Господарське законодавство - Навчальний посібник (Мандриковський М. М.)

Розділ 12 припинення пІдприЄмницькоЇ дІяльностІ

Підприємницька діяльність припиняється:

•           з власної ініціативи підприємця;

•           у разі закінчення строку дії ліцензії;

•           у разі припинення існування підприємця;

•           на підставі рішення суду у випадках передбачених законодавст-

вом.

Припинення підприємницької діяльності здійснюється шля-

хом його:

•           злиття;

•           приєднання;

•           поділу (перетворення);

•           або ліквідації.

У разі злиття суб’єктів господарювання, усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарюван- ня до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього перехо- дять усі права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання.

У разі поділу суб’єкта господарювання, усі його права і обов’яз- ки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання,

У разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарю- вання, до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частках права і обов’язки реорганізованого суб’єкта.

 

У разі перетворення одного суб’єкта господарювання до ново- утвореного переходять усі права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

Суб’єкт господарювання ліквідується:

•     за рішенням власника або уповноважених ним органом;

•     у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався;

•     у разі досягнення мети, за ради якої його було створено;

•           у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків передбачених законом;

•     у разі скасування його державної реєстрації.

Загальний порядок ліквідації

Ліквідація суб’єкта господарювання здійснюється власником (власниками) майна суб’єкта господарювання чи його (їх) представ- никами (органами), або іншим органом визначеним законом, якщо інший порядок їх утворення не передбачений Господарським кодек- сом. Ліквідацію суб’єкта господарювання також може бути покладе- но на орган управління суб’єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб’єкта

господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведен- ня ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію суб’єкта господарювання, вміщує в друкованих органах повідомлен- ня про його ліквідацію та про порядок та строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів, що-

до стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим пові- домленням кожного з них про ліквідацію суб’єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта, який лікві-

дується  і  розраховується  з  кредиторами,  складає  ліквідаційний

 

баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквіда- ційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені в установленому законом порядку.

Черговість задоволення претензій кредиторів

Претензії кредиторів до суб’єкта господарювання, що ліквіду- ється, задовольняються з майна цього суб’єкта, якщо інше не перед- бачено Господарським кодексом та іншими законами.

Черговість та порядок задоволення претензій кредиторів визначаються відповідно до закону:

•     у першу чергу виконуються зобов’язання перед трудовим ко-

лективом;

•           у другу чергу задовольняються вимоги щодо державних і місце- вих податків та неоподаткованих платежів до бюджету, а також вимоги органів державного страхування і соціального забезпе- чення;

•     у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів не забезпе-

чених заставою;

•           після цього задовольняються вимоги, щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду і виплат за ак- ціями членів трудового колективу;

•     в останню чергу гасяться всі інші (сумнівні борги), до яких ми-

нув термін позовної давності. Ці борги не скасовуються, а відо- бражаються на балансі кредитора протягом 5 років з часу їх списання на збитки ст. 21 Закону «Про банк»).

Два випадки погашення боргів:

1.         Щодо вимог, заявлених після закінчення стоку встановленого для їх подання.

2.    Щодо вимог не задоволених внаслідок недостатності майна банкрута.

Необхідно зазначити, що поза чергою покриваються витрати

пов’язані з роботою ліквідаційної комісії, провадження справи у гос-

подарському суді, функціонування розпорядника майна.

 

Зазначимо також, що вимоги кожної наступної черги задоволь-

няються тільки після задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно сумі, що нале- жить кожному кредиторові.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб’єкта

господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісі- єю, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідом- лення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються пога- шеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів,

використовується за вказівкою власника.