5. облiк витрат допомiжних виробництвВиробничий процес може відбуватися не тiльки внаслiдок споживання факторiв виробництва (необоротних активів, пред- метiв працi та живої працi), а й при протiканнi без затримок про- цесiв господарської дiяльностi (iнвестування, постачання, збут), що передбачає зв’язки з iншими пiдприємствами по лiнiї поста- чання та збуту продукцiї. Значний вплив на виробничий процес мають допомiжнi виробництва, якi забезпечують основнi цехи електроенергiєю, парою, холодом, стиснутим повiтрям, тарою, iнструментом, надають послуги з ремонту та iн. Продукцiя, роботи й послуги допомiжних виробництв у бiльшостi випадкiв споживаються всерединi пiдприємства, хоча при їх великих потужностях доцiльно вiдпускати продукцiю, ро- боти i послуги стороннiм споживачам, що значно знижує собiвартiсть основної продукцiї. Продукцiя, роботи й послуги передаються споживачам (цехам, дiльницям, бригадам, змiнам, віддiлам) за плановими цiнами або фактичною собiвартiстю минулого мiсяця. Бухгалтерський облiк допомiжних виробництв повинен забез- печити, як мiнiмум, такi данi: – обсяг виробництва продукцiї, робіт чи послуг; – визначення фактичних витрат на виробництво; – надання послуг споживачам у натуральному вираженнi; – розрахунок фактичної собiвартостi продукцiї для спожи- вачiв; – розрахунок технiко-економічних показникiв роботи вироб- ництва; – розрахунок ефективностi роботи. Допомiжнi виробництва видiляються в окремi структурнi пiдрозділи за технологічним принципом — за продукцiєю чи по- слугами, якi вони випускають чи надають для основного вироб- ництва, або за характером послуг (парокотельні, транспортнi). За технологiєю вони подiляються на простi i складнi. До простих вiдносяться виробництва, якi випускають один вид продукції чи послуг (електростанції, парокотельнi, компресорнi та водозабiрнi станцiї та iн.), в яких вiдсутнє незавершене виробниц- тво. Облiк тут органiзовується за простим методом, коли витрати за мiсяць збираються в цiлому по виробництву, а собiвартiсть оди- ницi продукції (послуг) визначається шляхом дiлення витрат на кiлькiсть випущеної продукції — кВт/г, м3, т/км та iн. У складних виробництвах технологiчний процес складається з вiдокремлених передiлiв (ремонтно-механiчнi та ремонтно- будiвельнi цехи, тарне виробництво, iнструментальне виробниц- тво, експериментальнi цехи та iн.). У цих виробництвах може бу- ти незавершене виробництво, що й обумовлює ускладнення ме- тодології та органiзацiї облiку. Для вказаних виробництв, як правило, застосовується позамо- вний метод облiку. Оскiльки його об’єктом є не тiльки готова продукцiя, а й окремi передiли, тому може використовуватися та- кож попередiльний метод облiку витрат. Позамовний метод пе- редбачає вiдкриття виробничих замовлень, хоча за характером технологiї продукцiя може оброблятися в декiлькох передiлах чи фазах виробництва. Не виключається ведення позамовно-норма- тивного методу облiку витрат, що передбачає розробку норм і нормативiв на матерiали, заробiтну плату, загальновиробничi ви- трати, фiксування в документацiї витрат за нормами, вiдхи- леннями вiд норм та змiнами норм. Витрати допомiжних виробництв збираються на рахунку 23 «Ви- робництво» iз зазначенням субрахунка, що необхiдно для розмежу- вання основних i допомiжних виробництв. Для основних цехiв доцiльно використовувати рахунок 23 «Виробництво» та субрахунок 1, а далi в кодi вказувати номери основних цехiв (наприклад, 23101, 23102, 23103 — що означає: 23 — виробництво, 1 — основне, 01, 02, 03 — номер цеху, а далi код може ускладнюватися за рахунок но- мерiв замовлень). Для допоміжних виробництв можна використати субрахунок 2, а потiм вказувати номер цеху (23201, 23202 та iн.). Аналiтичний облiк витрат у простих допомiжних виробницт- вах ведеться в розрiзi статей витрат без пiдроздiлу за видами продукцiї, оскiльки в них виробляється один вид продукцiї чи послуг; у складних виробництвах — за статтями витрат у розрiзi окремих видiв продукції чи послуг у вiдомостях (картках) аналiтичного облiку. Собiвартiсть замовлення визначається в бухгалтерiї пiсля отри- мання повiдомлення цеху про його виконання. Продукцiя i послу- ги для власного споживання основними цехами оцiнюються за фа- ктичною цеховою собiвартiстю (матерiальнi витрати, заробiтна плата, загальновиробничi витрати), а при виконаннi робiт (послуг) для стороннiх органiзацiй та свого капiтального будiвництва й об- слуговуючих господарств — за цiнами, що включають витрати це- ху, адмiнiстративні та збутовi витрати, певну суму прибутку. Процес визначення собiвартостi одиницi продукції ускладню- ється тим, що цехи допомiжного виробництва, як правило, нада- ють послуги один одному. Так, наприклад, транспортний цех здiйснює перевезення палива для електростанції та одночасно отримує вiд неї електроенергiю. В цьому випадку для розрахунку собівартості електроенергiї треба знати собiвартiсть отриманих вiд транспортного цеху послуг, а для розрахунку собiвартостi по- слуг транспортного цеху — собiвартiсть отриманої електро- енергiї. Собiвартiсть отриманих послуг може визначатися за пла- новою собiвартiстю поточного мiсяця або за фактичною собiвартiстю минулого мiсяця. Собiвартiсть продукцiї (послуг) формується за дебетом рахун- ків 23 «Виробництво» на субрахунках 2321 (транспортний цех) та 2322 (електростанцiя) у вiдомостях № 12 за прямими й наклад- ними витратами, з кредита рiзних рахункiв: Д 23 «Виробництво» (субрахунки 2321/транспортний цех/ та 2322 / електростанцiя/); К 13 «Знос необоротних активiв» — знос на вартiсть основних засобiв, необоротних матерiальних активiв та нематерiальних ак- тивiв цехiв допоміжного виробництва; К 20 «Виробничi запаси» — на вартiсть сировини, матерiалiв, купованих напiвфабрикатiв та комплектуючих виробiв, палива, будiвельних матерiалiв, запасних частин та ін.; К 22 «Малоцiннi та швидкозношуванi предмети» — на вартiсть використаних малоцiнних предметiв; К 23 «Виробництво» — вартiсть робiт i послуг, отриманих від iнших допоміжних цехiв; К 24 «Брак у виробництві» — на вартiсть втрат вiд браку; К 37 «Розрахунок з рiзними дебiторами» — виплачений ранiше аванс за надання послуг стороннiми органiзацiями; К 63 «Розрахунки з постачальниками i підрядниками» — на вартiсть послуг, отриманих вiд стороннiх органiзацiй; К 66 «Розрахунки з оплати праці» — нарахування заробiтної плати працiвникам допомiжних цехiв; К 65 «Розрахунки за страхуванням» — на вартiсть страхуван- ня за встановленими тарифами; К 68 «Розрахунки за iншими операцiями» — на вартість рiзних послуг некомерцiйного характеру, розрахунки з дочiрнiми пiдприємствами; К 91 «Загальновиробничi витрати» — на суму витрат на ор- ганiзацiю цеху та управлiння ним. Можуть кореспондувати також iншi рахунки (рахунки класу 8, якщо пiдприємство ними користується; 39, 47 тощо). За кредитом рахунка 23 «Виробництво» списуються витрати на споживачiв продукцiї (робiт) допоміжних виробництв за дебе- том таких рахункiв: Д 23 «Виробництво» — на цехи основного виробництва (за розрахунками спожитих послуг за їх собiвартiстю); Д 23 «Виробництво» — на цехи допоміжного виробництва (за рахунком спожитих послуг та їх собiвартiстю); Д 91 «Загальновиробничi витрати» — вартiсть послуг для за- гальноцехових потреб (освітлення, опалення, ремонт офiсу, цеху); Д 92 «Адмiнiстративнi витрати» — на вартiсть послуг для за- гальногосподарських потреб; Д 20 «Виробничі запаси» — оприбуткування тари, запасних частин, виготовлених допоміжними цехами; Д 22 «Малоцiннi та швидкозношуванi предмети» — оприбут- кування iнструментiв, малоцiнних предметiв, виготовлених до- помiжними цехами; Д 90 «Собiвартiсть реалiзації» — на вартість послуг, вiдпу- щених на сторону; Д 93 «Витрати на збут» — на вартiсть робiт i послуг для вiддiлу збуту; Д 94 «Інші витрати» — на вартiсть наданих послуг для обслу- говуючих виробництв i господарств. Кредитовi обороти рахунка 23 «Виробництво» вiдобража- ються в журналi 5 або 5А в кореспонденції з дебетом рiзних ра- хункiв на пiдставi розробної таблицi № 9. |
| Оглавление| |