5. практика — критерій  істини

Критерій  істини  тривалий час вбачали  або в свідомості (одні — в чуттях, інші — в розумі),  або в об’єкті, що пізнається.  Оскільки іс- тина  передбачає  певне пізнавальне відношення суб’єкта до об’єкта, то в цьому розумінні  істина відноситься не тільки до суб’єкта, а й до об’єкта. Звідси  випливає,  що критерій  істини повинен становити  со- бою певне відношення, що і відрізняється від процесу пізнання, і вод- ночас перебуває  з ним у тісному взаємозв’язку. Тому зрештою було встановлено,  що таким відношенням є суспільна  практика,  яку й по- трібно розглядати як критерій істини.

Та чи інша теорія є істиною, якщо на основі її рекомендацій люди здатні здійснити  поставлені  ними цілі. Таке розуміння критерію  іс- тини лише зовнішньо нагадує прагматичне твердження, згідно з яким істинним  є корисне.  Корисність  знань  не причина,  а лише наслідок їхньої істинності.

МОДУЛЬ ІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ,  ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА

Існує декілька способів практичної перевірки істинності те- оретичних положень: через активне спостереження; з допомогою екс- перименту, який відтворює досліджуване явище увідносно чистому вигляді; шляхом перевірки життям наукових припущень тощо. Та під практикою  у філософському її розумінні  потрібно  мати на увазі не спостереження і навіть не окремі експерименти, спроби реалізувати теоретичні плани, а тривалий,  фактично  нескінченний історичний процес життєдіяльності людини, в якому лише й може відбутися від- сів усього помилкового, хибного від справді істинного. Ігнорування такого розуміння практики давало можливість  оголошувати  абсо- лютними істинами, нібито вже доведеними  практикою, утопічні, а то й маячні ідеї деяких політичних  діячів.

Не можна ототожнювати спосіб обґрунтування істини  з її пере- віркою, оскільки  спосіб доведення  значною мірою входить у процес формування істини, а перевірка  істин, у кінцевому  підсумку, завжди має практичний характер.  У процесі  формування істини  можна  до- сягти несуперечності, послідовності  знань, проте їх відповідність дій- сності залежить  не лише від логічної досконалості  доведення, а й від істинності вихідних положень, засновків, які можуть виявитися хиб- ними. Іншими  словами,  формально-логічні засоби перевірки  істини відіграють підпорядковану роль, а справді надійним критерієм істини є суспільна практика.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.  Визначте основні форми чуттєвого пізнання.

2.  Визначте основні форми раціонального пізнання.

3.  Визначте специфіку пізнання.

4.  Дайте визначення понять «агностицизм», «спектицизм».

5.  Охарактеризуйте об’єктивну істину.

Теми для написання рефератів

1.  Оптимізм як філософське вчення.

2.  Діалектика суб’єкта та об’єкта пізнання.

3.  Проблема істини у гносеології.

4.  Сучасна західна філософія.

5.  Теорія пізнання  як філософська наука.

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

Література

1. Лосева  И. Н. Миф  и религия  в отношении  к рациональному позна- нию // Вопросы философии. — 1992. — № 7.

2. Алексеев  П. В., Панин  А. В. Теория  познания и диалектика. —  М.,

1991.

3. Ильин В. В. Теория познания. Введение. Общие проблемы. — М., 1991.

4. Микешина Л. А., Опенков М. Ю. Новые образы познания и реальнос- ти. — М., 1997.

5. Кант И. Критика  чистого разума. — М., 1994.

6. Философия: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 519 с.

МОДУЛЬ ІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ,  ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА