Фінансовий облік – 2 - Навчальний посібник (Волкова І. А.)

9. облік операційної діяльності

На підприємстві виникають витрати, які можна класифікувати за ступенем включення у собівартість продукції на виробничі та операційні.

Операційні витрати хоча й викликані виробничим процесом, який вимагає загального керівництва та координації роботи під- приємства в цілому, але вони не включаються у собівартість про-

дукції. До витрат операційних відповідно до пункту 17 стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати» відносять:

– адміністративні витрати;

– витрати на збут;

– інші операційні витрати.

Витрати  операційної  діяльності  потребують  контролю  за  їх

величиною та запобіжних заходів щодо їх зниження. Витрати кон-

тролюються за допомогою розробки кошторисів на кожний вид

операційної діяльності та узагальнення фактичних витрат у спе-

ціальних регістрах — відомостях.

Адміністративні витрати обумовлені необхідністю організації,

координації та адміністрування господарської діяльності підпри-

ємства в цілому. Управління підприємством та окремими служ-

бами неможливо собі уявити без команди менеджерів та здійс-

нення ними управлінських функцій. Треба відзначити, що фінан-

совий облік відображає адміністративні витрати методом конце-

нтрації комплексу витрат на одному рахунку 92, який містить

обмежений перелік статей, що характеризують процес обслуго-

вування  та  управління  підприємством.  Існуюча  номенклатура

статей не є науково обґрунтованою, і важко зрозуміти критерій їх

виділення, тому підприємства повинні самостійно розробити кла-

сифікацію витрат на основі рекомендованої стандартом облiку 16

«Витрати».

До адмiнiстративних витрат належать:

– загальнокорпоративнi витрати (органiзацiйнi витрати, ви-

трати  на  проведення  річних  зборів,  представницькі  витрати

тощо);

– витрати  на  службовi  вiдрядження  i  утримання  апарату

управлiння підприємством та iншого загальногосподарського пер-

соналу;

– витрати на утримання основних засобiв, інших матерiальних

необоротних активiв загальногосподарського використання (опе-

рацiйна оренда, страхування майна, амортизацiя, ремонт, опален-

ня, освiтлення, водопостачання, водовiдведення, охорона);

– витрати на зв’язок (поштовi, телеграфнi, телефоннi, телекс,

факс, Е-mail, Інтернет тощо);

– винагороди за професiйнi послуги сторонніх юридичних та

фiзичних осiб (юридичнi, аудиторськi, з оцінки майна, консуль-

тацiйнi з питань розвитку пiдприємств, органiзаційних структур

тощо);

– амортизацiя нематерiальних активiв загальногосподарського

використання;

– витрати на врегулювання спорiв у судових органах;

– податки, збори та iнші передбаченi законодавством обов’я-

зковi платежi (крiм податкiв, зборів та обов’язкових платежiв, що

включаються до виробничої собiвартостi продукцiї робiт та по-

слуг);

– плата за розрахунково-касове обслуговування та iншi послу-

ги банкiв;

– iнші витрати загальногосподарського призначення.

Вказана класифiкацiя ґрунтується на чисто бухгалтерському

пiдходi до проблеми вiдображення витрат, пов’язаних з утриман-

ням персоналу адмiнiстрацiї та господарськими витратами, по-

слугами рiзних кредиторiв та податками.

Необхiдно розробляти класифiкацiї, виходячи з функцiй вико-

нуваних адмінiстративним персоналом (прогнозування та плану-

вання, органiзацiя, координацiя, охорона працi i технiка безпеки,

конструювання, технологiя, управлiння якiстю продукцiї, конт-

роль, аналiз, адмiнiстрування тощо).

Адмiністративні витрати вiдображаються у відомостi № 15, в

якій у пiдметi перерахованi статтi, а в присудку — кореспонду-

ючi рахунки. Операцiї записуються таким чином:

Д 92 «Адміністративні витрати»;

К 20 «Виробничi запаси» — списання матерiалiв для потреб

управлiння (канцелярськi, для креслення, бухгалтерського облi-

ку, паливо, будiвельнi матеріали та ін.);

К 21 «Малоцінні та швидкозношуванi предмети» — списання

малоцiнних меблiв, спецодягу, господарського iнвентарю та iн.;

К  37  «Розрахунки  з  рiзними  дебiторами» —  витрати  на

вiдрядження, оплата  послуг  за  iнформацiйнi,  посередницькі  та

інші послуги, що пов’язані з виробничими потребами та управ-

лiнням виробництвом;

К 39 «Витрати майбутнiх перiодiв» — витрати на передплату

газет, журналiв;

К  63  «Розрахунки  з  постачальниками  i  пiдрядниками» —

вартiсть послуг стороннiх органiзацiй, якi отриманi для потреб

управлiння пiдприємством (оплата за опалення, освiтлення, ре-

монти та ін.);

К 64 «Розрахунки за податками» — нарахування податкiв, якi

включаються до складу загальногосподарських витрат;

К 65 «Розрахунки за страхуванням» — на суму нарахувань на

фонд оплати працi персоналу адмiнiстрації;

К 66 «Розрахунки з оплати праці» — нарахування заробiтної

плати адмiнiстративному персоналу пiдприємства;

К 68 «Розрахунки за iншими операцiями» — витрати з оренд- ної плати, оплата послуг некомерцiйного характеру рiзним ор- ганiзаціям (навчальнi, науково-дослiднi, медичнi та iншi заклади, розрахунки з дочiрнiми та внутрiшньогосподарськими пiдроз- дiлами).

Протягом місяця адмiністративні витрати збираються у вiдомостi № 15, в якiй записи робляться на основi розробних таб- лиць та листкiв-розшифровок. В кiнцi мiсяця пiдраховуються су- ми за окремими статтями та бухгалтерськими рахунками. Загаль-

на  сума  витрат  повнiстю  списується  на  фiнансовий  результат записом:

Д 79 «Фiнансовi результати»;

К 92 «Адмiнiстративнi витрати».

Витрати на збут в ринкових умовах набувають все бiльшого

значення, що пов’язано з переорiєнтацiєю сучасного виробництва

з проблем технології виробництва (виробництво продукцiї забез-

печується високим рiвнем автоматизацiї, а фактори виробництва

завжди є в наявностi на ринку) на проблеми збуту. Конкуренцiя,

мiнливiсть попиту на iснуючу продукцiю, удосконалення каналiв

товароруху та iншi причини спонукають пристосувати виробниц-

тво  до  потреб  споживача. Вивчення  ринку,  визначення  плато-

спроможного попиту на продукцiю повинно передувати вироб-

ництву. Отже, збут у ринкових умовах є провідною ланкою, а

виробництво продукцiї похiдною. У зв’язку з цим з’явилися новi

витрати для української економіки — маркетинговi, якi викли-

канi необхiднiстю всебiчного вивчення ринку збуту та споживача

продукцiї.

В облiку слiд розмежовувати втрати на збут, якi пов’язанi з

доведенням iснуючої продукції до споживача (тара, упаковка, ван-

тажнi роботи, транспортування продукцiї до споживача, складу-

вання, витрати на утримання складiв, магазинiв, торгового пер-

соналу тощо), та маркетинговi витрати, пов’язанi з вивченням та

стимулюванням попиту i розширенням частки ринку виробника.

Iснуюча класифiкацiя витрат на збут, передбачена стандартом

облiку 16 «Витрати», включає такi статтi:

– витрати  пакувальних  матерiалiв  для  затарювання  готової

продукцiї на складах зберігання;

– витрати на ремонт тари;

– оплата працi та комiсiйнi винагороди продавцям, торговим

агентам та працiвникам пiдроздiлiв, що забезпечують збут;

– витрати на рекламу та дослiдження ринку (маркетинг);

– витрати на передпродажну підготовку товарiв;

– витрати на вiдрядження працівників, зайнятих збутом;

– витрати на утримання основних засобів, iнших матерiальних

необоротних  активiв,  пов’язаних  зі  збутом  продукції,  товарiв,

робiт, послуг (операцiйна оренда, страхування, амортизацiя, ре-

монт, опалення, освiтлення, охорона);

– витрати на гарантiйний ремонт i гарантійне обслуговування;

– iншi витрати, пов’язанi зi збутом продукцiї, товарiв, робiт і

послуг.

Як  видно  з  наведеної  класифiкації,  номенклатура  статей

витрат на збут i маркетинг не розмежована, що є недолiком,

крiм  того,  витрати  на  маркетинг  представленi  лише  однією

статтею.

Витрати на збут мiстять не всi елементи, що пов’язуються зi

збутом.  Зокрема  не  видiлено  транспортнi  витрати,  утримання

складського господарства, посередницькi послуги, пошук iнфор-

мацiї про ринки збуту, утримання відділу збуту тощо.

Враховуючи недосконалiсть типової номенклатури витрат на

збут, пiдприємства самi повиннi її розробляти на принципах за-

безпечення максимально корисної iнформації про збут та марке-

тинг з тим, щоб менеджери могли прийняти обґрунтовані управ-

лiнськi  рiшення  з  метою  пiдвищення  ефективностi  збутової

дiяльностi.

На основi первинної документацiї, що характеризує збутову

дiяльнiсть, бухгалтери складають такi записи:

Д 93 «Витрати на збут»;

К 20 «Виробничi запаси» — списання пакувальних матерiалiв,

тари, канцелярських матеріалів, будiвельних матерiалiв, матеріа-

лів для ремонту примiщень, тари та iн.;

К 22 «Малоцiннi та швидкозношуванi предмети» — списання

малоцiнних предметiв загального користування для потреб збуту,

спецодягу, взуття та iн.;

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» — витрати на вiд-

рядження,  оплата  послуг  стороннiх  органiзацiй,  які  надають

iнформацiйнi матерiали, посередницькi та iнші послуги;

К 39 «Витрати майбутніх періодiв» — витрати на пiдписку на

перiодичнi видання, прайс-листи тощо;

К  63  «Розрахунки  з  постачальниками  i  пiдрядниками» —

вартiсть послуг стороннiх органiзацiй (опалення, освiтлення, ре-

монт необоротних активiв);

К 65 «Розрахунки за страхуванням» — нарахування на стра-

хування на фонд оплати працi збутового персоналу на маркетин-

говi дослiдження;

К 66 «Розрахунки з оплати працi» — нарахування заробiтної плати персоналу збутової дiяльностi;

К 68 «Розрахунки за iншими операцiями» — витрати з оренд-

ної плати, оплата послуг стороннiх органiзацiй некомерцiйного

характеру (науково-дослiднi установи).

Збутовi витрати збираються у відомостi № 15, де в розрі-

зі окремих   статей   вони   показуються   за   дебетом   рахунка

93 «Витрати на збут» з кредита вищенаведених статей та в жу-

рналi 5.

Данi у вiдомості № 15 записуються на пiдставi розробних таб-

лиць  та  листкiв-розшифровок.  Загальна  сума  витрат  щомісяця

списується на фiнансовi результати записом:

Д 79 «Фiнансовi результати»;

К 93 «Витрати на збут».

Для аналiтичностi облiку доцiльно витрати на збут вести за

секторами  ринку,  географiчними  зонами,  окремими  центрами

збуту та iншими ознаками. Це дає можливiсть отримати дані про

формування прибутку не лише в цiлому по пiдприємству, а й за

окремими  пiдроздiлами,  що  сприяє  пiдвищенню  ефективностi

роботи збутового персоналу.