5. облік цінних  паперів  підприємствами, установами та організаціями

Вагомішим елементом економіки країни стають цінні папери. Формування ринку цінних паперів пов’язується з пози- ковим капіталом, коли здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (банки, фондова бір- жа, спеціальні кредитні установи) акумулюються грошові нагро- мадження юридичних і фізичних осіб, які спрямовуються на ін- вестування в економіку. З іншого боку, грошовий капітал чи майно, що надається в позику, дозволяє захистити заощадження від втрат унаслідок інфляції, зберегти капітал і отримати доход у вигляді відсотків від позики. Якщо підприємство має тимчасово вільні грошові кошти, то економічно доцільно вкладати їх у цінні папери, які іноді можуть принести власникові доход у більшому розмірі, ніж його операційна діяльність.

Цінний папір — це грошовий документ, який засвідчує право володіння або відносини між юридичною особою, що його випу- стила, та власником, що його викупив.

В Україні можуть випускатися й обертатися на ринку такі ви- ди цінних паперів: акції; облігації внутрішніх державних і місце- вих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання дер- жави; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; націо- нальні лотереї.

ВІДОБРАЖЕННЯ РУХУ ІНШИХ  ГРОШОВИХ КОШТІВ БУХГАЛТЕРСЬКИМИ ПРОВОДКАМИ

В обігу можуть знаходитися похідні цінних паперів (форвард- ні та ф’ючерсні контракти, опціони тощо), цінні папери інозем- них інвесторів, які допущені до обігу на території України. Випу- ском цінних паперів займається емітент — юридична особа, яка від свого імені продає цінні папери і виконує обов’язки, що ви- пливають з умов їхнього випуску. Емітент повинен виконувати всі зобов’язання, що виникають у зв’язку з випуском цінних па- перів, у строки і в порядку, які передбачені ЗУ «Про цінні папери та фондову біржу» та іншими нормативними документами.

За видами сплати доходу цінні папери можна поділити на дві категорії: цінні папери з визначеним прибутком, які дають відсо- тковий доход (купонні цінні папери) або не дають (цінні папери з нульовим купоном). Відсоткова ставка за цінними паперами мо- же бути постійною або індексованою на показник інфляції; цінні папери з невизначним прибутком, до яких належать акції та па- пери, які засвідчують право на акції. До цієї категорії також на- лежать інші цінні папери з невизначеним прибутком, які не від- повідають характеристиці, визначеній першим підпунктом.

Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення ста- тутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов’язаних із їх господарською діяльністю, не допускається. Облігації усіх ви-

дів громадяни отримують лише за рахунок їх особистих коштів. Доход від облігацій усіх видів виплачується відповідно до умов їх виписку. Доход від облігацій цільових позик (безвідсоткових) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на при- дбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.

З облігацій підприємств доходи виплачуються за рахунок ко-

штів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати

інших обов’язкових платежів. Порядок викупу облігацій усіх ви-

дів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Бланки акцій та облігацій підприємства зберігаються й облі-

ковуються як бланки суворої звітності. На всі бланки цінних па-

перів складаються списки, в яких вказується вид цінних паперів,

номер, серія, номінальна вартість і строк погашення. При пога-

шенні цінних паперів у списку роблять відмітку про дату випис-

ки банку або іншого документа, на основі якого оприбутковано

гроші. Якщо придбані цінні папери здаються в банк на зберіган-

ня, то в реєстрах аналітичного обліку роблять посилання на до-

кумент, одержаний від банку.

Акція — цінний папір без визначеного терміну обігу, засвідчує

певну участь його власника в статутному капіталі акціонерного

товариства. Акція дасть право на участь в управлінні товарист-

вом, одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейовані

чи прості. Власники привілейованих акцій мають переважне пра-

во на отримання дивідендів та розподіл майна акціонерного то-

вариства при його ліквідації, але не мають права брати участь в

управлінні товариством.

Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованими (у \%

до номінальної вартості) щорічно виплачуваними дивідендами.

Якщо акціонер із будь-яких причин хоче позбутися своїх акцій,

то може повернути їх товариству за плату або продати на ринку

цінних паперів. На акції вказується її номінальна вартість, а при

продажу визначається її курс — продажна вартість.

Випускаються також акції трудового колективу, які є іменними

емітованими підприємством (організацією, установою) для поши-

рення лише серед членів трудового колективу. Такі акції не зміню-

ють організаційної форми та форми власності. За своєю суттю вони

подібні до облігацій і є засобом залучення додаткового капіталу.

Випуск (емісія) акцій здійснюється акціонерним товариством у

розмірі його статутного капіталу або в розмірі вартості приватизова-

ного державного підприємства (переведення його на акціонерне то-

вариство). Додаткова емісія акцій можлива, якщо всі раніше випуще-

ні акції повністю оплачені не нижче від їхньої номінальної вартості.

Реєстрація випуску акцій відкритим акціонерним товариством

у процесі приватизації здійснюється державною комісією з цін-

них паперів і фондового ринку (при випуску акцій на суму біль-

шу ніж 21,5 млн грн) або територіальними відділами цієї комісії

(при випуску акцій на суму меншу ніж 21,5 млн грн).

Придбання акцій здійснюється товариством тільки за рахунок

сум, що перевищують розмір статутного капіталу, а термін опла-

ти визначається загальними  зборами  товариства. При продажу

вартість цінних паперів визначається за їх справедливою вартіс-

тю (поточна ринкова вартість на фондовому ринку) або за експе-

ртною оцінкою, якщо поточна ринкова вартість не встановлена.

Витрати на емісію акцій підприємства (замовлення у встановле-

ному порядку бланків, комісійна винагорода, підписка на акції та

ін.) здійснюються за рахунок емітента складанням проводки:

— Дт 952 «Інші фінансові витрати»:

— Кт 31 «Рахунки в банках».

На суму емісії акцій при створенні акціонерного товариства та

оголошену підписку на акції (номінальна вартість):

— Дт 46 «Неоплачений капітал»;

— Кт 40 «Статутний капітал» (не більше вартості статутного капіталу).

Після закінчення підписки на акції отриманий емісійний до-

ход відображається:

— Дт 46 «Неоплачений капітал»;

— Кт 421 «Емісійний доход».

Оприбуткування коштів з погашення підписки на акції іншим

майном акціонерів:

— Дт 30 «Каса»; Дт 31 «Рахунки в банках»;

— Дт 20 «Виробничі запаси»;

— Дт 12 «Нематеріальні активи»;

— Дт 10 «Основні засоби»;

— Кт 46 «Неоплачений капітал».

Викуплено акції як за номінальною вартістю, так і за ринко-

вою (нижчою чи вищою від номінальної):

— Дт 451 «Вилучені акції»;

— Кт 30 «Каса» та 31 «Рахунки в банках».

Анульовано акції, які викуплені товариством:

— Дт 40 «Статутний капітал» (на номінальну вартість акцій);

— Дт 421 «Емісійний доход» (продано акції за ціною нижчою

від номінальної);

— Кт 451 «Вилучені акції».

Нарахування дивідендів здійснюється два рази на рік за раху-

нок прибутку.

— Дт 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»;

— Кт 67 «Розрахунки з учасниками».

Підприємство-емітент після прийняття рішення про нараху-

вання дивідендів акціонерам повинно нарахувати й утримати по-

даток у розмірі 30 \% від загальної суми дивідендів. Із суми диві-

дендів  не  утримується  прибутковий  податок  і  не  робляться

відрахування на соціальні заходи.

Облігації. Цінні папери, які засвідчують внесення певних коштів

і підтверджують зобов’язання емітента відшкодувати пред’явникові

номінальну вартість цього папера в указаний в ньому термін із ви-

платою фіксованого відсотка, називаються облігаціями.

Облігації можуть випускатися державою (державна позика),

підприємствами, організаціями, установами або їх об’єднаннями

з метою залучення коштів. Облігації є однією з форм кредиту-

вання емітентів покупцями цінних паперів.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму,

що не повинна перевищувати 25 \% статутного капіталу. Операції

щодо обліку облігацій власної емісії в бухгалтерському обліку

відображаються в табл. 2.4.

ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ ОБЛІГАЦІЙ

Таблиця 2.4

ВЛАСНОЇ  ЕМІСІЇ БУХГАЛТЕРСЬКИМИ ПРОВОДКАМИ

Ощадні сертифікати. Зручною формою зберігання вільних коштів є депонування грошей на ощадних сертифікатах, які обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам недійс- ний. Доход виплачується власнику ощадного сертифіката після його пред’явлення банку-емітенту. Якщо власникові вимагає по- вернення коштів раніше за вказаний в ощадному сертифікаті те- рмін, то йому виплачується нижчий відсоток, ніж той, що визна- чений під час оформлення депозиту.

Ощадний сертифікат ~ це письмове свідоцтво банку-емітента про депонування грошовій коштів, яке засвідчує право вкладника

чи його правонаступника на одержання після закінчення встано-

вленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під договірний від-

сотокна  визначений  строк)  або  до  запитання,  іменні  та  на

пред’явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їхній про-

даж (відчуження) іншим особам недійсний.

Доход за ощадними сертифікатами виплачується при пред’яв-

ленні їх до оплати в банк, який випустив їх.

Доходи від іменних сертифікатів звільняються від оподатку-

вання, а з доходів від неіменних сертифікатів відділенням банку

утримується прибутковий податок у розмірі 20 \% і перерахову-

ється до бюджету.

Приватизаційні  папери.  Щоб  виконати  державну  програму

приватизації майна державних підприємств, ЗУ «Про приватиза-

ційні папери» та забезпечення участі громадян України в прива-

тизації з використанням приватизаційних чеків підприємства за-

лучають до роботи посередників, які виконують свої функції на

основі затвердженої Інструкції про умови та правила здійснення

посередницької діяльності з приватизаційними паперами і конт-

ролю за їх додержанням.

Приватизаційна   діяльність   із   приватизаційними   паперами

здійснюється шляхом їх обміну на паї, акції і проводиться посе-

редником від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім’я вла-

сника приватизаційних паперів.

Посередницька діяльність із приватизаційними паперами здій-

снюється тільки за наявності ліцензії Фонду державного майна

України.

Посередницьку діяльність із приватизаційними паперами ма-

ють право здійснювати фізичні та юридичні особи, у майні кот-

рих  державна  частка не  перевищує  25 \%.  Посередники  мають

право здійснювати посередницьку діяльність з приватизаційними

паперами на всій території України з моменту видачі дозволу (лі-

цензії) протягом трьох років. Посередники-громадяни для такої діяльності повинні відкрити особовий рахунок в установі комер- ційного банку і скласти з ним договір на відкриття забалансових рахунків для посередника та обслуговування операцій з привати- заційними паперами.

Посередники—юридичні особи мають право займатися відпо- відною діяльністю за наявності договору з комерційним банком на обслуговування операцій з приватизаційними паперами. При цьому вони здійснюють посередницьку діяльність у розмірі, що

не перевищує розміру їх зареєстрованого статутного фонду, й одержують не менше 50 \% прибутку від діяльності з цінними па- перами.

Посередники-громадяни здійснюють посередництво щодо приватизаційних паперів у розмірі особового рахунка в установі банку.  Посередницькі  операції  з  приватизаційними  паперами

здійснюються виключно за наявності з клієнтом договору, який повинен містити положення про предмет договору, реквізити сторін.

Забалансові рахунки в комерційному банку на обслуговування власників приватизаційних паперів відкриваються за наявності відповідної ліцензії Фонду державного майна України. Контроль

за додержанням посередниками умов та правил здійснення посе- редницької діяльності з приватизаційними паперами здійснюєть- ся Фондом держаного майна України та Антимонопольним комі- тетом України.

Вексель. Вексельний обіг в Україні здійснювався до кредитної реформи 1930—1932 рр., а після незначної перерви було затвер-

джено  положення  про  переказний  та  звичайний  вексель  від

7 серпня 1937 р. № 104/1341, проте у внутрішньому обороті він

практично не використовувався. Відновлення вексельного оборо-

ту в Україні почалося в 1992 р., коли було прийнято Постанову

Верховної ради України «Про використання векселів у господар-

ському обігу України» від 17 червня 1992 р., ЗУ «Про цінні папе-

ри і фондову біржу» від 18 червня 1992 р., лист Міністерства фі-

нансів  України  «Про  бухгалтерський  облік вексельного  обігу»

№ 18-4116 від 12 серпня 1992 р.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове

зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити після настання

строку платежу певну суму грошей власникові векселя (векселе-

тримачу).

Особливості векселя: відсутність у ньому причин виникнення

боргу; безперечність оплати у визначений строк. Векселі бувають

прості і переказні. Звичайний (простий) вексель виписує і підпи- сує боржник, а переказний (тратту) — кредитор (трасант). Век- сель  є  наказом  боржникові  (трасату)  оплатити  у  визначений строк певну суму третій особі. Для того щоб наказ кредитора- трасанта мав силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у певний строк. Така згода в письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцеп- тант переказного векселя, як і векселедавець звичайного, є голо- вним вексельним боржником, або «боржником першого порядку».

Вексельний бланк має розмір 105 × 297 мм і виготовляється методом офсетного або високого друку; скріпляється в блоки по

25 або 50 примірників. Після виписування векселя він засвідчу- ється керівником і головним бухгалтером юридичної особи і за- віряється печаткою. На відміну від звичайного векселя, переказ- ний обов’язково акцептується.

Будь-який  вексель  можна  передати  шляхом  передавального напису-індосаменту  на  зворотному  боці  векселя.  Наприклад:

«Замість мене заплатіть комерційному банку..., що розмішений за адресою...», «Замість мене заплатіть пред’явникові цього вексе- ля» та ін.

Платіж за переказним векселем можна гарантувати за допомо-

гою аваля. Аваль — це вексельна запорука, на підставі якої ава-

ліст (як правило — банк) гарантує оплату в строк методом запису

на   векселі.   Вексель   може   видаватися   на   різні   строки:   до

пред’явлення, на конкретний день після пред’явлення, на відпо-

відний день після виписування, на конкретну дату. При відмові

заплатити в обумовлений строк векселетримач повинен заявити

протест,  що  означає  офіційне  засвідчення  факту  відмови  від

оплати.

Перевага вексельної форми розрахунків перед іншими полягає

в тому, що посилюється мобільність і гнучкість грошового обо-

роту, розширюється можливість кредитування шляхом комерцій-

ного кредиту.

При отриманні векселів на відвантажену продукцію (товари),

виконані роботи і послуги в обліку робляться такі записи:

— Дт 34 «Короткострокові векселі одержані»;

— Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Одночасно списується фактична собівартість реалізації гото-

вої продукції, товарів, робіт чи послуг:

— Дт 90 «Собівартість реалізації»;

— Кт 28 «Товари»;

— Кт 26 «Готова продукція»;

— Кт 23 «Виробництво» (на вартість робіт чи послуг та ін.).

Сума відсотків за відстрочку продавцем платежу відобража-

ється записом:

— Дт 34 «Короткострокові векселі одержані»;

— Кт 69 «Доходи майбутніх періодів».

При  погашенні  заборгованості,  забезпеченої  векселями,  ро-

биться запис:

— Дт 31 «Рахунки в банках»;

— Кт 34 «Короткострокові векселі одержані».

При отриманні позики банку під заставу векселя робиться запис:

— Дт 31 «Рахунки в банках»;

— Кт 60 «Короткострокові позики банку».

На сплачені відсотки за позику:

— Дт 951 «Відсотокза кредит» (сума дисконту);

— Кт 60 «Короткострокові позики банку».

Заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядни-

ками та іншими кредиторами відображається на рахунку 62 «Ко-

роткострокові векселі видані». Видача векселів на суму отрима-

ної продукції товарів і послуг відображається:

— Дт 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;

— Дт 68 «Розрахунки за іншими операціями»;

— Кт 62 «Короткострокові векселі видані».

Суму відсотків за відстрочку платежів векселедавець відобра-

жає так:

— Дт 951 «Відсотки за кредит»;

— Кт 62 «Короткострокові векселі видані».

Оплата банку комісійних за послуги зі збереження та індекса-

ції векселів:

— Дт 949 «інші витрати операційної діяльності»:

— Кт 31 «Рахунки в банках».

При погашенні виданих векселів складається проводка:

— Дт 62 «Короткострокові векселі видані»;

— Кт 31 «Рахунки в банках».

Якщо виданий вексель індексується (передається) на користь

векселедавця або платника в оплату за відвантажену продукцію,

роботи або послуги, то в бухгалтерському обліку сторін заборго-

ваність списується.

У векселедавця:

— Дт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

— Кт 62 «Короткострокові векселі видані».

У платника:

— Дт 62 «Короткострокові векселі видані»;

— Кт 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;

— Кт 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Позики, які отримує векселетримач у комерційних банках під

гарантію векселів, відображаються в загальноприйнятому поряд-

ку. Витрати, пов’язані з протестом за векселями, відносяться на

фінансові результати. При здійсненні дисконтних операцій (про-

даж векселів банку) записи на суму проданих векселів відобра-

жаються записами:

— Дт 31 «Рахунки в банках» (на суму, отриману від обліку

векселя);

— Кт 60 «Короткострокові позики банку» (на суму дисконту).

На суму відсотків банку:

— Дт 951 «Відсотокза кредит»;

— Кт 60 «Короткострокові позики банку» (на суму дисконту).

Векселі зберігаються в касі або передаються на зберігання в

банк. На векселі, що зберігається на підприємстві, складаються

описи, в яких вказується найменування платника, сума і строк

погашення. При заборгованості робиться відмітка в опису (дата

виписки банку). Якщо векселі зберігаються в банку, то на них та-

кож складається опис. Оплата векселів банком відображається:

— Дт 60 «Короткострокові позики банку» (на суму дисконту);

— Кт 34 «Короткострокові векселі одержані».

Списання векселів, за якими минули строки, оформляється:

— Дт 943 «Інші витрати операційної діяльності»;

— Кт 34 «Короткострокові векселі одержані».

Оперативний контроль ведеться окремо за одержаними та ви-

даними  векселями  за  допомогою  картотеки,  упорядкованої  за

строками погашення заборгованості. Синтетичний облік — за ра-

хунками 34 «Короткострокові векселі одержані» та 62 «Коротко-

строкові векселі видані».