Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

4.2. організація роботи підприємства за безготівковими розрахунками

При переході до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків покликана активно сприяти зміцненню комерційного розрахунку на підприємстві, підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне і повне здійснення платежів по всіх зобов’язаннях, зміцненню договірної дисципліни, прискоренню оборотності оборотних коштів. Відносини суб’єктів господарювання з банками з приводу відкриття банківських рахунків регламентуються Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Кожне підприємство може відкривати декілька поточних рахунків у національній та іноземній валюті за умови повідомлення про їхнє відкриття податкового органу за місцем реєстрації підприємства.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту.

До поточних рахунків також належать:

– рахунки за спеціальними режимами їх використання;

– поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб – нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

– поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

– карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;

– поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів.

Додатково можуть бути відкриті наступні рахунки:

– кредитні, котрі відкриваються в національній та іноземній валюті в будь-якому банку, що має право видавати кредити, для здійснення операцій по одержанню і погашенню кредитів відповідно до умов кредитного договору;

– розподільні, котрі призначені для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті з метою їх обов’язкового подальшого продажу на міжбанківському валютному ринку в порядку, установленому законодавством України та ін.

Юридичній особі для відкриття поточного рахунку потрібно подати такі документи:

– заяву про відкриття поточного рахунку, яку підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

– копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

– копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

– копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

– копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Відокремленому підрозділу для відкриття поточного рахунку необхідно додатково подати клопотання юридичної особи або відповідного органу приватизації до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням місцезнаходження юридичної особи, її ідентифікаційного коду, номера поточного рахунку та назви банку, в якому він відкритий, органу державної податкової служби, в якому юридична особа перебуває на обліку, а також інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником страхових внесків.

Для відкриття поточного рахунку фізичній особі – підприємцю потрібно подати до банку такі документи:

– заяву про відкриття поточного рахунку, що підписана фізичною особою – підприємцем;

– копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця органом виконавчої влади, іншим органом, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;

– копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи – підприємця на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи – підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

– картку із зразками підписів, що засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку або нотаріально.

Якщо використовується наймана праця, то під час відкриття поточного рахунку додатково подається копія документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи – підприємця у відповідному органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, або, в іншому разі, обов’язково зазначається, що наймана праця не використовується

Для відкриття карткових рахунків клієнти подають документи, які передбачені для відкриття поточних рахунків, крім картки із зразками підписів, що подається, коли використання зразка підпису вимагається правилами платіжної системи. Якщо картка із зразками підписів не оформляється, то в разі потреби операції здійснюються за умови пред’явлення клієнтом паспорта або документа, що його замінює, а як зразок підпису використовується підпис клієнта, зазначений у договорі.

При відкритті поточних рахунків професійними спілками або об’єднаннями профспілок, орендними підприємствами, довірчими товариствами, військовими частинами, установами й організаціями, підприємствами виробничої кооперації, що функціонують на підставі договорів без утворення юридичної особи, приватними нотаріусами або адвокатами в банки слід подати додаткові документи, що регламентують їхню діяльність.

Додатково юридична особа може відкрити поточний рахунок з правом розпорядження ним іншими юридичними особами.

Для відкриття карткових рахунків клієнти подають документи, які передбачені для відкриття поточних рахунків, крім картки із зразками підписів, що подається, коли використання зразка підпису вимагається правилами платіжної системи. Якщо картка із зразками підписів не оформляється, то в разі потреби операції здійснюються за умови пред’явлення клієнтом паспорта або документа, що його замінює, а як зразок підпису використовується підпис клієнта, зазначений у договорі.

Поточний рахунок типу «Н» у національній валюті відкривається уповноваженим банком таким іноземним представництвам:

– офіційним представництвам;

– представництвам юридичних осіб – нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю (далі в цій главі – представництва юридичних осіб – нерезидентів);

– представництвам іноземних банків;

– організаціям і установам (групам управління програмами або проектами), які згідно з чинними міжнародними договорами України та законодавством України залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи міжнародної технічної допомоги;

– військовим частинам Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України, які одержують для свого утримання бюджетні кошти за кошторисами Міністерства оборони Російської Федерації, що надають додатково копію посвідчення Міністерства закордонних справ України про акредитацію представництва на території України, засвідчену Міністерством закордонних справ України або нотаріально, та копію легалізованого або засвідченого шляхом проставляння апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру чи реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи – нерезидента, засвідчену нотаріально за умов наявності відповідних дозволів.

Поточний рахунок типу «П» у національній валюті відкривається постійному представництву в Україні та використовується відповідно до правил, установлених для поточних рахунків юридичних осіб – резидентів, крім випадків купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Здійснення інвестицій в Україні з цього виду рахунків забороняється.

При ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім’я ліквідаційної комісії.

Форми безготівкових розрахунків, застосовуваних підприємствами, залежать від особливостей економічних відносин контрагентів, способів платежів, організації документообігу.

1. Платіжне доручення – це наказ підприємства обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача. Платіжне доручення оформляється платником за відповідною формою та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк, що обслуговує отримувача, зобов’язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування.

Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

– за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

– у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі;

– для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого законодавством України;

– для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки, що відкриті в банках;

– для сплати податків і зборів/страхових внесків (обов’язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;

– в інших випадках відповідно до укладених договорів.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше. Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, в яких у реквізиті «Призначення платежу» платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит «Дата виконання», або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв’язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв’язку.

Через підприємства поштового зв’язку здійснюються перекази:

– на ім’я окремих фізичних осіб – коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

– підприємствам – коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.

2. Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, що містить, з одного боку, вимогу постачальника до покупця оплатити вартість поставленої йому продукції, товарів, виконаних робіт, послуг, з іншого боку, доручення платника своєму банку про перерахування коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Цей документ заповнюється постачальником і направляється покупцю, який, при згоді оплатити необхідну суму, заповнює другу частину документа і передає у свій банк для перерахування коштів. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

3. Рахунковий чек – це письмове розпорядження чекодавця обслуговуючому банку оплатити чекоутримувачу зазначену в чеку суму коштів.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог і брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Чекову книжку на ім’я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Один або кілька чеків на ім’я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою.

Строк дії чекової книжки – один рік, а чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, – три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чек обов’язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою, і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума чека мають зазначатися словами).

Не дозволяється внесення до чека виправлень та використання замість підпису факсиміле.

Чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім’я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами. За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім’я іншої особи, яка стає його власником. Видача чеків на пред’явника не проводиться.

Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека. Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).

Власник чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками», на свій поточний рахунок.

Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:

– відповідність його встановленому зразку;

– правильність заповнення;

– відсутність виправлень;

– відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

– строк дії;

– достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

– наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, імені, по батькові фізичної особи, даних документа, що посвідчує цю особу).

Після цього чекодержатель установлює особу пред’яв­ника чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

У разі здійснення фізичною особою розрахунку за одноразовим чеком працівник підприємства торгівлі або сфери послуг ставить на зворотному боці цього чека свій штамп і календарний штемпель, підписує його та робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чек, оформлений з порушенням вимог, до оплати не приймається.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента.

Прийняті на інкасо чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи «Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо». Умови інкасування чеків мають зазначатися в договорі банківського рахунку клієнта.

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одному банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:

– чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цієї глави або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;

– чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками».

У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин неоплати цього чека. Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.

У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування чека списує його суму з відповідного позабалансового рахунку групи «Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо» як таку, що нереально отримати.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками до закінчення строку дії чекової книжки та наявності за нею невикористаного ліміту чекодавець подає чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого бронювалися кошти.

Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.

У разі втрати чекової книжки (чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву із зазначенням номерів невикористаних чеків. Відповідальний виконавець банку-емітента робить у реєстраційній картці у графі «Примітка» відмітку про номери загублених чеків.

Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення. У разі втрати фізичною особою чека, який був виданий для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 календарних днів після закінчення строку дії чека.

4. Акредитив – це грошове зобов’язання банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента, сплатити кошти постачальнику (або надати повноваження банку постачальника здійснити такий платіж) на умовах надання документів, передбачених договором між контрагентами.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Акредитив – це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.

За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

– покритий – акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку;

– непокритий – акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкликання акредитива не створює зобов’язань банку-емітента перед бенефіціаром.

Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній – бенефіціара.

Безвідкличний акредитив – це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Безвідкличний акредитив – це зобов’язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеного в акредитиві, або до банку-емітента та дотримані строки й умови акредитива.

Умови акредитива є чинними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до нього того банку, який авізував ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін.

Прийняття часткових змін не дозволяється. Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк, проте, якщо той не визначений виконуючим банком, він не несе зобов’язань щодо сплати за акредитивом.

Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.

Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, то заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви. Оригінал цього додатка підписується уповноваженими особами та скріплюється відбитком печатки заявника акредитива.

Акредитив є відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива (далі в цій главі – повідомлення). Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

У всіх акредитивах обов’язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.

У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня списує кошти з аналітичного рахунку «Розрахунки за акредитивами» та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

5. Вексель – це цінний папір, письмове боргове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити своєму кредитору (векселедержателю) визначену грошову суму у визначений термін. Його види:

– простий вексель (соло-вексель) містить нічим не обумовлене зобов’язання боржника сплатити суму боргу своєму кредитору. Його виписує боржник із вказанням найменування боржника і кредитора, суми боргу, терміну платежу, підписує і завіряє печаткою;

– переказний вексель (тратта) виписує і підписує кредитор (трасант). Він являє собою наказ боржнику (трасатові) сплатити в призначений термін зазначену суму третій особі (ремітентові). Трасат повинен дати згоду оплатити вексель, тобто акцептувати його, інакше вексель не має юридичної чинності. При незгоді платити за векселем боржник заявляє і нотаріально засвідчує вексельний протест. Оплата за векселем може бути гарантована банком. Така гарантія називається аваль.

Векселі, по суті, є кредитними грошима. З їхньою допомогою можна вести розрахунки, тому що вони можуть передаватися від одного векселедержателя до іншого за допомогою передатного напису (індосаменту). Особа, що передає вексель іншій особі за допомогою передаточного напису, називається індосант. Будь-який індосант, що зробив напис на векселі, зобов’язаний сплатити по ньому у випадку неплатоспроможності векселедавця в порядку черговості проставлених підписів.

Умовою прийняття векселів є їхня ліквідність. Перевага віддається товарним векселям, в основі яких лежать реальні товарні угоди. Ціна покупки векселя являє собою його номінальну вартість за винятком дисконтної ставки. Під вексель можна одержати кредит у банку. Ця операція називається обліком векселів.

Вексельні форми розрахунків забезпечують прискорення розрахунків, ліквідацію взаємних боргів, прискорення оборотності оборотних коштів, зменшують потребу в банківському кредиті, що в підсумку зменшує грошову масу і сприяє гальмуванню інфляції.

Класифікація векселів може бути здійснена за різними ознаками.

У залежності від емітента розрізняють казначейські векселі як один з видів коштовних державних паперів, що випускаються для покриття витрат бюджету, і приватні векселі, що випускаються без спеціального забезпечення банками, корпораціями, фінансовими групами.

У залежності від операцій, що обслуговуються, розрізняють товарні (комерційні) векселі, що використовуються для кредитування торгових операцій, і фінансові векселі, що в основі своїй мають депозитну природу і використовуються для мобілізації фінансових ресурсів.

Прості і переказні векселі класифікуються в залежності від суб’єктів, що здійснюють оплату по них.

У залежності від наявності або відсутності застави векселі бувають забезпеченими або незабезпеченими.

Виходячи з порядку платежу розрізняють векселі на пред’явника, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором, і термінові, котрі оплачуються в термін, зазначений у векселі.

Виходячи з можливості передачі іншим особам бувають індосовані і неіндосовані векселі.

За місцем платежу бувають векселі доміцильовані, що оплачуються третьою особою (доміціліянт), яка не несе відповідальності за несплату за векселем, у конкретному місці, і недоміцильовані.

За формою пред’явлення вексель може бути оформлений на бланку встановленої форми або записаний на електронних носіях.

6. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк», «телефонний банкінг» тощо.

Системи типу «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк», «телефонний банкінг» тощо на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов’язково цей документ має містити такі з них:

– дату і номер;

– назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

– назву та код банку платника;

– назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;

– назву та код банку одержувача;

– суму цифрами;

– призначення платежу;

– електронний цифровий підпис;

– інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Під час використання систем «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк» банк щоденно роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені клієнтам.

Для здійснення операцій за рахунком клієнта за допомогою системи «телефонний банкінг» (дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв’язку) клієнт у договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку клієнта. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом, та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

– для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

– увів код операції та всі параметри, які запитуються системою;

– підтвердив це розпорядження.

Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

Якщо операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити клієнту у виконанні електронного розрахункового документа/дис­тан­цій­ного розпорядження, переданого по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистан­цій­ного розпорядження.