Тема 2. стародавня фІлософІя та фІлософІя середньовІччя

2.1. Стародавня східна філософія

План

1.  Давньоіндійська філософія.

2.  Давньокитайська філософія.

Філософія виникла  в VI–IV ст. до н.е. одночасно в трьох цивілі- заціях — індійській, китайській і грецькій. Про зародження філософії свідчить протиставлення загальноприйнятих думок про світ справж- нім знанням  про нього — істині. Філософія починається там і тоді, де і коли  виникає  сумнів  щодо виправданості традицій,  пануючих  ду- мок, коли фіксуються  розбіжності  видимого і сущого, загальноприй- нятого і справжнього.

Таке протиставлення породжується різними  чинниками:  соці- альними,  що формують самосвідомість  особи (торгівля, держава з регульованими соціальними відносинами); ознайомленням з іншими народами  та їх звичаями;  кризою  традиційної міфології;  зародками наукового знання. Ці чинники породжують основну онтологічну (що таке справжнє буття і небуття) і гносеологічну (що є істина, а що тіль- ки видимість її, як досягти істини)  проблеми.

Загальна характеристика онтологічних  і гносеологічних  здобут- ків давньогрецької філософії  і європейської традиції загалом до епо- хи Відродження,  а китайської  та індійської філософії  до XX ст. — по- лягає в тому, що відношення між видимим  та істинно сущим світом будувались  на правдоподібності. Кожна традиція  і кожен мислитель будували  різні моделі співвідношення між видимими і невидимими сторонами світу (буття), але чітких доказів, зокрема емпіричних  фак- тів, які б свідчили  про справжній  характер  цього співвідношення, не було. Цим,  зокрема,  зумовлена  така різноманітність онтологічних  і гносеологічних концепцій цього періоду.

Європейська наука змусила  заговорити  про потойбічний (для людських  чуттів)  світ,  що  спричинило зміну  моделі  філософству- вання  про нього. Проте  існує сфера  філософського знання,  де істи- на не пов’язана  з науково-технічним поступом.  Це — сфера  моралі.

МОДУЛЬ І. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ

Морально-етичні концепції, як і раніше, відчутно впливають на прак- тику моральних  стосунків у суспільстві.  Тому роздуми давніх людей про світ мають тільки історико-культурне значення,  а їхні етичні вчення і тепер збуджують інтерес. Адже здебільшого вони стосували- ся реального життя і вибудовувались на його основі.