4. свідомість як форма відображення

Відображення є загальна властивість матерії, що визначається як здатність одних матеріальних явищ, предметів і процесів відтворюва- ти у своїх властивостях особливості інших предметів, явищ і процесів при взаємодії  з ними. Звичайно виділяють  відображення в неживій природі, живій природі і на соціальному  рівні.

Найпростіші форми відображення в неживій природі є слід, від- биток і прямий  вплив, які хоча і є наслідком  впливу  іншого об’єкта (наприклад, найпростіший удар, який  призвів  до вм’ятини),  але не

МОДУЛЬ ІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ,  ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА

служать  орієнтиром  для власної  активності.  Вони протікають  само- стійно і пов’язані з різними взаємодіями.

І тільки  при переході від неживої  природи  до живої з’являється новий тип відображення — інформаційний. Тут вже виникає  ієрархія відображень, коли більш прості види відображення підготовляють більш складні. Інформаційне відображення пов’язане з активним  ви- користанням відбиваної  інформації  і здатністю  об’єктів  змінювати свій стан у результаті зовнішнього впливу. Але якщо друга з цих влас- тивостей пов’язана в певних випадках і з неживою природою (наприк- лад, у результаті  хімічних реакцій),  то перша виникає  тільки разом з появою відчуттів, тобто властива  лише живій природі. Інформаційні відображення впливають вибірково, тому що пов’язані вже з роботою свідомості і психіки.

У живій природі відображення також можна класифікувати за їх ефективністю. Вони діляться  на подразливість, чутливість  і психічні відображення. Подразливість — властивість  найпростіших одноклі- тинних  організмів  до специфічної реакції у відповідь на дію подраз- ників  (вона  також є і у рослин,  і у тварин,  і людині).  Чутливість — наступна, більш висока стадія відображення — пов’язана зі здатністю тварин  і людини  до відчуття.  Психічне  відображення — вищий  з ві- домих людині як біологічній  сутності способів відбиття — пов’язане із збудливістю  нервових  тканин  (цей  тип  відображення властивий переважно  людині  і пов’язаний  з нейрофізіологічними  процесами, але у слаборозвиненій формі існує й у тварин).  Здійснення психічної діяльності  виробляється переважно свідомістю. У цьому сенсі свідо- мість може розглядатися як вища форма відображення дійсності. Для людини  найбільш  характерними є почуттєвий і раціональний типи пізнання. Однак психіка людини не зводиться  тільки до свідомої (ра- ціональної) діяльності, у неї включаються  також і несвідомі процеси.

І нарешті відображення на соціальному  рівні пов’язують із фор- мами  суспільної  свідомості,  з  індивідуальними формами   відобра- ження людини, і саме останнім часом з технічними  можливостями зв’язку і керування.  Згідно  з К. Марксом,  суспільна  свідомість є по- родженням  і відображенням суспільного  буття.  Вона  може  розумі- тися як усвідомлення суспільством  свого буття і навколишньої дій- сності. Звичайно ж, і тут пізнання  виробляється реальним  діючим суб’єктом, але тільки в інтегральній єдності групи суб’єктів проявля- ється  феномен  науки  і суспільної  свідомості, коли  кожний  з членів

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

цієї групи виконує  свою частину  роботи, у цілому  пізнавальні здат- ності суспільства  багаторазово  зростають. До форм суспільної  свідо- мості відносяться:  політична  свідомість, правова свідомість і мораль, які пов’язані з регуляцією суспільних відносин; наука, мистецтво і філософія, що виступають  формами  духовного освоєння  дійсності, а також релігія і міф, у яких світ розкривається у вигляді уявлень і ду- мок, які активно впливають на суспільство. Кожна з цих форм має два підрівня  психологічний і ідеологічний.  Форми  суспільної  свідомості являють  собою різні способи колективного освоєння  (відображення) дійсності. Вони характеризують не стільки  індивідуальну свідомість людини, скільки різні можливі способи пізнання  і самовираження со- ціальних груп (своєрідних співтовариств вчених, художників, людей, що вірують тощо, об’єднаних за принципом  діяльності і способу відо- браження  дійсності).