8. облік загальновиробничих витратЗагальновиробничими є витрати, пов’язані з обслуго- вуванням основних і допоміжних цехів і управлінням ними. Зага- льновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відпові- дно до П(С)БО 16 «Витрати», перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством. Облік виробничих накладних витрат на організацію виробни- цтва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устатку- вання ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі. Рахунок 91 — активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів. За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відобра- жають суму визнаних витрат, за кредитом — щомісячне з відпо- відним розподілом списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації». Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат або елементами. Первинними доку- ментами при відображенні накопичення загальновиробничих ви- трат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальнови- робничих витрат за відповідним розподілом оформляється, дові- дкою (розрахунком) бухгалтерії. По закінченні місяця загальновиробничі витрати розподіля- ються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і ви- правним браком, між товарною продукцією і незавершеним ви- робництвом, а також між виробами (групами виробів). Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (часу роботи, заробі- тної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фак- тичної потужності звітного періоду. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (машино-години, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) при нормальній потужності, яка визначається підприємством самостійно і відображається в обліковій політиці. При цьому під нормальною потужністю розуміють очікуваний се- редній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичай- ної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включа- ються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, по- слуг) у період їх виникнення. Усі розподілені витрати є елемен- тами собівартості готової продукції та незавершеного вироб- ництва. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньої факти- чної величини. Виходячи з економічного змісту, розподіл загальновиробни- чих витрат виконується в такій послідовності: ― перший етап — усі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що не залежать від обсягів виробництва) і змінні (безпосередньо пов’язані з масштабами діяльності); ― другий етап — вибір бази розподілу. Залежно від особли- востей відповідних виробництв застосовуються такі бази розпо- ділу загальновиробничих витрат: 1) пропорційно основній заробітній платі виробничих робіт- ників (без прогресивно-преміальних доплат). Може бути викори- станий як виняток тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації та автоматизації виробництва (швейних, взуттєвих, шкіряних, консервних); 2) пропорційно витратам по переробці (хімічна, нафтопереро- бна промисловість); 3) пропорційно кількості (масі) виготовленої продукції (мета- лургія, виробництво будівельних матеріалів, гірничодобувна промисловість); 4) пропорційно часу роботи об’єднання тощо. ― третій етап — визначення нормальної потужності підпри- ємства, тоюто вираження її в одиницях виміру вибраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахували не тільки чисто технічний потенціал обладнання, а й змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо; ― четвертий етап — обчислення суми постійних і змінних зага- льновиробничих витрат за умови досягнення підприємством норма- льної потужності. Якщо ваше підприємство цього рівня ще не дося- гло, то без серйозного економічного прогнозування не обійтися; ― п’ятий етап — розрахунок питомих показників постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відпові- дні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних ви- трат у розрахунку на одиницю бази (на кожну відпрацьовану ма- шино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово- виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах норма- тивів, вважаються розподіленими і списуються в Д-т рах. 23 «Виробництво». Інші витрати є нерозподіленими і потрапля- ють в Д-т рах. 90 «Собівартість реалізації». Основні бухгал- терські проводки з обліку загальновиробничих витрат наведені в табл. 9.5. |