Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

5.3. фінансовий контроль витрат на виробництво й реалізацію продукції

Фінансовий контроль витрат на виробництво здійснюється в наступних формах:

– попередній контроль здійснюється на стадії складання кошторису витрат на виробництво продукції з метою запобігання неефективного використання ресурсів підприємства в плановому періоді;

– поточний контроль здійснюється в ході виконання фінансових планів і складання проміжної фінансової звітності;

– наступний контроль здійснюється після закінчення звітного періоду з метою виявлення резервів зниження собівартості й дотримання чинного законодавства.

Попередній і поточний контроль здійснюють фінансові служби підприємства, наступний контроль може здійснюватися ще й зовнішніми ревізорами.

Зовнішній наступний фінансовий контроль здійснюється у формі комплексної ревізії, ревізії, рахункової перевірки правильності визначення фінансового результату, камеральної (документальної) перевірки первинних документів, що є підставою для визначення витрат.

Внутрішній наступний фінансовий контроль здійснюється у формі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому, інвентаризації, перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів підприємства.

Метою внутрішнього фінансового контролю є виявлення резервів зниження собівартості, які можуть бути досягнуті на підприємстві за рахунок таких заходів:

– зменшення витрат живої праці на одиницю виробленої продукції на основі застосування нової техніки й прогресивної технології, а отже, зниження витрат на оплату праці й соціальні заходи в елементах витрат;

– поліпшення використання основних виробничих фондів з метою збільшення випуску продукції на одиницю основних фондів, а отже, зниження амортизаційних відрахувань;

– раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії й скорочення цих витрат на одиницю продукції, з метою економії складових статей матеріальних витрат;

– скорочення втрат від браку й ліквідація неефективного виробництва;

– скорочення витрат, пов’язаних з реалізацією продукції;

– скорочення витрат на утримання як адміністративно-управлінського апарату за рахунок раціоналізації форм управління виробництвом, так і неефективного використання основних фондів;

– виявлення резервів покращення роботи підприємства за рахунок зниження витратної частини діяльності.

У сучасних умовах у процесі здійснення контролю витрат на виробництво й реалізацію продукції існують певні проблеми.

Так, зміст поняття собівартості, виходячи з діючого порядку її формування, у значній мірі перекручено. Це пов’язано з тим, що при вирахуванні собівартості до складу витрат включаються окремі види податків, зборів та інших обов’язкових платежів: плата за землю, воду, збір за забруднення навколишнього середовища, податок із власників транспортних засобів, збори на обов’язкове державне пенсійне й соціальне страхування. За своїм економічним змістом ці елементи витрат не є витратами упредметненої праці, являють собою частину знову створеної вартості.

Законом «Про оподаткування прибутку» введено поняття «валові витрати», що не збігається з поняттям собівартості й витрат. Так, наприклад, матеріальні витрати включаються до складу валових витрат за фактом їхньої оплати, навіть якщо товарно-матеріальні цінності ще не отримані, а послуги не зроблені. Це призводить до необхідності ведення подвійного обліку на підприємстві: бухгалтерського, з метою визначення фінансового результату його діяльності, і податкового, з метою визначення оподатковуваного прибутку, що збільшує обсяг роботи фінансових служб і викликає певні проблеми при здійсненні фінансового контролю.