1. облік витрат операцiйної та iншої дiяльностiВиробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає пе- вних витрат, пов’язаних із споживанням капіталу, праці та мате- ріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одини- цю продукції за нормою і фактичним витрачанням за певний період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство отримує економію, що позитивно впливає на формування прибу- тку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією викорис- товуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробля- ти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну го- дину роботи устаткування, норми загальновиробничих, адмініст- ративних, збутових та інших витрат. Отже, нормування витрат факторів виробництва на окремі ви- ди продукції є першим принципом раціональної організації облі- ку витрат. Про необхідність нормування витрат матеріалів, праці та капіталу ще у 1911 р. писав Г. Емерсон у своїй книзі «Дванад- цять принципів продуктивності». Він зазначав, що в облiку нео- бхiдно вiдображати нормальну i дiйсну собiвартiсть. Вiдношення нормальної собiвартості операцiй до дiйсної виражає ефек- тивнiсть або продуктивнiсть витрат. Знаючи наперед теоретичнi норми собiвартостi й середню ефективнiсть витрат, бухгалтер може визначити i передбачити дiйсну (фактичну) собiвартiсть, напруженiсть норм, вiдхилення вiд норм та цiлеспрямовано вести пошук резервiв зниження собiвартості продукцiї. Порiвняння фактичних витрат з нормами дозволяє ор- ганiзувати контроль за рівнем собівартості. Така система контро- лю попереджує апарат управлiння про небезпеку для пiдпри- ємства. Рiзниця мiж фактичними i нормативними витратами назива- ється вiдхиленням (позитивним чи негативним, що означає еко- номію або перевитрати) або дисперсією. Аналiз дисперсiї дозво- ляє: використати данi для уточнення цiни на готову продукцію, визначення впливу вiдхилень на прибуток тощо. Якщо дiючi нормативи не дозволяють успішно вести бiзнес, то необхiдно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах, де є значна дисперсiя. Норми переглядаються при змiнi органi- зацiї виробництва, впровадженнi нової технiки й технологiї. Вони повиннi бути нацiленi на майбутнє, а не вiдображати минулий досвiд роботи. Другим принципом раціональної організації обліку витрат є виділення підрозділів пiдприємства — цехiв основного i до- помiжного виробництва, вiддiлiв та служб заводоуправлiння то- що. Таке видiлення необхiдне для локалiзацiї витрат у розрiзi структурних пiдроздiлiв з метою визначення дисперсiї та опера- тивного прийняття управлiнських рiшень iз питань управлiння собiвартiстю й прибутком. Витрати узагальнюються в розрiзi видiлених структурних пiдроздiлiв (окремо за кожним iз них) у спецiальних вiдомостях iз подальшим їх зведенням у журналi № 5 в цiлому по пiдпри- ємству. Процес видiлення структурних пiдроздiлiв залежить вiд тех- нологiчних особливостей галузей промисловостi, масштабiв ви- робництва, органiзацiї працi, рiвня економiчної грамотностi ме- неджерiв, iнформацiйної системи та iнших факторiв. Третiм принципом є групування витрат за окремими статтями калькуляції в розрiзi деталей, вузлiв, виробiв, операцiй, робiт, по- слуг та iнших носіїв витрат. Вiднесення тих чи iнших витрат на деталi, вузли, вироби є складною справою, оскiльки однi витрати можна вiднести безпо- середньо на окремi види продукцiї, а iншi — розподiляються опосередковано — пропорцiйно до певної бази. У зв’язку з цим виникає необхiднiсть класифiкацiї витрат за рiзними ознаками, використання рiзних критерiїв розмежування витрат iз метою ви- вчення закономiрностей формування собiвартостi продукції за- лежно вiд поведiнки окремих груп витрат. Групування витрат виробництва здiйснюється за певними критерiями (табл. 7.1). Як видно з табл. 7.1, однi й тi ж витрати групуються за рiзними ознаками залежно вiд мети користувачiв цiєї iнформацiї. В одних випадках витрати групують, наприклад, за статтями ви- трат — для визначення собiвартостi продукцiї, в других — за по- стiйними i змiнними витратами — для знаходження точки без- збитковостi, у третiх — за нормами i наднормативними ви- тратами — для визначення рiвня ефективностi використання фа- кторiв виробництва.
ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО Таблиця 7.1
Наведена класифiкацiя витрат не вичерпує всiх можливих варiантiв їх групування i може бути доповнена відповідно до конкретних ситуацiй i потреб користувачiв. Найважливiше значення серед наведених критерiїв класифіка- ції витрат на виробництво є подiл витрат за економiчним змiстом i статтями калькуляції. Витрати операцiйної дiяльностi за економічним змiстом поді- ляються на елементи. До таких елементiв, які в своїй основi далi не дiляться, вiдносяться: – матерiальнi витрати; – витрати на оплату працi; – вiдрахування на соцiальне страхування; – амортизацiя; – інші операцiйнi витрати. Така класифiкацiя вiдiграє надзвичайно важливу роль, оскiль- ки за її допомогою складаються кошториси витрат на виробницт- во, здiйснюється планування необхiдних факторiв виробництва, визначаються запаси, необхiднi для виробництва, розробляються калькуляцiї витрат, проводиться аналіз динамiки i структури ви- трат, визначається нацiональний дохід тощо. До складу матеріальних включаються витрати на виробництво за таким перелiком: – сировина (продукція добувної промисловостi, сiльського, лiсового, рибного господарства, яка не пройшла обробку на про- мислових пiдприємствах); – матерiальнi витрати (матеріали, що пройшли певну обробку на промислових пiдприємствах); – куповані напівфабрикати і комплектуючi вироби; – паливо (всi види — вугілля, нафта, газ, дрова, торф, мазут, сланці); – енергія (електрична, теплова, холод, пара, стиснуте повiтря); – вода на технологічнi та господарські потреби; – будiвельнi матерiали; – запаснi частини; – тара і тарнi матерiали; – допомiжнi матеріали; – вiдходи виробництва; – інші види матерiальних ресурсів. До складу витрат на оплату працi відносять заробiтну плату за тарифами i розцiнками, премiї та заохочення, компенсацiйні ви- трати, оплату відпусток та iншого невiдпрацьованого часу, iншi витрати на оплату. До складу вiдрахувань на соцiальне страхування вiдносять ви- трати на пенсiйне забезпечення, страхування на випадок без- робiття, соцiальне страхування персоналу пiдприємства, страху- вання вiд нещасних випадкiв на виробництвi, медичне страху- вання та iнші види в установленому порядку за тарифами у про- центах до фонду оплати працi. До складу елемента «амортизацiя» вiдносяться витрати з на- рахованої амортизацiї основних засобiв, необоротних матерiаль- них активiв, нематерiальних активiв за обраним методом i нор- мами вiдрахувань. До iнших вiдносять такi витрати, котрi не вiдображенi у попе- редніх елементах (витрати на вiдрядження, на послуги зв’язку, матерiальна допомога, плата за розрахунково-касове обслугову- вання в банках, орендна плата, податки тощо). За статтями калькуляції витрати подiляють на: прямi ма- терiальнi, прямi трудові витрати та iншi прямi (сировина й ос- новнi матерiали, заробiтна плата працiвникiв, втрати вiд браку, витрати на освоєння нової продукції, загальновиробничi витрати). Склад статей калькуляції визначає пiдприємство—виробник продукцiї з таким розрахунком, щоб можна було контролювати формування собiвартостi продукцiї й отримати максимальний обсяг корисної iнформацiї для менеджерів. Для промислових пiдприємств класифікація витрат за статтями дозволяє взяти пiд контроль витрачання ресурсiв, органiзувати збiр даних про ви- трати за центрами i сферами відповідальності. Iнші наведені класифiкацiї також мають певне локальне зна- чення i використовуються в мiру необхiдностi. Взагалi вважається, що такий об’єкт облiку, як собiвартiсть, вимагає всебiчного контролю, оскiльки фiнансовi результати зна- чною мірою залежать вiд полiтики адмiнiстрації щодо формуван- ня витрат і нацiленостi колективу на їх зниження. Існує зако- номiрнiсть: зниження витрат за iнших рiвних умов призводить до зростання прибутку. Отже, основним фактором збiльшення при- бутку є зниження собiвартостi, а зусилля виробничого персоналу спрямовуються на найбiльш рацiональне використання ресурсiв. |
| Оглавление| |