2. Історичні та природничі  умови існування суспільства

Суспільство не існує у вакуумі, воно завжди  історичне, має час і місце свого буття. Існування суспільства  робить  можливим низка факторів.  Доцільно  говорити  про умови  і фактори  життєдіяльності суспільства, розділивши їх на дві групи: історичні та природничі.

Існує якісна різниця  в діях сил природи і суспільства.  Перші ді- ють стихійно,  в той час як людина,  допускаючи  елемент  стихії, все ж творить свою історію свідомо, свідомо прагне задовольнити свої потреби, створюючи  все нові способи для цього, модифікуючи, вдо- сконалюючи їх, керуючись цілями, настановами. Історичними, на від- міну від природничих,  є фактори,  створені самою людиною. Перший з них, і, на думку деяких мислителів, основний — фактор суспільного виробництва і праці, другий — знання,  техніка, технології,  третій — інституалізація суспільного життя.

Суспільне  виробництво представляє процес взаємодії  людини з іншими людьми та з природою за допомогою знарядь праці на основі розподілу  праці в умовах історично  визначених  економічних  відно- син, метою яких є створення матеріальних і духовних благ. Це необ- хідна умова і матеріальна форма життєдіяльності суспільства,  по- рушення  суспільно-виробничої діяльності  спричиняють соціальні кризи, а припинення її загрожує  існуванню суспільства.  Суб’єкти суспільно-виробничої  діяльності   історично   змінюються   (первісні

МОДУЛЬ ІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ,  ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА

мисливці, землероби, раби, робітники, управлінці, комп’ютерні сис- теми, роботи),  але вони мають бути. Праця — це необхідна умова іс- нування  суспільства,  у процесі праці люди впливають  на навколиш- ній світ з метою його перетворення і підкорення власним  потребам та інтересам. Праця забезпечує своєрідний обмін речовин між приро- дою, людиною, суспільством. Доцільно згадати тезу про те, що писати вірші, насолоджуватися музикою, вивчати  філософію  і юриспруден- цію людина  може, лише  задовольнивши свої елементарні  первинні потреби.

У процесі  виробництва люди задовольняють свої первинні  по- треби у їжі, помешканні,  вдосконалюють засоби задоволення потреб, тим самим покращуючи  і вдосконалюючи умови свого буття, розши- рюючи сферу потреб, ставлячи  перед собою нові цілі. Таким  чином, у процесі виробництва виробляються не тільки  блага й форми спіл- кування, способи формування і задоволення потреб, тобто «виробля- ється» сама людина як соціальний  продукт. Як суспільство виробляє людину як людину, так і людина виробляє суспільство.  Людина  по- стає не лише об’єктом, але і суб’єктом соціальної дії.

Маркс зводив трудову, виробничу діяльність людей до першо- основи  розвитку  суспільства,  спрямованої на задоволення, в першу чергу, матеріальних потреб людини. Таку позицію можна назвати соціально-економічним детермінізмом.

Детермінізм означає, що всі події у світі відбуваються  за певних умов, без яких вони відбутися не можуть, всі явища і події у світі обумовлені  зв’язками  і відношеннями, тому детермінізм  не зводить- ся лише до причинно-наслідкових зв’язків. Причинний детермінізм призводить  до викривленого уявлення про дійсність.  У даному  ви- падку соціально-економічний детермінізм  абсолютизує,  чи то над- мірно звеличує  роль економічного  виробничого  фактору  в існуванні і розвитку  суспільства.

Вагомим  історичним  фактором  суспільного  розвитку  виступа- ють знання, техніка і технології. Знання — це достовірна  інформація про світ, що накопичується людством.  Ще Бекон  наголошував,  що знання — це сила, яка здатна  змінити  світ. Знаряддям зміни  світу і підкорення його потребам людини є техніка і нові технології. Техніка постає  комплексом речей, створених  людиною, які вона використо- вує збільшуючи свої виробничі можливості. Техніка опосередковує зв’язок природи і людини, підсилюючи міць останньої.

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

Представники технологічного  детермінізму  фетишизують роль і місце науки і техніки в сучасному соціальному  розвитку,  забуваючи при цьому, що аморальне  використання досягнень  сучасної науки  і техніки,  незнання  або ігнорування можливих наслідків  застосуван- ня нових технологій можуть спричинити катастрофічні наслідки, які деструктивно та руйнівно впливають  і на довкілля,  і на суспільство.

Історичним фактором, який забезпечує відносну стійкість суспіль- ства, є інституціалізація суспільного життя. Будучи членом суспільства кожна людина співвідносить  себе із певною структурою  соціальних  і моральних  цінностей,  правил,  норм для оцінки  своїх і чужих дій. Це дає їй можливість  орієнтуватися у соціальному  середовищі,  визначи- ти, за що вона буде схвалена, а за що — засуджена, а, може, і покарана. Суто соціальними утвореннями, які унормовують  суспільство,  є соці- альні інститути.  Інститут  (від лат. Institutum — устрій)  виступає  низ- кою регламентованих стандартів поведінки у різних сферах соціально- го життя, заохочуючи до певних дій чи утримуючи від них, контролює і впорядковує поведінку  людей. Соціальні  інститути  різноманітні.  До структури  економічних  інститутів  входить  система норм і морально- етичних стандартів, які регламентують сферу економіки  (власність, прибуток, обмін). Політичні інститути забезпечують реалізацію по- літичної  влади  через  функціонування держави,  партій,  армії,  уряду тощо. Інститут сім’ї визначає відносини між чоловіками і жінками, між батьками  і дітьми, методи виховання.  Не менш значущим  є функціо- нування  у суспільстві таких соціально-культурних інститутів, як релі- гія, наука, система освіти, правова система, система охорони здоров’я. Соціальні  інститути є своєрідним  соціальним  каркасом суспільства.

Природничими умовами,  відсутність  яких  унеможливлює існу- вання суспільства  є, по-перше, географічне  середовище, по-друге, на- родонаселення. Територія, клімат, рельєф місцевості, гори, ріки і моря, рослинний і тваринний світ, атмосфера  представляють географічне середовище. Воно постачає суспільству ресурси забезпечуючи  вироб- ництво та потреби людей, створює матеріальні  умови господарюван- ня. Людина є істотою природною і суспільною одночасно. Ставлення суспільства  до природи  на різних  етапах еволюції  людства було різ- ним. На різних етапах воно було злите з природою  і залежне  від неї. Перші мисливці і землероби освоювали тваринний і рослинний світи, родючі землі. З часом предметом  освоєння  стають земні надра, гли- бини морів та океанів, людина намагається освоїти атом, розщепив-

МОДУЛЬ ІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ,  ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА

ши його і поставити  собі на службу. Людина починає усвідомлювати себе не часткою, а володарем  природи,  створюючи  нову природу  на основі методів секреції генної інженерії, змінює ландшафти, будуючи мегаполіси  і рукотворні  моря.  Не слід забувати  і про те, що приро- да, яка завжди була способом естетичного та емоційного задоволення людини, надихала митців на створення шедеврів. Для сучасної люди- ни недоторкана  природа, справжня,  нештучна  є розкішшю. На жаль, унаслідок  вдосконалення технології, зростання  виробництва, волюн- таристичних дій людини  природа  потерпає  від порушення  екологіч- ної рівноваги, ставить людство на межу екологічної катастрофи.

Деякі дослідники  абсолютизують роль природного  фактору  в розвитку суспільства, на їхню думку, особливості географічного се- редовища обумовлюють  характер  взаємодії  людини з природним  се- редовищем,  впливають  на тип господарювання і на нерівномірність економічного і технічного розвитку  суспільств, визначають навіть ментальні  особливості  людей  різних  регіонів.  Ця позиція  отримала назву географічного детермінізму.

Ще одним природничим фактором  життєдіяльності суспільства є народонаселення. Кількість  населення, його склад, народжуваність, смертність, міграційні  процеси вивчає демографія.  Теорії, які визна- ють чисельність  і якість  населення,  відтворення населення домінан- тою суспільного  розвитку,  отримали  назву демографічного детермі- нізму. Вони порушують питання про необхідність збалансованого зростання  народонаселення і матеріальних ресурсів  суспільства,  за- стерігаючи від демографічних криз як у формі «демографічних вибу- хів» (значне  перенаселення), так і у формі «демографічних ям» (зна- чне зниження чисельності народонаселення, «старіння» суспільства).

Про якісний  стан народонаселення свідчить стан його здоров’я, освіта, кваліфікація. Кількісна  характеристика народонаселення визначається його чисельністю,  на яку впливає  низка  факторів:  со- ціальні  (в  період соціальних  потрясінь  народжуваність зменшуєть- ся), екологічні (стан економічного хаосу не сприяє народжуваності), морально-психологічні (рівень готовності людей до батьківства), ме- дичні (стан здоров’я чоловіків і жінок) та інші.

Говорити про домінування лише одного з вищеназваних факто- рів недоцільно. Лише їх збалансованість і свідоме дбайливе та відпо- відальне ставлення  людини до довкілля,  до самої себе, до інших буде запорукою соціального блага.

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС