її суми.

,

де Ц – ціна за кожний з видів продукції;

i – вид продукції;

V – обсяг реалізованої продукції кожного виду в натуральному вираженні.

Обсяг реалізованої продукції кожного виду, у свою чергу, визначається як обсяг товарної продукції кожного виду, скоригований на зміну залишків нереалізованої продукції даного виду на складі на кінець планового періоду в порівнянні з його початком.

,

де Зпр – залишки нереалізованої продукції на початок планового року в натуральному вираженні по кожному виду продукції;

ТП – товарна продукція на плановий рік по кожному її виду;

Зкр – залишки нереалізованої продукції на кінець планового року в натуральному вираженні по кожному виду продукції.

Даний метод застосовується на підприємствах, які мають невеликі асортименти виготовлюваної продукції та уклали договори на її реалізацію до початку планового періоду. Перевагою цього методу є його точність, а недоліком – трудомісткість, при значному асортименті продукції, а також неможливість застосування, при відсутності сформованого до початку планового року портфеля замовлень.

Якщо підприємство має у своєму розпорядженні прогнозні індекси зміни цін на продукцію в плановому періоді, то розрахована виручка від реалізації коригується з урахуванням цих індексів.

Метод наближеного рахунку полягає у визначенні планового розміру виручки від реалізації по всьому обсягу продукції без виділення асортиментних позицій.

При застосуванні цього методу варто мати на увазі, що залишки нереалізованої продукції на початок планового року значаться в обліку за виробничою собівартістю. Для приведення їх у порівнянний вид, тобто для перерахування в оптово-роздрібні ціни, використовується коефіцієнт перерахування, що характеризує співвідношення оптових цін і виробничої собівартості в IY кварталі року, що передує плановому.

,

де ТП – товарна продукція IY кварталу року, що передує плановому, відповідно в оптових цінах за по виробничою собівартіостю.

,

де Зпрцо – залишки нереалізованої продукції на початок планового року в оптових цінах;

ТПцо – товарна продукція на плановий рік в оптових цінах;

Зкрцо – залишки нереалізованої продукції на кінець планового року в оптових цінах.

Залишки нереалізованої продукції на початок планового року розраховуються в цінах цього року, якщо на початку року підприємство підвищило ціни на продукцію. Якщо ж підвищення цін не відбувається, то застосовуються оптові ціни, що діють на кінець звітного року, і ці залишки коректуються на коефіцієнт перерахування.

,

де Зпр.в/с – залишки нереалізованої продукції на початок планового року за виробничою собівартістю;

Кпер – коефіцієнт перерахування.

Залишки нереалізованої продукції на кінець планового року визначаються розрахунковим шляхом як добуток одноденного випуску продукції на норму запасу в днях.

,

де Зкрцо – залишки нереалізованої продукції на кінець планового року в оптових цінах;

Ов – одноденний випуск продукції;

Нз – норма запасу готової продукції в днях.

Одноденний випуск готової продукції визначається шляхом розподілу товарної продукції IY кварталу планового року в оптових цінах на 90 днів.

,

де ТПIYо – товарна продукція IY кварталу планового року в оптових цінах;

90 – середнє число днів у кварталі.

Норма запасу в днях розраховується за тією самою методикою, що й при плануванні витрат на реалізацію продукції, і являє собою суму днів, необхідних для комплектації готової продукції, її передпродажної підготовки, упакування, нагромадження на складі до розмірів транспортної партії, а також на оформлення відвантажувальних і платіжних документів.

У сучасних умовах при обліку виручки від реалізації за фактом відвантаження ймовірний єдиний період здійснення розрахунків або непостійні платежі від покупців. На випадок таких непостійних платежів підприємство може створювати фонд ризику (резерв сумнівних боргів). Сумнівним боргом вважається така поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Резерв сумнівних боргів обчислюється двома способами:

– величина резерву визначається шляхом підсумовування всіх сумнівних боргів;

– визначається відсоток сумнівних боргів у загальній сумі дебіторської заборгованості за спостереженням за ряд років, з наступним донарахуванням.

Перевагою наближеного методу розрахунку планового розміру виручки від реалізації є спрощення розрахунків, а недоліком – неточність.