Тема 5. державний кредит І державний борг

5.1. Сутність, функції та види державного кредиту.

5.2. Державні позики в системі державного кредитування.

5.3. Державний борг та його форми.

5.4. Управління державним  боргом.

  Основні  терміни і поняття: державний  кредит, державна по- зика, конверсія,  консолідація, уніфікація, державний  борг, поточний державний борг, капітальний державний борг, внутрішній державний борг, зовнішній  державний  борг, внутрішні  позики, зовнішні позики, обслуговування державного  боргу, рефінансування, реструктуриза- ція державного боргу, добровільні позики, примусові  позики, позики по підписці.

5.1. Сутність, функції та види державного кредиту

Сучасні держави активно залучають додаткові фінансові ресурси з метою своєчасного  фінансування бюджетних витрат, використову- ючи кредитний механізм. Відносини між державою та іншими еконо- мічними  суб’єктами з приводу  акумулювання додаткових  грошових коштів на умовах добровільності,  платності, строковості, в яких дер- жава виступає як позичальник або гарант є державним кредитом.

За своєю економічною сутністю державний кредит — це форма вторинного  перерозподілу валового внутрішнього  продукту (ВВП).

У сферу державних  кредитних  відносин підпадає тільки частина доходів  і грошових  фондів,  сформованих на стадії первинного  роз- поділу. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення,  підпри- ємств і організацій.

Забезпеченням державного  кредиту  виступає  все майно, що є у власності держави, але обсяг застави в кредитній угоді не вказується.

Державний кредит може виступати в різних формах (рис. 5.2).

Функції державного кредиту

Фіскальна – сприяє акумуляції додаткових коштів до централізо- ваних і децентралізо- ваних фондів  держави

Регулююча – регу- лює грошовий обіг за допомогою опе- рацій на відкритому ринку

Контрольна – конт- ролює цільове  вико- ристання коштів, строки  їх повернення, своєчасність сплати відсотків

Рис. 5.1. Функції державного кредиту

Основна  частка  державних  витрат  здійснюється в національній валюті, тому переважний розвиток  одержує  внутрішній  державний кредит. Але широкий  міжнародний поділ праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями,  надання  фінансової  допомоги  інозем- ним державам — усе це обумовлює  інтенсивний розвиток  міжнарод- ного державного кредиту. Міжнародний кредит як форма державного кредиту використовується тоді, коли держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Особливо важливу роль в системі міжнародних фінансових  відносин відіграє міжнародний кредит, який виконує функцію нагромадження та пере- розподілу  позичкових  капіталів  між країнами  для забезпечення по- треб розширеного  відтворення.

Основними видами міжнародного кредиту є:

• фірмовий (комерційний) кредит — відстрочення платежу за про- дані в кредит  товари  (кредитором є фірма-експортер, а пози- чальником  — імпортер);

• міжнародний банківський кредит — форма фінансового кредиту, де одним із суб’єктів кредитних  відносин є банк;

• фінансовий кредит — це надання  кредитів  у грошовій  (валют- ній) формі;

• урядовий  кредит (міжурядові позики) — різновид міжнародно- го кредиту, що його надає одна країна іншій в товарній або гро- шовій формі за міжурядовою  угодою.

Класифікація державного кредиту

Залежно  від того, хто є позичальником

централізовані  — позичальником є уряд  або вповноважене ним міністерство фінансів

децентралізовані — позичальниками є місцеві органи влади

Залежно від місця одержання кредиту

внутрішні — розміщуються в межах  країни

зовнішні   — надаються  МВФ,  МБРР та  іншими  міжнарод- ними і державними кредитними установами) окремих країн

Залежно від строку погашення кредиту

короткострокові — до одного року

середньострокові  — понад 5 років

Залежно від порядку оформлення кредитних відносин

облігаційні — передбачають розміщення державних обліга- цій)

безоблігаційні  —  розміщуються  під   скарбницькі  зобов’я- зання або  передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету

Рис. 5.2. Класифікація державного кредиту

Характеристика міжнародного кредиту

Надання позичкових капіталів одних  країн  іншим  у тимчасове користування на засадах  оплати та повернення у домовлені строки

Суб’єктами   міжнародного  кредиту  є  банки,   фірми,  держави, міжнародні валютно-кредитні організації

Об’єктами міжнародного кредитування є передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні й валютні ресурси

Рис. 5.3. Характеристика міжнародного кредиту

Державні  позики  реалізуються шляхом розміщення державних цінних паперів: облігацій, скарбницьких зобов’язань, ощадних серти- фікатів.

В умовах хронічного збільшення державного боргу держава може використовувати конверсію  позик   —  зміну  раніше  встановлених умов позик.

Види конверсії державних позик

добровільна,  коли власник облігації має право відмовитись від нових умов

примусова, коли старі позики обмінюються на нові без ура- хування бажань кредитора

факультативна, коли  кредитор лише частково погоджується зі зміною умов позики

Рис. 5.4. Види конверсії державних  позик

На практиці  безвідносно  до класифікаційних ознак виокремлю- ють наступні види державного кредиту: державні позики; ощадна справа; використання коштів позикового  фонду; гарантовані позики; міжнародний кредит.

Державні позики характеризують залучення тимчасово  вільних коштів  населення,  підприємств і організацій  з метою фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов’язань та ін.

Ощадна справа є формою державного  кредиту, коли залучення внесків  населення відбувається через установи  комерційних банків, які є посередниками між державою і населенням, скуповуючи на тим- часово вільні кошти боргові зобов’язання  держави.

Використання державою коштів  позикового фонду як форма державного  кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи передають частину кредитних ресурсів на фінансування ви- трат уряду.

Гарантовані позики як  форма  державного  кредиту  полягає  в тому, що уряд може гарантувати безумовне погашення  позики, випу- щеної органами  влади і управління або окремими  господарюючими суб’єктами та виплату  процентів  по ній. Тобто, уряд несе фінансову відповідальність у разі неплатоспроможності платника. На даний час гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, забезпе- чення та зустрічних  гарантій, отриманих  від інших суб’єктів.

Таким чином, державний  кредит є специфічною  ланкою держав- них фінансів,  існуючи переважно  у сфері готівкового  обігу. Крім за- доволення традиційної потреби в фінансуванні дефіциту державного бюджету державний кредит також сприяє збалансуванню платоспро- можного попиту населення та підприємств з поточною пропозицією товарів і платних послуг, запобігаючи інфляції.

5.2. Державні позики  в системі державного кредитування

Основною  формою  державного  кредиту  є державні позики, що формуються шляхом  залучення тимчасово  вільних  коштів  населен- ня, підприємств і організацій  для  фінансування суспільних  потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов’язань тощо.

Державні позики

За правовим оформленням

Забезпечені випуском цінних паперів

Надаються на підставі угод (безоблігаційні)

За правом емісії

Державні

Місцеві

За місцем розміщення

Внутрішні позики

Зовнішні позики

За строком залучення

Короткострокові (строк погашення до 1 р.) Середньострокові (від 1 до 5 років)

Довгострокові (понад 5 років)

За формою виплати доходів

Процентні

Виграшні

Безпроцентні

За методом виз- начення  доходу

З твердим доходом

З плаваючим доходом

За методом роз- міщення  позики

Добровільні

Розміщені по підписці

Примусові

Рис. 5.5. Види державних  позик

Оформлення державних  позик  здійснюється двома видами  цін- них паперів — облігаціями і казначейськими зобов’язаннями (вексе- лями).

Основними напрямами використання коштів  акумульованих за допомогою  облігацій  є покриття бюджетного  дефіциту,  цільове  ви- користання.

Внутрішні позики — це ті, які надаються юридичними і фізични- ми особами даної країни. Зовнішні позики — це ті, які надаються осо- бами інших країн, а також міжнародними організаціями і фінансови- ми інститутами.

Заставні позики — це облігації забезпечуються певними  дохода- ми чи майном. Без заставні позики — ці облігації не забезпечуються чимось конкретним.

Процентні позики — власники  одержують твердий дохід, щорічні шляхом оплати купонів або одноразово  при погашенні позики, шля- хом нарахування процентів на номінальну  вартість цінних паперів;

Виграшні позики — дохід отримується у формі виграшів у момент погашення  облігації по тих облігаціях,  які потрапили до тиражу  ви- грашів.

Безпроцентні  (цільові)  позики — гарантують  одержання  конкрет- ного товару, попит на який перевищує  його пропозицію.

Державні позики з твердим доходом — ставка процента фіксуєть- ся на весь період.

Державні позики з плаваючим доходом — ставка процента  визна- чається під дією різних чинників, зокрема, залежно від попиту та про- позиції на ці цінні папери на фінансовому ринку.

Випуск державних  позик ґрунтується на таких передумовах:

– наявність  кредиторів  у яких є тимчасово вільні кошти;

– довіра кредиторів  до держави;

– зацікавленість кредиторів  у наданні позик державі;

– можливість  держави своєчасно і повністю повернути  борг і ви- платити дохід.

Джерелами  погашення  державних  позик можуть бути:

– доходи від інвестування позичених  коштів у високоефективні проекти;

– додаткові надходження від податків;

– економія коштів від зменшення  видатків;

– емісія грошей;

– залучені кошти від нових позик.

По методу розміщення позики поділяють  на:

– добровільні позики;

– примусові позики;

– позики розміщені по підписці.

Кожному  методу розміщення позик відповідає  свій спосіб реалі- зації.

Облігації добровільних позик вільно продаються  і купуються  бан- ківськими установами.

Примусові позики поширюються серед кредиторів  у силу поста- нови уряду, що передбачає строгу відповідальність за відхилення від покупки облігацій.

Позики,  розташовувані  серед населення  по підписці  з розстроч- кою платежу, формально є добровільними. Однак їхня реалізація супроводжується такою масово-політичною компанією, що робить їх обов’язковими.  Це можливо лише в умовах тоталітарного  режиму. В даний час у нашій країні діють тільки добровільні позики.

Таким чином, державні позики є найбільш вагомою частиною державного   кредиту,  за  допомогою  якого  акумулюються  грошові кошти з метою фінансування суспільних  потреб.

5.3. Державний борг та його форми

Активна  політика  держави  як на внутрішньому, так і на зовніш- ньому ринку капіталів закономірно призводить до утворення держав- ного боргу.

Державний борг — це сума заборгованості держави перед креди- торами.

Основні причини створення і збільшення державного боргу

– хронічний  дефіцит державного бюджету;

– перевищення темпів зростання  державних  видатків над темпа- ми зростання  державних  доходів;

– дискреційна фіскальна  політика  направлена  на зменшення  по- даткового  навантаження без відповідного  скорочення  держав- них витрат;

– розширення економічної функції держави;

– циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення со- ціальних трансфертів під час економічної кризи;

– залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;

– надмірне збільшення державних  видатків напередодні  виборів з метою завоювання  популярності у виборців;

– мілітаризація, ведення війн та ін.

Загальна  сума  державного боргу складається з усіх  випущених і непогашених   боргових  зобов’язань  держави  і відсотків  за  ними. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, то можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом податки, Основними формами державного боргу є: капітальний, поточний,

внутрішній, зовнішній, номінальний, реальний  борг (рис. 5.6).

Державний борг

Капітальний борг – загальна  сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені  за зобов’язаннями держави  на визначені періоди

Поточний борг – сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені  в поточному році

Внутрішній борг – заборгованість юридичним і фізичним осо- бам своєї країни (резидентам)

Зовнішній борг – заборгованість кредиторам держави  за межа- ми країни

Номінальний борг – визначається як величина заборгованості виражена в грошовій  формі в розрахунку на поточний період

Реальний   борг  –  залежить від   темпів   інфляції  і  грошової політики центрального банку

Рис. 5.6. Класифікація державного боргу

Вважається, що наявність  внутрішнього  боргу є більш сприят- ливим для фінансового розвитку  країни, ніж зростання  зовнішнього боргу. Це пов’язано з тим, що державним  органам управління легше здійснювати  управління внутрішнім  боргом. Виплати  держави за внутрішніми зобов’язаннями є вкладеннями в національну еконо- міку. Однак,  іноземні  запозичення дають змогу державним  органам управління залучати  додаткові  фінансові  ресурси для фінансування тих проектів, які неможливо  забезпечити внутрішніми джерелами.

Платоспроможність держави  за внутрішніми позиками  забезпе- чується  всім майном, що перебуває  у власності  держави; за зовніш- німи позиками  залежить  від валютних надходжень (тобто, від сальдо торговельного балансу, позитивне значення  якого означає достатню можливість  держави  виконати  зовнішні  зобов’язання  і урегулювати свій платіжний баланс).

В Україні  величина  державного  боргу  регулюється Законом України: «Про державний внутрішній борг України» [55]. Умови і порядок  випуску  державних  цінних  паперів  і регулювання їх обігу визначається Законом України  «Про  цінні  папери  і фондовий  ри- нок»[67]. Граничний  обсяг внутрішнього  та зовнішнього  державного боргу визначається за ст. 18 Бюджетного кодексу  України  [46]. Ве- личина  основної  суми державного  боргу не повинна  перевищувати

60\% фактичного  річного обсягу валового внутрішнього  продукту України. У разі перевищення граничної величини  боргу Кабінет Мі- ністрів зобов’язаний вжити термінових заходів для зменшення суми державного боргу до 60\% і нижче. Державний борг вимірюється або в грошових одиницях, або у відсотках до ВВП.

Здійснюючи внутрішні  і зовнішні  запозичення держава повинна забезпечити обслуговування державного боргу.

Обслуговування державного боргу  — це комплекс  заходів дер- жави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення  по- зик, виплати  процентів  за ними, уточнення  і зміни умов погашення випущених позик, визначення умов і порядку випуску нових держав- них цінних паперів.

Обслуговування державного  боргу здійснюється Міністерством фінансів  України  через банківську  систему. Для цього у складі Дер- жавного бюджету створюється фонд обслуговування державного внутрішнього  боргу. У цей фонд зараховуються кошти у розмірі 50\%

одержаних від приватизації майна державних підприємств. Погашен- ня позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При обслуговуванні зовнішнього  і внутрішнього  боргу визнача- ється коефіцієнт обслуговування (для зовнішнього  боргу він обчис- люється як відношення всіх платежів по заборгованості до валютних надходжень  держави,  виражене  в процентах  — сприятливим вважа- ється 25\%). Граничні розміри державного внутрішнього  боргу Украї- ни, його структуру, джерела і строки погашення  встановлює  Верхов- на Рада України  одночасно з затвердженням Державного бюджету.

Для  прогнозу  перспективи розвитку,  потреби в зовнішніх  запози- ченнях  і оцінки  здатності  здійснювати  платежі  з обслуговування зов- нішнього  боргу для країн, які отримують  позики  і кредити  від групи Світового банку, розроблено  «Мінімальну стандартну модель», де при- ведені основні коефіцієнти заборгованості [69]. Так, до країн із надмір- ним рівнем заборгованості належать ті, які протягом останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників:

– відношення величини  накопиченого  боргу до ВВП  становило понад 80\%;

– відношення величини  боргу й відсоткових платежів до експор- ту перевищувало 220\%.

Отже, величина  державного  боргу характеризує стан економіки  й фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

5.4. Управління державним боргом

Розміри державного  боргу відіграють важливу  роль в макроеко- номічному розвитку економіки, вирішенні соціальних проблем та ди- наміці міжнародних  відносин.  Для  досягнення  позитивного впливу державного  боргу на розвиток  економіки  необхідно  проводити  зва- жене управління його обсягами.

Метою управління державним  боргом є:

– досягнення  стабільного економічного розвитку;

– забезпечення необхідних  темпів приросту  ВВП та повної зай- нятості;

– стримування інфляційних процесів;

– фінансування соціальних  програм;

– залучення достатніх обсягів кредитних  ресурсів  для розвитку підприємницької діяльності тощо.

Процес управління державним  боргом включає кілька етапів: за- лучення  коштів, розміщення запозичених коштів, повернення  боргу і виплата відсотків.

Для забезпечення платоспроможності держави застосовують  різ- ні методи коригування позикової політики, найпоширенішим є рефі- нансування боргу та реструктуризація заборгованості.

Рефінансування державного боргу — це погашення боргу по рані- ше випущених  позиках шляхом випуску нових позик. Рефінансуван- ня може використовуватись і при обслуговуванні зовнішнього  боргу за умови, що репутація країни на міжнародному фінансовому ринку, а також економічна і політична стабільність не викликатимуть сумніву.

Реструктуризація державного  боргу — це угода про прийняття нового плану погашення  боргу.

Також,  до  методів  управління державним   боргом  відноситься:

конверсія, консолідація, уніфікація позик та анулювання боргу.

Конверсія — зміна доходності позики. Конверсії бувають добро- вільні, обов’язкові, примусові.

Добровільна конверсія відбувається,  коли уряд пропонує  власни- кам добровільно  обміняти старі облігації на нові (як правило  збільш низьким  доходом).

Обов’язкова конверсія відбувається, коли старі облігації обміню- ються на нові або повертаються  державі в обмін на гроші.

Примусова конверсія відбувається,  коли отримання нових обліга- цій впродовж  встановленого терміну. В разі порушення  умови облі- гації анулюються.

Консолідація — збільшення термінів дії раніше випущеної позики.

Уніфікація позик — це об’єднання кількох раніше випущених  по- зик в одну.

Анулювання боргу — це повне відмова від зобов’язань

Існування державного  боргу створює  реальні  і потенційні  проб- леми. Наявність державного  боргу потребує здійснення щорічних відсоткових  платежів,  які повинні  фінансуватися за рахунок  подат- кових надходжень. Але введення нових податків може підірвати заці- кавленість  підприємців до бізнесу. Таким чином, існування  великого державного боргу може підірвати економічне зростання  країни.

Для стабілізації економіки і забезпечення її сталого економічного зростання  економічна  політика  країни має враховувати імовірні ма- кроекономічні наслідки,  що пов’язані зі здійсненням державних  за- позичень.

Отже, основними принципами державного кредиту є зворотність, терміновість  і платність  наданих у борг коштів. Джерелом  погашен- ня державних  позик і виплати  відсотків  по них виступають  ресурси бюджету. Кошти  фонду  державного  кредиту  повинні  направлятися на покриття дефіциту  чи додаткове  фінансування урядових  витрат, не впливаючи на розмір звичайних доходів державного бюджету. Не- дотримання цього може привести до серйозних негативних наслідків.

Контрольні питання

1. У чому полягає економічна сутність та призначення державно- го кредиту?

2. Які функції державного кредиту?

3. Які існують види і форми державного кредиту?

4. Які існують джерела погашення  державних  позик?

5. Що таке державний  борг?

6. Які існують види державного боргу?

7. Які переваги внутрішнього  боргу над зовнішнім?

8. У чому полягає сутність управління державним  боргом?

9. Які  принципи  можна  виділити  в управлінні  державним  бор- гом?

Самостійна робота

1. Визначити, правильні  чи неправильні такі твердження:

– правильні  (П);

– неправильні (Н).

1. У  кількісному відношенні  переважає  діяльність  держави  як кредитора.

2. До позик держава вдається при бюджетному дефіциті.

3. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик чи виконання інших зобов’язань, взятих фізичними і юридичними особами, вона є позичальником.

4. Як економічна категорія державний кредит знаходиться на сти- ку двох видів грошових  відносин  — фінансів  і кредиту  — і поєднує їхні особливості.

5. Державні гарантії не спричиняють зріст витрат з централізова- них грошових фондів.

6. Державний кредит обслуговує формування бюджету.

7. При купівлі центральним банком державних  облігацій створю- ються банківські резерви.

8. Сутність операцій на відкритому  ринку, спрямованих на збіль- шення грошової маси, полягає в купівлі державних  облігацій.

2. Кожному з наведених нижче положень знати відповідний термін або поняття:

а) державний  кредит;

б) управління державним  кредитом;

в) операції на відкритому  ринку;

г) облігації державних  позик;

д) облігації ощадної позики.

1. Скупка  і продаж державних  цінних паперів центральним бан- ком.

2. Коротко-  і довгострокові  цінні папери, що випускаються уря- дом для залучення коштів  інвесторів  та виконання державою  своїх функцій.

3. Сукупність економічних  відносин  між державою  в особі його органів влади і управління , з одного боку, і юридичними і фізичними особами, з іншої, за якими держава виступає переважно як позичаль- ник, а також кредитор і гарант.

4. Державні  цінні папери, що випускаються для залучення засо- бів інвесторів, але призначені  в основному для розміщення серед на- селення.

5. Формування одного з напрямків фінансової  політики держави, пов’язаного з її діяльністю  як позичальника, кредитора і гаранта.

3. Тести

1. За  емітентами  боргових зобов’язань державні позики  поді- ляються на:

а) гарантовані; б) казначейські; в) державні;

г) місцеві.

2.  Вся  сума  випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, а також  доходи  (проценти), які  необхідно сплатити  за цими зобов’язаннями називається:

а) капітальний державний  борг;

б) поточний державний  борг;

в) державний  кредит;

г) немає вірної відповіді.

3. Метод  управління державним боргом,  який  полягає  в тому, що держава цілком  відмовляється від зобов’язань за випущеними позиками називається:

а) метод конверсії;

б) метод консолідації;

в) метод уніфікації;

г) метод анулювання.

4. Однією з реальних проблем  зовнішнього державного боргу є:

а) збільшення сукупних державних  витрат;

б)  перерозподіл  національного багатства  між  членами  суспіль- ства;

в) скорочення виробничих можливостей національної економіки;

г) відплив частини національного продукту за межі країни.

5. Державний борг — це сума,  яка утворюється за рахунок:

а) державних  витрат;

б) бюджетного дефіциту;

в) бюджетних доходів;

г) бюджетного профіциту.

6. Метод  управління державним боргом,  який  полягає  у зміні дохідності позики, як правило, у бік зменшення в умовах нестабіль- ності фінансових ресурсів називається:

а) метод конверсії;

б) метод консолідації;

в) метод уніфікації;

г) метод анулювання.

7. ………. —  це  витрати  з виплати  доходів  (процентів) креди- торам  за  всіма  борговими зобов’язаннями держави і погашення зобов’язань, термін сплати яких настає  в поточному періоді:

а) капітальний державний  борг;

б) поточний державний  борг;

в) державний  кредит;

г) немає вірної відповіді.

8. Метод  управління державним боргом,  який  полягає  у збіль- шенні строків  дії випущеної позики  називається:

а) метод конверсії;

б) метод консолідації;

в) метод уніфікації;

г) метод анулювання.

9. Форма державного кредиту, коли уряд  гарантує повернення позик,  які отримують юридичні особи називається:

а) державна позика;

б) казначейська позика;

в) гарантована позика;

г) немає вірної відповіді.

10. Метод управління державним боргом,  який полягає  в обміні раніше випущених кількох позик  на облігації  нової позики  назива- ється:

а) метод конверсії;

б) метод консолідації;

в) метод уніфікації;

г) метод анулювання.