6.4. особливості податкового права як інституту фінансового права

Податкове є складним інститутом фінансового права, який регулює основи дохідної частини бюджету. Складний характер інституту податково- го права означає визначену ієрархічну структуру. Ця структура містить са- мостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідаль- ності та ін.).

Таким чином, податкове право:

1) виступає як інститут предметний, тобто присвячений суто визначе- ному предмету — різновиду відносин, що складаються  з приводу встанов- лення, сплати та стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;

2) регулює суспільні відносини щодо встановлення, справляння і стя- гнення податкових платежів, їх зміни та скасування; розподіл і використан- ня як бюджетних коштів, які перебувають за межами податкових відносин, так і питання щодо встановлення  і стягнення неподаткових  платежів та ін- ших державних зборів;

3) встановлює обов’язок юридичних і фізичних осіб щодо сплати по- датків і зборів, а також регламентує процедуру обчислення та сплати подат- ків і зборів, порядок здійснення податкового  контролю та застосування  за- ходів відповідальності за порушення податкового законодавства;

4) виступає як складний інститут, що містить сукупність своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють  рух коштів  від платників  до відповідних  фондів (бюджетів)  у формі податкових платежів2.

Саме  тому,  якщо  предмет  фінансового   права  охоплює  відносини,

пов’язані  з рухом  державних  коштів,  то податкове  право розрізняє  тільки

1Див.: Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. — М.: Юристъ,

2000. — С. 285; Кучерявенко М. П. Основи податкового права: Навч. посіб. — Х.: Легас,

2001. — С. 63; Кучеров И. И. Налоговое право России: Курс лекций. — М.: Учебкон-

сульт. центр «ЮрИнфор», 2001. — С. 42–49.

2Див.: Кучерявенко Н. П. Курс налогового права. В 6 т. Т. III: Учение о налоге. — Х.:

Легас; Право, 2005. — С. 26–28.

відносини щодо односпрямованого  руху коштів знизу вгору — від платни- ків до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічним є і метод правового регулювання, що має яскраво виражений імперативний характер1.

Джерелами податкового права є форми вираження правотворчої  дія- льності держави з приводу прийняття  компетентними  державними  органа- ми нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Джерела  податкового  права  розподіляються  за  декількома  принци-

пами:

I. На підставі владно-територіальної ознаки (зазвичай це стосується

видів нормативних актів):

1. Загальнодержавні нормативні акти.

2. Республіканські (Автономна Республіка Крим).

3. Місцеві нормативні акти.

II. За характером правових норм:

1. Нормативні — акти, які містять правові норми загального характеру, при-

йняті компетентними органами у встановленому порядку.

2. Ненормативні  — акти, що не містять  правових  норм загального  харак-

теру.

III. За особливостями  правового регулювання  та характером встанов-

лення:

1. Звичай, який санкціонується компетентними органами у встановленому порядку. Найчастіше мова йде про звичай, на який посилаються в законі. Звичаєм, зазвичай, регулюються процесуальні сторони функціонування по- даткових актів, межа компетенції державних органів у сфері оподаткування.

2. Прецедент отримав широке поширення в правових системах англо- саксонського  типу, особливо  за наявності  пробілу в законодавстві.  Специ- фіка в цьому випадку полягає в тому, що правозастосовчий  орган фактично виступає як нормотворча структура.

3. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають у регулюванні подвійного оподаткування.

4. Правова доктрина характерна для мусульманських  країн, де, перебуваю- чи одним з важливих джерел шаріату, заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини.

5. Нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді — єдине, джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядаються як похі- дні від нормативного акту.

1   Див.: Петрова Г. В. Налоговые правоотношения: теория и практика регулирова-

ния. — М.: Олита, 2003. — С. 71.