11.1. поняття «валюти» та «валютних цінностей»Стаття 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року ви- значає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу і є законними пла- тіжними засобами на території України1. До валюти також належать грошові знаки, вилучені або які вилучаються з обігу, але підлягають обмінові на гро- шові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банків- ських та інших кредитно-фінансових установах на території України. Другою складовою категорії — «валюта України» є платіжні докуме- нти й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (трат- ти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сер- тифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України. Таким чином, валюта України складається з визначених законодавст- вом України: а) грошових знаків, що перебувають в обігу і є законними платіжними засобами на території України; б) платіжних документів, що виражені у валюті України; в) інших цінних паперів, виражених у валюті України. Іноземною валютою є іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, ка- значейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіж- ним засобом на території відповідної іноземної держави. Національна й іно- земна валюта перебуває у відповідному співвідношенні, що відображає поняття «конвертованості». Це досить складне поняття. Саме конвертова- ність розуміється як гарантована державою можливість обміну національ- ної валюти на іноземну. Залежно від міри й особливостей режиму конвертованості, національ- ні валюти окремих держав можна розмежувати на: • неконвертовані — валюта, що використовується в межах однієї дер- жави;
• частково конвертовані — валюта, що застосовується не до всіх зов- нішніх валютних операцій, або не до всіх суб’єктів; • вільно конвертовані — валюта, що вільно обмінюється на іноземні валюти і виступає як платіжний засіб на міжнародному ринку. 1Див.: Валютные операции // Сборник систематизированного законодательства. — 2005. — Вып. 11. — С. 9–15. Валютний курс виступає як співвідношення валют двох держав. Він встановлюється на підставі попиту–пропозиції валют на валютному ринку. При цьому можливе встановлення валютного курсу державою у власному, однобічному порядку. Для регулювання курсу гривні Україна використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансу- вання, а також застосовує інші інструменти регулювання грошової маси. Національний банк України, згідно п. 13 ст. 7 Закону України «Про Націо- нальний банк України», забезпечує накопичення та збереження золотова- лютних резервів і здійснення операцій з ними і банківськими металами. Статтею 28 зазначеного Закону передбачено, що Національний банк Украї- ни забезпечує керування золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі–продажу валютних цінностей на валю- тних ринках з метою впливу на курс іноземної валюти щодо іноземних ва- лют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Структура золотовалютного резерву Національного банку України містить такі активи: • банківське золото; • спеціальні права запозичення; • резервну позицію в МВФ; • іноземну валюту у вигляді банкнот і монет або коштів на рахунках за кордоном; • цінні папери (крім акцій, що оплачуються в іноземній валюті); • будь-які інші міжнародно визнані активи за умови забезпечення їх- ньої надійності й ліквідності. Але національна й іноземна валюта не охоплюють цілком коло валю- тних цінностей у державі. Крім національної й іноземної валюти у вигляді грошових знаків і коштів на рахунках у банківських та інших кредитно- фінансових установах до валютних цінностей належать: • платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, іноземній валюті або банківських металах; • банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової гру- пи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з до- рогоцінних металів (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систе- му валютного регулювання і валютного контролю»). Міністерство фінансів України формує Державний фонд дорогоцін- них металів і дорогоцінних каменів України з метою забезпечення держав- них виробничих, наукових, соціально-культурних й інших нестатків, що фі- нансуються з державного бюджету. Валютними операціями називають певні банківські та фінансові опе- рації, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. До валютних операцій, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Мініст- рів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», належать: – операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; – операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнаро- дному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; – операції, пов’язані зі ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України і вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Учасниками валютних операцій є: НБУ; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зо- внішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінан- сові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми. |
| Оглавление| |