8. облік загальновиробничих витрат

Загальновиробничими є витрати, пов’язані з обслуго- вуванням основних і допоміжних цехів і управлінням ними. Зага- льновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відпові- дно до П(С)БО 16 «Витрати», перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробни- цтва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а

також витрати на утримання та експлуатацію машин і устатку- вання ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок  не  застосовується  підприємствами  торгівлі.  Рахунок

91 —  активний,  витратний,  збірно-розподільчий,  призначений для обліку господарських процесів.

За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відобра-

жають суму визнаних витрат, за кредитом — щомісячне з відпо-

відним розподілом списання на рахунки 23 «Виробництво» та

90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами

і статтями (видами) витрат або елементами. Первинними доку-

ментами при відображенні накопичення загальновиробничих ви-

трат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт,

розрахунок бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальнови-

робничих витрат за відповідним розподілом оформляється, дові-

дкою (розрахунком) бухгалтерії.

По  закінченні  місяця загальновиробничі  витрати  розподіля-

ються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і ви-

правним браком, між товарною продукцією і незавершеним ви-

робництвом, а також між виробами (групами виробів).

Змінні  загальновиробничі  витрати  розподіляються  на  кожен

об’єкт витрат з використанням бази розподілу (часу роботи, заробі-

тної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фак-

тичної потужності звітного періоду. Постійні виробничі накладні

витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням

бази розподілу (машино-години, заробітна плата, обсяг діяльності,

прямі витрати тощо) при нормальній потужності, яка визначається

підприємством самостійно і відображається в обліковій політиці.

При цьому під нормальною потужністю розуміють очікуваний се-

редній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичай-

ної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних

циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включа- ються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, по- слуг) у період їх виникнення. Усі розподілені витрати є елемен- тами собівартості готової продукції та незавершеного вироб- ництва. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньої факти- чної величини.

Виходячи з економічного змісту, розподіл загальновиробни-

чих витрат виконується в такій послідовності:

― перший етап — усі загальновиробничі витрати поділяються

на постійні (що не залежать від обсягів виробництва) і змінні

(безпосередньо пов’язані з масштабами діяльності);

― другий етап — вибір бази розподілу. Залежно від особли-

востей відповідних виробництв застосовуються такі бази розпо-

ділу загальновиробничих витрат:

1) пропорційно основній заробітній платі виробничих робіт-

ників (без прогресивно-преміальних доплат). Може бути викори-

станий як виняток тільки на підприємствах з однаковим рівнем

механізації та  автоматизації  виробництва  (швейних,  взуттєвих,

шкіряних, консервних);

2) пропорційно витратам по переробці (хімічна, нафтопереро-

бна промисловість);

3) пропорційно кількості (масі) виготовленої продукції (мета-

лургія,   виробництво   будівельних   матеріалів,   гірничодобувна

промисловість);

4) пропорційно часу роботи об’єднання тощо.

― третій етап — визначення нормальної потужності підпри-

ємства, тоюто вираження її в одиницях виміру  вибраної бази.

Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахували не

тільки чисто технічний потенціал обладнання, а й змінний режим

роботи, тенденції попиту на продукцію тощо;

― четвертий етап — обчислення суми постійних і змінних зага-

льновиробничих витрат за умови досягнення підприємством норма-

льної потужності. Якщо ваше підприємство цього рівня ще не дося-

гло, то без серйозного економічного прогнозування не обійтися;

― п’ятий етап — розрахунок питомих показників постійних і

змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відпові-

дні  суми  витрат  на  раніше  визначену  нормальну  потужність,

отримують планові нормативи змінних і постійних накладних ви-

трат у розрахунку на одиницю бази (на кожну відпрацьовану ма-

шино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-

виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах норма-

тивів, вважаються розподіленими і списуються в Д-т рах. 23

«Виробництво». Інші витрати є нерозподіленими і потрапля-

ють в Д-т рах. 90 «Собівартість реалізації». Основні бухгал-

терські проводки з обліку загальновиробничих витрат наведені

в табл. 9.5.