Експериментальна психологія в схемах і таблицях - Навчальний посібник (Горбунова В.В.)

1.3. структура наукового дослідження

1.3.1. Наукове дослідження

Наукове дослідження методологічно та теоретично обґрунто- ване, логічне та має визначену структуру. Система методологічних принципів забезпечує цілісний характер дослідження як наукового способу пізнання світу. Логіка дослідження залежить від обраного способу пізнання — методу. Структура дослідження визначається його технікою — конкретними кроками, які здійснює дослідник у процесі вивчення того або іншого явища.

Структура наукового дослідження

за Гамезо М. В., Домашенко И. А.

Атлас по психологии: Ин- форм.-метод. материалы к курсу «Общая психоло- гия». — М.: Просвеще-

Методика техніка дослідження

Метод

ние, 1986. — 272 с.

спосіб організації дослідження

Методологія

система принципів дослідження

Типологія наукового дослідження

за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер,

2001. — 320 с.

Відсутність

Теорія- практика

Практична значимість

теоретичної основи Абстрактні дослід-

Практичне дослідження, яке базується на теорії

Припущення імпліцитно виведене із теорії

• Емпіричні

• Теоретичні

• Теоретико- емпіричні

• Фунда-

ментальні

• Прикладні

ження без конкретної практичної мети

Дослідження, які мають практичний вихід

Виконані в ме-

жах однієї наукової галузі (психології)

Виконані на межі кількох наук /психо- логія і педагогіка/

Дисциплі- нарна віднесеність

• Моно- дисциплі- нарні

• Міждисци- плінарні

Багатопла- новість

• Аналі- тичні (однофак- торні)

• Комп- лексні (багато- факторні)

Дослідження окре- мого аспекту пси- хічної реальності

Комплексне дослідження кількох психічних явищ

Розв’язок нової

Мета дослідницької діяльності

Уточнення та

проблеми або старої

у новий спосіб

Критичний аналіз відомих досліджень, спростування теорій

• Пошукові

• Уточ- нюючі

• Критичні

• Відтво- рюючі

конкретизація окремих фактів

Відтворення /за змістом та структурою

/ робіт інших авторів

Етапи наукового дослідження

Етапи дослідження Ілюстрація етапів Схема дослідження

I. Постановка наукової проблеми

II. Теоретичний аналіз проб- леми

III. Формулюван- ня гіпотез

IV. Планування

та проведення дослідження

V. Аналіз та ін- терпретація отриманих результатів

VI. Формулюван- ня висновків

Окреслення чіткого кола пи- тань, розв’язання яких ляже в основу дослідження — на- укових інтересів дослідни- ка. Формулювання теми дослідження, його загальної гіпотези. Визначення об’єк- та та предмета дослідження. Формулювання загальної мети

Аналіз літератури, створен- ня авторської моделі дослід- жуваного явища з уточнен- ням проблеми

Розробка системи наукових припущень (гіпотез), кон- кретизація загальної мети у завданнях

Розробка програми дослід- ження, вибір методів та технічних процедур. Прове- дення дослідження

Якісний та кількісний аналіз результатів, перевірка їх статистичної значимості. Пояснення вивчених фактів та формулювання певних закономірностей існування досліджуваного явища

Співвіднесення теорії та емпірії. Теоретичне узагаль- нення результатів дослід- ження та розробка практич- них рекомендацій

Формулювання теми дослідження

Формулювання загальної гіпотези

Визначення об’єкта та предмета дослідження

Формулювання загальної мети дослідження

Аналіз наукової літератури з теми дослідження

Авторська модель досліджуваного явища

Висунення гіпотез дослідження

Формулювання завдань дослідження

Розробка програми дослідження

Проведення дослідження

Якісний та кількісний аналіз отриманих даних

Перевірка статистичної значимості результатів

Інтерпретація результатів дослідження

Формулювання теоретичних висновків

Розробка практичних рекомендацій

1.3.2. Поняття про наукову проблему

Наукова проблема — чітко окреслене коло питань (чому? яким чином? за яких умов?..), яке охоплює основну ідею та загальне спря- мування дослідження. Постановка проблеми — це початок дослід- ження, запит, що лежить в його основі.

Базові характеристики наукової проблеми

Характеристика

наукової проблеми

Наукова проблема:

«Залежність агресивності підлітків від стилю сімейного виховання»

Побутова проблема:

«Чому одні хлопці б’ються в школі, а інші ні?»

Сформульована

у наукових кате- горіях — термі- нах та поняттях

Проблема, описана у науко-

вих термінах та поняттях:

«стиль виховання», «агресив- ність»

Для опису проблеми вико-

ристані побутові поняття:

«одні хлопці», «б’ються в школі»

Передбачає

можливість опе- раціоналізації — максимального зв’язку із практи- кою дослідження

Поняття визначаються через

конкретні операції: «агресив- ність» — прямі і непрямі дії чи висловлювання, спрямовані на завдання шкоди чи болю іншо- му, приниження його гідності

Поняття не операціоналізують-

ся, спрощують психічну реаль- ність, внутрішньо не структу- ровані — не містять послідовної системи операцій практичного вивчення проблеми

Імпліцитно (вну-

трішньо) містить шлях власного розв’язку

Вивчення «стилю сімейного

виховання призведе до розу- міння причин агресивності підлітків»

Звичайне питання, для відпо-

віді на яке потрібний додат- ковий пошук пояснень

Передбачає

отримання нового науково- го знання

Вирішення проблеми призве-

де до розширення розуміння ролі сімейного виховання у розвитку особистості дитини

Відповідь на питання не буде

науковим знанням, оскільки базуватиметься на умовис- новках, а не на практичному дослідженні

Практично

значима

Проблема має практичний

вихід — корекція стилю вихо- вання з метою попередження підліткової агресивності

Практична значимість роз-

в’язку побутової проблеми сумнівна, оскільки вона не обґрунтована науково

Типи проблем:

• реальні проблеми (вирішення яких дає практично значимий результат);

• псевдопроблеми (малозмістовні);

• риторичні проблеми (не мають розв’язку).

Джерела наукових проблем:

• недостатність (дефіцит) наукового знання про реальність;

• протиріччя (парадокси у науковому знанні);

• еволюційний розвиток наукового знання;

• революційний розвиток наукового знання.

1.3.3. Теорія як реконструкція реальності

Теорія (від грец. theoria — спостереження, споглядання, дослід- ження) — вища форма наукового знання як логічно впорядкована система знань та уявлень про частину реальності. Теорії створюють- ся з метою розкриття сутності, закономірностей та прогнозу взаємо- дії психічних явищ між собою та з об’єктивною реальністю.

Структура теорії

за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер,

2001. — 320 с.

Види теорій

за Мартин Д. Психологические эксперименты. — СПб.: ЕВРОЗНАК,

2002. — 480 с.

ОПИСОВІ ТЕОРІЇ

Опис та найменування явищ без пояснення причин їх виникнення та перебігу

ТЕОРІЇ ЗА АНАЛОГІЄЮ

Пояснення взаємозв’язку між психічними явищами за аналогією до фізичної моделі

КІЛЬКІСНІ ТЕОРІЇ

Кількісний вираз, статистичне підтве- рдження взаємо- зв’язку між явищами

Рівні теорій

за Корнилова Т.В. Экспериментальна психология: Теория и методы:

учебник для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2002. — 381 с.

Теорії вищого рівня

«...не можна безпосередньо вивести «емпірично навантажені» гіпотези, які можна перевірити на практиці» [С. 18].

Теорії середнього рівня

«...не прямо співвідносять загальні висловлю- вання... про можливі психологічні закони з рівня емпірії» [С. 16].

Теорії нижчого рівня

«...передбачають використання пояснювальних схем, в яких поняття максимально навантажені емпірично» [С. 16].

1.3.4. Поняття про гіпотезу

Гіпотеза (від грец. hypothesis — основа, припущення) — ло- гічне припущення про існування явища, причини його виникнення

або наявність та характер зв’язку між двома чи більше явищами. Під гіпотезою розуміють як саме припущення, так і його зміст.

Вимоги до наукових гіпотез

Ознаки науково правильної

(продуктивної) гіпотези

за Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. — М.: Прог-

ресс, 1966. — 430 с.

Адекватність (гіпотеза має відповідати теоретичній основі дослідження, його меті та завданням, адекватно відображувати психічну реальність).

Правдивість (гіпотеза має містити логіку здорового глузду і ба- зуватись на вже відомих, доведених фактах).

Можливість перевірки (гіпотеза лише тоді науково цінна, якщо її можна перевірити повторно).

Особливості перевірки гіпотез:

• можливість операціоналізації;

• можливість прямої чи непрямої перевірки;

• частковість перевірки.

Основні правила висунення і перевірки гіпотез

за Философский словарь / Под. ред. И. Т. Фролова. — 4-е изд. — М.: По-

литиздат, 1981. — 445 с.

«Гіпотеза має знаходитись у відповідності або хоча б бути су- місною з усіма факторами, яких вона стосується» [С. 72].

«З більшості протилежних гіпотез, висунених для пояснення се- рії фактів, перевагу надають тій, яка однозначно пояснює більшість» [С. 72].

«З метою пояснення пов’язаної серії фактів слід висувати яко- мога меншу кількість різних гіпотез, до того ж, їх зв’язок має бути максимально тісним» [С. 72].

«При висуненні гіпотези слід усвідомлювати імовірнісний ха- рактер її висновків» [С. 72].

«Гіпотези, що суперечать одна одній не можуть бути істиними одночасно, за виключенням того випадку, коли вони пояснюють різ- ні сторони і зв’язки одного і того ж об’єкту» [С. 72].

Характеристики наукової гіпотези

за Дзуки Е. Введение в методологию социально-психологического

исследования. — Милан-Новосибирск: Миланский католический уни- верситет, 1997. — 71 с.

• Операціоналізованість (можливість представлення у вигляді операцій практичного дослідження, що дає можливість емпі- ричної перевірки).

• Простота (можливість простого пояснення досліджуваного явища).

• Середній рівень узагальненості (можливість охоплення певно- го кола явищ, бо занадто загальна гіпотеза виключає можли- вість операціоналізації, а завузька — спрощує досліджуване явище).

• Фундаментальність (базування на попередніх, емпірично пере-

вірених та теоретично обґрунтованих знаннях).

Розвиток гіпотез в науковому дослідженні

за Дзуки Е. Введение в методологию социально-психологического

исследования. — Милан-Новосибирск: Миланский католический уни- верситет, 1997. — 71 с.