Тема 7. мІсцевІ фІнанси

7.1. Сутність та функції місцевих фінансів.

7.2. Фінансова автономія місцевих органів влади.

7.3. Місцеві фінансові інститути.

7.4. Місцеві  бюджети — фінансова  основа місцевого самовряду- вання.

  Основні терміни і поняття: місцеві бюджети, місцеві фінанси, місцеве самоврядування, місцеві податки, фінансова  незалежність, фінансова автономія, фінансове вирівнювання.

7.1. Сутність та функції місцевих фінансів

Формування місцевих  органів  влади  та їхніх фінансів  у різних країнах відбувалося наприкінці ХVІІІ  — на початку ХІХ ст. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних  положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці ХІХ ст.

Україна  в ХІХ–ХХ століттях  знаходилася в таких історичних умовах, за яких  розвиток  місцевих  фінансів  був неможливий. Лише набуття  незалежності в 1991 році надало можливість  розпочати  фор- мування фінансової системи держави, в якій би чільне місце посіли місцеві фінанси.  Ступінь  розвитку  місцевого самоврядування та міс- цевих фінансів є своєрідним індикатором розвитку демократії в країні.

Функціонування місцевих фінансів  пов’язане із забезпеченням необхідними  фінансовими ресурсами місцевих Рад та органів місце- вого самоврядування. Метою фінансової  діяльності місцевих органів влади є задоволення суспільних  інтересів і потреб та сприяння соці- ально-економічному розвитку  регіону.

Місцеві фінанси — це система формування, розподілу  і викорис- тання  фінансових   ресурсів  для  забезпечення місцевими   органами влади покладених  на них функцій  і завдань.

До складу місцевих фінансових  ресурсів включають:

– фінансові  ресурси місцевих  органів влади (місцевий бюджет і цільові фонди);

– фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності. До основних функцій місцевих фінансів належать:

– мобілізація, розподіл і перерозподіл  до фінансових  систем міс- цевих органів влади значної частини ВВП, а також нормативне регулювання соціально-економічної діяльності;

– місцеві  фінанси  є фіскальним інструментом,  що дозволяє за- безпечувати  ресурсами  розв’язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади;

– фінанси  місцевих  органів  влади  є інструментом  забезпечення громадських  послуг;

– місцеві  фінанси   є  інструментом   забезпечення  економічного зростання  (проблеми громадської  безпеки, охорони правопо- рядку, оборони, дотримання законності,  державного  нагляду  і державної реєстрації тощо).

До структурних елементів  місцевих  фінансів  належать:  доходи; видатки; інститути  системи; суб’єкти та об’єкти, способи формуван- ня доходів.

Визначальною ланкою місцевих фінансів є місцеві бюджети. Сут- ність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По- перше, як організаційну форму  мобілізації  частини  фінансових  ре- сурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як  систему  фінансових  відносин,  що складаються між місцевим  та державним  бюджетами, а також всередині сукупності  місцевих бюд- жетів.

Нині існує декілька способів формування місцевих бюджетів:

– місцеві запозичення — це операції, пов’язані з отриманням кош- тів на умовах повернення, платності та строковості, в результа- ті яких  з’являються зобов’язання  перед бюджетом  та операції пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету;

– запозичення з бюджетів вищого рівня;

– запозичення в комерційних банках;

– бюджетні  гарантії  під  запозичення  комерційних структур   в тому числі на потребу бюджетної сфери;

– випуск муніципальних позик.

Класифікація доходів місцевих бюджетів представлена на рис. 7.1. Головним  суб’єктом  фінансових  відносин  в Україні  є територі-

альна громада та органи місцевого самоврядування:

– територіальна громада села чи добровільного об’єднання в сіль- ську громаду жителів кількох сіл, територіальна громада сели- ща чи міста;

– сільська,  селищна,  міська ради та їхні виконавчі  органи, сіль- ський, селищний чи міський голова;

Класифікація доходів

Податкові доходи

Неподаткові доходи (доходи від майна, платежі, доходи від господарської діяльності підприємств комунальної форми  власності)

За джерелами

Доходи за рахунок  кредитів та позик

Трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня

За економічною природою

Власні – це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок  визначених місцевим органом  влади джерел

Закріплені доходи – це доходи, які повністю  або частково зараховуються у певні види бюджетів  безстроково або на довготерміновій основі

Рис. 7.1. Класифікація доходів місцевих бюджетів

– обласна та районна рада;

– держава  в  особі  її  органів:  обласної,  районної  міської  (міст Києва та Севастополя) місцевої державної адміністрації  та центральних органів  державної  влади  в особі Верховної  Ради України,  Кабінету  Міністрів  України,  Міністерства фінансів України  та ін.).

Класифікація видатків місцевих бюджетів представлена на рис. 7.2.

Класифікація видатків

Залежно від завдань

Видатки,  спрямовані на виконання обов’язкових завдань, покладених на місцеві органи влади

Видатки для реалізації делегованих центральною владою завдань

Залежно від економічного призначення

Поточні або адміністративні видатки

Капітальні або інвестиційні видатки

Рис. 7.2. Класифікація видатків місцевих бюджетів

Суб’єктами фінансових  відносин є також Автономна Республіка Крим: Верховна  Рада Автономної  Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та юридичні і фізичні особи у сфері фі- нансів місцевих органів влади на території автономії.

Об’єктами місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізу- ються, розподіляються і використовуються місцевими  органами вла- ди для виконання покладених  на них функцій  і завдань.

Процес перерозподілу фінансових  ресурсів на користь адміні- стративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої  власної доходної  бази,  є фінансовим вирівнюванням (бюджетним регулю- ванням).  Фінансове вирівнювання здійснюється центральними ор- ганами державної влади.

Отже, місцеві фінанси — це система економічних відносин, за допомогою  яких  розподіляється та  перерозподіляється національ- ний дохід для  економічного  та соціального  розвитку  території.  Че- рез місцеві фінанси  держава проводить  активну  соціальну  політику, здійснюється вирівнювання економічного та соціального  розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7.2. Фінансова автономія місцевих органів влади

Формування, розподіл та використання місцевою владою фінан- сових ресурсів для забезпечення покладених  на неї функцій  і завдань можливе лише в межах фінансової автономії.

Принцип автономності  реалізується в тому, що таку систему ко- жен місцевий  орган влади створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Відокремлення від завдань  центральної влади завдань, що покла- даються на місцеву владу, зумовлює  потребу в таких фінансових  дже- релах, на які може впливати  місцева влада. Саме такий  підхід перед- бачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Для країн, які підписали  хартію, встановлено вимогу щодо визнання наявність  орга- нів місцевого самоврядування, уповноважених приймати  рішення, що користуються широкою автономією  щодо компетенцій,  порядку  здій- снення цих компетенцій і засобів, необхідних для виконання своєї місії.

Фінансова автономія місцевих органів влади — це фінансова не- залежність  цих органів  при виконанні покладених  на них функцій. Фінансова незалежність у сукупності  з організаційною й адміністра- тивною незалежністю є передумовою ефективного розв’язання місце- вими органами влади покладених на них завдань. Пріоритетною умо- вою в даному разі повинна бути сукупність  територіальних інтересів, що відображають особливості економічних і соціальних умов регіону.

Головним критерієм,  який засвідчує фінансову  автономію місце- вих органів влади, є наявність  у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місцева  влада  фінансової  автономії  не має. Право  прийняття рі- шень є загальною  передумовою  фінансової  автономії місцевих орга- нів влади.

Рівень  фінансової  автономії  місцевих  органів  влади  може  бути визначено також системою кількісних показників:

– показник  питомої ваги видатків  на реалізацію  власних  повно- важень: характеризує обсяг функцій,  що забезпечуються орга- нами місцевого самоврядування поза межами прямого держав- ного контролю;

– показник питомої ваги обов’язкових видатків: характеризує об- сяг завдань, що забезпечуються місцевими  органами влади під контролем  державної влади на рівні встановлених нею єдиних державних  стандартів;

– показник  питомої ваги видатків  на фінансування делегованих повноважень: відображає обсяг завдань державної влади, що делегуються  нею для забезпечення місцевими  органами влади;

– показник питомої ваги власних доходів у доходах місцевих бюд- жетів: вказує на ступінь залежності  доходних джерел місцевих органів влади від їхньої власної діяльності  та власних рішень і є найбільш універсальним показником рівня самостійності  міс- цевих бюджетів;

– показник питомої ваги власних і закріплених доходів у доходах місцевих бюджетів: показує рівень самостійності місцевих бю- джетів з урахуванням переданої їм державою на довгостроковій основі додаткової доходної бази;

– показник питомої ваги доходів місцевих бюджетів від місцевих податків  і зборів  характеризує частину  доходів бюджетів,  які формуються за рахунок  податків  і зборів, що встановлюються місцевими  органами влади;

– показник  питомої  ваги незв’язаних  субсидій  у доходах місце- вих органів влади відображає обсяги фінансової  допомоги міс- цевим органам влади з боку державної влади, яка не обумовлю- ється  конкретною  метою та завданнями. Така  допомога  може розглядатися як засіб для зміцнення власної доходної бази міс- цевих органів влади.

Важливим показником фінансової  автономії є коефіцієнт подат- коспроможності адміністративно-територіальної одиниці:

Кп = Пт /Пс, (7.1)

де  Пт — податкоспроможність окремої території,

Пс — середня податкоспроможність у межах країни,

Податкоспроможність території — це показник,  який  харак- теризує  абсолютний  обсяг  ВВП,  що  виробляється в її межах  на душу населення і який може бути об’єктом комунального оподатку- вання.

Кп > 1 — територія  є фінансовим донором.

Кп < 1 — територія  отримує фінансову допомогу в процесі фінан- сового вирівнювання.

Коефіцієнт податкоспроможності є показником автономії місце- вого органу влади від заходів фінансового вирівнювання його доходів і видатків, котрі здійснюються  центральною  владою.

Таким чином, фінансова  автономія  місцевих органів влади озна- чає, що зазначені органи мають право збирати та розподіляти їх влас- ні фінансові ресурси самостійно. Цих ресурсів має бути достатньо для того, щоб місцеві органи влади могли якісно здійснювати  свої функ- ції та повноваження. Частина вказаних коштів повинна формуватися за рахунок  місцевих  податків  і зборів, ставки  яких, у межах закону, мають визначати самі органи місцевого самоврядування. Фінансова автономія  передбачає  формування самостійних  бюджетів територій та населених пунктів.

7.3. Місцеві фінансові інститути

Процес становлення місцевих фінансів України, що розпочався  в

90-х роках, зумовлює значні інституціональні зміни в усій фінансовій системі  держави.  Система  місцевих  фінансових інститутів  в Украї- ні ще не має завершеного  характеру. Більшість місцевих фінансових інститутів  в Україні  створюється згори, а не на основі еволюційного розвитку  їх відповідно до місцевих інтересів. Тому система місцевих фінансових  інститутів є фактично однотипною в усіх територіальних колективах  (рис. 7.3).

Інститут громадських послуг визначає модель місцевих фінансів. Обсяги  й форма  місцевих  фінансів  обумовлюються розподілом  від- повідальності  держави  та місцевої влади щодо надання  громадських послуг. Модель системи місцевих фінансів  визначається також кіль- кісними  характеристиками громадських  послуг, їх переліком,  струк- турою, обсягом, якістю.

Фінанси комунальних підприємств

Комунальний кредит

Комунальні платежі

Комунальна форма власності

Система місцевих фінансових інститутів

Самостійні місцеві бюджети

Місцеві податки і збори

Інститут громадських послуг

Позабюджетні фонди

Рис. 7.3. Система місцевих фінансових  інститутів

Самостійні місцеві бюджети є фондами, в яких мобілізується основна частина фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення громадських  послуг. Особливо  важливе  значення  для її становлення мають такі складові, як:

– поточні бюджети;

– бюджети розвитку;

– видатки;

– власні та закріплені доходи.

Місцеві податки і збори забезпечують  фіскальні  передумови  са- мостійності місцевих бюджетів у частині формування їхніх доходів.

Комунальний  кредит — в умовах ринкової  економіки  — головне і єдине джерело фінансових  ресурсів для інвестиційних програм, що розробляються і здійснюються  органами місцевого самоврядування.

Фінанси  комунальних  підприємств  за обсягами  ресурсів  у бага- тьох зарубіжних  країнах можна поставити в один ряд із місцевими бюджетами. В Україні  реальний  процес становлення фінансів  кому- нальних  підприємств розпочався  лише після прийняття Конституції

1996 р., коли комунальні  підприємства було роздержавлено.

Позабюджетні валютні й цільові фонди органів місцевого самовря- дування  та комунальні  платежі — надають  локальним фінансовим системам більшої гнучкості, що сприяє стабілізації місцевих фінансів.

Інститут  комунальної  форми власності. Комунальна форма власності на фінансові ресурси та майно місцевих органів влади є необхідною передумовою автономного існування  місцевих фінансів.

Отже,  формування місцевих  фінансових  інститутів  в Україні  є складним  і неоднозначним процесом. Одні інститути  формуються швидше, інші повільніше, що відображає реальний стан економіки країни  та її законодавства. Незважаючи на це, місцеві фінансові  ін- ститути  формуються в тісному взаємозв’язку один з одним і, таким чином, утворюють певну систему.

7.4. Місцеві бюджети — фінансова основа місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні  — це гарантоване  державою право  та реальна  здатність  територіальної громади  — жителів  села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно  або під відповідальність органів та поса- дових осіб місцевого самоврядування вирішувати  питання  місцевого значення  в межах Конституції і законів  України.  В межах місцевого самоврядування особливе  місце має система місцевих бюджетів, як сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.

Місцевий  бюджет може розглядатися в трьох аспектах:

– по-перше,  це  правовий   акт,  згідно  з  яким  виконавчі  органи влади отримують  легітимне  право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів;

– по-друге,  це план  (кошторис) видатків  і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування;

– по-третє,  це економічна  категорія,  оскільки  бюджет є законо- мірним економічним атрибутом будь-якої самостійної терито- ріальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.

Система місцевих бюджетів включає два види бюджетів:

– бюджети територіальних громад та інших органів місцевого са- моврядування;

– бюджети державних  утворень, які є суб’єктами федерацій  (на- приклад, бюджети земель у ФРН, штатів у США, суб’єктів фе- дерацій у Російській Федерації).

В Україні  існує система так званих зведених бюджетів. Вони ви- користовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання.  До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:

– бюджет Автономної Республіки Крим;

– бюджет області;

– бюджет міста з районним поділом;

– бюджет району.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет автономії та бюджети районів і міст республіканського підпо- рядкування цієї автономії.

Бюджет області складається з обласного  бюджету  та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об’єднує районний  бюджет, бюджети міст район- ного підпорядкування, бюджети селищних і сільських рад.

Бюджет міста з районним  поділом об’єднує міський  бюджет та бюджети районів у місті.

Зведений (консолідований) бюджет України — це сукупність  усіх бюджетів, що входять до складу державного та місцевих бюджетів.

Нині у системі місцевих бюджетів України  функціонують такі бюджети:  республіканський бюджет  Автономної  республіки  Крим,

24 обласні  бюджети, міські бюджети  міст Києва  і Севастополя, 442 бюджети міст обласного і районного значення, 488 районних  бюдже- тів, 104 районних  бюджети (районів  у містах)) 787 бюджетів селищ- них рад а також понад 10,1 тисячі бюджетів сільських рад.

Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюдже- тів відіграють їхні доходи та способи, на основі яких вони формуються.

Власні доходи місцевих бюджетів — це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішеннями.  До власних доходів належать:

– місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцеви- ми органами влади;

– доходи комунальних підприємств;

– доходи від майна, що належить  місцевій владі, та ін.

Власні  доходи  забезпечують   принцип   самостійності   бюджетів усіх рівнів, включаючи і державний  бюджет України.

Закріплені доходи — це доходи, які закріплюються за певним бюд- жетом і також є основою самостійності  місцевих бюджетів. За місце- вими бюджетами в основному закріплюються:

– місцеві податки і збори;

– прибутковий податок із громадян;

– податок на прибуток підприємств;

– плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль- ності;

– плата за землю;

– податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів;

– податок на промисел;

– надходження коштів  від приватизації підприємств комуналь- ної власності;

– інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмі- рах, визначених  законодавством;

– надходження збору  за  забруднення навколишнього природ- ного середовища  в частині, яка належить  місцевим  бюджетам; надходження відрахувань  і збору на будівництво,  реконструк- цію, ремонт і утримання автомобільних доріг, доріг загального користування в частині, яка належить  місцевим бюджетам.

Даний перелік може щорічно змінюватися. Основну частку дохо- дів місцевих  бюджетів поки що становлять так звані регульовані до- ходи. Ця частка сягає 75–85 відсотків.

Регульовані доходи — це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Уточнення переліку регульованих дохо- дів місцевих  бюджетів  здійснюється в процесі  ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України. До основних регульованих доходів належать:

– податок на додану вартість;

– податок  на прибуток  підприємств (за винятком тих, що пере- бувають у комунальній власності);

– акцизний збір;

– прибутковий податок із громадян;

– плата за землю.

Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за інди- відуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань.

Важливу  роль у становленні бюджетів самостійних  місцевих бюджетів відіграє порядок  здійснення видатків і склад цих видатків. Видатки всіх бюджетів поділяють  на:

• поточні видатки — це видатки  з бюджетів на фінансування ме- режі підприємств,  установ, організацій  та органів, яка діє на по- чаток бюджетного року, а також на фінансування заходів із со- ціального захисту населення тощо. У складі поточних видатків окремо виділяються видатки  бюджету, зумовлені  зростанням мережі перелічених  щойно об’єктів;

• видатки розвитку  — це видатки  бюджетів на фінансування ін- вестиційної  та інноваційної діяльності. Це також фінансування капітальних вкладень виробничого  й невиробничого призна- чення, структурної перебудови  народного господарства і суб- венції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів витрачаються лише з метою і в межах, які затвердже- ні Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами.

З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і міс- цевих бюджетів здійснюються такі видатки:

– на фінансування установ  та організацій  освіти, культури,  на- уки, охорони здоров’я, фізичної  культури,  молодіжної  політи- ки, соціального  забезпечення й соціального  захисту  населен- ня, які підпорядковані виконавчим органам влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно  до покладених  на ці органи влади функцій;

– на утримання органів влади Автономної Республіки Крим, міс- цевих органів державної влади та самоврядування;

– на фінансування підприємств і господарських організацій,  які входять до складу місцевого господарства, а також природоохо- ронних заходів;

– на інші заходи, що фінансуються відповідно  до законодавства України  з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Важливе значення для забезпечення самостійності  місцевих бюд- жетів має порядок  використання вільних  бюджетних коштів  і пов- новаження місцевих  органів  влади  щодо його встановлення. Вільні бюджетні кошти утворюються  в місцевих бюджетах на початку бюд- жетного року і не враховуються  при затвердженні бюджету поточно- го року. Вони включають:

– вільний залишок коштів;

– суми, додатково одержані в процесі виконання бюджету;

– суми перевищення доходів над видатками в разі збільшення до- ходів чи економії видатків або з інших джерел.

Вільні бюджетні кошти не можуть бути вилучені органами дер- жавної  виконавчої  влади  або органами  місцевого  самоврядування. Вони можуть  бути використані на господарські  заходи, на купівлю акцій або інших цінних паперів для надання відсоткових чи безвідсот- кових бюджетних позичок, на інші заходи.

Отже, місцеві фінанси є дуже важливим  елементом будь-якої фі- нансової системи країни. Завдяки функціям місцевих фінансів місце- ві органи влади розв’язують дуже багато важливих  задач та питань у економічній сфері. Місцеві бюджети являються фінансовою основою місцевого самоврядування.

Отже, місцеві бюджети є важливим  економічним важелем регіо- нального розвитку.  Вони відіграють важливу  роль у вирішенні  як за- гальнодержавних, так і регіональних економічних та соціальних питань: розвитку інфраструктури, фінансування агропромислового комплексу, житлового  будівництва,  фінансування видатків на утримання соціаль- но-культурної сфери. Тому важливим  завданням фінансової  діяльнос- ті місцевих органів влади є задоволення суспільних  інтересів і потреб громади та сприяння соціально-економічному розвитку регіону.

Контрольні питання

1. Пояснити функції місцевих фінансів.

2. Які елементи входять до складу місцевих фінансів?

3. Дайте визначення місцевим бюджетам.

4. У чому полягає сутність фінансової автономії місцевих органів влади?

5. Назвіть  способи формування місцевих бюджетів.

6. Які показники визначають  рівень фінансової  автономії  місце- вих органів влади?

7. Місцеві фінансові інститути, їх призначення.

8. Визначити склад власних,  закріплених та регульованих дохо- дів місцевих бюджетів.

Самостійна робота

1. Кожному з наведених нижче положень знати відповідний термін або поняття:

а) місцеві фінанси;

б) місцевий фінансовий орган;

в) місцеві бюджети;

г) місцеві запозичення.

1. Установа,  що відповідно  до законодавства України  здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів  розпорядниками бюджетних  коштів,  а  також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

2. Бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

3. Операції, пов’язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті  яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.

4. Це система  формування , розподілу  та використання доходів територіальними програмами  та місцевими  органами  влади з метою виконання закріплених за ними функцій  і завдань.

2. Визначити, правильні  чи неправильні такі твердження:

– правильні  (П);

– неправильні (Н).

1. Місцеве  самоврядування — це право  територіальної громади самостійно вирішувати  питання місцевого значення в межах Консти- туції і Законів України.

2. Структура місцевих фінансів  України  складається з самостій- них місцевих бюджетів різного рівня, фінансів  комунальних підпри- ємств.

3.  Запозичення  до  місцевих   бюджетів  можуть  здійснюватись лише до бюджету розвитку.

4. Кошти  бюджету  розвитку  спрямовуються на реалізацію  про- грам соціально-економічного розвитку.

5. Бюджет розвитку є складовою частиною загального фонду міс- цевого бюджету.

6. Загальний фонд може поділятись на поточні  витрати  і спеці- альні витрати.

7. Місцевий  бюджет може складатись  із загального фонду, спеці- ального фонду.

8. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок) міжбю- джетних трансфертів, власних доходів, доходів, закріплених законо- давством.

9. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі закріплених на постійній основі доходів місцевих бюджетів,

10. Бюджети,  які входять до складу бюджетів місцевого самовря- дування: бюджети територіальних громад міста, селища, села та їх об’єднань.

3. Тести:

1. До структури місцевих фінансів належать:

а) самостійні місцеві бюджети;

б) фінанси комунальних підприємств;

в) фінанси акціонерних товариств;

г) фінанси домогосподарств.

2. Місцевий  бюджет  поділяється на:

а) поточний бюджет;

б) бюджет розвитку;

в) бюджет місцевого самоврядування;

г) всі відповіді вірні.

3. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок:

а) міжбюджетних трансфертів;

б) власних доходів;

в) доходів, закріплених законодавством;

г) запозичених коштів;

д) місцевих податків та зборів.

4. До власних  доходів  бюджетів органів  місцевого самовряду- вання належать:

а) місцеві податки та збори;

б) доходи від майна і підприємств;

в) доходи від операційної діяльності;

г) доходи від продажу майна.

5.  Запозичення до  місцевих бюджетів можуть  здійснюватись лише:

а) до бюджету розвитку;

б) до поточного бюджету;

в) до бюджету вищого рівня.

6. Бюджет розвитку є складовою частиною:

а) загального фонду місцевого бюджету;

б) спеціального  фонду місцевого бюджету;

в) фонду нагромадження;

г) поточного бюджету.

7. Загальний фонд може поділятись на: а) поточні витрати і капітальні витрати; б) поточні витрати і спеціальні  витрати; в) капітальні витрати і витрати розвитку;

г) капітальні витрати і видатки на соціальний  захист.

8. Мінімальні  розміри місцевих бюджетів визначаються на ос- нові:

а) закріплених на постійній основі доходів місцевих бюджетів;

б) нормативів  бюджетної забезпеченості на одного жителя;

в) власних доходів місцевих бюджетів;

г) доходів, отриманих  від місцевих податків та зборів.

9. Місцевий  бюджет  може складатись із:

а) загального фонду;

б) спеціального  фонду;

в) резервного фонду;

г) поточного фонду.