1. поняття світогляду, його структура і функції

Для розуміння,  усвідомлення складних  питань, що ставлять  пе- ред собою люди, розв’язання більш конкретних  практичних завдань потрібен широкий кругозір, бачення перспектив розвитку світу і людства. Необхідно  розуміти  смисл і мету нашого життя: що ми ро- бимо і для чого, які наші устремління, як вони сприймаються людьми тощо. Сукупність таких  уявлень  про світ та місце і роль  людини  в світі можна назвати світоглядом.

Отже, світогляд — це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають  найзагальніше усвідомлення, розуміння світу, місця в ньому людини, а також її ціннісні орієнтації та життєві позиції.

Світогляд  як складне  духовне явище поєднує  в собі переконан- ня, ідеали, цілі, мотиви поведінки, інтереси, ціннісні орієнтації, прин- ципи пізнання, моральні норми, естетичні погляди тощо. Центральна проблема світогляду  — відношення людини до світу. Людина тільки частково включена в світ, вона виокремлює себе з нього, протистоїть йому, вступає з ним у певне відношення,  але так, наче перебуває по- ряд або ззовні світу. Між людиною та світом існує дистанція: вона усвідомлює світ як щось зовнішнє.

МОДУЛЬ І. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ

Якщо проаналізувати сукупність  елементів світогляду,  можна виділити  органічно взаємопов’язані підсистеми: пізнавальну, цінніс- ну та підсистему поведінки.

Пізнавальна підсистема  світогляду  формується за допомогою знань, що поділяються на повсякденні та наукові, а також різноманіт- ні форми суспільної свідомості — політична, правова, моральна, есте- тична, релігійна. Запас  знань особи чи суспільства  в цілому створює надійне підґрунтя  для відповідного світогляду. Без узагальнених ши- роких знань неможливо забезпечити чітке, послідовне обґрунтування своїх поглядів на світ та на місце людини в ньому.

Ціннісна  підсистема  світогляду  крім знань про світ і людину ві- дображає також певні поняття цінностей. У свідомості людей форму- ється конкретне ставлення до всього, що відбувається, залежно від їх- ніх цілей, потреб, інтересів, розуміння сенсу життя тощо. Відповідно виникають  світоглядні  ідеали (моральні, політичні, естетичні тощо). Завдяки ідеалам здійснюється оцінка, визначення цінності  того, що відбувається.  Одним  з найважливіших понять,  пов’язаних  із цінніс- ною свідомістю, були і є поняття  добра і зла, краси і потворності.

Підсистема поведінки залежить від знань та ціннісних орієнтацій людини, її життєвої  позиції, яка може бути як творчо-активною, так і пасивно-пристосовницькою. У зв’язку  з цим слід підкреслити ба- жаність, навіть необхідність гармонізації, узгодженості пізнавальних аспектів та ціннісного способу освоєння  світу в людській свідомості, від цієї узгодженості  залежить  єдність в діях особи і суспільства  та- ких компонентів світогляду, як почуття і розум, розуміння і дія, віра і сумнів, теоретичний і практичний досвід, осмислення минулого  і ба- чення майбутнього.

Структура світогляду  залежить  від певних  чинників.  Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного  досвіду людей світогляд поділяється на:

—  світовідчуття як  емоційно-психологічний бік  світогляду  на рівні настрою, почуттів;

—  світорозуміння як пізнавально-інтелектуальний бік світогляду;

—  світосприйняття, яке розуміється як досвід формування піз- навальних  уявлень про світ за допомогою наочних образів.

За ступенем загальності  розрізняють світогляд  особистості, гру- повий (професійний, класовий,  національний), загальнолюдський (загальнолюдські світоглядні  настанови).

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

За ступенем історичного розвитку  — архаїчний, античний, серед- ньовічний, ренесансний,  світогляд XX ст.

За ступенем теоретичної «зрілості» — стихійно-повсякденний і теоретичний (філософський).

Для розуміння сутності світогляду  важливо  знати, як він виник, етапи його розвитку,  чим відрізнялися його ранні етапи від наступ- них, більш зрілих.  Історичними формами  світогляду  прийнято вва- жати такі: міфологія,  релігія, філософія.

Найбільш ранньою формою світогляду є міфологія. Вона виник- ла в первісному суспільстві. У міфах людина насамперед прагнула відповісти на так звані космічні питання: походження та будова світу; виникнення та сутність найбільш  важливих  явищ природи. У міфах відображались думки про майбутню  загибель  світу та можливе  його відродження.  Значну  увагу приділялося також питанням  походжен- ня людини,  її народження та смерті, труднощам  та випробуванням, що стояли на її життєвому  шляху.

У цілому міфи виконували надзвичайно важливі  функції.  Вони допомагали усвідомити зв’язок минулого із сучасним і майбутнім, за- вдяки ним складалися колективні уявлення певного народу, забезпе- чувався духовний зв’язок поколінь. Міфи сприяли виробленню та збереженню  суспільної  системи  цінностей,  успішному  впроваджен- ню норм поведінки.

Основні риси міфологічного світогляду:

—  уявлення  про  кровно-родинні  зв’язки  природних   сил  та явищ. З тим, щоб подолати відчуження  природи в первісно- му суспільстві, якось пояснити незрозумілі природні явища, коли людина не здатна була пояснити  їх, повністю залежа- ла від них, вона переносила  людські  риси  на навколишній світ;

—  персоніфікація, уособлення  природних сил та способів людсь- кої діяльності. Явища природи отримували певні імена, «ожив- лялися» з тим, щоб пояснити їх, щоб була змога звернутися до них, принести жертву тощо;

—  міфологічне мислення  оперує образами, а не поняттями. Кар- тина відображення дійсності  постає  як поєднання реальнос- ті й фантазії, природного і надприродного,  думки й емоції. Майже відсутнє абстрактне мислення, узагальнення, аналіз, класифікація;

МОДУЛЬ І. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ

—  міфи сприймалися як реальність, що не потребує доказів, об- ґрунтування та перевірки.  Все сприймалося на віру, без сум- нівів.

Упродовж розвитку суспільного життя, переходу від його первіс- них форм до більш високих, міф втрачає своє значення як особливий ступінь розвитку суспільної свідомості. Виникає  потреба в пошуку нових відповідей на ті самі наріжні питання  світогляду  — про поход- ження світу, людини, культурних навичок, сенсу життя, таємниці на- родження і смерті, соціального  устрою. На них прагне дати відповідь нова історична форма світогляду  — релігія.

Як і міфологія,  релігія  вдається  до фантазій  і почуттів.  Але, на відміну від міфу, релігія розрізняє земне і неземне, надприродне, вона розводить  їх на два протилежних полюси. Релігія  формувалася на основі постійного  вторгнення  в житті людей «чужих» їм природних і соціальних  процесів. Ці таємничі, непомірні сили усвідомлювалися безсилими перед ними людьми як «вищі сили». «Вищі сили» висту- пали  як уособлення  добра і зла, як демонічні  і божественні  начала. Звідси  — поєднання страху  і поваги  у людей, прагнення знайти  за- хист і порятунок у зверненні до божественних сил.

Основні риси релігійного світогляду:

—  поділ світу на поцейбічний («земний») і потойбічний («не- бесний»);

—  віра в існування  надприродних сил та відведення  їм головної ролі у світобудові та житті людей;

—  наявність  культу — системи усталених ритуалів, догм;

—  поклоніння Богові як вищій істоті.

Наступною  формою  світогляду  є філософія. Вона виступає  як теоретична  форма  світогляду.  Носієм  філософського світогляду  та- кож є особа. Філософський світогляд  засновано  на розумі, тобто він передбачає аргументацію, сумніви, дискусії. Принципова відмінність філософського світогляду  від попередніх  типів  полягає  в тому, що його засновано  на розумі, тоді як релігію — на вірі, міфологію — на страхові. Релігія та міфологія  оперують чуттєвими образами, філосо- фія — абстрактними поняттями. І нарешті, філософія цілком позбав- лена функцій  та засобів соціального контролю.

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС