2. сутність філософії як науки

Філософія виникла  в глибоку  давнину,  задовго  до появи  таких наук, як біологія, хімія, фізика  та ін. Поняття «філософія» походить від грецьких слів філео і софія, що в перекладі  означає любов до муд- рості. За повір’ям, першим слова «філософія» і «філософ» (люблячий мудрість) вжив Піфагор. Він стверджував, що мудрість властива тіль- ки богам, а все, що може людина, — прагнути  до мудрості, любити її. Разом  з тим, у судженнях  про те, що ж є філософія, немає єдності. У

«Словаре  русского языка»  І. Ожегова  знаходимо  декілька  визначень терміну «філософія» і «філософський». Філософією можуть назива- тися «відволікаючі судження», іноді філософським іменують розумне, спокійне  ставлення  до негараздів  життя.  Існує  і досить оригінальне судження,  відповідно  з яким  філософія — це іграшка, котру кожний майструє  по-своєму.  Цікавими є результати спостережень  вживання цього поняття  в монографії  А. В. Потьомкіна  «Про  специфіку філо- софського знання».  З 27 значень слова «філософія» найхарактерніші можна згрупувати наступним чином: 1) негативні — відірвані від жит- тя судження, схеми не пов’язані з життям; 2) нейтральні  — судження про сутність життя, які не стосуються конкретних життєвих обставин;

3) сукупність  принципів життєдіяльності, які можна  сформулювати висловом: «Моя філософія — нікому не робити зла!»; 4) наукове мис- лення  чи людське  мислення  взагалі; 5) іноді слово  «філософія» ви- користовується для прикрашення слогу з метою похвалити книжку, фільм, музичний  твір чи науковий  стиль авторського письма [3, 25].

У сучасній філософській енциклопедії знаходимо  наступне виз- начення  філософії:  «це — особлива форма пізнання  світу, яка вироб- ляє систему знань про фундаментальні принципи  і основи буття лю- дини,  про найбільш  загальні  характеристики ставлення  людини  до природи,  суспільства  і духовного життя  в усіх її основних  проявах» [1, 1127].

Нерідко,  бажаючи припинити непотрібні  міркування співбесід- ника, рекомендують:  «Облиште філософствувати». Коріння  такого розуміння філософії  сягають  глибокої  давнини:  у період  пануван- ня богослов’я філософія часто перетворювалася на марнослів’я,  ви- користовувалася для того, щоб обґрунтувати релігійні, фанатичні уявлення. Насправді ж філософія не має нічого спільного  з такими поглядами. Філософія виникла раніше багатьох наук — як тільки лю- дина почала серйозно міркувати про навколишній світ. І, як будь-яку

МОДУЛЬ І. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ

науку, її до життя  викликала потреба людини пізнавати  і практично впливати  на навколишній світ.

Формування філософії  як універсального засобу самоусвідом- лення людини самої себе, сутності світу і свого призначення в ньому започатковується у VII–VI ст. до н.е. у таких осередках людської ци- вілізації як Давня Індія та Китай, досягнувши своєї класичної форми у Давній Греції.

Питання, що вивчає філософія, є одним з найпроблематичніших для неї, оскільки проблематика її історично змінювалася. У різні епо- хи у філософії  домінували  то вчення про буття, то вчення про пізнан- ня, то політичні чи етичні проблеми. Крім того, до XVII ст. філософія охоплювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім мате- матики й медицини. Навіть у XX ст. тривав процес відокремлення від філософії  певних  галузей  знання,  які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).

Еволюція  предмета  філософії  не є чимось  винятковим в історії науки: предмет вивчення конкретних наук, наприклад математики, та- кож історично  змінювався.  Тому при визначенні  предмета філософії слід брати до уваги не тільки те, яких історичних форм набула філосо- фія, а й загальну тенденцію, що пронизує  конкретні її формоутворен- ня. Якщо виходити  із загальної  спрямованості філософії,  то її можна трактувати як осягнення розумом  всезагального.  Отже, об’єктом фі- лософії виступає світ, а предметом — є відношення «людина — світ».