5.2. пряме оподаткування підприємствПрямі податки встановлюються на доходи і майно платни- ків і сплачуються ними з власних надходжень грошових ко- штів. Види прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку. Прямі податки включають: − податок на прибуток підприємств; − податок на доходи фізичних осіб; − плата (податок) на землю; − податок на майно підприємства; − податок з власників транспортних засобів та інших само- хідних машин і механізмів; − плата за воду; − фіксований сільськогосподарський податок та ін. Розглянемо сутність окремих видів прямих податків, поря- док їх стягнення і сплати до бюджету.
ПОДАТКИ, ЗБОРИ ТА ІНШІ ОБОВ’ЯЗКОВІ ПЛАТЕЖІ Загальнодержавні Прямі податки - податок на прибуток підприємства; - плата за землю; - податок із власників транспортних засобів та інших самохід- них машин і механізмів; - податок на нерухоме майно (нерухомість) Непрямі податки - податок на додану вартість; - акцизний збір; - мито Збори - збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; - збір на обов’язкове соціальне страхування (у зв’язку з тим- часовою втратою працездатності, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві і професійної хвороби); - збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; - збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісо- вий дохід, плата за воду, корисні копалини); - збір за забруднення навколишнього природного середовища - рентні збори - державне мито - гербовий збір - інші збори
- податок з реклами;
Місцеві Податки - комунальний податок Збори
- збір за парковку автотранспорту; - ринковий збір; - збір за право використання місцевої символіки; - збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпро- дажу і лотерей; - збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі Рис. 5.1. Система оподаткування підприємств в Україні
5.2.1. IlodamoK ua npu6ymoK 3ri11HO i3 33KOHOM YKp3lHH <<ITpo OITOII3TKYB3HH5! rrpH6yTKY ITiiiiTPHEMCTB>> Bill 22 Tp3BH5! 1997 poKy, 3i 3MiH3MH T3 IIOI10BHe HH5IMH, BHeceHHMH 33KOHOM YKp3lHH Bill 24 rpy11H5! 2002 poKy N2 349- IV, ITOII3TOK H3 rrpH6yTOK crrn3qy10Tb cy6'EKTH rriiiiTPHEM HHIJ:bKol ;r::I;i51JibHOCTi i1: iHIIIi IIi;r::I;IIpHEMCTBa1 ycTaHOBH Ta opraHi3a QiY1 51Ki 3;r::I;ii1CHIOIOTb ;r::I;i51JibHiCTb1 CIIp51MOBaHy Ha OTpHMaHH51 rrpH- 6yTKy. Y IjbOMY 3B'5!3KY !1JI3THHK3MH I10113TKY H3 rrpH6yTOK E: - 3 qHcJia pe3H;r::I;eHTiB - cy61EKTH fOCIIO;r::I;apcbKOl ;r::I;i51JibHOCTi 1 6IO;r::I;JKeTHi1 rpoMa;r::I;CbKi Ta iHIIIi IIi;r::I;IIpHEMCTBa1 ycTaHOBH i op raHi3aQiY1 51Ki 3;r::I;ii1CHIOIOTb ;r::I;i51JibHiCTb1 CIIp51MOBaHy Ha OTpH M3HH5! rrpH6yTKY RK H3 TepHTopii YKp3lHH, T3K i 33 jj MeJK3MH; - 3 qHcJI3 Hepe3HIIeHTiB - cpi3HqHi i IDPHIIHqHi oco6H, CTBopeHi y 6yllb-5!Kiil opr3Hi33!1iHHo-rrp3BOBiil cpopMi, RKi DTPHMYIOTb IIOXOIIH 311JKepenoM Yx rroxo11JKeHHR B YKp31Hi; - cpiJii3JIH, BilllliJieHH5! T3 iHIIIi BiiiOKpeMJieHi ITillp0311iJIH !1JI3T HHKiB ITOII3TKy, Il10 He M310Tb CT3Tycy IDPHIIHqHoi oco6H T3 po3TaiiiOBaHi Ha iHIIIii1: TepHTOpiY1 HiJK IIJiaTHHK IIO;r::I;aTKy. ITnaTHHK rro;r:: ;aTKY1 IIJ:O Mae TaKi ¢iniY1 MOJKe yxBaJIHTH piiiieHH51 rrpo CITJI3TY KOHCOJiiiiOB3HOrD I10113TKY H3 rrpH6yTOK. Y IjbOMY p33i CYM3 I10113TKY H3 rrpH6yTOK cpini 33 BiiiiTOBiiiHIIH rrepi011 BH3H3- qaETbC51 po3paxyHKOB01 BHXO;r::I;51qH 3 3araJibH01 cyMH IIO;r::I;aTKY1 Ha paXOBaHOfO IIJiaTHHKOM IIO;r::I;aTKY1 i IIHTOMOl BarH BaJIOBHX BHTpaT 3 yp3xyB3HH5IM 3MopTH33!1il cpinii B 33f3JibHiil Yx cyMi ITJI3THHK3 ITOII3TKy. ITopRIIOK crrJI3TH ITOII3TKY H3 rrpH6yTOK y !1bOMY p33i BH- 3Haqae IIJiaTHHK CaMOCTii1HO ;r::I;O rroqaTKY 3BiTHOfO poKy1 rrpo IIJ;O IIOBi;r::I;OMJI51ETbC51 IIO;r::I;aTKOBHM opraHaM 51K 3a MiCIJ;eM 3HaXO;r::I;JKeHH51 rrnaTHHKa rro;r:: ;aTKY1 TaK i 3a Micu;eM po3TaiiiyBaHH51 Horo ¢iniL BiiiiTOBiii3JibHicTb 33 cBoEq3cHy i rroBHY crrJI3TY ITOII3TKY 110 610- IIJKeTy 33 MicljeM po3T3IIIYB3HH5! cpinii Hece ITJI3THHK ITOII3TKy; rro cTiiiHi rrpeiiCT3BHHijTB3 Hepe3HIIeHTiB, 5!Ki OllepJKyiOTb rrpH6yTOK i3 IIJKepen Yx rroxo11JKeHHR B YKp31Hi 36o BHKOHYIOTb rrpeiiCT3BHH!1bKi cpyHK!1ii Il10IIO T3KHX Hepe3HIIeHTiB qH Yx 33CHOBHHKiB; iHIIIi opr3- Hi33!1il i YCT3HOBH, 5!Ki OllepJKyiOTb rrpH6yTOK Bill CBOEl lli5IJibHOCTi.
Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування зі скоригованого валового доходу сум ва- лових витрат і амортизаційних відрахувань. Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку на прибуток від усіх видів діяльності, нарахованого за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами. До складу валового доходу включаються: − доходи від продажу товарів (робіт, послуг); − приріст балансової вартості запасів; − доходи від виконання довгострокових договорів; − прибуток від операцій із землею; − доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг; − суми страхового відшкодування за втрачене застраховане майно; − доходи від продажу цінних паперів, операцій з валютни- ми цінностями і борговими зобов’язаннями; − доходи від операцій з основними засобами, нематеріаль- ними активами; − доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від здій- снення операцій лізингу (оренди); − доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а також у вигляді вартості безкоштовно наданих товарів; − доходи від урегулювання сумнівної або безнадійної кре- диторської заборгованості; − інші види доходів, що входять до складу об’єкта оподатку- вання (суми отриманої пені, штрафу, неустойок; доходи, не враховані в минулі роки, а виявлені у звітному році; − проценти, отримані від здійснення кредитно-депозитних операцій, та ін. До складу валового доходу не включаються: − суми акцизного збору та податку на додану вартість;
− суми коштів або вартість майна, отримані платником по- датку як компенсація за примусові відчуження державою іншого майна платника податку; − суми коштів або вартість майна, отримані платником податку з рішення суду як компенсація його витрат або збитків; − суми надмірно сплачених податків, зборів, що поверта- ються платнику податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат; − суми коштів або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права; − суми одержаного платником податку емісійного доходу; − номінальна вартість узятих на облік, але неоплачених цін- них паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, виданих боржником на ім’я плат- ника податку як підтвердження заборгованості боржника; − доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані від ін- ших платників податку, що оподатковувалися за їхньої виплати; − кошти, що надаються платнику податку з державного ін- новаційного фонду на поворотній основі; − інші надходження, згідно з законом про оподаткування прибутку. Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат. Розрахований у викладеному порядку, скоригований вало- вий дохід є одним із складників, необхідних для визначення оподатковуваного прибутку. Іншими складовими, необхідними для визначення оподат- ковуваного прибутку, є сума валових витрат і амортизаційних відрахувань за відповідний звітний період. Валові витрати — це сума будь-яких витрат платника по- датку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здій- снюваних як компенсація вартості товару (робіт, послуг), які
купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: − суми всіх видів витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, здій- сненням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); − суми коштів або вартість майна, добровільно перерахо- ваних (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних об’єднань, в добродійні фонди і організації, але не більше 4 \% оподатковуваного прибутку у звітному періоді; − суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’яз- кових платежів), що включаються до собівартості про- дукції, а також пені, штрафів, неустойок, сплачених за по- рушення господарських договорів або за рішенням суду; − суми витрат, не врахованих у минулих податкових періо- дах через допущення помилок, виявлених у звітному пе- ріоді; − суми безнадійної заборгованості, а також суми заборгова- ності, за якими закінчився термін позовної давності; − суми збитків від перевищення балансової вартості купо- ваних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і на- півфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві й залишках готової продукції, що зараховуються на поча- ток звітного кварталу, над вартістю цих самих цінностей і витрат на кінець того ж кварталу; − витрати на поліпшення основних засобів (капітальний ремонт, реконструкція тощо) у межах 10 \% балансової вартості відповідних груп на початок року; − витрати на утримання та експлуатацію житлово-кому- нального господарства, об’єктів соціальної інфраструкту- ри (дитячих дошкільних установ, клубів, установ охорони здоров’я та ін.); − витрати на рекламу з пропаганди переваг вироблених то- варів, а також витрати, пов’язанні з організацією прийо-
мів, презентацій з метою реклами, але не більше 2 \% від оподатковуваного прибутку; − витрати, пов’язані зі здійсненням лізингових (орендних) операцій; − витрати за операціями з борговими зобов’язаннями і ва- лютними цінностями; − витрати за операціями з основними засобами та нематері- альними активами; − амортизаційні відрахування за основними засобами та матеріальними активами; − інші витрати. Склад витрат за групами, передбаченими у декларації, що вилучаються з сукупного валового доходу при визначенні опо- даткованого прибутку, наводиться у спеціальних розрахунках (додатках до декларації), в яких і визначаються їх суми. До складу витрат, пов’язаних з підготовкою, організаці- єю, здійсненням виробництва і продажем продукції (робіт, послуг), включаються: − вартість матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів; − сума перевищення балансової вартості купованих матері- алів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрика- тів на складах, у незавершеному виробництві, залишках готової продукції на початок звітного періоду над їх ба- лансовою вартістю на кінець того ж періоду (збиток); − витрати, пов’язані з наданням послуг, виконанням робіт платнику податку; − витрати, що зазнав платник податку — замовник довго- строкового договору, у вигляді наданих виконавцю аван- сів (передоплат); − витрати на оплату праці; − сума нарахувань (зборів) на обов’язкове державне пенсій- не страхування та обов’язкове соціальне страхування, а також інших нарахувань на заробітну плату і прирівняних до неї платежів, що включаються до витрат;
− інші витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, здій- сненням виробництва, продажем продукції (робіт, по- слуг), що включають видатки на забезпечення праців- ників спецодягом, взуттям, обмундируванням, а також спецхарчуванням згідно з переліком, встановленим Кабі- нетом Міністрів України; − витрати на відрядження, придбання ліцензії та інше. Не дозволяється включати до складу валових витрат плат- ника податку такі витрати: − не пов’язані з веденням господарської діяльності; − на придбання торгових патентів; − сплату штрафів та неустойки; − на утримання органів управління об’єднань платників по- датку, у т.ч. утримання холдингових компаній; − виплату емісійного доходу на користь емітента корпора- тивних прав; − виплату дивідендів; − суми збитків платника податку, понесених у зв’язку з про- дажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, нижчими, ніж звичайні. Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формуван- ня дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає до собівар- тості, що зменшує суму оподаткованого прибутку. Сума амортизаційних відрахувань за основними засобами, на яку зменшуються скориговані валові витрати при визначенні об’єкта оподаткування, визначається щоквартально множенням встановленого розміру відрахувань за групами основних фондів на їх балансову вартість на початок розрахункового кварталу: група 1 — 2,0 \%; група 2 — 10,0 \%; група 3 — 6,0 \%; група 4 — 15,0 \%. При цьому балансова вартість груп основних засобів (окре- мого об’єкта) на початок розрахункового кварталу визначаєть-
ся у такому порядку: до балансової вартості групи основних за- собів (окремого об’єкта) на початок кварталу, що є попереднім розрахунковому, додається сума витрат, вкладених на при- дбання основних засобів, на виконання капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, що підлягають амортизації протягом кварталу, що є попереднім розрахунковому, і віднімається вартість вилучених з експлуатації основних засобів (окремого об’єкта) протягом кварталу, що є попереднім звітному, а також віднімається сума амортизації, нарахованої в попередньому кварталі. Нарахована сума амортизаційних відрахувань, як і сума валових витрат, враховується при визначенні об’єкта оподат- кування. Різниця між скоригованою сумою валового доходу і скоригованою сумою валових витрат, а також сумою амортиза- ційних відрахувань становить об’єкт оподаткування. Ставки оподаткування прибутку: Основну ставку податку встановлено в розмірі 25 \% до об’єкта оподаткування. За оподаткування страхової діяльності застосовуються такі ставки: − 3 \% валового доходу (крім доходу від страхування й пере- страхування життя); − 6 \% валового доходу за дострокового розірвання договору про страхування життя. Платники податку подають до податкового органу за міс- цем реєстрації декларацію про прибуток підприємства протя- гом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, або 60 календарних днів після закінчення року. 5.2.2. Податок з доходів фізичних осіб Податок з доходів фізичних осіб застосовується в Україні на підприємстві Законом України «Про податок з доходів фі- зичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р.
Платниками податку є громадяни України, іноземні гро- мадяни та особи, що не мають громадянства, які мешкають в України і мають дохід, сплачують з нього до бюджету податок. Податок з доходів фізичних осіб — це прямий, загально- державний податок, який стягується з доходів громадян за встановленими ставками. Об’єктом оподаткування податком є сукупний дохід пра- цюючих громадян, які отримують його з різних джерел за міс- цем основної роботи в Україні й за її межами як у грошовому, так і в натуральному вираженні. Визначається об’єкт оподат- кування як нарахована сума заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу на- йманої особи. До сукупного оподатковуваного доходу включа- ються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, доходи за виконання трудових обов’язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договора- ми підряду, а також інші доходи, отримані працівником у гро- шовій і натуральній формі. До окремих видів сукупного місячного оподатковуваного доходу належать: − доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винаго- роди, нараховані платнику податку згідно з умовами тру- дового або цивільно-правового договору; − доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної влас- ності; − доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої пла- ти за надання права на користування або розпорядження іншими особами нематеріальним активом (твором науки, мистецтва, літератури); − сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають опо- даткуванню; − сума страхових виплат, страхових відшкодувань або ви- купних сум, отриманих платником податку за договорами
довгострокового страхування життя і недержавного пен- сійного страхування у межах сум, що підлягають оподат- куванню; − доходи від операцій з майном і від надання його в оренду або суборенду у встановлених розмірах; − дохід у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального чи нематеріального майна, що на- дані платнику податку в безкоштовне використання; − інші види доходів, що включаються до складу місячного оподатковуваного доходу, передбаченого Законом про по- даток з доходів фізичних осіб. Утримання податку з оподатковуваного сукупного місяч- ного доходу працівників здійснюється підприємствами всіх форм власності за ставкою 15 \%. Утримані з доходів громадян суми прибуткового податку підприємства, установи і організації перераховують до бюдже- ту в термін отримання в установах банків коштів на виплату заробітної плати. При виплаті зарплати в натуральній формі або виплаті її готівкою з каси підприємства утриманий податок перераховується на наступний день після такої виплати. Утримання податку протягом року виконується юридич- ними особами із місячних доходів громадян за встановленою ставкою. За результатами роботи кожного звітного податкового пе- ріоду, при здійсненні розрахунку за останній місяць застосу- вання соціальної пільги, при здійсненні останнього розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з ро- ботодавцем, останній здійснює перерахунок сум доходів, на- рахованих такому платнику податку у вигляді заробітної пла- ти, а також сум, наданих податкових соціальних пільг. Якщо в результаті здійснення перерахунку за випадком закінчення застосування соціальних пільг встановлюється недоплата по- датку, то ця сума утримується роботодавцем з платника подат- ку за рахунок його будь-якого оподатковуваного доходу за від- повідний місяць, а при нестачі сум такого доходу — за рахунок
оподатковуваних доходів наступних місяців до повного пога- шення сум такої недоплати. Якщо ж в результаті кінцевого розрахунку з платником по- датку, який закінчує свої трудові відносини з роботодавцем, встановлюється сума недоплати податку, то вона утримуєть- ся з доходів платника за останній місяць роботи, а якщо сума недоплати податку перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання роботодавця — платника податку або утримуєть- ся з його рахунка. Якщо в результаті кінцевого розрахунку з платником по- датку, який закінчує свої трудові відносини з роботодавцем, встановлюється сума переплати податку, що перевищує суму податкового зобов’язання звітного періоду, то ця сума нале- жить відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку. Відповідно до ст. 67 Конституції України, усі громадяни, які мають дохід, щорічно подають до податкових інспекцій за міс- цем проживання декларацію про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом (до 1 квітня наступного за звітним року). 5.2.3. Плата за землю Плата за землю стягується з метою формування ресурсів для фінансування заходів щодо раціонального використання, поліпшення й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів, проведення земельної реформи і розвитку інфраструктури на- селених пунктів. Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюєть- ся Законом України «Про плату за землю» та подальшими до- повненнями до нього. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки
землі. Власники землі сплачують земельний податок. За зе- мельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (у тому числі й на умовах оренди). Суб’єктом плати за землю (платниками) є власники землі та землекористувачі, у тому числі орендар. Плата за землю визначається залежно від якості й місцезна- ходження земельної ділянки, її грошової оцінки і встановлених ставок податку. Грошова оцінка земельної ділянки щорічно станом на 1 січня нового року уточнюється на коефіцієнт ін- дексації, прийнятий у Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Середні ставки податку встановлюються Верховною Ра- дою України в законодавчому порядку за угіддями, виходячи з призначення їх використання, — за землями сільськогоспо- дарського і несільськогосподарського призначення та землями, які входять до складу населених пунктів. На землі сільськогосподарського і несільськогосподар- ського призначення, які мають вартісну оцінку, ставки подат- ку встановлені у відсотках від їх вартісної оцінки. Якщо грошова оцінка земельних ділянок у населених пунк- тах не визначена, то встановлюються середні ставки земельно- го податку з одиниці площі залежно від чисельності населення в населених пунктах, до складу яких входить земельна ділянка. Водночас, якщо землі входять до складу обласних центрів, міст і міст обласного підпорядкування, то встановлені середні став- ки податку з одиниці площі збільшуються на коефіцієнт від 1,2 до 3,0 залежно від чисельності населення у відповідному на- селеному пункті. Встановлені середні ставки податку з одиниці площі застосо- вуються з обліком коефіцієнтів індексації, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. У населених пунктах, що визначені Кабінетом Міністрів України як курортні, до ставок земельного податку, встанов- лених з одиниці площі, так само застосовуються відповідні ко-
ефіцієнти. Встановлені середні ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради з земель, виходячи з їх функціонального викорис- тання і місцезнаходження. Проте верхня межа ставки не пови- нна перевищувати її середню величину більш як удвічі з ураху- ванням встановлених коефіцієнтів їх збільшення. Податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дач- но-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для по- треб сільськогосподарського виробництва, водного і лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутови- ми і господарськими будівлями і спорудами, стягується в роз- мірі 3 \% суми земельного податку, нарахованого за ставками для земель населених пунктів. Податок на земельні ділянки, виділені для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, стягується в розмірі 5 \% грошової оцінки одиниці площі за об- ластями. При цьому розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. За земельні ділянки, на яких розміщені будівлі, що перебу- вають у користуванні кількох осіб, земельний податок нарахову- ється кожному з них пропорційно до частини площі будівлі, яка перебуває в їх користуванні. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у до- говорі оренди між орендодавцем (власником землі) і орендарем. Юридичні особи нараховують податок на землю самостійно раз на рік, виходячи із зайнятої площі відповідних земельних угідь станом на 1 січня поточного року і встановлених ставок платежу. Дані про суми нарахованого податку з відповідних видів земельних угідь заносяться у Податковий розрахунок зе- мельного податку.
До Податкового розрахунку земельного податку додаються відповідні додатки, які підтверджують наявність документів на землю, пільг щодо сплати податку, розрахунки сум податку за відповідними видами земельних угідь. Складений податковий розрахунок земельного податку з додатками юридичні особи подають до податкового органу до 1 лютого поточного року. Фізичним особам земельний податок нараховують подат- кові органи. Нараховані суми податку податкові органи дово- дять до громадян-платників до 1 липня поточного року спеці- альним повідомленням. За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня в розмірі, передбаченому чинним законодавством. 5.2.4. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів Податок з власників транспортних засобів та інших са- мохідних машин і механізмів — це прямий майновий пода- ток, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником відповідно до Закону України «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Платниками податку є: − підприємства, організації, установи (юридичні особи); − іноземні юридичні установи; − фізичні особи, що мають власні транспортні засоби, заре- єстровані в Україні. Об’єктами оподаткування є: − колісні трактори; − автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб; − автомобілі легкові, вантажні, спеціального призначення; − мотоцикли (у т.ч. мопеди), велосипеди з установленим двигуном, за винятком з обсягом до 50 см3.
− яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без ньо- го, за винятком спортивних; − човни моторні і катери, за винятком човнів з підвісним двигуном. Не є об’єктом оподаткування такі види транспортних засобів: − трактори на гусеничному ході; − автомобілі спеціального призначення, швидкої допомоги та пожежні; − транспортні засоби (вантажні, самохідні), що використо- вуються для вантажно-розвантажувальних робіт на тери- торіях заводів, складів, у портах і аеропортах, а також для перевезення вантажів на малі відстані; − машини та механізми для сільськогосподарських робіт (зерно-, картопле-, кукурудзозбиральні та інші комбайни). Ставки податку встановлені за видами транспортних засо- бів і диференційовані залежно від потужності двигуна, за вида- ми транспортних засобів, його призначення та використання. Податок сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів. Підприємства автомобільного транспорту загального ко- ристування звільняються від сплати податку. Сума податку на транспортні засоби включається до скла- ду валових витрат платника, а отже, зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на нього. Податок на транспортні за- соби включається до собівартості перевезень, що впливає на розмір прибутку підприємства. За несвоєчасну сплату податку стягується пеня у розмірі 120 \% річних від облікової ставки Національного банку на день складання акта перевірки, від суми недоплати за кожен день прострочення платежу. Податок, що надійшов до місцевого бюджету з транспорт- них засобів, використовується на покриття витрат із експлу- атації і утримання автомобільних доріг та на інші цілі згідно з порядком, затвердженим відповідною радою.
5.2.5. Фіксований сільськогосподарський податок Фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не змінюється протягом визначеного законодавством тер- міну і справляється з одиниці земельної площі. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства передбачених законами України організаційно-правових форм, селянські та інші гос- подарства, що займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської та рибної продук- ції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 \% загальної суми валового доходу підприємства. Валовий дохід визначається як загальна сума доходу плат- ника податку від усіх видів його діяльності, отриманого (нара- хованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континен- тальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. До валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва включається вартість: − реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва; − реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах; − реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальницьких умовах незалежно від територіального розміщення переробного підприємства; − наданих послуг (машинно-тракторного парку, будівель- них і ремонтних бригад тощо), пов’язаних із сільськогос- подарським виробництвом. Якщо у звітному періоді валовий дохід від операції з реалі- зації сільськогосподарської продукції власного виробництва та
продуктів її переробки становить менше 75 \% загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки в наступному звіт- ному періоді на загальних підставах. До платників фіксовано- го сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель (присадибних ділянок), садівництва, дачного будівництва, а та- кож наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби. Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється на початку року і не підлягає коригуванню залежно від зміни ціни на сільсько- господарську продукцію протягом податкового року. Обрахування кількості сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, що має поставля- тися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюється, виходячи з такого еквівалента — однієї тонни пшениці м’якої третього класу за цінами, які щорічно визна- чатимуться Кабінетом Міністрів України. Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, визначається як співвідношення вартості однієї тонни пшениці, узятої за ек- вівалент, до вартості однієї тонни відповідної продукції. Таке співвідношення встановлюється обласними радами щорічно, але не пізніше 1 січня. За об’єкт оподаткування береться площа сільськогоспо- дарських угідь, переданих сільськогосподарському товарови- робнику у власність або наданих йому в користування, у тому числі на умовах оренди. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку вста- новлюються з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової їх оцінки в таких розмірах:
− для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5 \%; − для багаторічних насаджень — 0,3 \%. Платники фіксованого сільськогосподарського податку у грошовій формі визначають його суму на поточний рік у по- рядку та розмірах, передбачених Законом, і до 1 лютого по- дають розрахунок до державної податкової служби за місцем їхнього знаходження. Протягом поточного року щомісяця протягом 30 календар- них днів, наступних за звітним, указаний податок сплачується в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал. Установлено такий квартальний розподіл річної суми по- датку: І квартал — 10 \%; II квартал — 10 \%; III квартал — 50 \%; IV квартал — 30 \%. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується за рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів): − податок на прибуток підприємств; − плата (податок) за землю; − податок з власників транспортних засобів та інших само- хідних машин і механізмів; − комунальний податок; − збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; − збір на обов’язкове соціальне страхування; − плата за придбання торгового патенту на здійснення тор- говельної діяльності; − збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; − збір за спеціальне використання природних ресурсів (за користування водою для потреб сільського господарства). Інші податки та збори, установлені Законом України «Про систему оподаткування», повинні сплачуватися сільськогоспо- дарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначе- них відповідними законодавчими актами.
|
<Diuaucu
ni,u:npueMCTB
Читать: 1.1. фінанси підприємств у загальній системі фінансів, їх сутність |
