1.2. особливості застосування в україні інструментів фінансування зовнішньої торгівлі

Особливості організації  фінансування зовнішньоторговельної діяльності  зумовлені  наявністю  їх валютних  умов. Процес  фінансу& вання зовнішньоторговельних операцій передбачає  використання різноманітних грошових та фінансових інструментів:  національної та іноземної валюти, цінних паперів. Особливості їх використання в практиці  господарювання визначаються нормами міжнародного пра& ва та вітчизняного валютного законодавства, які накладають  певні обмеження на використання національної та іноземної  валюти.

Одна з розповсюджених форм фінансування діяльності  підприєм& ства в Україні  — одержання кредиту  безпосередньо від нерезидента (зв’язаної структури,  партнера) в іноземній  валюті. В Україні  засто& совуються певні обмеження  на рух валютних цінностей у процесі кредитування в іноземній  валюті.

Кредитування в іноземній валюті виявляє свою специфіку у виборі об’єктів кредитування, механізмах  отримання та погашення  кредиту.

З метою створення резидентами України  умов для оперативного

одержання іноземних  кредитів  і здійснення проектів  за їх рахунок Національний банк України  положенням «Про порядок  реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній  валюті від іноземних кредиторів», затвердженим  постановою  Правління НБУ 7 травня

1997 р. за № 144, установив  порядок  реєстрації  одержання та надан& ня юридичним  особам&резидентам реєстраційних свідоцтв  на одер& жання  кредитів  у іноземній  валюті  від іноземних  кредиторів.

За нормами вітчизняного законодавства, кредити в іноземній валюті від іноземних кредиторів можуть одержувати в безготівковій формі юридичні особи та фізичні особи — резиденти  України  — з метою здійснення ними діяльності,  передбаченої  статутними документами.

Резиденти України  можуть купувати  іноземну валюту на міжбан&

ківському  валютному  ринку та направляти її на погашення  заборго& ваності як за основним  боргом, так і по заборгованості за відсотками, можливими штрафними санкціями та іншими платежами в іноземній валюті в розмірах, передбачених  кредитними угодами.

Суми виручки  в іноземній  валюті, які направляються резидента& ми на погашення  заборгованості в іноземній  валюті за кредитами, отриманими на  підставі  реєстраційного свідоцтва  Національного

банку  України,  не підлягають  продажу  на міжбанківському валют&

ному ринку.

Нормативними документами встановлено такі особливості  доку& ментообігу  при оформленні кредитів  від нерезидента у валюті. До& кументи  для  обслуговуючого  банку:

1. Копія кредитного договору (його переклад українською мовою),

кожна  сторінка  якого  повинна  бути  завірена  першим  підпи&

сом і печаткою  підприємства.

2. Повідомлення про договір.

3. Лист&звернення на ім’я Голови Правління банку з проханням узяти  на обслуговування даний  кредит.

Документи для НБУ:

1. Нотаріально завірена  копія  кредитного  договору  (його  пере&

клад українською мовою).

2. Повідомлення про договір у трьох оригінальних примірниках.

3. Лист&звернення на ім’я начальника Операційного управління

НБУ з проханням зареєструвати даний  кредит.

4. Лист&згода обслуговуючого  банку.

Загальні вимоги до кредитного  договору передбачають, що в дого&

ворі обов’язково має бути зазначене  цільове  використання кредиту.

Умови  реєстрації  та вимоги  до кредитів  від нерезидентів регла&

ментуються   постановами НБУ  №  602  від  15.12.1999,  №  203  від

17.05.2001.

Протягом 2003 р. НБУ здійснював  лібералізацію вимог до здійснення окремих операцій, пов’язаних із кредитуванням в іно& земній  валюті.  Зокрема, з метою поліпшення умов та прискорення отримання уповноваженими банками  кредитів  у іноземній  валюті, було спрощено процедуру реєстрації  укладених  уповноваженим бан& ком з нерезидентами кредитних  договорів  на термін  більше  1 року. Як  наслідок,  у 2003 р. уповноважені банки  України  залучили в 2,3 рази більше кредитних  коштів  порівняно з 2002 р.

Була  спрощена  процедура  купівлі іноземної валюти — скасовано

вимоги засвідчення митними  органами копій митних декларацій,  які надаються уповноваженим банкам у пакетах підтвердних документів, скасовано  вимоги в частині  формування банками  реєстрів  на купів& лю валюти, які подаються на узгодження податковим органам, у разі купівлі  іноземної  валюти  за імпортними операціями,  якщо  продук& ція вже ввезена  на територію  України.

Протягом 2003 р. НБУ вжиті  заходи  для  розширення викорис& тання  гривні в міжнародних розрахунках через розширення режиму проведення операцій  банками&нерезидентами з коштами  на власних кореспондентських рахунках  у гривнях,  відкритих  в уповноважених банках України.

Набуває  поширення практика   використання грошових  цінних

паперів  у фінансування ЗТО, зокрема  векселів.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує просте та безумовне зобов’язання векселедавця або його пропозицію  третій особі здійсни& ти платіж  визначеної  суми у визначений термін  у майбутньому.

Провідні  суб’єкти  міжнародної торгівлі  —  потужні  транснаціо&

нальні корпорації  активно використовують такі фінансові  інструмен& ти, як цінні папери, зокрема векселі, при фінансуванні зовнішньо& економічної  діяльності.  Метою  використання векселів  є:

— повне і своєчасне  перерахування коштів в оплату векселів відповідно  до вимог діючого законодавства;

— планування і контроль  над випуском  і погашенням векселів відповідно  до фінансових можливостей і перспективних по& треб компанії;

— цілеспрямована активна  підтримка  високої ліквідності  векселів

на українському вексельному ринку.

Використання векселів здійснюється на підставі розробленої ком& панією вексельної  політики.  Наприклад, основними напрямами век& сельної політики  «ТНК» (восьмої компанії  у світі в галузі нафтопе& реробки  та постачання нафтопродуктів) є:

— випуск і використання векселів «ТНК» для проведення розрахунків з постачальниками, підрядчиками, іншими  контрагентами;

— підтримка  ліквідності  векселів  за допомогою  проведення ак&

тивних  операцій  по достроковому викупу  (погашенню) век&

селів з дисконтом,  що відповідають  ринковим умовам;

— постійне удосконалювання взаємодії з векселедержателями на основі уніфікації і стандартизації процесів випуску  і погашен& ня векселів,  а також підвищення якості  обліку  й оформлення вексельних операцій.

Фінансові та грошові характеристики такого інструменту,  як век& сель, надають широкі  можливості проведення операцій  з векселями потужних  транснаціональних компаній для підприємств (органі& зацій), банків,  фінансових та інвестиційних компаній.

Вексельна  форма розрахунків виконує  кредитну функцію, за якою на підставі  використання боргового  документу  можна  здійснювати кредитування зовнішньоторговельної операції.

Існують  певні особливості  при застосуванні векселів  у фінансу&

ванні ЗТО, значною  мірою зумовлені  особливостями валютного  ре&

гулювання в Україні.

Законом України  «Про обіг векселів  в Україні»  визначено  певні умови  застосування векселів  у зовнішній  торгівлі:

1. Оформлення заборгованості за зовнішньоекономічною опера& цією векселем можливе лише при наявності відповідного зас& тереження в контракті.

2. Спроможність використовувати векселі при міжнародних опе& раціях на території України  обмежується для органів виконав& чої влади та місцевого самоврядування, суб’єктів господарю& вання,  які фінансуються з бюджету.

3. Векселем  оформлюється тільки  заборгованість за  фактично

поставлені  товари  та послуги.

4. Потребує індивідуальної ліцензії НБУ здійснення операції пла& тежу за векселем резидентом  України  держателю  векселя  (не& резиденту  або резиденту  України), в разі якщо останній отри& мав його за індосаментом  від нерезидента&держателя векселя (продавця). Іншими  словами, якщо платіж за векселем  не пов’язаний  із оплатою  певної  продукції,  а тільки  є виконан& ням  зобов’язання. В разі здійснення платежу  за векселем  ре& зидентом  нерезиденту необхідно отримати  індивідуальну ліцензію  НБУ на операції  по вивозу,  переказу  та пересилан& ню валюти за межі України. В разі здійснення платежу за век& селем резидентом резиденту  необхідно отримати  індивідуаль& ну ліцензію НБУ на використання іноземної валюти на території  України  як засобу платежу.

Певне  розповсюдження набула  практика  використання векселів

у міжнародній коопераційній діяльності  вітчизняних підприємств. Так, Постановою  Кабінету Міністрів України  від 24 листопада  1997 р. за № 1303 затвердженно Порядок оформлення векселями сплати по& датків з продукції, що поставляється за виробничою  кооперацією,  та їх погашення  (зі змінами, внесеними,  згідно з Постановою  Кабінету Міністрів  № 1336 (1336&98&п) від 25.08.1998). Цей Порядок визначає єдині  правила  видачі,  обліку  і погашення   векселів,  що  видаються

суб’єктами господарської діяльності на суму податків,  у тому числі мита та акцизного  збору, з продукції, яка поставляється за виробни& чою кооперацією,  відповідно  до угод про виробничу  кооперацію  між Кабінетом  Міністрів  України  і урядами  держав–учасниць СНД,  а також сплати  зазначених податків  за умови використання цієї про& дукції не за призначенням чи в разі невивезеня її за межі митної тери& торії України.  Векселедавець видає  на суму  податків,  що справля& ються під час ввезення  в Україну товарів, простий вексель, який оформлюється на вексельному бланку  відповідно  до постанови  Кабі& нету Міністрів  України  і Національного банку України  від 10 вересня

1992 р. за № 528 (528&92&п) «Про затвердження Правил виготовлення

і використання вексельних бланків», з обов’язковим виділенням окре& мими  рядками  найменування та суми за кожним  податком.  Вексель виписується в іноземній  валюті, визнаній  Національним банком  кон& вертованою,  з відстроченням платежу  до повного використання вве& зеної продукції  за призначенням або до вивезення продукції  за межі митної  території  України,  згідно  з умовами  договорів  (контрактів), але на термін не більше як 180 календарних днів з дати складання векселя,  якою  є день  оформлення ввізної  вантажної  митної  декла& рації. Виходячи  з технологічних особливостей виробництва, Кабінет Міністрів України  може встановлювати інші терміни, на які видається вексель,  під час виконання окремих  видів  операцій  за виробничою кооперацією.  Вексель  не підлягає  передачі шляхом  індосаменту.

Під час митного  оформлення продукції,  що ввозиться за вироб&

ничою кооперацією згідно з договорами  (контрактами) підприємств, на звороті  векселя  зазначається дата і номер  вантажної  митної  дек& ларації, відповідно  до якої ввезено продукцію, із засвідченням підпи& сом та особистою печаткою інспектора  митниці, що оформив  декла& рацію.

У разі  повного  використання ввезеної  за виробничою  коопера&

цією продукції  або вивезення її за межі митної території  України  до настання  граничного  терміну  сума  податків  не сплачується, а век& сель погашається.

З метою погашення  векселя  векселедавець подає векселедержа&

телю за своїм місцезнаходженням заяву  у письмовій  формі із зазна&

ченням  дати взяття  на облік та облікового  номера  векселя.

До заяви  додаються: договір (контракт) з позначкою  відповідно&

го міністерства  чи іншого центрального органу виконавчої влади про

участь векселедавця у виробничій кооперації;  копія ввізної вантажної митної декларації  на продукцію, що поставляється за виробничою кооперацією;  акт про повне використання продукції, що ввозиться за виробничою   кооперацією,  за  призначенням та  інвентаризаційний опис чи акт про наявність  залишків продукції,  ввезеної  за виробни& чою кооперацією у разі її неповного використання; копія вивізної вантажної  митної декларації на продукцію, що вивозиться за межі митних  кордонів  України.

Щоб  погасити  вексель,  на його лицьовому  боці ставлять  напис

«ПОГАШЕНО», засвідчений підписом керівника (заступника керів& ника) державної  податкової  адміністрації (інспекції)  та  печаткою цього органу. У заяві про часткове погашення  векселя  мають виділя& тися  окремими  рядками  суми податків,  які підлягають  погашенню.

У разі непогашення векселя (його частки) у терміни векселедавець зобов’язаний його оплатити  протягом  п’яти календарних днів. Після оплати  векселя  він подається  векселедержателю для погашення.

Вексель оплачується у валюті України,  перерахованій за офіцій&

ним курсом Національного банку на день оплати. Зазначені платежі підлягають  зарахуванню до бюджету. Якщо протягом п’яти кален& дарних днів після  настання  терміну платежу  за векселем  векселеда& вець не звернувся до векселедержателя із заявою про його погашен& ня, останній  подає до відповідного  банку вексель  та розпорядження про безспірне стягнення з векселедавця непогашених  вексельних сум. Після списання  коштів банк повертає вексель векселедержателю для погашення.  Якщо оплата векселя  векселедавцем або безумовне  стяг& нення з нього непогашених  вексельних сум здійснюється після на& стання  терміну  оплати  векселя,  векселедержатель нараховує  на не& стягнуті суми пеню в розмірах, передбачених  законодавством для відповідних  платежів.  Пеня  нараховується з дня, що настає  за днем закінчення терміну  оплати  векселя.  Якщо  встановлено,  що продук& ція, ввезена  за виробничою  кооперацією,  використана не за призна& ченням, то стягуються до бюджету належні  податки  і застосовують& ся фінансові  санкції  відповідно  до законодавства.