ТермІнологІчний словник

Аваль   —  вексельне   гарантування,  за  яким   аваліст   (особа,  що  його здійснює)  бере на себе відповідальність перед кредитором за виконання зобов’язань векселедавцем щодо оплати цього векселя.

Авізо — доручення  на зарахування або списання  коштів за рахунками  в банку.

Автономність бюджету — незалежність відповідних  органів влади й управління у процесі формування й виконання бюджету даного рівня від ор- ганів влади і управління вищого рівня. Забезпечується збалансованим розпо- ділом доходів і видатків між бюджетами.

Акредитив — грошовий  документ,  який  засвідчує  право  особи, на ім’я якої він виданий, отримати в кредитній установі банку вказану в ньому суму. Відкривається за дорученням платника в банку, який обслуговує контрагента.

Активний  бюджетний дефіцит — характеризується спрямуванням ко- штів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Акциз — вид непрямого  податку на товари й послуги, включеного в ціну й сплачуваного  за рахунок покупців.

Акціонерне товариство АТ — 1) форма  організації  товариства  як юри- дичної особи, що є спільною  власністю  кількох  осіб (акціонерів), які воло- діють його частками(акціями); 2) товариство, яке має статутний  фонд (капі- тал), поділений на певну кількість часток (акцій) рівної номінальної вартості, та яке несе відповідальність за зобов’язання  лише своїм майном.

Акція — цінний папір, який випускається АТ і дає право його власникові, члену АТ, брати участь у його управлінні й одержувати частку прибутку у ви- гляді дивіденду. Грошова сума, зазначена  на акції, — номінальна  вартість ак- ції, ціна, за якою акція продається — курс акцій. Розрізняють акції прості, при- вілейовані, іменні, на пред’явника, трудового колективу підприємства та інші.

Акція іменна — акція, на якій вказується її власник. Може бути простою та привілейованою.

Акція  проста  — акція  з нефіксованим дивідендом,  розмір  якого  визна- чається  на загальних  зборах акціонерів  після  сплати  фіксованого процента власникам привілейованих акцій.

Акція на пред’явника — акція, дивіденди якої фіксуються у вигляді твер- дого процента.

Амортизаційна політика  — політика  підприємства (компанії) щодо ви- бору відповідних методів амортизації  основних фондів і нематеріальних активів(метод прямолінійної амортизації,   метод  прискореної  амортизації

тощо), а також забезпечення цільового використання амортизаційних від- рахувань,  зниження бази оподаткування, створення власних  інвестиційних ресурсів тощо.

Амортизаційний фонд  — грошові ресурси,  що формуються за рахунок амортизаційних відрахувань і призначені  для відтворення основних фондів.

Амортизація — поступове перенесення вартості основних фондів на продукцію або послуги, що виробляються з їхньою допомогою; цільове нако- пичення  коштів та їхнє подальше  використання для відновлення зношених основних фондів.

Аналіз — метод наукового дослідження шляхом розділення цілого на складові  частини, визначення його елементів  і розгляду  окремих  його скла- дових.

Аналіз  ринку цінних паперів  — аналіз динаміки  найважливіших фінан- сових показників окремих компаній(доходи, обсяги продажу тощо) з метою визначення перспективи відповідних ЦП на ринку.

Аналіз  фінансових коефіцієнтів — одна з найпоширеніших систем фі- нансового аналізу, одним з методів є обчислення  співвідношень окремих по- казників,  що характеризують різні

Антимонопольний комітет України — державний  орган, покликаний відповідно до його компетенції забезпечувати державний  контроль за дотри- манням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів  від його порушень.

Апробація — схвалення,  яке  ґрунтується на перевірці;  чи твердження, яке ґрунтується на випробуванні.

Аудит — за законодавством України  комплексна  перевірка  публічної бухгалтерської звітності, обліку, статистичної звітності, первинних  доку- ментів та іншої інформації  про фінансово-господарську діяльність  суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності  їхньої звітності,  обліку, його повноти  і відповідності  чинному  законодавству та затвердженим нор- мативам  (стандартам) бухобліку  і аудиту та захисту інтересів власника  (за- мовника).  Аудит поділяється на зовнішній та внутрішній.

Аудитор — громадянин України, який має (виданий АПУ) кваліфікацій- ний сертифікат про право на заняття  аудиторською  діяльністю  на території України, член Спілки аудиторів України  (САУ). Згідно з МСА аудитор — це особа, яка несе остаточну відповідальність за складання висновку про фінан- сові звіти суб’єкта господарювання.

Аудиторський висновок — офіційний документ,  засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у відповіднос- ті до вимог ННА  №26. Згідно  з МСА висновок  повинен  містити думку, яка надає високий  рівень впевненості  щодо предмета перевірки  і ґрунтується на результатах виконаної роботи.

Аудиторський контроль — перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господар- ської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти й відповідності  чинному законодавству.

Аукціон — 1) спосіб продажу товарів з публічного торгу у заздалегідь визначений час покупцеві, який запропонував найвищу ціну; 2) система тор- гівлі цінними  паперами,  кредитними ресурсами  через брокерів на фондовій біржі.

База — базові (основні) складові підприємницької діяльності.

Базисна валюта — валюта порівняно з якою котируються інші валюти.

Базисна ставка  — найнижча  процентна  ставка,  яку  бере комерційний банк з найбільш платоспроможних клієнтів.

Баланс — основний  комплексний документ  бухгалтерського обліку, що характеризує в грошовій формі склад і вартість основного і оборотного капі- талу підприємства (активи) і джерело їх покриття (пасив).

Баланс доходів  і видатків  підприємства — основна форма  фінансового плану, в якій відображають  рух коштів, співвідношення доходів і видатків підприємства.

Баланс зовнішньоекономічної діяльності — зведений  документ,  в яко- му відображено  зовнішню  торгівлю  країни; в ньому активом  є — експорт, а пасивом  — імпорт; баланс позитивний — експорт перевищує  імпорт; баланс негативний  — імпорт перевищує  експорт.

Баланс руху  капіталів  і кредитів  — розділ балансу про співвідношення експорту та імпорту капіталів, дані про кредити, одержані підприємством (державою) з-за кордону та надані іншими підприємствами (країнами).

Балансовий аналіз  — це критичний аналіз  балансу підприємства, який виконав  спеціаліст  (аудитор) для  визначення його кредитоспроможності і платоспроможності.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства по балан- су від здійснення усіх видів господарської  діяльності  упродовж звітного пе- ріоду, отримана  як на території  України, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів ресур- сів та матеріальних цінностей,  а також прибуток  від орендних  (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій.

Банкрутство — поняття,  що означає  розорення,  відмову  підприємства платити за своїми борговими зобов’язаннями через відсутність коштів.

Білет казначейський — паперові гроші, які випускає  казначейство.

Біржа товарна  в Україні  — біржа, що створена та функціонує відповідно до Закону  України  «Про товарну біржу».

Біржа фондова в Україні — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (Ц. П.)

Біржовий курс — продажна ціна ЦП, які обертаються  на біржі.

Бюджет — офіційно  визнаний і відповідними органами  державної  вла- ди затверджений збалансований кошторис  грошових прибутків  та витрат на певний строк (рік, півріччя, квартал).

Бюджет держави — це офіційно  визнаний і відповідними органами дер- жавної влади затверджений збалансований кошторис  надходжень  та витрат на певний строк.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад міст, сіл, селищ та їх об’єднань.

Бюджетна класифікація — групування доходів та видатків  бюджету за відповідними ознаками,  що забезпечує  загальнодержавну і міжнародну  по- рівнянність бюджетних даних.

Бюджетна система — сукупність  бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими  нормами,  і формуються за єдиними  принципами, зумовленими характером державного устрою та адміністративно — територіального поділу країни.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Консти- туцією України,  а також установа чи організація, створена у встановленому порядку  органами  державної  або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок  відповідно  Державного  або місцевих  бюджетів.  До таких  уста- нов належать органи державної влади, державного  управління, армія, судові установи, прокуратура,  установи соціально-культурної сфери, науки, освіти, охорони здоров’я. Бюджетні  установи є неприбутковими.

Бюджетне фінансування — надання  юридичним  особам із державного бюджету фінансових  ресурсів у вигляді  безповоротних безоплатних коштів та інвестицій  на розвиток  економіки,  соціально-культурні заходи, оборону та інші громадські  потреби. Має чіткий характер, перебуває під фінансовим контролем  держави.

Бюджетний рік — період, на який  затверджується Державний бюджет країни.  В Україні  бюджетний  рік розпочинається 1 січня  і закінчується 31 грудня. Бюджетний рік у Швеції і Пакистані триває від 1 липня до 30 червня, у Великобританії та Японії від 1 квітня  до 31 березня, у США від 1 жовтня до 30 вересня.

Бюджетно-податкова політика  — це система  заходів,  спрямованих на регулювання державних  фінансів за допомогою податкових важелів з метою забезпечення високого рівня зайнятості і стабільного  динамічного  розвитку економіки країни.

Валова добавлена вартість  — заново створена вартість у процесі вироб- ництва та надання  послуг. Показник рахунка виробництва в СНР. В цілому по економіці сума Валової добавленої вартості  всіх галузей складає ВВП.

Валовий  внутрішній продукт  (ВВП) — сумарна ринкова вартість кінце- вих продуктів  і послуг, виготовлених на території  країни  за певний  період часу, як правило за рік. Це важливий показник  СНР, який широко викорис- товується  в міжнародних  співставленнях.

Валовий  дохід — характеризує кінцевий  результат діяльності  підприєм- ства і є різницею між валовим  виторгом і всіма затратами  на виробництво і реалізацію продукції.

Валові  витрати  — сума будь-яких  витрат підприємства як платника  по- датків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють- ся в порядку  відшкодування (компенсації) вартості товарів  (робіт, послуг), які виготовлені чи придбані для їх подальшого  використання у власній господарській діяльності або реалізації іншим споживачам. До складу витрат включається також  сума будь-якої  заборгованості покупця,  яка  виникає  у зв’язку з виробничою  (комерційною) діяльністю.

Валові інвестиції — вкладення коштів у відтворення діючих виробничих фондів  (які  визначаються величиною  амортизаційних відрахувань) та у їх технічне переоснащення і розширення.

Валовий  внутрішній продукт  (ВВП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах державної  території  країни з ресурсів, що належать як резидентам  даної країни, так і іноземцям.

Валюта  — 1) грошова  одиниця  певної країни  (національна валюта)  і її тип (паперова,  золота, срібна валюта);  2) грошові знаки  іноземних  держав, а також кредитні  і платіжні  документи  (векселі,  чеки, облігації тощо) вира- жені в іноземних  грошових одиницях,  що використовуються у міжнародних та інших розрахунках;  3) європейська валютна одиниця  (ЄВРО) — в рамках Європейського союзу.

Валюта  іноземна — грошові знаки, кредитні засоби обігу і платежів іно- земних держав, які використовуються в міжнародних  розрахунках.

Валюта України — розуміється як власне валюта України, так і платіжні документи  виражені у валюті України.

Валютний курс — кількість грошових одиниць однієї національної валю- ти, необхідної для купівлі однієї грошової одиниці іншої національної валю- ти на певну дату.

Валютні  кредити  — це кошти  (кредити), що надає одна країна  іншій у власній валюті або золоті.

Валютні  цінності  — матеріальні  об’єкти, визначені  законодавством України  про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин. Валютні цінності є іноземна валюта готівкою, платіжні документи в іноземній

валюті, золото та інші дорогоцінні метали у формі злитків, пластин та монет, а також ЦП, номінал яких виражено у цінних металах.

Вимушений бюджетний дефіцит — є наслідком скорочення  обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушено- го бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Витрати  бюджету — кошти,  передбачені  в бюджеті  на відповідний пе- ріод.

Вексель — вид цінного  паперу,  письмове  боргове  зобов’язання  визна- ченої форми, яке наділяє його власника (векселеутримувача) безумовним правом  вимагати  з боржника  (векселедавця) сплатити  у певний  термін за- значену суму грошей.

Венчурна фірма  — комерційна  науково-технічна організація, що спеціа- лізується на створенні  та впровадженні у виробництво нових видів продук- ції, нової техніки і технології, використовуючи венчурний  капітал.

Відкритий  бюджетний дефіцит — це дефіцит, офіційно  визнаний  у За- коні про бюджет на відповідний рік.

Внутрішній державний борг — внутрішня заборгованість держави фізич- ним та юридичним особам, утворена внаслідок залучення коштів, отриманих від випущених  в обіг, але ще не погашених державних позик. Набуває форми облігацій внутрішніх державних позик, державних скарбничих зобов’язань, позик НБУ та комерційних банків. Може формуватися за рахунок викорис- тання  вкладів  населення в державних  банках, невиплачених сум пенсій, за- робітної плати та ін.

Гроші — особливий  товар, що стихійно  виокремився з товарного  світу й виконує  роль загального  еквівалента  (початково золото  і срібло)  під час обміну товарів. Гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу обігу, за- собів нагромадження і збереження, платежу, світових грошей.

Грошова  система — форма  організації  грошового  обігу й емісії націо- нальних грошових знаків, що запроваджуються державою.

Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту,  направлених на регулювання економічного  зростання,  стриму- вання  інфляції та забезпечення стабільності  грошової одиниці  України,  за- безпечення  зайнятості населення та вирівнювання платіжного  балансу.

Девальвація — зниження в законодавчому порядку офіційного курсу на- ціональної  валюти  по відношенню  до іноземної. Здійснюється в тих випад- ках, коли встановлений фіксований валютний  курс не відповідає реальному співвідношенню купівельних можливостей різних валют.

Демонополізація — ліквідація  державної або іншої монополії одного ви- робника продукції, який диктує свої умови споживачам.

Демпінг — 1) продаж товарів за низькими цінами з метою звільнення від надлишкових запасів товарів  та/або матеріалів  чи захоплення ринку збуту;

2) продаж товарів  за кордоном  за цінами, нижчими,  ніж витрати  на вироб- ництво.

Депозити — кошти або цінні папери, наданні для зберігання  у банках за домовленістю.

Депозитний сертифікат — письмове  свідоцтво  кредитної  установи  про депонування коштів, яке підтверджує право юридичної  особи на одержання після закінчення зазначеного терміну суми депозиту і процентів за ним.

Державне підприємництво — діяльність державних підприємств, які ви- пускають товари та надають послуги, необхідні для розвитку національної економіки. Здійснюється не тільки на комерційній основі.

Державне фінансування — метод безповоротного надання  фінансових ресурсів  суб’єктам господарювання за рахунок  коштів  бюджетних  та поза- бюджетних фондів.

Державний борг — накопичені зобов’язання держави перед внутрішніми та зовнішніми  кредиторами.  Розрізняють внутрішній  державний  та зовніш- ній державний  борг.

Державний бюджет — основний загальнодержавний фонд централізова- них коштів. За допомогою бюджету держава концентрує  певну частку ВВП і централізовано розподіляє її на розвиток  економіки, для потреб соціального захисту  населення,  утримання органів  державної  влади  й управління, обо- рони країни.

Державний кредит  — це грошові відносини,  які виникають  між держа- вою і юридичними та фізичними особами з приводу  мобілізації  тимчасово вільних  грошових  коштів у розпорядження органів державної  влади і їхнім використанням на фінансування державних  витрат.

Державний фінансовий контроль — контроль  з боку органів державної влади і управління, а також спеціальних контрольних органів (Рахункова па- лата, Державне казначейство,  КРУ, Державна Комісія з регулювання ринків фінансових  послуг України  та інші) за дотриманням законодавства у сфері Державного  бюджету,  позабюджетних фондів,  податків,  фінансової  діяль- ності державних  підприємств і установ, організацією  грошових розрахунків, веденням грошового обліку.

Державні фінанси — сфера грошових  відносин,  що виникла  у зв’язку з розподілом  і перерозподілом вартості  валового  внутрішнього  продукту і частини  національного багатства,  пов’язана  з формуванням фінансових ресурсів у підпорядкування держави  й підприємств і використанням дер- жавних  коштів  на витрати  з розширення виробництва, задоволення соці- ально-культурних потреб населення,  оборони країни й державного  управ- ління.

Державні цільові фонди  — це фонди, які створені відповідно до законо- давства України  і формується за рахунок  визначених  ним внесків  юридич- них і фізичних  осіб.

Дефіцит — нестача грошей, товарів або послуг, необхідних для збалансу- вання факторів  виробництва предметів споживання; — збиток, перевищення витрат над прибутками, заборгованості над активами.

Дефляція — штучне вилучення з обігу частки надлишкової грошової маси, яке проводить,  за дорученням уряду, НБУ з метою зниження темпів інфляції.

Дефолт — невиконання зобов’язань, відмова від сплати боргу, припинен- ня виплати процентів на цінні папери.

Дивіденди — доходи, отримані суб’єктами господарювання за корпо- ративним  правом  у вигляді  частки  прибутку  юридичної  особи, включаючи доходи, нараховані  у вигляді  процентів  на акції або на внески до статутних фондів.

Диверсифікація — наявність  в інвестиційному портфелі  різних видів цінних паперів із різним ступенем ризику — прибутковістю і ліквідністю.

Дисконт — 1) різниця  між сумою, зазначеною  на векселі, і тією, що ви- плачується векселетримачеві; 2) процент, який беруть банки при обліку або купівлі векселів.

Дотація — сума коштів, що виділяється з Державного  (місцевого) бю- джету для надання  фінансової  підтримки  підприємствам, у яких витрати  на виробництво та реалізацію  продукції  не покриваються отриманими дохода- ми. Дотації  спрямовуються також на підтримування відносно  низьких  роз- дрібних цін на окремі товари для населення.

Експорт  — продаж товарів іноземним  суб’єктам господарської  діяльності та вивезення товарів через митний кордон України, включаючи  реекспорт то- варів, крім передачі майна суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, інозем- ному суб’єктові господарської  діяльності  за кордоном  як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності.

Емісійна  політика  — система  критеріїв  і заходів, що розробляє підпри- ємство для забезпечення залучення необхідного обсягу фінансових  ресурсів за рахунок  зовнішніх  джерел шляхом  випуску  і розміщення на первинному фондовому  ринку власних цінних паперів.

Емісійний банк — банк наділений  монопольним правом випуску банків- ських білетів (наприклад, Національний банк України  НБУ).

Емісія — виготовлення і випуск в обіг паперових грошей і цінних паперів. Емітувати — випускати в обіг гроші і ЦП; здійснювати емісію. Ефективність реальних інвестицій  —  характеристика різних  аспектів

дохідності (прибутковості) інвестицій, яка оцінюється  такими показниками:

чистий зведений прибуток; індекс прибутковості; період окупності; внутріш- ня норма прибутковості.

Єдність бюджетної системи — означає, що всі бюджети, які формуються у країні та в окремих її регіонах, утворюють єдине ціле. Ґрунтується на єди- ній дохідній базі всіх бюджетів та керівництві  бюджетним процесом з єдино- го центру.

Женевська конвенція — багатосторонні міжнародні  угоди укладені  на конференціях у Женеві в 1930 і 1931 рр.; регламентують  порядок застосуван- ня в платіжному обігові векселів і чеків.

Життєвий цикл  інвестицій  — загальний  період від початку  вкладання коштів  у реальний  інвестиційний проект  до наступного  інвестування у ді- ючий об’єкт.

Застава — одна з форм забезпечення боргових зобов’язань, яка передба- чає передачу кредиторові майнових чи інших цінностей позичальника. Пред- метом застави може бути як рухоме, так і нерухоме майно.

Затрати — сукупність  виробничих виплат  у готівковій  і безготівковій формах  у зв’язку з виробництвом продукції,  наданням  послуг, виконанням робіт та їхньою реалізацією.

Зведений бюджет  — це сукупність  показників усіх бюджетів,  що вхо- дять до складу бюджетної системи України та використовуються для аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку  держави.

Зовнішня позика — основна форма міжнародного кредиту, яка являє  со- бою одержану державою позику від іноземних кредиторів.

Ідентифікація ризиків  — процес встановлення переліку  основних  видів ризику, що властиві  окремим видам діяльності  чи конкретним підприєм- ницьким  операціям. Ідентифікація ризиків  є необхідною передумовою оцін- ки їхнього рівня під час діяльності підприємства.

Іменні  цінні папери  — цінні папери,  власник  яких  повинен  бути відо- мим емітенту, який  веде чи доручає своєму уповноваженому (реєстратору, депозитарію) вести іменний реєстр з даними про всіх власників  цінних па- перів.

Імовірність ризику  — показник  частоти можливого  виникнення неспри- ятливого  випадку, що призводить  до фінансових  втрат підприємства; оціню- ється з допомогою різних економі-ко-статистичних, розрахунково-аналітич- них, аналогових та експертних  методів, зокрема для оцінки ймовірності.

Імпорт  — закупівля в іноземних  суб’єктів зовнішньоекономічної діяль- ності  товарів  та ввезення  їх на територію  України,  включаючи  закупівлю

товарів, призначених для власного споживання, установами  й організаціями

України, що перебувають за її межами.

Інвестиції — довгострокове вкладання капіталу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах в об’єкти підприємницької діяльності  чи фінансові інструменти з метою створення нових і модернізацією діючих підприємств, впровадженням нових технологій і техніки, збільшення виробництва та одер- жання прибутку.

Інвестиційні фонди — фінансові інститути, учасники ринку цінних папе- рів, що здійснюють емісію власних акцій та інвестицій  у цінні папери інших емітентів, торгівлю цінними  паперами  та які володіють інвестиційними цін- ними паперами.

Індосамент — переказний напис на цінному папері, векселі, чеку, коноса- менту тощо, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.

Інновація — нововведення, комплексний процес утворення,  поширення і використання новітньої техніки і технології (нового практичного середови- ща) для задоволення людських  запитів,  що змінюються  під впливом  розви- тку суспільства.

Інфляція — кризовий стан грошової системи, зумовлений диспропорцій- ним розвитком суспільного  виробництва, що призводить  до невідповідності попиту і пропозиції, до зростання  цін на товари і послуги, монопольного ста- ну деяких виробників, що дає їм змогу необґрунтовано підвищувати ціни на свою продукцію.

Інформаційна служба біржі  — служба, яка спеціалізується на накопи- ченні і продажу економічної інформації  про корпорації, чиї акції котирують- ся на даній біржі.

Інформація про  приватизацію —  відомості  про  перелік  об’єктів,  від- носно яких  прийнято рішення  про приватизацію, умови  їх продажу,  термі- ну, протягом  якого приймаються до розгляду  плани приватизації та заявки на право  продажу  об’єктів приватизації, рішення  про затвердження планів приватизації, порядок повідомлення в ЗМІ про результати виконання планів приватизації.

Інфраструктура — комплекс  галузей  господарства,  що обслуговує  про- мислове (або будь-яке інше) виробництво,  а також населення.

Іпотека — застава  нерухомого  майна (будівель,  землі)  для отримання в банку чи в інших фінансових установах довготермінового кредиту під заставу.

Казначейство — спеціальний державний  фінансовий орган, до функцій якого, поряд з іншими, входить емісія державних цінних паперів; — державна скарбниця.

Казначейська система касового виконання бюджету — система касового виконання державного бюджету, яка забезпечується казначейством. При каз-

начейській системі касового виконання бюджету всі платежі, які надходять до Державного  бюджету, зосереджуються у спеціальній  системі казначейських кас і концентруються на єдиному рахунку Державного казначейства.

Казначейські зобов’язання України — вид цінних  паперів  на пред’яв- ника, що розміщуються виключно  на добровільних  засадах серед населення, засвідчують  внесення  їх власниками грошових  коштів  до бюджету  і дають право на одержання  фінансового доходу.

Капітал  — один з основних  факторів  виробництва, який  складається з вироблених товарів,  призначених для  подальшого  використання у процесі виробництва. Розрізняють основний  (будівлі,  машини, механізми) та обіго- вий (сировина, паливо, матеріали) капітали,  які разом взяті  становлять ре- альний  продуктивний капітал.  Основою  формування капіталу  виступають капітальні блага.

Капіталомісткість — показник,  що характеризує відношення капіталь- них вкладень до приросту вартісного обсягу продукції (національного чи ва- лового доходу), одержаного внаслідок освоєння  цих капіталовкладень.

Капітал  статутний  — сума капіталу, необхідна для реєстрації  на початку діяльності АТ.

Капітальні видатки  (видатки розвитку) — це видатки  бюджету  на фі- нансування інвестиційної та інноваційної діяльності  держави,  то капіталь- них вкладень  виробничого  і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови  народного  господарства;  субвенції  та інші видатки, що пов’язані з розширеним відтворенням.

Капітальні вкладення — витрати матеріальних,  трудових і грошових ре- сурсів, спрямованих на вдосконалення і приріст основних фондів.

Касове виконання бюджету — організація  отримання грошових коштів до бюджету і видача бюджетних коштів у процесі виконання бюджету.

Класифікація інвестицій  — поділ інвестицій  на види  в залежності  від джерел  їх фінансування. Розрізняють державні,  регіональні  і муніципальні інвестиції, які фінансуються з відповідних бюджетів розвитку. Застосовуєть- ся у практиці застосовується у практиці зарубіжних  країн.

Комерційний банк — (акціонерний, кооперативний, приватний) кредит- на фінансова  установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення  та оплатності.  Від своєї діяльності отримує прибуток.

Компанія — створюється на базі пайового  капіталу  об’єднаних підпри- ємців і є юридичною особою.

Конвертування валюти  — обмін однієї валюти на іншу за поточним  ва- лютним курсом.

Конкурентоспроможність — здатність  суб’єктів проводити  свою діяль- ність в умовах ринкових відносин і одержувати при цьому прибуток, достатній

для науково-технічного удосконалення виробництва, стимулювання вироб- ників і випуску високоякісної продукції, надання послуг.

Конкуренція — елемент ринкового  механізму, пов’язаний  із формуван- ням господарських пропорцій  на основі змагань підприємств,  фірм за кращі й вигідніші умови вкладання капіталу, реалізації продукції, надання послуг.

Конверсія — переорієнтація підприємства на виробництво продукції принципово іншого типу.

Консалтинг — діяльність  спеціальних компаній із надання консультацій товаровиробником продавцям  і покупцям  із питань експертної, технічної та економічної діяльності підприємств,  фірм, організацій, зокрема в зовнішньо- економічній сфері.

Концерн — об’єднання  самостійних  підприємств різних  галузей, пов’я- заних спільними розробками  на засадах добровільної  централізації функцій науково-технічного та виробничого  розвитку,  фінансування, патентно-лі- зингових угод, інвестування, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Кредитування — одна з форм фінансового забезпечення відтворюваль- них витрат, при яких витрати  суб’єкта господарювання покриваються за ра- хунок банківських кредитів на засадах оплатності, строковості й повернення.

Купон — відрізний  талон цінного паперу (акції, облігації), який дає пра- во його власникові одержати  в обумовлений строк  певний  дохід у вигляді процентів або дивідендів.

Лізинг — спосіб фінансування інвестицій, заснований  на довгостроковій оренді майна при збереженні права власності за орендодавцем; середньо- і довгострокова оренда машин, обладнання  і транспортних засобів.

Ліквідність активів  — величина,  обернена часові, необхідному для пере- творення  їх у гроші.

Ліквідність підприємства — здатність  суб’єкта господарювання в будь- який момент здійснити  необхідні витрати.

Ліцензія —  дозвіл,  який  надають  державні  органи  особам  (фізичним,

юридичним) на ведення певних видів діяльності.

Маржа — різниця між собівартістю і продажною ціною на товар.

Маркетинг — комплексна  система управління діяльністю  підприємства з розробки,  виробництва, збуту продукції  або надання  послуг на основі ви- вчення  ринку й активного  впливу  на споживчі  потреби з метою одержання прибутку.

Мито — податок, що сплачується державним  митним установам за това- ри, які перевозять через кордони.

Митна вартість  — ціна, яка фактично  сплачена або підлягає сплаті за то- вари чи інші предмети, що підлягають оподаткуванню митом на час перетину митного кордону держави.

Міжбанківський депозит — кошти  (фонди), вкладені  банком  в інший банк.

Міжнародні фінанси — це система економічних відносин, які складають- ся на рівні світового господарства і характеризують діяльність  національних суб’єктів господарювання держави, міжнародних  організацій  та фінансових інституцій.

Міра вартості  — визначення вартості всіх товарів і суспільний  облік ви- трачених на їх виробництво матеріальних ресурсів і праці;

Місцеві  фінанси — це система  формування, розподілу  і використання доходів територіальними громадами  та місцевими  органами  влади  з метою виконання закріплених за ними функцій  і завдань.

Національна валюта  — грошова  одиниця  України  — банкноти,  білети державної скарбниці, монети, платіжні документи та інші цінні папери, ви- ражені у грошовій одиниці України.

Національний доход (НД) — сума факторних доходів; різниця  між чис- тим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.

Національний банк  України — головний  (центральний) банк держави, який здійснює керівництво всією кредитною системою країни, веде фінансо- ві операції уряду, є головним провідником грошово-кредитної політики, має монопольне  право здійснення емісії грошей (контролює кількість  грошової маси, яка знаходиться в обігу), обслуговує обіг державних  ЦП і депозитарну діяльність  щодо них, регулює питання  емісії та обліку приватизаційних па- перів, розміщення та погашення їх, управляє золотими і валютними запасами держави,  здійснює  керівництво роботою (КБ) комерційних банків, а також виконує інші операції банку.

Нематеріальні активи  — вартість об’єктів промислової та інтелектуаль- ної власності, а також інших аналогічних прав, визначених  об’єктом права власності конкретного підприємства.

Нерезиденти — юридичні  особи та суб’єкти підприємницької діяльнос- ті, що не мають статусу юридичної  особи України,  із місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави.

Обігові гроші — кошти, авансовані оборотні фонди підприємства і фон- ди обігу. Обігові  гроші у сфері  виробництва складають  його активи: сиро- вина, матеріали, паливо, тара, незавершене виробництво,  витрати майбутніх періодів тощо; оборотні фонди — товари на складі і в реалізації, грошові ко- шти у розрахунках,  в касі підприємства,  на рахунках у банку, інших рахун- ках.

Облігація — цінний  папір, який  приносить  дохід у формі процента,  ви- пускається державними органами  з метою покриття державного  дефіциту

або під конкретні  проекти  на визначений строк (строк  погашення  вказаний на облігації).

Обслуговування боргу  —  виплата   процентів   та  погашення   основної суми боргу за певний звітний період.

Опціон — право купувати  або продавати  акції за фінансовою  ціною про- тягом встановленого строку.

Оренда — майновий  найм, заснований  на договорі про надання  майна у тимчасове користування за певну плату.

Органи  стягнення — податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення  до бюджету податків, зборів, (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Переказний вексель (трата) — письмовий  наказ однієї особи (векселе- утримувача) іншій (платникові) про виплату  за вимогою або на обумовлену дату, зазначену  в векселі, певної суми грошей третій особі (ремітентові) або пред’явникові даного векселя.

Платіж — погашення  зобов’язання,  що виникло  в поточному або попере- дніх бюджетних періодах.

Платіжна вимога  — розрахунковий документ,  що його виписує  поста- чальник  (кредитор) своєму  банкові  про  стягнення  зазначеної  в документі суми грошей із покупця  (боржника)і зарахування їх на рахунок  постачаль- ника.

Платіжне доручення — розрахунковий документ,  що виписує  власник рахунка  установі  банку,  який  його  обслуговує,  про  перерахування певної суми грошей на рахунок одержувача коштів, вказаного в дорученні.

Платіжний баланс  — співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвести- ції та кредити. В Україні платіжний баланс веде НБУ.

Платоспроможність — здатність суб’єкта господарської діяльності  вчас- но й повною мірою виконувати свої платіжні  зобов’язання,  які ґрунтуються на торговельних, кредитних  чи інших операціях грошового характеру.

Податки — обов’язкові платежі в державний  (місцевий) бюджет, які здійснюються  як приватними(фізичними) особами, так і підприємствами (юридичними) особами. Податки  с формою мобілізації держави фінансових ресурсів для утримання державного апарату і надання послуг населенню.

Податкова система України — складається з: загальнодержавних подат- ків і зборів; місцевих податків і зборів.

Прибутковість — коефіцієнт співвідношення суми прибутку  і сумарно- го значення  відповідного показника,  є здатністю підприємства створювати прибуток  і здійснювати  рентабельну  діяльність.  В інвестиційній діяльності

застосовують  показники прибутковості активів,  інвестицій,  капіталу,  това- рообігу.

Прибуток —  кінцевий  фінансовий результат  діяльності  підприємства, який обчислюється як різниця  між валовим  виторгом (без ПДВ і акцизного збору) і витратами на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг).

Прибуток емісійний — різниця  між ринковою  вартістю (курсом) цінних паперів, за якою їх реалізують кінцевому  інвесторові, та емісійною ціною, за якою їх випущено емітентом.

Приватизація — передача державою прав власності на майно приватним особам і групам. Реалізується шляхом продажу або безкоштовної  передачі.

Проектне фінансування — фінансування інвестиційних проектів на під- ставі затвердженої  проектно-кошторисної документації  за рахунок  власних коштів, банківських кредитів чи бюджетних асигнувань.

Простий  вексель — безумовне грошове зобов’язання  установленої  зако- ном форми,  що видається  банком (векселедавцем) фізичній  або юридичній особі (векселеутримувачеві), надаючи право останньому вимагати з боржни- ка сплати після зазначеного терміну певної суми грошей, вказаної у векселі.

Профіцит бюджету — перевищення доходів  бюджету  над його видат- ками.

Пряме субсидіювання — форма  урядових  виплат  виробникам або спо- живачам  з відповідним  відображенням у бюджеті (виробник збуває свій то- вар за вищою(нижчою) ціною завдяки здійсненню прямого субсидіювання).

Прямі інвестиції — вкладення капіталу здійснює безпосередньо інвестор у об’єкт інвестування.

Районний бюджет  — встановлений нормами, затвердженими рішенням районної Ради, план формування і використання загально районного фонду коштів для забезпечення функцій  і завдань, які здійснюються  органами дер- жавної влади й управління району.

Резиденти  —   юридичні   особи,  включаючи   і  бюджетні   організації, суб’єкти підприємницької діяльності,  їх філії, відділення  й інші відокрем- лені підрозділи, котрі складають окремий баланс і мають розрахунковий ра- хунок та здійснюють реалізацію продукції, робіт, послуг на митній території України.

Рентабельність — один з основних  вартісних  показників ефективності виробництва.

Рефінансування державного боргу  — погашення  попередньої  заборго- ваності за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткостро- кових зобов’язань на середньо- чи довгострокові.

Ризик інвестиційний — можливість зменшення доходу від інвестицій по- рівняно з тими, які очікує інвестор.

Ризик ліквідності  — ризик для укладача угоди, який полягає в тому, що контрагент  не зможе виконати  своїх зобов’язань через тимчасову відсутність грошових коштів чи цінних паперів.

Ризик фінансовий —  ризик  перевищення максимального розміру  по- зичених коштів і тим самим створення загрози недоодержання акціонерами компанії дивідендів.

Роялті — платежі будь-якого  виду, одержані у вигляді  винагород  і ком- пенсацій  за використання або надання  дозволу  на використання прав про- мислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних  майнових прав, що визначаються об’єктом права власності.

Самоокупність — принцип  господарювання, при якому витрати  суб’єкту господарювання повністю відшкодовуються за рахунок власних доходів, отри- маних від реалізації виготовленої продукції, наданих послуг, виконаних робіт.

Самофінансування — один із методів фінансового забезпечення відтво- рювальних  витрат, який ґрунтується на використанні суб’єкті господарської діяльності  власних фінансових  ресурсів без залучення коштів державного бюджету.

Санація — комплекс  заходів з оздоровлення фінансового стану підпри- ємства й попередження його банкрутства.

Свідомий  бюджетний дефіцит — виникає  внаслідок  дискреційної фіс- кальної політики,  яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного  бюджету.

Світовий банк — міжнародна,  юридично самостійна, наднаціональна ва- лютно-кредитна організація, надає допомогу в зростанні  виробництва через довгострокове фінансування проектів  і програм  розвитку  переважно  краї- нам, що розвиваються.

Сек’юритизація — розширення економічного  поля для використання цінних паперів  в якості важелів  регулювання ринкових  відносин  і руху по- зичкового  капіталу; надання іншим фінансовим інструментам  форм, що тра- диційно притаманні  цінним паперам.

Собівартість — грошове вираження загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції, робіт, послуг.

Соціальне забезпечення — фінансове  утримання за рахунок  бюджету громадян,  які через об’єктивні  причини  не можуть  мати самостійне  джере- ло доходів або перебувати  на утриманні  інших громадян  (інваліди від наро- дження, діти — сироти, самітні люди похилого віку).

Соціальне страхування — система  фінансових  відносин  щодо форму- вання   використання  страхових   фондів,  призначених  для  відшкодування втрат, пов’язаних  з постійною  чи тимчасовою  непрацездатністю та втратою місця роботи.

Соціальний захист — комплекс  законодавчо  закріплених соціальних норм, що гарантує  держава  окремим  верстам  населення,  а також за певних економічних  умов всім членам суспільства  (зростання інфляції,  спад вироб- ництва, економічна криза, безробіття  та ін.).

Стратегічні  фінансові інвестиції  — вкладення капіталу  у контрольний пакет акцій з метою здійснення стратегічного управління компанією.

Страхування — це відокремлена ланка фінансової  системи, яка відо- бражає відносини  щодо формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі страхування займає проміжне місце між фінан- сами суб’єктів господарювання і державними фінансами.

Субвенція  —   форма   фінансової    допомоги   держави   місцевим   ор- ганам   влади,   що   надається    з   метою   забезпечення  виконання   напе- ред  визначених   завдань   чи  цільових   програм..   На   відміну   від  дотації субвенція в разі порушення  умови її цільового використання підлягає повер- ненню тому органу, який її надавав.

Субсидія — вид допомоги у грошовій або натуральній формі, що надаєть- ся із коштів Державного чи місцевого бюджету. Розрізняють прямі і непрямі субсидії. Непрямі субсидії реалізуються через пільгову податкову та грошо- во-кредитну політику, механізм ціноутворення, прискорену  амортизацію.

Суспільний  борг — державний  борг: зовнішній (борг іноземним банкам і державам); внутрішній  (борг вітчизняним банкам або у вигляді позик, зокре- ма в Україні — облігації внутрішньої державної позики ОВДП).

Тактика —  засоби  і прийоми  діяльності;  —  спосіб  досягнення   певної мети; — лінія поведінки кого-небудь.

Таможня (Т.) — державна установа, яка здійснює контроль за перетином кордону товарів та інших предметів, транспортних засобів, валютою та інши- ми цінностями. Т. створюються  на державних  кордонах  і всередині  країни. Т. діляться  також на морські, сухопутні, залізничні,  автомобільні,  повітряні. За видами здійснення операцій Т. бувають: вантажні, пасажирські і поштові.

Тариф — плата  за різноманітні послуги  виробничого  і невиробничого характеру,  які надаються  об’єднанням,  підприємствам, організаціям і насе- ленню.

Тенденція — спрямованість у діях і поглядах; — напрямок,  у якому змі- нюються окремі показники ринкової  кон’юнктури  або діяльності  підприєм- ства (компанії) за певний проміжок часу.

Тест — завдання  стандартної  форми, за яким здійснюють  іспит (випро- бування) для визначення ступеня (рівня) розвитку  знань.

Технічний  кредит  — грошовий  міждержавний кредит,  який  надається для закупки певних товарів, може бути погашений або зворотними поставка- ми товарів, або оформленням державної заборгованості.

Тимчасовий касовий розрив — незбіг у часі фінансування видатків  та надходження доходів бюджету.

Трансферт — безвідшкодовна передача товарів, послуг, грошових виплат (передача  права власності  на них). Трансферт по суті має односторонній ха- рактер, це економічна операція, яка не супроводжується зустрічним  потоком грошей, товарів, послуг. Трансферт може здійснюватись як у грошовій, так і натуральній формі.

Трансфертна ціна — оптова ціна, що обслуговує оборот товарів і послуг у межах даного підприємства або фірми; за цією ціною здійснюються  розра- хунки за сировину, матеріали, напівфабрикати й послуги.

Угода  — дії громадян  і організацій,  спрямовані  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов’язків. Отже, угода це двосторонній комерційний обмін, коли одна сторона передає іншій право власності на те чи інше майно або грошові кошти.

Упущена вигода  — дохід, який  міг би одержати  суб’єкт оподаткування в разі здійснення своїх справ і не одержав через обставини,  що не залежать від нього, або протиправні щодо нього дії інших суб’єктів, якщо розмір його передбачуваного  доходу можна обґрунтувати.

Учасники ринку цінних паперів — емітенти, інвестори та особи, які здій- снюють професійну  діяльність на ринку цінних паперів.

Фактичний бюджет  — відображає реальні видатки, доходи та дефіцит за певний період.

Фінанси — сукупність форм і методів формування, розподілу й викорис- тання централізованих і децентралізованих грошових фондів із метою вико- нання  функцій  і завдань  держави,  підприємств і населення із забезпечення умов розширеного  відтворення, задоволення соціальних  та інших потреб суспільства.

Фінанси держави — складова частина фінансової  системи, її центральна ланка, через яку держава здійснює  вплив  на економічний і соціальний  роз- виток країни.

Фінанси населення — пов’язані з формуванням і використанням усіх ви- дів доходів громадян  (доходи від основної діяльності,  доходи від операцій  з цінними  паперами, доходи від особистого підсобного господарства,  страхові відшкодування, різні форми фінансової  допомоги держави, та ін.)

Фінанси підприємств — складова  частина фінансової  системи держави, яка охоплює фінанси  всіх видів підприємницьких структур, які ведуть свою діяльність з метою отримання прибутку.

Фінансова звітність  — сукупність  документів,  які  містять  інформацію про фінансові показники звітуючої організації.

Фінансова норма  — це науково  обґрунтований розмір витрат  фінансо- вих ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку  на відповідну одиницю. Це форма реалізації  економічного  нормативу  за рахунок  бюджет- них ресурсів; — грошовий  вираз  матеріальної  норми, визначений на основі державних  цін.

Фінансова політика — діяльність держави, підприємства щодо цілеспря- мованого використання фінансів. Зміст фінансової  політики  полягає в тому, щоб розробляти концепцію  розвитку  фінансів,  визначати основні напрямки їх використання й заходи, спрямовані  на досягнення  оптимальної моделі пе- рерозподілу фінансових  ресурсів із метою стимулювання матеріального ви- робництва  і соціального захисту населення.

Фінансова система — система фінансових сфер і ланок (державні фінан- си, фінанси підприємств, фінанси населення, страхування), які забезпечують перерозподіл  та ефективне використання вільних  фінансових  ресурсів; — сукупність  фінансових  установ країни (фіноргани, Міністерство фінансів, Казначейство, Податкова  адміністрація тощо), які охоплюють  регулятивну, інформативно-технологічну, кадрову та інші інфраструктури, що покликані забезпечити їх життєдіяльність.

Фінансова стратегія —  комплекс  заходів,  направлених на досягнення перспективних фінансових  цілей.

Фінансова угода  на строк  — термінові  (строкові) контракти про пере- продаж довгострокових казначейських облігацій, депозитних сертифікатів, а також ф’ючерсні контракти на валютних ринках і фондових біржах.

Фінансове законодавство України — це, в широкому  розумінні  — су- купність законодавчих і нормативних актів, які приймаються Верховною Радою, Президентом,  Кабінетом Міністрів України  і регулюють фінансові відносини.

Фінансове планування — планування фінансових  ресурсів і фондів гро- шових коштів.

Фінансовий апарат  — це органи, які здійснюють управління фінансами, до яких належать працівники фінансових  органів, податкової служби, фінан- сових відділів чи управлінь підприємств,  міністерств і відомств, які здійсню- ють функції оперативного  управління фінансами.

Фінансовий грошовий  потік — грошовий  потік фінансової  діяльності підприємства (компанії).

Фінансовий звіт — звіт, який дає інформацію  про фінансовий стан під- приємства,  його доходи, витрати,  чистий  прибуток,  використання фінансо- вих ресурсів за певний (звітний) період часу.

Фінансовий контроль — елемент системи управління фінансами,  особ- лива  сфера  вартісного  контролю  за фінансовою  діяльністю  усіх економіч- них суб’єктів  (держави,  регіонів,  підприємств та організацій), дотримання

фінансово-господарського  законодавства,  доцільності   витрат,  економічної ефективності фінансово-господарських операцій.

Фінансовий кредит  — будь-яка  господарська  операція  суб’єкта підпри- ємницької діяльності, що передбачає  надання  коштів у позичку  на неви- значений  строк та під визначені  проценти  з поверненням основної суми за- боргованості та нарахованих процентів  у грошовій формі або інших формах забезпечення заборгованості,  включаючи  матеріальні  цінності  та нематері- альні активи, надані в заставу.

Фінансовий менеджмент — процес управління грошовим  обігом, фор- муванням  і використанням фінансових  ресурсів підприємства.

Фінансовий механізм — сукупність  форм і методів формування й вико- ристання фінансових ресурсів, що застосовується з метою створення сприят- ливих умов для економічного розвитку  суспільства.

Фінансовий ризик — сукупність різноманітних ризиків, що супроводжу- ють фінансову діяльність підприємства, є такі види ризиків: валютний, відсо- тковий/процентний; кредитний; опціонний; ризик по збалансованих статтях. До найнебезпечніших ризиків  належить  ризик  втрати  платоспроможності і ризик зниження фінансової  стійкості/стабільності підприємства.

Фінансовий ринок  — ринок, на якому здійснюють  перерозподіл фінан- сових ресурсів через фінансових  посередників;  охоплює ринок грошей і ри- нок капіталу (капіталів).

Фінансовий рік — обліковий період, що дорівнює одному року(не обов’язково збігається з календарним роком).

Фінансові інвестиції — вкладення капіталу у різні фінансові активи(цінні папери, депозити тощо); за періодом інвестування відрізняються — коротко- строкові (до 1 року) і довгострокові  (понад 1 рік).

Фінансові коефіцієнти —  відносні  показники фінансового стану  під- приємства,  які відображають  одні абсолютні  фінансові  показники відносно інших.

Фінансові ресурси — фонди  грошових  засобів, що формуються суб’єк- тами господарювання, державою і населенням  і використовуються для роз- ширеного виробництва, матеріального стимулювання працівників, задо- волення  соціальних  потреб, як витрати  на оборону  й державне  управління тощо.

Фінансово — експортний кредит  — кредит,  що банк надає  для  фінан- сування у країні — імпортері додаткових видатків, пов’язаних з експортом товарів.

Фінансування — надання  капіталів  і залучення інвестицій  (капітало- вкладень) для втілення  певних проектів.

Фінансування бюджету — визначається надходженнями та витратами у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку  готівкових коштів

по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і ви- датками бюджету.

Фонди цільового призначення — форма  перерозподілу і використання фінансових  ресурсів, залучених  державою для фінансування суспільних  по- треб з визначених  джерел, які мають цільові призначення.

Ф’ючерс — вид строкових контрактів на товарних і фондових біржах.

Холдингова компанія — корпорація чи акціонерна  компанія,  що вико- ристовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших ком- паній з метою встановлення контролю  над ними й управління значно біль- шим капіталом, ніж початковий, одержання  дивідендів.

Ціна — вартість  одиниці  товару в грошах. У будівництві — кошторисна вартість.

Ціни оптові — за якими підприємства та компанії реалізують виготовле- ну ними продукцію іншим підприємствам чи органам оптової торгівлі, тобто всі категорії покупців, крім населення.

Ціни роздрібні — за якими  товари продаються  населенню,  а також і ін- шим покупцям, які купують їх у роздрібній  мережі.

Ціни світового ринку  — за якими  здійснюються  експортні  та імпортні операції, що носять регулярний характер та передбачають розрахунки  у віль- но конвертованій валюті.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння  або відносини  позички, визначають взаємовідносини між собою, яка їх випусти- ла, та їхнім власником  і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість  передавання прав, що підтвер- джують ці документи, іншим особам.

Ціновий  ризик  — імовірність  виникнення непередбачених  фінансових втрат від зміни рівня цін на продукцію  чи окремі фінансові  засоби інвесту- вання в наступному періоді при здійсненні  операцій купівлі — продажу з по- ставкою у майбутньому періоді. Ціновий  ризик можна застрахувати шляхом хеджування.

Чек  — вид цінного паперу або грошовий  документ  строго встановленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунка (чеко- давця)  банкові  сплатити  зазначену  суму конкретній особі чи пред’явникові чека (чекоутримувачу) суму коштів, вказану в чекові.

Штраф — грошове стягнення  за порушення  договірних зобов’язань.

Юридична особа  — підприємство, що виступає як суб’єкт громадянства, в тому числі господарських прав та обов’язків, які мають самостійний баланс,

гербову печатку, розрахунковий рахунок  у банку; діє на основі статуту або положення і відповідає у разі банкрутства майном, що йому належить.

Юрисдикція — правова сфера, на яку поширюється повноваження дано- го державного органу.

Юриспруденція — правознавство, сукупність  наук про право і практич- на діяльність юриста.

Юрист — людина з юридичною освітою, яка працює у сфері права, право- знавець.