Фінансове право України - Навчальний посібник (Костенко Ю. О.)

7.3. правовий режим державних цінних паперів

Державна заборгованість  може виступати і фіксуватися у двох осно-

вних формах:

1Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 41. — Ст. 598.

2Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М.: Юристъ,

1999. — С. 474–475.

1) реєстрації в книзі державного боргу (борговій книзі);

2) державних цінних паперах.

Реєстрація державного боргу в борговій книзі для України не є харак- терною. У державах, які використовують  цю форму своєї заборгованості,  у такий спосіб оформлюється незначна частина державної заборгованості, яку складають, насамперед, кредити емісійного банку уряду, інших державних органів, місцевих адміністрацій.  Застосовується  цей спосіб і на міждержав- ному рівні.

Особливістю  цієї форми  державної  заборгованості  є те, що вона  не може продаватися або перепоступатися.

Основною формою державної заборгованості є державні цінні папери. Саме цей інститут  регулює  кредитні  відносини  між державою  та юридич- ними і фізичними особами, які оформлюються через випуск і розміщення державних цінних паперів. Ринок державних цінних паперів є органічною частиною фінансової системи. Емісія державних цінних паперів більш зру- чна й ефективна,  порівняно  з запозиченням  грошових  ресурсів Національ- ним банком, та дозволяє оперативно  здійснювати  дії з управління  держав- ним  боргом.  Держава,  залучаючи  додаткові  ресурси,  зміцнює  вторинний ринок цінних паперів, що і забезпечує задоволення потреби в додаткових коштах переважно через емісію цінних паперів.

Державні внутрішні позики можуть оформлятися різними видами цін- них паперів: облігаціями державної внутрішньої позики, державними коро- ткостроковими облігаціями, казначейськими векселями, казначейськими зобов’язаннями,  державними борговими товарними зобов’язаннями  та ін. В Україні використовуються  далеко не всі форми цих цінних паперів. Умови, порядок випуску державних цінних паперів регулюються  Законом України від 30 серпня 1996 року. «Про державне регулювання цінних паперів в Україні»1.

Облігація — цінний папір, який свідчить про внесення її власником коштів і підтверджує зобов’язання  відшкодувати  йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксовано- го відсотка.

Облігації  поширюються  серед підприємств  і громадян  на добровіль- них основах. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред’явника. Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик ви- носиться  відповідно  Кабінетом  Міністрів  України  і місцевими  радами.  У цьому рішенні повинні бути визначені емітент, умови випуску і порядок ро- зміщення облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що ро- зміщуються на міжнародному  й іноземному фондовому ринках, що підтве- рджують  зобов’язання  України  відшкодувати  їх пред’явникам  номінальну

1Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292.

вартість із виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Обліга- ції зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися в конверто- ваній іноземній валюті. Подібні облігації оплачуються винятково в конвер- тованій іноземній валюті, згідно з умовами випуску, і можуть бути процентними, дисконтними, іменними, на пред’явника, з вільним або об- меженим оборотом. Емітентом зовнішніх державних облігацій України є держава в особі Міністерства фінансів. Кошти, отримані від їх розміщення, спрямовуються  винятково до Державного бюджету України. Рішення щодо їх випуску приймається Кабінетом Міністрів України та оформлюється  По- становою Кабінету Міністрів України, у якій зазначаються умови випуску (загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, тер- мін виплати, розмір доходу, строк погашення та ін.).

Казначейські  зобов’язання  України  —  вид  цінних  паперів  на пред’явника, які розміщуються винятково на добровільних основах серед населення та свідчать про внесення їх власниками коштів до бюджету і на- дають  право  на  одержання   доходу.  Казначейські   зобов’язання   бувають трьох видів:

а) довгострокові (від 5 до 10 років);

б) середньострокові (від 1 до 5 років);

в) короткострокові (до 1 року).

Рішення щодо випуску довгострокових  і короткострокових  казначей- ських зобов’язань виноситься Кабінетом Міністрів України, короткостроко- вих — Міністерством  фінансів України. У рішенні повинні визначатися всі умови випуску, розміщення, строки погашення. Кошти від реалізації казна- чейських зобов’язань спрямовуються на покриття поточних витрат Держав- ного бюджету.