Розділ 24 поняття права промисловоЇ власностІ

Право промислової власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, передане на договірній основі юридич- ній особі.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може

бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків передбачених законом.

1.         Право інтелектуальної власності та право на річ не залежать од-

не від одного.

2.         Перехід  права  на  об’єкт  права  інтелектуальної  власності  не означає переходу права власності на річ.

3.         Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкт права інтелектуальної власності.

Об’єкти прав інтелектуальної власності

Об’єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарсь-

кої діяльності визнаються:

•           винаходи та корисні моделі;

•           промислові зразки;

•           сорти рослин та породи тварин;

•           торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

•           комерційне (фірмове) найменування;

•           географічне зазначення;

•           комерційна таємниця;

•           комп’ютерні програми;

•           інші об’єкти зазначені законом.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на зазна-

чені об’єкти визначаються Цивільним кодексом України.

Правова охорона винаходів, корисних моделей та промислових зразків

Право власності на винахід, корисну модель, промисловий зра-

зок засвідчується патентом.

Відносини суб’єкта господарювання, що є роботодавцем для винахідника або автора, щодо прав одержання патенту і права вико- ристання об’єктів інтелектуальної власності регулюються законо- давством України.

Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:

•           виготовлення,  пропонування  для  продажу,  запровадження  у господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється від- повідно до закону;

•           застосування способу, що охороняється, або пропонування для застосування в Україні;

•           пропонування  для  продажу,  запровадження  у  господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з за- собом, що охороняється відповідно до закону.

Суб’єктам господарювання належить право попереднього вико- ристання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов передбачених Цивільним кодексом України.

Власник патенту може передавати свої права щодо використан-

ня винаходу, корисної моделі чи промислового зразка

Правомочності щодо використання торговельної марки

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвід-

чується свідоцтвом у випадках і порядку передбачених законом.

Використання торговельної марки у сфері господарювання ви-

значається:

•           застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована;

•           на упаковці товарів;

•           у рекламі;

•           друкованих виданнях;

•           на вивісках під час показу експонатів;

•           на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні;

•           у проспектах;

•           рахунках;

•           на бланках та в іншій документації, пов’язаних з впроваджен- ням зазначених товарів і послуг у господарський (комерцій- ний) обіг.

Свідоцтво дає право його власникові забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної мар- ки без його дозволу.

Суб’єкти права на торговельну марку можуть проставляти по- переджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.

Суб’єкти права на торговельну марку, які здійснюють посеред- ницьку  діяльність,  на  підставі  договору  з   виробником  товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку мо- же бути передано як вклад до статутного фонду суб’єкта госпо- дарювання.

У разі банкрутства право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб’єкта.

Правомочності  щодо  використання  торговельної  марки,

право на яку належить кільком особам

Торговельна марка, право на яку належить кільком особам, — це марка що відрізняє товари і послуги учасників об’єднання під- приємств (торговельна марка об’єднання — спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб’єктів господарю- вання, або використовується спільно кількома суб’єктами в інших випадках, передбачених законом.

Правомочність суб’єктів господарювання щодо комерційного найменування

Юридична особа або громадянин — підприємець може мати ко-

мерційне найменування.

Громадянин — підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім’я.

Відомості про комерційне найменування вносяться за його по- данням до реєстрів, порядок яких встановлюється законом. Суб’єкт господарювання, комерційне найменування якого було внесено до реєстру раніше, має приоритетне право захисту перед яким-небудь

іншим суб’єктом, тотожне комерційне найменування якого включе-

но до реєстру пізніше.

Правовій охороні підлягає як повне так і скорочене комерційне найменування суб’єкта господарювання, якщо воно фактично вико- ристовується ним у господарському обігу.

Якщо  комерційне  найменування  суб’єкта  господарювання  є

елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охоро-

на і комерційного найменування, і торговельної марки.

Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на ви- могу, його власника зобов’язана припинити таке використання і від- шкодувати завдані збитки.

Право інтелектуальної власності на сорт рослин,

породу тварин

Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:

•           особисті  немайнові  права  інтелектуальної  власності  на  сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

•           майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, поро-

ду тварин, засвідчені патентом;

•           майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин засвідчені держаною реєстрацією. Суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин,

породу тварин є:

•           автор сорту рослин, породи тварин;

•           інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом. Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин,

породу тварин, засвідченими патентом є:

•           право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;

•           виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

•           виключне  право  перешкоджати  використанню  сорту  рослин,

породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

•           інші права інтелектуальної власності встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, поро- ду тварин належать власнику патенту, якщо інше не встановлено до- говором чи законом.

Ліцензійний договір

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (лі- цензіату) письмове повноваження, яке дає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної влас- ності може бути оформлена як окремий документ або складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної влас- ності може бути виключною, одиничною, не виключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виклю- чає можливість використання ліцензіаром об’єкта права у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виклю- чає можливість видачі ліцензіаром іншій особі ліцензій на викорис- тання об’єкта інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Не виключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром права інтелектуальної у сфері що обмежена цією ліцен- зією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат мо- же видати письмове повноваження на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

За ліцензійним договором (ліцензіар) надає другій стороні (лі- цензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної влас- ності (ліцензію), на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права ін- телектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцен- зіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійнім договорі визначаються:

•           вид ліцензії;

•           сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності;

•           конкретні права, що надаються за договором;

•           способи використання зазначеного об’єкта;

•           територія і строк, на які надаються права;

•           розмір, порядок та строк виплати плати за користування об’єкта права інтелектуальної власності та інші умови, які сторони вва- жають за доцільне включити у договір.

Вважається, що ліцензійним договором надається не виключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на ви- користання об’єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному дого- ворі, визначаються такими, що не надані ліцензіату.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про терито- рію, на які поширюються надані права на використання об’єкта пра- ва, дія ліцензії поширюється на територію України.

Якщо у ліцензійному договорі про видання або інше відтворен- ня твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової су- ми, то в договорі має бути фіксований максимальний тираж твору.

Зазначення походження товару

Вироби іноземного походження або у встановлених законодав- ством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформа- цію про країну їх походження.

Інформація про країну походження має знаходитися у доступ- ному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам.

Забороняється використання суб’єктами господарювання напи- су  (клейма)  «Виготовлено  в  Україні»  або  аналогічно  за  змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.

Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю

Комерційною таємницею є: інформація, яка є секретом в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її скла- дових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існую- чим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію