3.2. списання паливо-мастильних матеріалівОблік витрати ПММ здійснюється на підставі даних дорожніх листів. Списувати паливо державні органи рекомендують відповідно до «Норм витрат пального і мастильних матеріалів на автомобі- льному транспорті», затверджених наказом Мінтранспорту Украї- ни від 10.02.1998 р. за № 43 (надалі — норми № 43). Проте з точки зору фінансового і податкового обліку в умовах ринкової економіки не обов’язково дотримуватися будь-яких норм витрачання ресурсів, у тому числі паливо-мастильних матеріалів (крім тих, про які зазначені в податковому законодавстві). Тим не менше, щоб проконтролювати витрати, підприємства мають право встановлювати порядок контро- лю, з дотримуючися затверджених типових норм витрачання ресур- сів, оскільки вони вважаються найбільш обґрунтованими. Нижче роз- глянемо варіант застосування в обліку і контролі норм витрат палива.
3.2.1. Види норм витрати пального та їх застосування Відповідно до загальних положень Норм № 43 : Нормування витрат палива — це встановлення допустимої міри його споживання у визначених умовах експлуатації автомобі- ля. Для цього застосовуються базові лінійні норми, установлені за моделями (модифікаціями) автомобілів, і система нормативів та коригувальних коефіцієнтів, що дають змогу враховувати викону- вану транспортну роботу, кліматичні, дорожні й інші умови екс- плуатації. На сьогодні існують норми витрати автомобільного палива, на- ведені в табл. 3.3.
Перелік норм витрачання палива Таблиця 3.3
Продовження табл. 3.3
Для моделей і модифікацій автомобілів, що відрізняються від базової моделі, не є серійними, для нових моделей і моделей оригі- нальної конструкції, що не ввійшли в додаток А і Б Норм № 43, роз- раховуються відповідно до п. 2 зазначеного документа. Норми № 43 застосовуються до всіх видів автотранспортних машин (вантажних, легкових, автобусів). Облік дорожніх, кліматичних та інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, приведе- них у формі відсотків підвищення чи зниження базового значення норми. Право встановлення конкретних величин коефіцієнтів у рег- ламентованих межах і термін їхньої дії надається керівникам підпри- ємств і затверджується наказом по підприємству. Норми витрати пального підвищуються (табл. 3.4) чи знижу- ються (табл. 3.5) у певних умовах.
Умови підвищення норм палива Таблиця 3.4
Умови зменшення норм палива Таблиця 3.5
У разі застосування одночасно декількох коригувальних коефі- цієнтів розраховується сумарний коефіцієнт коригування, що дорів- нює сумі цих надбавок (зменшувальні коригувальні коефіцієнти від- німаються): Кс = К1 + К2 + К3 +...+ Кn. Наприклад, автомобілю за роботу в гірській місцевості збіль- шили витрату палива на 5\% (надбавка К1 дорівнює 5\%), а за роботу в зимовий час — ще на 13\% (надбавка К2 дорівнює 13\%). Виходячи з цього Кс = 5\% +13\% = 18\%. Крім нормативних витрат палива, дозволяється додаткове його споживання: – на міжгаражні роз’їзди і технічні потреби (технічні огляди, ре- гулювальні роботи, приробляння деталей двигунів і автомо- біля після ремонту і т.ін.) — не більше ніж 1\% загальної кіль- кості палива, спожитого підприємством; – не більше ніж 10 л палива на місяць на один газобалонний (газодизельний) автомобіль для його запуску в холодний пе- ріод року (температура навколишнього середовища нижче від 0°С). Зазначена надбавка не застосовується при експлу- атації газобалонних (газодизельних) автомобілів на рідкому паливі; – при тривалих простоях автомобілів під навантаженням/роз- вантаженням у пунктах, де за умовами пожежної безпеки за- боронено виключати двигун (нафтобази, спеціальні склади і т. ін.), а також при тривалих простоях автомобілів у зимовий і холодний час року з працюючим двигуном (чекання хворих, інвалідів, клієнтів, нічліг у дорожніх умовах і т. ін.) чи під час перевезення спеціальних вантажів, що мають потребу в пос- тійному обігріві салону (кузова) автомобіля, дозволяється
додаткова витрата палива з розрахунку: одна година прос- тою відповідає витраті палива за лінійною нормою на 5 км пробігу автомобіля. Для легкових автомобілів і автобусів нормативну витрату пали- ва розраховують за формулою: Qн = 0,01 × Нs × S × (1 + 0,01 × Кс), де Qн — нормативна витрата палива, літри (м куб.); Нs — базова лінійна норма витрати палива, л/100 км; S — пробіг автомобіля, км; Кс — сумарний коригувальний коефіцієнт, \%; 0,01 — число для переведення коефіцієнтів, зазначених у від- сотках, у цифрові показники. У випадку використання на легкових автомобілях чи автобусах у зимовий період незалежних обігрівачів витрата палива на роботу обігрівача враховується в загальній нормативній витраті палива в такий спосіб: Qн = 0,01 × Нs × S × (1 + 0,01 × Кс) + Нон × Тон, де Нон — норма витрати палива на роботу незалежного обігрівача л/год.; Розглянемо приклади розрахунку нормативної витрати палива у певних ситуаціях і для певних автомобілів. Приклад 1. Розрахунок нормативної витрати пального на ав- тобус. Вихідні дані для розрахунку нормативної витрати палива для пасажирського автобуса «Ікарус-280.33»: 1. Базова лінійна норма витрати палива для пасажирського автобуса становить Нs = 43,0 л/ 100 км; 2. Надбавка за роботу при температурі нижче 10°С — ДО1 = 10\%.; 3. Надбавка за роботу, що потребує частих технологічних зу- пинок, пов’язаних з посадкою і висаджуванням пасажирів, — ДО2 = 8\%. 4. Надбавка за роботу в умовах міста з населенням до 0,5 млн чол. — ДО3 = 4\%. 5. Норма витрати палива на роботу обігрівача Sirоkko-268 — Нон = 3,5 л/год. 6. Пробіг автобуса за час роботи, за який розраховується но- рматив витрати палива: по маршруту — 200 км; пробіг від місця стоянки (гаража) до місця початку маршруту плюс пробіг від місця закінчення маршруту до місця стоянки (гаража) автобуса — 20 км.
7. Тривалість роботи обігрівача — 8 год. Нормативна витрата палива за 8-годинну зміну при пробігу 200 км по маршруту становить: Qн = 0,01 × Нs × S × (1 + 0,01 × Кс) + Нон × Тон = 0,01 × 43 × 200 × × (1 + 0,01 × (10 + 8 + 4)) + 3,5 × 8 = 132,9 л. Нормативна витрата палива за період пробігу автобуса від місця стоянки (гаража) до місця початку маршруту і пробіг від мі- сця закінчення маршруту до місця стоянки (гаража) автобуса протягом 30 хв і пробігу 20 км становить: Qн = 0,01 × Нs × S × (1 + 0,01 × Кс) + Нон × Тон = 0,01 × 43 × 20 × × (1 + 0,01 × (10 + 4)) + 3,5 × 0,5 = 11,55 л. Приклад 2. Розрахунок нормативної витрати пального на лег- ковий автомобіль. Вихідні дані для легкового автомобіля: З дорожнього листа встановлено, що легкове таксі ГАЗ-24-10, що працювало в гірській місцевості на висоті 600 м над рівнем моря (Карпати, Крим) за межами приміської зони на дорозі з бітумомінеральним покриттям, здійснив пробіг у 300 км. Виходячи з цього: 1. Базова лінійна норма витрати палива для легкового авто- мобіля ГАЗ-2410 становить Нs = 13,0 л/км. 2. Надбавка за роботу в гірській місцевості на висоті над рів- нем моря від 500 до 1500 метрів — ДО1 = 5 \%. 3. Зниження за роботу за межами приміської зони на дорозі з бітумомінеральним покриттям ДО2 = -5 \%: Qн = 0,01 × Нs × S × (1 + 0,01 × Кс) = 0,01 × 13,0 × 300 × × (1 + 0,01 × (5 — 5)) = 39 л. Нормативи витрати палива доцільно закріпити наказом по під- приємству і використовувати для контролю за його витратою. Це ва- жливо і з точки зору оподаткування, оскільки податковий орган приймає до бази оподаткування прибутку витрати в межах типових норм. Якщо для якогось автомобіля базова норма не встановлена, то, за заявою підприємств, інститут Міністерства транспорту України Державтотранс НДІпроект на договірних умовах може розробити тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрати палива (пп. 2.1.5 Норм № 43). Але для розробки і затвердження потрібен час.
Постає питання: за якими нормами підприємству списувати паливо, якщо автомобіль уже перебуває в експлуатації? У таких випадках пі- дприємство використовує дані техпаспорту авто або ж самостійно розробляє норму й оформляє її актом. Розробляючи норми, комісія може використовувати таку мето- дику вимірів: 1. Бак автомобіля заправляється паливом повністю. 2. На автомобілі проїжджають за спідометром визначену кіль- кість кілометрів (наприклад — 100). 3. Знову бак доливають паливом з мірної ємності. Таким чином, обсяг палива, що помістився в бак після доливання, і є витратою на 100 км. Таких вимірів роблять декілька і на підставі отриманих даних розраховують середню величину витрати палива на 100 км. Поряд з рідким паливом автомобілі використовують і газове паливо. Лінійна норма витрати газового палива визначається шля- хом коригування розрахованої лінійної норми витрати рідкого палива із застосуванням перевідних коефіцієнтів: бензин — зріджений при- родний газ — 1:1; бензин — зріджений нафтовий газ — 1:1,25. 3.2.2. Первинний, аналітичний та синтетичний облік Первинний облік. Визначення нормативної та фактичної ви- трати ПММ, зокрема пального, здійснюється на підставі даних доро- жнього листа автомобіля. З дорожнього листа бухгалтерія отримує таку інформацію: – наявність пального в баку автомобіля на початок зміни (рей- су) за даними вимірювальних приладів автомобіля; – кількість залитого пального (на автозаправній станції (АЗС) чи з автозаправника автотранспортного підприємства, за безготівковим розрахунком, у тому числі по картках чи за го- тівку на АЗС сторонніх підприємств та ін.) під час зміни (ви- конання рейсу); – пробіг автомобіля за час зміни (рейсу). Маючи дані про залишок пального в баку автомобіля на поча- ток зміни (рейсу), кількість залитого пального в бак протягом зміни (рейсу) і витрату пального за нормою, можна визначити залишок па- льного на момент закінчення зміни (рейсу), виконавши нескладні ро- зрахунки. Такий залишок можна розрахувати за такою формулою:
Zkr = Zn + R — Qн, де Zn — залишок пального в баку автомобіля на момент початку зміни (рейсу); R — залито пального в бак протягом зміни (рейсу); Qн — витрата пального протягом зміни (рейсу) за нормою; Zkr — залишок пального в баку автомобіля на момент закін- чення зміни (рейсу), визначений розрахунковим шляхом (по нормі). Для визначення фактичної витрати пального необхідно по закінченню зміни (рейсу) визначити залишок пального в баку авто- мобіля. Його можна визначити двома способами: – за даними вимірювальних приладів автомобіля; – за фактичною наявністю пального в баку. Другий спосіб використовується у виняткових випадках, напри- клад при інвентаризації.
дані: Приклад. Припустимо, що по автомобілю ГАЗ-5307 є такі 1) залишок пального в баку на початок зміни — 23,00 л (Zn); 2) протягом зміни водієм було здійснено два дозаправлення обсягом 45,00 і 50,00 л (R); 3) витрата пального за зміну за нормою становить 80,00 л (Qн). Розрахуємо залишок пального в баку автомобіля на момент закінчення зміни: Zkr = 23,00 л + (45,00 л + 50,00 л) — 80,00 л = 38,00 л. Аналітичний облік. Нагромадження даних про витрату паль- ного за нормою і фактично на пробіг проводиться у відомостях ана- літичного обліку, які можуть мати різні форми побудови. Один з варі- антів — «Щомісячна відомість обліку витрат пального» (у натуральних показниках — літри; табл. 3.6). Як видно з наведеного прикладу, водій отримав економію бензину А-76 об’ємом 13 л: при нормі 886 л фактично витрачено 873 л. При цьому у розрахунку на 100 км пробігу витрати по нормі становили: 886 л × 100 км : 2550 км = 37,74 л. Витрати за фактом становили: 873 л х 100 км : 2550 км = 34,23 л.
Таблиця 3.6 Щомісячна відомість обліку витрат пального по ТОВ АТП 15929 за грудень 20ХХ р. Водій Латишев В.У. Державний номер автобуса 019-07СВ
Кількість витраченого пального автобусом у фактичних вели- чинах (863 л) множиться на ціну за 1 л, наприклад 7,00 грн, і отри- ману вартість фактично витраченого пального включають у собівар- тість автомобільних перевезень АТП — 6041,00 грн (863 х 7,00). Відомо, що бухгалтерський фінансовий облік списання ПММ може здійснюватися із застосуванням одного з методів обліку вибут- тя запасів, передбачених у п. 16 П(С)БУ 9: – ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; – середньозваженої собівартості; – ФІФО; – нормативних витрат; – ціни продажу. Підприємство обирає один з методів для списання ПММ, фік- сує його в наказі про облікову політику та застосовує в обліку вибут- тя палива і матеріалів (в операціях по кредиту субрахунка 203). Процес переведення натуральних показників у вартісні назива- ється таксування. Величина ціни може бути різною залежно від об- раного методу списання запасів. Технічно ціну списання розрахову- ють за кожним найменуванням палива. Наприклад, по бензину А- 95 — за методом ФІФО (за методом першої ціни; табл. 3.7).
Таблиця 3.7 Розрахунок списання бензину А-95 за методом ФІФО
Пояснення до розрахунку. Списання 80 л бензину (гр.4) прово- диться за ціною першого надходження — 7,80 грн: 80 л × 7,80 = 624,00 грн. Сальдо на кінець місяця визначається послідовно так. З початку за кількістю: 10 + 300 – 80 = 230 л; потім по вартості: 8,0 + 2365,00 – – 624,00 = 1821,00 грн; нарешті, за ціною: 1821,00 грн : 230 л = 8,00 грн. Зазначена ціна перевіряється по рядку 2: сальдо на початок (8,00) + отримано-дебет (7,80) — списано-кредит (7,80) = сальдо на кінець (8,00). Операція списання пального на роботу автобусів, вантажних автомобілів АТП відображається в бухгалтерському фінансовому обліку за кредитом субрахунка 203 і дебетом рахунка 23 «Виробни- цтво». В автотранспортних підприємствах, як правило, цей рахунок розбитий на субрахунки, наприклад: 231 «Автобусні перевезення», 232 «Перевезення мікроавтобусами», 233 «Вантажні перевезення» і т.ін. Вартість витраченого пального легковими авто включається, як правило, до складу адміністративних або загальновиробничих ви- трат — у дебет рахунків 92, 91. На інших підприємствах (неспеціалізованих) бухгалтерія оби- рає дебет того рахунка, який найбільш доречний у конкретних умо- вах використання автотранспорту: 23, 91,92,93,94, 99. Облік мастильних матеріалів. ПММ — це не лише пальне, а й мастильні матеріали. Нормативи витрат мастильних матеріалів наведені в додатку «В» Норм № 43, і вони встановлюються на 100 л (100 м3 розріджені природні гази (РПГ)) нормативних витрат пально- го (Qн), розрахованих для кожного конкретного автомобіля:
1) нормативи витрат моторного мастила — у літрах на 100 л но- рмативної витрати пального (Qн) або в літрах на 100 м3 РПГ — (Qн); 2) нормативи витрат мастильних речовин (змазки) — у кг/100 або літрах у кг/100 м3 РПГ (Qн). Приклад. Продовжимо наш приклад для вантажного автомо- біля ГАЗ-53-07 і розрахуємо витрати моторного мастила. Для цього потрібні дані про витрати пального (Gн) — 80,00 л бензину та мастил за нормативом. Зробивши невеликі розрахунки, зможемо визначити фактичну витрату моторного мастила за такою формулою: Gмас = (Gн × Wкм) / 100 км, де Gн — нормативні витрати мастила в літрах на 100 л або 100 м3; Wкм — фактичний пробіг автомобіля. У нашому випадку нормативні витрати моторного мастила ста- новитимуть: (1,8 × 80)/100 = 1,44 л. Проте на практиці списання мо- торних мастил проводиться не тільки за нормою витрат пального, а від фактичного пробігу автомобіля (автобуса) відповідно до вимог сервісної книжки виробника. Наприклад, для автомобіля «ЛАДА- Калина» після пробігу 8 тис. км необхідно замінити моторне мастило в кількості 4,5 л. Документальною підставою для списання мастил є товарна накладна продавця або акт виконаних робіт СТО. 3.2.3. Контроль наявності палива на складах Крім облікових даних про залишки палива, які відображаються в картках складського обліку і сальдових відомостях, регулярно про- водиться фактичне зняття залишків товару. Специфіка виміру кіль- кості бензину, солярки та інших наливних видів палива має свою специфіку. Вона полягає в тому, що спочатку визначається об’єм рі- дини в ємностях (баках) у кубічних метрах або літрах. Для визначен- ня об’єму палива використовують мірний шток (довга палиця, на якій нанесено поділки через кожен сантиметр), за допомогою якого ви- значається висота наповнення ємності. Такі заміри проводять, як правило, матеріально-відповідальні особи (комірник) (далі — МВО) на початку зміни. Після заміру записують показники висоти напов- нення рідини по кожній ємності. Потім за допомогою ареометра (прилад для виміру густини нафтопродуктів) визначають густину (пи-
тому вагу) нафтопродуктів на даний момент часу. Після цього роз- раховують кількість палива по кожній ємності в кілограмах залежно від густини за формулою:
де К — маса палива, в кг; К = V × Y, V — об’єм палива, м куб.; Y — густина нафтопродуктів, кг/ м куб. Використовуючи дані спеціальних замірних таблиць, знаходять об’єм палива в ємності. Для резервуарів різних об’ємів повинні бути свої замірні таблиці (табл. 3.8). Таблиця 3.8 Замірна таблиця резервуара 5,4 м куб. 7-02-61, повний обсяг 5,432 + 00,27
Зазвичай такі таблиці розробляють заводами-виготовлювача- ми ємностей і входять у комплект постачання. Якщо ж таблиці з яко- їсь причини відсутня, то її розробляє і затверджує «Український центр сертифікації і метрології». Перевірка наявності палива в обов’язковому порядку прово- диться також при зміні МВО, яка відповідає за збереження ПММ. В такому випадку та при проведенні планових або позапланових інве- нтаризацій створюється комісія, члени якої складають і підписують акт.
Акт зняття залишків паливо-мастильних матеріалів АТП-15927 Форма № 30 -м Затверджена Мінавтотрансом УРСР 17.06.80 р. №185 Акт № 3 зняття залишків ПММ станом на 30 квітня 20ХХ р.
Комісія: 1. Орешко Н.Е / підпис/ 2. Лушпа В.У / підпис/ 3. Голуб А.І / підпис/ Зняття залишків за вищезазначеною методикою дає можли- вість визначити наявність рідини в резервуарі. Але не завжди цією рідиною може виявитися те, що повинно в ньому зберігатися. За за- конами фізики, в ємності збирається так звана «підтоварна вода», що міститься на дні ємності. Наявність води в ємності пояснюється не тільки законами фізики, а й несумлінним відношенням до роботи деяких МВО. Визначають кількість води в ємності так. Метршток змазують спеціальною індикаторною пастою, яка при зіткненні з во- дою стає червоною. Виявлену в такий спосіб кількість води відніма- ють від загальної, визначеної раніше, кількості пального і порівню- ють з даними бухгалтерського обліку. Крім поточного зняття залишків палива, в АТП проводиться планова або позапланова інвентаризація перед складанням річного звіту, у випадку зміни матеріально-відповідальних осіб, встановлен-
ня фактів крадіжки, за приписом судово-слідчих органів. При цьому утворюється інвентаризаційна комісія, яка керується в своїй роботі типовим положенням з інвентаризації та положеннями з облікової політики підприємства. За результатами порівнянь фактичних та облікових даних мож- на виявити надлишок або нестачу пального, мастильних матеріалів. Результати інвентаризації заносять в інвентаризаційні відомості та у відомості порівнянь. При цьому інвентаризаційні комісії АТП можуть використати типову форму — Відомість результатів інвента- ризації (додаток № 3 до інструкції № 69) або форму, прийняту на пі- дприємстві. Вартість надлишків або нестач палива в інвентаризацій- но-порівняльних відомостях приводиться згідно з їхньою оцінкою в сальдових відомостях за фактичною собівартістю — в розмірі саль- до кінцевого на звітну дату. Пересортиця. В окремих випадках може бути проведений за- лік лишків та нестач внаслідок пересортування палива і матеріалів. Такий варіант можливий тільки щодо паливо-мастильних матеріалів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той самий період, що перевіряється, та однієї й тієї самої особи, яка перевіряється. Наприклад, інвентаризація виявила надлишок бензину А-95 в кількості 200 л по ціні 7,50 грн на суму 1500,00 грн та нестачу бе- нзину А-98 в кількості 300 л по ціні 8,00 грн на суму 2400,00 грн. За рішенням керівництва АТП може бути проведений залік на 200 л і в результаті лишається нестача 100 л бензину А-98 на суму 800,00 (100 × 8,00) грн. Нестача. У разі виявлення нестач та затвердження керівником підприємства рішення інвентаризаційної комісії про стягнення з вин- ної особи відшкодування, підприємства застосовують особливу ме- тодику розрахунку збитку. При цьому керуються Порядком визна- чення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Мініс- трів України від 22.01.1996 р. № 116. Відповідно до зазначеної Пос- танови, розмір збитків визначається за формулою Рз = ((Бв — А) × Іінф + ПДВ + Азб) × 2, де Рз — розмір збитків (у гривнях);
Бв — балансова вартість палива на момент установлення фак- ту нестачі; А — амортизація (для необоротних активів); Іінф. — загальний індекс інфляції; ПДВ — розмір податку на додану вартість; Азб — акцизний збір. 2 — підвищуючий коефіцієнт. Таким чином, розмір збитку до відшкодування значно переви- щує балансову вартість (фактичну собівартість) ПММ. Наприклад, після проведення пересортування зафіксовано нестачу 100 л бензину А-98 за обліковою (балансовою) ціною 8,00 грн, на суму 800,00 грн (облікова вартість). Індекс інфляції не застосовувався. Використовуючи формулу, отримаємо роз- мір збитку: Рз = 100 × 8,00 + 160 × 2 = 2560,00 грн. Розрахована сума пред’являється винній особі, як правило, ма- теріально відповідальній — комірнику, завідувачу складу, керівнику підрозділу. Після отримання відшкодування суми (частини суми) не- стачі винною особою бухгалтерія АТП повинна провести розмежуван- ня надходження на дві частини: відшкодувати збитки підприємства, а залишок коштів перерахувати до бюджету. До прямої шкоди (балан- сової вартості бензину) в АТП додають, як правило втрачену вигоду від продажу бензину або його реалізації в складі автопослуг у розмірі рентабельності (наприклад, 40\%). Таким чином, сума збитку АТП за умов прикладу становила 1120,00 грн ((800,00 + (800,00 × 40\% : 100)). Решта — 1440,00 грн (2560 — 1120) підлягає перерахуванню до бю- джету, в тому числі — ПДВ 160 грн, інші доходи бюджету — 1280 грн. У разі розрахунків із винними особами застосовують субраху- нок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»; для ві- дображення собівартості зіпсованих, вкрадених цінностей — рахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»; для відображення до- ходів від відшкодування — рахунок 716 «Відшкодування раніше спи- саних активів». Кореспонденція за наведеним прикладом вигляда- тиме, як показано в табл. 3.9.
Таблиця 3.6 Відображення списання палива в результаті нестачі
3.2.4. Відображення операцій у реєстрах обліку та формах звітності Аналітичний облік руху ПММ здійснюється в таких реєстрах — звіт комірника (завідувача складу), картка рахунка, обігова відо- мість по рахунку. Залишки ПММ узагальнюють у сальдових відомо- стях, які ведуть у розрізі матеріально відповідальних осіб та за суб- рахунком 203 в цілому. В якості реєстрів синтетичного обліку при ручних формах може бути застосовано журнал № 5 А та головна книга. У разі автоматизованого обліку використовується обігово- сальдова відомість та головна книга. Узагальнені дані про сальдо за рахунком 20 відображають у Балансі (ф. № 1) у рядку 100 «Запаси». Вартість витрачених ПММ у складі собівартості автопослуг підлягає віднесенню до рядка 040 Звіту про фінансові результати ( ф. № 2 ), а в складі адміністратив- них витрат — в рядку 070. Крім того, в Примітках до фінансових зві- тів (ф. № 5) ПММ відображають за статтею «Паливо» розділу VІІІ.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
РОЗДІЛ
3. ОБЛІК ПАЛИВА І МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ |
