Експериментальна психологія в схемах і таблицях - Навчальний посібник (Горбунова В.В.)

До проблеми викладання курсу  «експериментальна психологІя»

«Експериментальна психологія» є однією з найцікавіших і водночас найскладніших дисциплін у навчальній програмі студентів, які спеціалізуються у психології. Володіння нормативами експе- риментального методу свідчить про фаховий рівень психолога, ставить його на щабель вище за тих колег, чий інструментарій обме- жується тестами та опитувальниками. Експеримент, на відміну від усіх інших методів, у тому числі й кореляційного дослідження, дає можливість встановлювати каузальний (причинно-наслідковий) зв’язок між явищами. Лише здійснивши експеримент, можна впевне- но формулювати висновки про те, які саме механізми лежать в осно- ві психологічних феноменів, спричиняють їх виникнення та вплива- ють на розвиток.

Проте, сучасні українські психологи рідко звертаються до екс- перименту. Поширеною є думка, що цей метод вимагає великих затрат і малоефективний. На мій погляд, така ситуація пов’язана не стільки із складністю методу, скільки із втратою експериментальних традицій у психології. Експеримент — фундамент психологічної на- уки (варто згадати В. Вундта, Е. Крепеліна, Г. І. Челпанова, І. П. Пав- лова, О. Ф. Лазурського, М. М. Ланге) витіснили описові методи: тес- ти, опитувальники, в кращому випадку — спостереження. Звичайно, можливості психодіагностики захоплюють: відносна простота інтер- претації, чисельність профілів, індексів, коефіцієнтів — все це при- ваблює, однак чи задовольняє потреби психологічного дослідження? Відмова від експерименту в психології унеможливлює встановлення причинно-наслідкових залежностей, формування явищ, обмежує можливості дослідження нових та маловивчених феноменів, змен- шує  ефективність дослідницького прогнозу.  Саме тому вивчення

 

теорії та оволодіння практикою експерименту є важливим для майбутніх психологів; завдання ж викладачів — створити сприятли- ві для цього умови.

Мета та завдання курсу

«Експериментальна психологія»

Загальною метою курсу «Експериментальна психологія» є ознайомлення студентів із методологією психологічного експери- менту. Конкретизують мету та окреслюють шляхи її досягнення завдання курсу:

•           надати студентам інформацію про історію розвитку експери- менту в психології, місце експериментальної психології у систе- мі наукового знання;

•           ознайомити студентів із необхідними та обов’язковими вимога- ми до знань і вмінь експериментатора, деонтологією дослід- ницької діяльності;

•           ознайомити студентів із теорією та практикою експерименту: нормативами наукового мислення, структурою експеримен- тального дослідження, його планами та процедурами, методами виміру експериментального ефекту та обробки отриманих результатів;

•           озброїти студентів практичними  прийомами  по  плануванню, організації та проведенню експериментів, інтерпретації та пред- ставленню результатів;

•           ознайомити  студентів з  класичними експериментальними до- слідженнями, проведеними в різних галузях психологічної науки. Кожен викладач самостійно обирає спосіб  реалізації завдань навчального курсу. Традиційним для вищої освіти є такий спосіб по- дання матеріалу, коли знання, отримані в лекційному викладі, закріп- люються на заняттях практичного курсу: від студентів вимагається як звичайне репродуктивне відтворення, так і відповіді на проблемні пи- тання, розв’язок певних завдань; набули поширення тестові форми

 

роботи на практичних заняттях; використовується гіпотетичне пла- нування експериментальних досліджень та аналіз класичних експе- риментів.

Здавалося б, все нормально, і студентам залишається вдячно засвоювати запропоновані їм знання. Однак, під час проходження психологічної практики та при написанні курсових і дипломних робіт виявляється, що навіть успішні студенти, які демонстрували достатній рівень на практичних заняттях та іспиті, не можуть спла- нувати та провести елементарного експерименту, плутають плани, відчувають труднощі при аналізі та інтерпретації. Спробуємо виді- лити та проаналізувати труднощі, з якими стикаються студенти при вивченні курсу «Експериментальна психологія», накреслити шляхи їх подолання.

Основні проблеми викладання курсу

«Експериментальна психологія»

Проблеми, пов’язані зі специфікою ознайомлення студентів з методами і методологією психологічних досліджень, окреслені у ро- ботах Р. Готтсданкера, Д. Гудвіна, В. М. Дружиніна, Т. В. Корнілової, Д. Мартіна, Р. Солсо та ін. Кожен з цих авторів на основі досвіду викладання спеціальних курсів розробив методичні рекомендації, посібники, підручники. Усі вони сходяться на думці про необхід- ність вивчення основ експериментального дослідження для здобуття студентами відповідного фахового рівня, виокремлюють ті чи інші проблеми викладання та пропонують шляхи їх вирішення.

Т. В. Корнілова наголошує на тому, що однією з основних проб- лем, з якою стикаються викладачі та студенти, є проблема розуміння методології експериментального методу, вирішення якої передбачає засвоєння нормативів психологічного дослідження та системи базо- вих понять. Авторка зауважує, що досягнути цієї мети можливо за умови розвитку у студентів логічних схем мислення, шляхом вклю- чення їх у наукові дискусії.

 

Д. Гудвін також на перший план висуває проблему розуміння ло- гіки наукового мислення. Дослідник вважає, що дієвим способом допо- моги студентам у засвоєнні методологічних основ науки може стати їх ознайомлення з історією розвитку методів психологічного дослідження, порівняння науки та псевдонауки. Друга важлива проблема, на думку Д. Гудвіна, — орієнтування у методах психологічного дослідження, її вирішення можливе за рахунок порівняльного аналізу базових методів. Третя проблема — етика регулювання психологічних досліджень — може бути вирішена через ознайомлення студентів з професійними етичними кодексами та державним законодавством. Найскладнішою для розв’язання є проблема незацікавленості в предметі. Тут, на думку автора, допоможе лише спосіб викладу матеріалу — використання яск- равих прикладів та відмова від нудного теоретизування.

Р. Готтсданкер, Р. Солсо, Х. Джонсон, К. Біл вважають, що проблему засвоєння складних понять вирішує «висхідний» підхід до викладання, коли загальні принципи планування, обробки та інтер- претації даних експериментів роз’яснюються на конкретних прикла- дах («від конкретного до загального»).

Д. Мартін наполягає, що основна проблема курсу «Експеримен- тальна психологія» полягає в тому, що по його завершенню студен- ти не можуть спланувати та провести експеримент, вони знають «що таке експеримент», однак не знають, «як провести експеримент». Дослідник пропонує не лише вивчати нормативи експериментально- го методу, але й використовувати їх на практиці — планувати та про- водити власні експерименти. Цікаво, що забута практика проводити експериментальні дослідження в межах навчального курсу була тра- диційною, ще Г.І. Челпанов під час викладання в Московському інституті пропонував студентам після прослуховування лекцій з екс- периментальної психології повторювати класичні дослідження.

Думки про те, чому і навіщо потрібно вивчати такий неціка- вий складний курс як «Основи наукових досліджень», в межах якого ми знайомилися з методологією і методами експерименту, приходили і до мене, коли студенткою третього курсу я намагалася розібратись в різноманітних планах та процедурах, збагнути, що

 

таке «каузальність» та для чого потрібен «нормальний розподіл». Згодом, при написанні курсової, дипломної та дисертаційної роботи я з захопленням формулювала мету та гіпотези власного досліджен- ня, планувала та проводила експерименти. Вдруге з парадоксом «не- цікавості цікавих курсів» я зіткнулася, коли почала викладати осно- ви психологічних досліджень, методи та методологію психологічних досліджень та експериментальну психологію. «Порожні» очі студен- тів на лекціях та практичних заняттях, формальне виконання усіх завдань з єдиною метою «відбути пару» приводило у відчай. Згада- лося, яким нудним для мене самої був увесь цей матеріал, і з якою ці- кавістю пізніше я планувала власні експерименти. Виникла думка синтезувати традиційні підходи до викладання цих курсів із практи- кою планування та проведення власних експериментів.

Ми надали змогу кожному студенту, в межах навчального курсу, вибрати ту проблему, яка його цікавить, і дослідити її. Плану- вання та проведення власних експериментів стало обов’язковою умовою для складання іспиту з курсу «Експериментальна психоло- гія» — усі студенти захищають свої роботи, захист зараховується як одне з екзаменаційних питань. Увесь процес планування та прове- дення експериментів контролюється викладачем лабораторного кур- су, який власне і є науковим керівником. Слід зазначити, що від сту- дентів не вимагається складних схем, однаково заохочуються як екс- перименти з малим N, так і факторні плани. Такий підхід створює си- туацію успіху не лише для відмінників, а і для тих, хто вчиться на

«задовільно», заохочуючи тим самим до наукового дослідництва.

Поєднання теоретичного засвоєння основ експериментальної психології з практикою планування та проведення власних експери- ментальних досліджень стало одним методом вирішення багатьох проблем. Об’єктивними показниками дієвості такого підходу стали студентські дослідження — правильно сплановані, організовані та проведені психологічні експерименти, з адекватним аналізом резуль- татів та валідними висновками.

У табл. 1. систематизовано основні проблеми викладання курсу

«Експериментальна психологія» та показано шляхи їх подолання в

 

умовах поєднання теоретичного закріплення лекційного матеріалу на семінарських заняттях та експериментальної практики на занят- тях лабораторного курсу.

Проблеми викладання курсу «Експериментальна психологія»

 

 

Проблеми викладання курсу

«Експериментальна психологія»

 

Шляхи подолання викладацьких проб- лем через експериментальну практику

Проблема вивчення  методологіч-

них основ  науки, в тому числі засвоєння базових понять

Розробка дослідницької програми,  яка

базується на етапах  наукового дослід- ження.

Структурно-методологічний аналіз влас- них експериментів, який передбачає виділення залежної та незалежної змінної, загальної  мети, експерименталь- ної гіпотези тощо

Проблема засвоєння правових та

деонтологічних принципів експе- риментальної психології

Деонтологічний аналіз власних  дослід-

жень,  перевірка їх на відповідність ко- дексам професійної етики та чинному законодавству

Проблема вивчення  неекспери-

ментальних методів в межах кур- су та виокремлення серед них експерименту

Вибір і обґрунтування та перевірка адек-

ватності  досліджуваному явищу методів виміру експериментального ефекту. Роз- робка протоколу експерименту

Проблема розуміння  системи

експериментальних планів

Поетапне планування власного експери-

менту. Послідовний  вибір та обґрунту- вання планів, схематизація

Проблема розуміння  математико-

статистичної обробки результа- тів психологічних експериментів

Використання описової статистики та

методів статистичного висновку для кіль- кісного аналізу  і перевірки значимості результатів власних  експериментів

Проблема розуміння  методів

якісного аналізу  та способів ін- терпретації результатів експери- менту

Якісний аналіз та інтерпретація резуль-

татів власних  експериментальних дослід- жень. Створення класифікацій та типо- логій, аналіз окремих  випадків тощо

Проблема розуміння  причин ар-

тефактності висновків  (валіднос- ті наукового висновку)

Формулювання висновків  власних  екс-

периментальних досліджень. Перевірка висновків  на артефактність

 

Особливості викладання курсу «Експериментальна психологія» в умовах кредитно-модульної  системи організації навчального процесу

Основними організаційними проблемами, які виникли із впро- вадженням практики планування та проведення студентами власних експериментів, стали такі: проблема структурування курсу, пробле- ма поетапного контролю над плануванням та проведенням експери- ментів, проблема оцінювання знань студентів. Всі ці проблеми були успішно вирішені за впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Так, в умовах традиційної системи організації навчального про- цесу курс структурувався за розділами з рівномірним розподілом практичних занять, тобто щотижня проводилося два заняття — семі- нарське і лабораторне. Проблема полягала у тому, що студенти на по- чатку курсу ще не мали достатнього багажу знань для планування власних експериментів і тому лабораторні заняття будувалися за схе- мою практичних: закріплення лекційного матеріалу, аналіз літератури, конспектування першоджерел, дискусії тощо. Коли ж заняття набува- ли характеру власне лабораторних, їх залишалося не так багато і сту- денти не встигали детально обговорити з викладачем усі складності планування власних досліджень. Кредитно-модульна система органі- зації навчального процесу також передбачає поділ курсу на певні зміс- тові розділи — модулі, але перевага над традиційною полягає в тому, що викладач самостійно визначає кількість лекційних, лабораторних, практичних занять та самостійної роботи студентів за кожен модуль в межах заданого нормативу. Таким чином, з’являється можливість збільшувати кількість лабораторних занять у другому змістовому мо- дулі, коли студенти вже володіють необхідним теоретичним мініму- мом і можуть працювати над власними експериментами.

Проблема, пов’язана з контролем роботи студентів, полягала у тому, що оцінювався фактично кінцевий результат — звіт, який представлявся на захисті. Не секрет, що одна із стратегій навчальної діяльності студентів — все робити в останній момент, бо «ніч завжди

 

попереду». Така ситуація значно знижує рівень робіт, якість їх про- ведення, часто спричиняє фабрикацію та фальсифікацію результатів. Обов’язкова вимога кредитно-модульної системи — підсумкові мо- дульні роботи — контрольні зрізи за результатами кожного модуля. Увесь курс експериментальної психології ми розділили на чотири модулі: «Вступ до наукового дослідження», «Емпіричні методи пси- хологічного дослідження», «Планування та проведення психологіч- них експериментів» і «Аналіз та представлення результатів психоло- гічних експериментів». Підсумкові контрольні роботи за перший та другий модулі містять тестові, теоретичні та практичні завдання, які дозволяють визначити рівень засвоєння студентами методологічних основ експериментального дослідження та системи базових понять. До складу другої та третьої контрольної роботи додатково включені творчі завдання — розробка власної дослідницької програми (мо- дуль № 2) та звіт за результатами власного експериментального дос- лідження (модуль № 3). Таким чином, практична робота студентів оцінюється в два етапи: планування експерименту (виділення струк- турних елементів, деонтологічний аналіз, добір експериментальних планів та методів виміру експериментального ефекту) та аналіз результатів експерименту (якісний і кількісний аналіз, інтерпрета- ція результатів). Таке поетапне оцінювання дозволяє ефективно контролювати усі дослідницькі кроки студентів і позбавляє виклада- чів від «наївного здивування»: як студент-двієчник, що не відвідав жодного заняття, зміг спланувати та провести цілком пристойний експеримент.

Окрім можливостей поетапного контролю за плануванням і про- веденням психологічних експериментів, написання модульних кон- трольних робіт стало дієвим засобом стимуляції навчальної актив- ності студентів: оцінку за модуль можна отримати автоматично, якщо на заняттях практичного курсу отримано 70 \% від усіх можливих оці- нок; а оцінка за екзамен може стати середньою від модульних, якщо вона задовольняє студента. До того ж студенти завжди мають можли- вість покращити свій результат — прийти на підсумкову контрольну роботу або екзамен і здавати матеріал на загальних засадах.

 

Розподіл навчальних годин з курсу

Подпись: робота«Експериментальна психологія»

 

№ теми

 

Теми

Кількість годин

Всього

лекції

практичні

лабораторні

самостійна

Модуль 1. Вступ до наукового дослідження

1.1

Становлення  і розвиток експериментальної психології

2

2

 

4

 

1.2

Методологія науки. Нормативи наукового мислення

2

2

 

5

1.3

Структура наукового дослідження

2

2

 

5

1.4

Етичні та правові аспекти психологічних досліджень

2

2

 

4

Модульна контрольна робота

 

2

 

 

Всього  за модуль

8

10

 

18

36

Модуль 2. Eмпіричні методи психологічного дослідження

2.1

Неекспериментальні методи дослідницької роботи

2

2

 

6

 

2.2

Експеримент як метод психологічного дослідження

4

4

 

6

2.3

Галузеві експерименти в психології

2

2

 

6

Модульна контрольна робота

 

2

 

 

Всього  за модуль

8

10

 

18

36

Модуль 3. Планування та проведення  психологічних  експериментів

3.1

Стратегії та плани експериментального дослідження

6

6

 

5

 

3.2

Дослідницька програма в експерименті

2

2

8

5

Модульна контрольна робота

 

2

 

 

Всього  за модуль

8

10

8

10

36

Модуль 4. Аналіз та представлення результатів психологічних експериментів

4.1

Аналіз та інтерпретація результатів експериментів

4

2

4

9

 

4.2

Узагальнення та представлення результатів експериментів

2

2

2

9

Модульна контрольна робота

 

2

 

 

Всього  за модуль

6

6

6

18

36

Всього

 

 

 

 

162

 

Структура посібника

Володіння нормативами експериментальної психології є обов’язковою вимогою для фахівців-психологів. Вміння планува- ти, проводити психологічні експерименти, аналізувати отримані дані та узагальнювати їх у висновках мають здобуватися під час навчання у ВНЗ. Тому при викладанні курсу «Експериментальна психологія» увага має звертатися не лише на теоретичну підготов- ку студентів, а й на їх озброєння практичними навичками. Дієвим у досягненні цієї мети є планування та проведення власних психоло- гічних експериментів, коли студенти можуть вибрати та вивчити цікаву для себе проблему. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у ВНЗ дозволяє ефективно структурувати навчальний матеріал, забезпечує поетапний контроль знань та на- вичок студентів, розширює можливості стимулювання їх навчаль- ної активності.

Посібник, який Ви тримаєте в руках, розроблявся для умов кредитно-модульної системи організації навчання у вищій школі. В основі його структури лежить поділ навчальної дисципліни на модулі — змістові блоки матеріалу. Навчальний курс «Експеримен- тальна психологія» налічує чотири таких модулі:

•           модуль 1.  «Вступ до наукового дослідження»;

•           модуль 2.  «Емпіричні методи психологічного дослідження»;

•           модуль 3.  «Планування та проведення психологічних експериментів»;

•           модуль 4. «Аналіз та представлення результатів психологічних експериментів».

Навчальний посібник структурований за модулями у такий спо- сіб: виклад теоретичного матеріалу у схемах та таблицях; завдання до модулю (завдання для самостійної роботи); список основної та додаткової літератури до модулю.

Біля кожної таблиці чи схеми є посилання на джерело, в якому питання розкрито ширше. В посібнику є прямі цитатні посилання, посилання  типу  «за  ...»,  що  передбачають переказ думки автора

 

близько до оригінального тексту та посилання типу «на основі...», які вказують на те, що схема або таблиця, викладена в посібнику, розроблена на основі матеріалів першоджерела.

До кожного модуля передбачається виконання студентами бло- ку завдань: теоретичних, тестових, практичних та творчих. Розв’язок теоретичного завдання — це правильна відповідь на поставлене пи- тання, яка має бути викладена стисло, структуровано і містити дум- ку автора (як висновки, узагальнення, класифікації тощо). Розв’язан- ня тестових завдань передбачає пошук правильної відповіді серед хибних, виключення хибної відповіді, встановлення відповідностей між твердженнями, доповнення визначень тощо. Як практичне зав- дання студентам пропонується сформулювати наукову проблему або розробити структуру експерименту на задану тему; проаналізувати психологічні експерименти тощо. Творчі завдання з курсу «Експери- ментальна психологія» є комплексними за своїм характером і поля- гають у плануванні, проведенні та обробці результатів власного екс- перименту.