Розділ 12 припинення пІдприЄмницькоЇ дІяльностІПідприємницька діяльність припиняється: • з власної ініціативи підприємця; • у разі закінчення строку дії ліцензії; • у разі припинення існування підприємця; • на підставі рішення суду у випадках передбачених законодавст- вом. Припинення підприємницької діяльності здійснюється шля- хом його: • злиття; • приєднання; • поділу (перетворення); • або ліквідації. У разі злиття суб’єктів господарювання, усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарюван- ня до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього перехо- дять усі права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання. У разі поділу суб’єкта господарювання, усі його права і обов’яз- ки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, У разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарю- вання, до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частках права і обов’язки реорганізованого суб’єкта.
У разі перетворення одного суб’єкта господарювання до ново- утвореного переходять усі права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання. Суб’єкт господарювання ліквідується: • за рішенням власника або уповноважених ним органом; • у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався; • у разі досягнення мети, за ради якої його було створено; • у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків передбачених законом; • у разі скасування його державної реєстрації. Загальний порядок ліквідації Ліквідація суб’єкта господарювання здійснюється власником (власниками) майна суб’єкта господарювання чи його (їх) представ- никами (органами), або іншим органом визначеним законом, якщо інший порядок їх утворення не передбачений Господарським кодек- сом. Ліквідацію суб’єкта господарювання також може бути покладе- но на орган управління суб’єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб’єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведен- ня ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію суб’єкта господарювання, вміщує в друкованих органах повідомлен- ня про його ліквідацію та про порядок та строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів, що- до стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим пові- домленням кожного з них про ліквідацію суб’єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта, який лікві- дується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний
баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквіда- ційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені в установленому законом порядку. Черговість задоволення претензій кредиторів Претензії кредиторів до суб’єкта господарювання, що ліквіду- ється, задовольняються з майна цього суб’єкта, якщо інше не перед- бачено Господарським кодексом та іншими законами. Черговість та порядок задоволення претензій кредиторів визначаються відповідно до закону: • у першу чергу виконуються зобов’язання перед трудовим ко- лективом; • у другу чергу задовольняються вимоги щодо державних і місце- вих податків та неоподаткованих платежів до бюджету, а також вимоги органів державного страхування і соціального забезпе- чення; • у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів не забезпе- чених заставою; • після цього задовольняються вимоги, щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду і виплат за ак- ціями членів трудового колективу; • в останню чергу гасяться всі інші (сумнівні борги), до яких ми- нув термін позовної давності. Ці борги не скасовуються, а відо- бражаються на балансі кредитора протягом 5 років з часу їх списання на збитки ст. 21 Закону «Про банк»). Два випадки погашення боргів: 1. Щодо вимог, заявлених після закінчення стоку встановленого для їх подання. 2. Щодо вимог не задоволених внаслідок недостатності майна банкрута. Необхідно зазначити, що поза чергою покриваються витрати пов’язані з роботою ліквідаційної комісії, провадження справи у гос- подарському суді, функціонування розпорядника майна.
Зазначимо також, що вимоги кожної наступної черги задоволь- няються тільки після задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно сумі, що нале- жить кожному кредиторові. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб’єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісі- єю, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідом- лення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються пога- шеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника. |
| Оглавление| |