1.4. експериментальна взаємодія. етика психологічних досліджень1.4.1. Експериментальна взаємодія У психологічному експерименті, як правило, задіяні дві сторо- ни: психолог-дослідник, який планує, організовує експеримент, ін- терпретує його результати, і досліджуваний (учасник), чиї психічні прояви та поведінкові реакції є предметом експериментального дос- лідження. Спільна діяльність в психологічному експерименті дослід- ника і учасника отримала назву експериментальної взаємодії або екс- периментального спілкування. Суб’єктивні фактори експериментальної взаємодії
Типологія учасників експерименту Стратегії реагування учасників на експериментальні вимоги за Мартин Д. Психологические эксперименты. — СПб.: ЕВРОЗНАК, 2002. — 480 с. • Стратегія сприяння (учасники намагаються виконати усі вимо- ги якнайкраще). • Стратегія протидії (учасники навмисно викривлюють результа- ти експерименту). • Стратегія самодемонстрації (учасники намагаються показати себе з найкращого боку).
Ставлення учасників до експериментатора та ситуації експерименту за Matlin M. W. Human Experimental Psychology. — California, 1979. • Позитивно налаштовані (учасники, які позитивно ставляться до експерименту). • Негативно налаштовані (учасники, які не чекають від експери- менту нічого доброго). • Довірливі (учасники, які повністю довіряють експериментатору). Мотиви участі у психологічному дослідженні за Обозов Н. Н. Психологическое исследование и консультирова- ние. — СПб.: МАПН, 1994. — 55 с. • Учасники, що сподіваються на зміни в кращу сторону. • Уопитливі учасники (ідуть на участь в експерименті заради но- вих знань). • Учасники, яким нема чим зайнятись (участь в експерименті від нудьги). • Учасники, які шукають гострих вражень. Вплив особистості учасника на експеримент за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с.
Типологія особистості вченого (на основі акцентуйованих рис) за Селье Г. От мечты к открытию: Как стать ученым. — М.: Прогресс, 1987. — 368 с.
Ефект Пігмаліона та його прояви в психологічних експериментах
Типи помилок експериментатора за Berger L. «Rater errors» in Concise encyclopedia of Psychology. — N.Y., 1987.
1.4.2. Етичні аспекти психологічних досліджень Горбунова В. В. Етичні та правові аспекти психологічних дослід- жень / Практична психологія. Соціальна робота. — № 3. — 2005. — С. 18–23. Проблема етики психологічних досліджень є актуальною для сучасної психології. Основні «етичні» документи в психології — кодекси професійної етики, в яких систематизовано основні етичні вимоги до діяльності психолога. Кодекси базуються на міжнародних та загальнодержавних актах, постановах, конвенціях, деклараціях, чинному законодавстві та специфічній для окремих галузей і органі- зацій внутрішньо нормативній документації. Етика психологічних досліджень Етичні правила психологічних досліджень за Етичний кодекс психолога Товариства психологів України (1990 р.) «Планування психологічних досліджень передбачає дотриман- ня таких умов: визначення об’єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети і завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів... Психолог самостійно вибирає методи роботи, керую- чись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості». «Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відпо- відає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його вис- новків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів...». «Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативно- го впливу на тих, хто бере участь в експерименті». «Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовити- ся від участі в дослідженні».
Етичні принципи і правила психологічних досліджень за участю людей за Кодекс професійної етики та практики Американської психоло- гічної асоціації (1992 р.) «... при проведенні дослідження психолог поважає почуття гід- ності та оберігає добробут учасників дослідження...». «При плануванні дослідження дослідник несе відповідальність за ретельну перевірку його етичності». «... дослідник та учасники на початку роботи досягають прямої і однозначної домовленості, в якій зазначаються обов’язки і відпові- дальність сторін». «Дослідник поважає право кожної людини відмовитись від участі у дослідженні або вийти з нього в будь-який час». «Дослідник вживає заходів щодо захисту учасника від будь-яко- го фізичного чи психологічного дискомфорту, незручностей або загроз, які можуть мати місце в дослідницьких процедурах». «... дослідник надає учаснику інформацію про характер дослід- ження і намагається усунути усі можливі непорозуміння». «Якщо дослідницькі процедури приводять до небажаних наслідків для конкретного досліджуваного, дослідник бере на себе обов’язки встановити та усунути або виправити ці наслідки, в тому числі і довготривалі». «Інформація про учасників, що отримана під час дослідження, є конфіденційною...». 1.4.3. Згода на участь у психологічному дослідженні Згода на участь у психологічному дослідженні — етично- правовий документ, який регулює стосунки між психологом та учасником експерименту в процесі дослідницької роботи. У доку- менті має використовуватися лише чітка і прозора термінологія, зрозуміла учасникам. Згода має містити інформацію про мету
дослідження, його тривалість, характер та наслідки дослідницьких впливів, права і обов’язки сторін, межі конфіденційності, також фік- сувати право учасників на відмову від участі у дослідженні та виходу із нього. Важливою є проблема згоди неповнолітніх та недієздатних учасників. В такому разі згода укладається з батьками, опікунами або іншими юридично вповноваженими особами, якщо це дозволено законодавством. Головною метою згоди на участь є етична регуляція психологічних досліджень, до того ж вона може бути використана при розгляді справ щодо порушення професійної етики в спеціалізо- ваних комісіях та суді. Вимоги до згоди на участь в психологічному дослідженні за Мартин Д. Психологические эксперименты. — СПб.: ЕВРОЗНАК,
Структура та функції згоди на участь в психологічному дослід- женні
Згода на участь в психологічному дослідженні (приклад) за матеріалами дисертаційного дослідження В. О. Климчука «Психо-
Житомирський державний університет ім. Івана Франка Кафедра соціальної та практичної психології ЗГОДА НА УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОЇ МОТИВАЦІЇ Я, Віталій Олександрович Климчук, аспірант кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету ім. Івана Франка, пропоную Вам взяти участь у програмі розвитку внутрішньої мотивації. Мета програми — вивчення можливостей розвитку внутрішньої мотивації навчальної діяльності шляхом перебудови системи цінностей особистості. Ви протягом трьох тижнів відвідаєте 7 занять:
Через 6 місяців після завершення програми буде проведено додаткове дослідження. Участь у програмі безкоштовна, ніхто не отримує матеріальних винагород чи заохочень. Результати дослідження плануються до представлення на наукових конференціях та публікації у науковій літературі. При обробці результатів будуть використовуватися індивідуальні дані та результати роботи групи, однак, Ваше ім’я та будь-яка інша приватна інформація не використовуватиметься. Особисті дані (прізвище, група, факультет) потрібні лише для повторних досліджень. Вся інформація буде збережена в таємниці. Якщо Ви забажаєте вийти з програми, то зможете зробити це коли завгодно без будь-яких негативних наслідків, однак, є ризик нівелювання особистісних змін, досягнутих Вами під час роботи на заняттях. Результати будуть повідомлені Вам по завершенню програми, до їх публікації в наукових виданнях чи представлення на наукових конференціях. Якщо у Вас виникнуть додаткові питання, можете звертатися до мене чи до наукового керівника цієї роботи, кандидата психологічних наук, доцента Олександра Леонідовича Музики, завідувача кафедри соціальної та практичної психології. Дякую! Я, ______________________________, усвідомлюю, що моя участь у програмі є цілком добровільною і що я можу відмовитися від участі в ній або вийти з неї в будь-який момент без жодних негативних наслідків для себе. Учасник Дата
Керівник програми В.О. Климчук Дата
1.4.4. Правове регулювання психологічних досліджень Проблема правового регулювання дослідницької діяльності в психології тісно пов’язана з професійною етикою. Непрофесійне неетичне ставлення психолога може спровокувати загрозу для пси- хічного або фізичного здоров’я клієнта. Такі дії інкримінуються як злочин і мають розглядатися спеціальними комісіями з етики, а також у судовому порядку. З метою правового захисту як клієнта, так і психолога-дослідни- ка укладається згода на участь в психологічному дослідженні як юридична угода між двома сторонами. Правове регулювання психологічних досліджень Конституція України Ст. 3. «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторка- ність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Ст. 27. «Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, жит- тя і здоров’я інших людей від протиправних посягань». Ст. 28. «Кожен має право на повагу до його гідності.» «Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або та- кому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». «Жодна людина без вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам». Ст. 31. «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя...». Ст. 55. «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом». Цивільний кодекс України Ст. 281. Право на життя. «Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою».
Ст. 288. Право на свободу. «Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу». Ст. 289. Право на особисту недоторканність. «Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або та- кому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню». Кримінальний кодекс України Ст. 142. Незаконне проведення дослідів над людиною. «Неза- конне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я, карається штрафом до двохсот неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбав- ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс- тю на строк до трьох років». «Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обійма- ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого». 1.4.5. Наукове шахрайство та чистота експерименту В психології гостро стоїть проблема наукового шахрайства — фабрикації результатів, фальсифікації отриманих даних, плагіату. Науковець, який вдається до шахрайства, в разі розкриття втрачає довіру наукової громади та право на дослідницьку практику.
ФАБРИКАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ Оголошення про результати експерименту, який взагалі не проводився ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ДАНИХ Підтасовування, викривлення справжніх результатів з метою підтвердження гіпотези ПЛАГІАТ Привласнення здобутків інших дослідників, в тому числі і відсутність посилань на автора
Вимоги до публікацій за результатами наукових досліджень за Кодекс професійної етики та практики Американської психоло- гічної асоціації (1992 р.) Публікація результатів «Психологи не фабрикують дані і не фальсифікують результати в своїх публікаціях». «Якщо психологи знаходять суттєві помилки у своїх публікаці- ях, вони здійснюють усі необхідні процедури по усуненню хибної ін- формації через повідомлення про помилки та внесення поправок». Плагіат «Психологи не наводять витримки із робіт інших авторів або ре- зультати їх досліджень як власні, навіть у випадку, якщо дані інших дослідників використовуються як допоміжні». Авторство публікацій «Психологи несуть відповідальність та отримують визнання ли- ше за результати власної роботи». «Загальне авторство та інші здобутки, пов’язані з публікаціями, відображують відносний внесок кожного дослідника незалежно від його статусу... Навіть незначний внесок має бути відмічений, наприк- лад посиланням у виносках або згадуванням і вступній частині».
«Студент або аспірант, як правило, вказується в якості основно- го автора в випадку, якщо в основі статті лежить його курсова, дип- ломна або дисертаційна робота». Повторна публікація результатів «Психологи не публікують в якості оригінальних даних відо- мості, які були опубліковані раніше. Це не стосується повторної пуб- лікації даних з новими коментарями». Розповсюдження дослідницьких даних «Після публікації даних психологи надають усі необхідні відо- мості, в тому числі і про проміжні результати дослідження та «сирі» дані, спеціалістам, які прагнуть підтвердження шляхом повторного аналізу. Умовою надання результатів є гарантія захисту конфіден- ційності інформації про учасників дослідження та їх юридичних прав».
Теоретичні завдання Розв’язок теоретичного завдання — це правильна відповідь на поставлене питання, яка має бути структурованою, викладе- ною стисло і, по можливості, містити думку автора (як виснов- ки, узагальнення, класифікації тощо). 1. Предмет та завдання експериментальної психології. 2. Витоки експериментальної психології: розвиток експери- менту в філософії. 3. Психофізіологія як емпірична база психологічних досліджень. 4. Розвиток експериментальних досліджень в психології. 5. Поняття про наукове мислення. Принципи наукового мислення. 6. Методологія науки. 7. Методологічні принципи експериментальної психології. 8. Структура наукового дослідження. 9. Поняття про наукову проблему 10. Теорія як реконструкція психологічної реальності. Теорія та її структура. 11. Гіпотеза як частина теорії. Основні типи гіпотез. 12. Експериментальна взаємодія. 13. Етичні аспекти психологічних досліджень. 14. Правове регулювання психологічних досліджень. 15. Наукове шахрайство та чистота експерименту. Тестові завдання Розв’язок тестового завдання передбачає доповнення визна- чень та схем, пошук правильної відповіді серед хибних, встанов- лення відповідностей між твердженнями.
Заповніть пропуски у визначенні. Відповідь представте у вигляді — І-а, ІІ-б. Методологія науки (від грец. methodos — І та logos — поняття, учення, наука) — це вчення про загальні точки зору, з яких повинен виходити дослідник психічної природи людини, про правила, яких він повинен дотримуватися в дослідженні, та про за- соби, якими він має користуватися. Іншими словами, методологія науки — це система принципів побудови та способів організації ІІ . В прямому перекладі методологія — шлях наукового пізнання. а. шлях пізнання; б. наукового дослідження; в. психологія; г. експерименту; д. тестування. Гіпотеза (від грец. hypothesis — І ) — логічне припущен- ня про існування явища, ІІ його виникнення або наявність та характер зв’язку між двома чи більше явищами. Під гіпотезою розуміють як саме припущення, так і його зміст. a. причина; б. спостереження, споглядання, дослідження; в. основа, припущення; г. закони; д. умови. Теорія (від грец. theoria — І ) — вища форма ІІ як ло- гічно впорядкована система знань та уявлень про частину реаль- ності. Теорії створюються з метою розкриття сутності, зако- номірностей та прогнозу взаємодії психічних явищ між собою та з об’єктивною реальністю. а. шлях пізнання; б. спостереження, споглядання, дослідження; в. психології;
г. наукового знання; д. методології. Кодекси професійної етики — основні «етичні» документи, що регулюють діяльність психологів, кодекси базуються на І ак- тах, постановах, конвенціях, деклараціях, чинному законодавс- тві та специфічній для окремих галузей і організацій ІІ . a. міжнародних та загальнодержавних; б. загальнодержавних; в. спеціальних; г. внутрішньо-нормативній документації; д. психологічній документації. Згода на участь у психологічному дослідженні — І до- кумент, який регулює стосунки між психологом та учасником експерименту в процесі дослідницької роботи. У документі має ви- користовуватися лише чітка і прозора термінологія, зрозуміла учасникам. Згода має містити інформацію про мету дослідження, його тривалість, характер та наслідки дослідницьких впливів, права і обов’язки сторін, межі конфіденційності, також фіксува- ти право учасників на ІІ у досліджені та виходу із нього. Важ- ливою є проблема згоди неповнолітніх та недієздатних учасників. a. психологічний; б. загальнодержавний; в. етично-правовий; г. відмову від участі; д. участь. Вкажіть правильні твердження. Відповідь представте у вигляді — а,б і т.д. Експериментальна психологія це: a. галузь психології, що вивчає систему принципів та методів експерименту, конкретизовану у процедурі планування,
розробки та проведення психологічних експериментів в різ- них сферах життя та діяльності людини; б. галузь практичної психології, що вивчає систему методів та процедур психологічної допомоги людині; в. наука про смислове наповнення свідомості, її зміст та структуру, основною метою якої є вивчення функціонуван- ня та розвитку індивідуальних смислових систем. Основними завданнями експериментальної психології є такі: a. психосемантичні дослідження індивідуальної свідомості; б. формулювання методологічних та теоретичних засад експе- рименту в психології; в. розробка експериментальних планів та процедур; г. розробка та валідизація тестів і опитувальників; д. пошук методів аналізу, інтерпретації та перевірки ста- тистичної значимості результатів психологічних експери- ментів; е. оцінка ефективності експериментальних процедур. Базовими характеристиками наукової проблеми є такі: a. представлення у наукових категоріях; б. емпірична доведеність; в. теоретична обґрунтованість; г. можливість операціоналізації; д. можливість отримання нового наукового знання; е. імпліцитне вміщення шляху власного розв’язку. Поділ психології на фізіологічну (експериментальну) та психологію народів належить: a. О. Ф. Лазурському; б. Г. І. Челпанову; в. М. М. Ланге; г. В. Вундту; д. В. М. Бехтєрєву.
«Батьком» експериментальної психології вважається: a. О. Ф. Мазурський; б. Г. І. Челпанов; в. М. М. Ланге; г. В. Вундт; д. В. М. Бехтєрєв. Доповніть схему. Відповідь представте у вигляді — І-а, ІІ-б. Структура наукового дослідження за Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии: Информ.-метод. ма-
a. методика; б. методологія; в. принципи; г. метод; д. експеримент; е. дослідження.
I техніка дослідження ІІ спосіб організації дослідження ІІІ система принципів дослідження
Структура теорії за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с. a. основне
б. методологія; в. принципи; г. базис теорії; д. вихідна емпірична основа теорії; е. експеримент; ж. логіка теорії; к. наукова парадигма. I IІ IІІ
Типологія наукового дослідження
Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с. a. абстрактні; б. наукові; в. фундаментальні; г. базисні; Практична значимість • I • II Абстрактні дослід- ження без конкретної практичної мети Дослідження, які мають практичний вихід Теорія- д. прикладні; е. експериментальні; ж. емпіричні; к. теоретичні; л. теоретико- емпіричні. Відсутність теоретичної основи Практичне дослідження, яке базується на теорії Припущення імпліцитно виведене із теорії практика • III • ІV • V
за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с. a. монодисциплінарні; б. наукові; в. фундаментальні;
д. прикладні; Багатопла- новість • I • II Дослідження окре- мого аспекту пси- хічної реальності Комплексне дослідження кількох психічних явищ Дисциплінарна віднесеність е. комплексні; ж. аналітичні; Виконані в межах однієї наукової галузі (психології)
• III к. міждисциплінарні; л. теоретико- емпіричні. Виконані на межі кількох наук (психологія і педагогіка)
• ІV
За походженням психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с. a. монодисциплінарні; б. наукові; в. фундаментальні; г. співвіднесені з теорією; д. прикладні; е. комплексні; ж. власне емпіричні; к. аналітичні; л. теоретично обґрунтовані; м. міждисциплінарні; н. констатуючі; о. каузальні; п. кореляційні. Припущення засноване на теорії Припущення імпліцитно виве- дене із теорії Припущення без зв’язку із теорією
• ІV • V • VI
• I • II • III Припущення про наявність явища Припущення про наявність зв’язку Припущення про каузальний зв’язок
Встановіть відповідність. Відповідь представте у вигляді — а-б. Типи емпіричних гіпотез
Становлення експериментальної психології
Рівні методології науки за Зинченко В. П., Смирнов С. Д. Методологические вопросы психоло- гии. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. — 128 с.
Характеристики гіпотез за Дзуки Е. Введение в методологию социально-психологического исследования. — Милан-Новосибирск: Миланский католический уни- верситет, 1997. — 71 с.
Підходи до розуміння предмету експериментальної психології за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с.
Практичні завдання На основі кожної з наступних побутових (наївних) проблем сформулюйте наукову проблему, таку, яка може призвести до цікавого наукового дослідження: • Чи буде людина виконувати роботу, яка добре оплачується, однак може завдати шкоди її здоров’ю? • Чи варто заохочувати дітей для того, щоб вони краще нав- чалися? • Чи варто карати дітей працею? • Чи правда, що чоловіки розумніші за жінок? • Чому люди заражаються агресивною поведінкою інших? • Що таке правда? • Як зрозуміти маленьку дитину? • Як правильно виховувати дитину? • Які книжки найбільш цікаві дітям?
• Чому люди похилого віку відчувають себе самотніми? • Як правильно вибрати час для виконання дитиною домашніх завдань? • Що спонукає спортсменів-екстремалів ризикувати життям? Запропонуйте структуру психологічних досліджень, на ос- нові сформульованих наукових проблем, зверніть увагу на такі моменти: • об’єкт дослідження; • предмет дослідження; • мета дослідження; • гіпотеза дослідження; • можливі методи. Проаналізуйте експерименти подані у додатках на предмет етичності. При аналізі враховуйте такі моменти: • безпечність дослідницьких впливів для психічного та фізич- ного здоров’я учасників; • збереження почуття власної гідності та психологічного комфорту учасників; • урахування можливостей попередження та усунення можливих негативних наслідків дослідницьких впливів.
Основна література: 1. Гудвин Дж. Исследование в психологии: методы и планирова- ние. — СПб.: Питер, 2004. — 558 с. 2. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Пи- тер, 2001. — 320 с. 3. Зинченко В. П., Смирнов С. Д. Методологические вопросы пси- хологии. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. — 128 с 4. Корнилова Т. В. Экспериментальная психология: теория и ме- тоды: учебник для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2002. — 381 с. 5. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. — СПб: Социально-психологи- ческий центр, 1996. — С. 32. 6. Мартин Д. Психологические эксперименты. — СПб.: ЕВРОЗНАК, 2002. — 480 с. 7. Рибалка В. В. Методологічні питання наукової психології: навчально-методичний посібник. — К.: Ніка-Центр, 2003. — 204 с. 8. Солсо Р. Л., Джонсон Х. Х., Бил М. К. Экспериментальная пси- хология: практический курс. — СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. — 528 с. 9. Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. — М.: Прогресс, 1966. — С. 100. Додаткова література: 10. Ананьев Б. Г. Методология психологического исследования. — СПб.: Международная академия психологических наук, 1994. — 24 с.
11. Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии: Информ.- метод. материалы к курсу «Общая психология». — М.: Просве- щение, 1986. — 272 с. 12. Дзуки Е. Введение в методологию социально-психологическо- го исследования. — Милан-Новосибирск: Миланский католи- ческий университет, 1997. — 71 с. 13. История становления и развития экспериментально-психо- логических исследований в России / Под. ред. Б. Ф. Ломова. — М.: Наука, 1990. — 213 с. 14. Обозов Н. Н. Психологическое исследование и консультирова- ние. — СПб.: МАПН, 1994. — 55 с. 15. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — К.: Либідь, 1999. — 632 с. 16. Панина Н. В. Технологии социологического исследования. — К.: Институт социологии НАН Украины, 1998. — 280 с. 17. Психология. Словарь / Под. общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошеского. — 2-е изд. — М.: Политиздат, 1990. — 494 с. 18. Селье Г. От мечты к открытию: Как стать ученым. — М.: Прогресс, 1987. — 368 с. 19. Философский словарь / Под. ред. И. Т. Фролова. — 4-е изд. — М.: Политиздат, 1981. — 445 с. 20. Berger L. «Rater errors» in Concise encyclopedia of Psychology. — N.Y., 1987. 21. Matlin M. W. Human Experimental Psychology. — California, 1979.
|
Ефект
Пігмаліона виділив психолог Р. Розенталь. Ефект полягає в тому, що
експериментатор, часто несвідомо, викривлює результати експерименту внаслідок
прагнення підтвердити гіпотезу.
2002. — 480
с.
логічні
детермінанти розвитку внутрішньої мотивації студентів у навчальній діяльності»
Види
наукового шахрайства
ЗАВДАННЯ ДО
МОДУЛЯ №1
териалы к
курсу «Общая психология». — М.: Просвещение, 1986. — 272 с.
теоретичне
знання;
за Дружинин
В. Н.
Типологія
наукового дослідження
г. базисні;
Типологія
емпіричних гіпотез за Дружинин В. Н. Экспериментальная
За змістом
Читать: 1.1. експериментальна психологія у системі наукового знання |
