Банківські інновації - Навчальний посібник (Єгоричева С. Б.)

1.3. стадії інноваційного процесу

Інноваційним процесом, як  правило,  називають  підготовку  та поступове  здійснення інноваційних змін, у процесі  яких  нововве- дення перетворюються з ідеї на конкретні результати,  втілені у про- дуктах, технологіях, процесах, методах тощо. З характеристикою ін- новаційного процесу тісно пов’язані наступні поняття:

-           інвенція,  тобто ідея, ініціатива,  пропозиція, проект  можливого рішення, які після опрацювання можуть стати нововведенням;

-           ініціація  інновації,  тобто  науково-технічна, експериментальна або організаційна діяльність,  метою якої є початок інноваційно- го процесу та підтримання його нормального  здійснення;

-           дифузія, під якою розуміється розповсюдження одного разу вже освоєної інновації на нових ринках, в нових регіонах та у новій фінансово-економічній ситуації.

З економічної точки зору, інноваційний процес розпадається на окремі стадії, що матеріалізуються у вигляді  функціональних орга- нізаційних  одиниць,  які відокремилися внаслідок  розподілу  праці. Як  правило,  по відношенню  до продуктових інновацій,  що є най- більш значимими серед інших видів інновацій, виділяють п’ять фаз інноваційного процесу:

-     фундаментальні наукові дослідження,

-     прикладні дослідження,

-     розробка (проектування),

-     комерціалізація (виробництво та збут),

-     споживання (експлуатація).

Загальним завданням цих етапів є обробка  технічної  та управ- лінської інформації  з метою реалізації  продуктів  розумової  праці у вигляді нових виробів, технологій, методів.

Найбільш характерною  тенденцію здійснення інноваційних процесів  в історичній  ретроспективі є скорочення  часового  циклу

«початок досліджень – впровадження нової продукції», що ілюстру- ється  даними  таблиці  1.2, наведеними у книзі  відомого угорського вченого Б. Санто «Інновація як засіб економічного розвитку».

Таблиця 1.2.

Скорочення циклу «початок досліджень-впровадження виробів»

 

Назва виробу

Період  часу

Тривалість часу

Фотографія

1727-1829

102 роки

Телефон

1820-1876

56 років

Радіо

1867-1902

35 років

Телебачення

1922-1936

14 років

Радар

1926-1940

14 років

Атомна бомба

1939-1945

6 років

Транзистор

1948-1953

5 років

Говорячи  про зміст окремих  стадій інноваційного процесу, не- обхідно зазначити,  що фундаментальні  наукові дослідження – це діяльність,  спрямована  на отримання нових  знань  щодо основних закономірностей розвитку  природи  та суспільства.  Фундаменталь- ні дослідження мають пріоритетне значення,  тому що виступають генератором ідей. Вони здійснюються  в академічних та галузевих інститутах  (в основному,  в країнах  колишнього СРСР) та у вищій школі, що є більш характерним для країн Західної  Європи,  США, Японії. Так, у США понад половину  фундаментальних досліджень здійснюються  саме університетами, причому особливо велика роль університетської науки у сфері охорони здоров'я  – до 70\%. Навіть Пентагон  розміщує  в університетах  до 50\% своїх фундаментальних досліджень.

Фінансування фундаментальної науки здійснюється,  в основно- му, за рахунок державного бюджету.

Результатом фундаментальних наукових  досліджень  є нові те- оретичні  знання,  відкриття. Прогнозувати можливості  їх практич- ного застосування дуже складно. За різними  даними, тільки  5-10\% фундаментальних досліджень  мають позитивний результат  з точки зору можливості  їх подальшої комерціалізації.

На етапі прикладної науки здійснюються  прикладні теоретичні та експериментальні дослідження,  тобто наукова  діяльність,  спря- мована на досягнення  практичних результатів  та вирішення кон- кретних економічних  завдань.

Прикладні наукові дослідження здійснюються  у державних галузевих  науково-дослідницьких інститутах (НДІ), спеціальних конструкторських бюро (СКБ),  університетах, дослідницьких під- розділах великих корпорацій.  Останнє  є більш характерним для за- хідних країн, це зближує науку та виробництво, дає значний виграш з точки зору часу і результатів  при впровадженні інновацій.

Прикладні дослідження фінансуються за рахунок державного бюджету (державні  наукові програми), приватних замовників або самих виробників продукції. Результат прикладних досліджень втілюється у винаходах, ноу-хау, наукових  монографіях, технічних завданнях на проектування нових  об’єктів тощо. Практичне вико- ристання  цього результату  у виробництві також не завжди є перед- бачуваним,  великою  є ймовірність отримання негативного  резуль- тату, тому інвестиції  у прикладні дослідження мають ризикований характер.

Фаза розробки (проектування) включає конструкторську підготовку продукту для подальшого його виробництва. Вона закінчується підготов- кою технічної документації  та виготовленням дослідного зразку (прото- типу), його випробуваннями і доведенням. Стадії прикладних досліджень та розробки  часто об’єднують в одну  – науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи (НДДКР). Вони здійснюються у спеціалізованих лабораторіях, конструкторських бюро, дослідних виробництвах, як само- стійних, так і тих, що входять до складу корпорацій. НДДКР становлять основний об’єкт спостереження для статистики науки, і саме до них від- носиться міжнародний термін R&D ( англ. research and development).

Слід відмітити важливість даної фази інноваційного процесу з точ- ки зору забезпечення економічної ефективності інновацій. Згідно зару- біжних даних, від етапу розробки залежить до 75\% розміру собівартості нової продукції, хоч загальні витрати на цей етап не перевищують 4\%.

На стадії комерціалізації  нововведення відбувається різно- планова підготовка виробництва (конструкторська, технологічна, матеріально-технічна, організаційна); запуск виробництва, поточне управління ним та організація  збуту продукції.

Тенденції  зміни  співвідношення витрат  часу на дослідження і розробки  та підготовку  до виробництва ілюструє  таблиця  1.3, що міститься у вже згадуваній  книзі Б. Санто.

Західна  статистика  свідчить,  що ймовірність матеріалізації ін- новації становить близько 9\%, з кожних 12 нововведень  тільки одне доходить до споживача.  Для зниження ризику  часто організують дослідне виробництво з наступною  пробною реалізацією  невеликої партії. При цьому здійснюється спостереження за поведінкою  спо- живачів, реакцією конкурентів та збутової мережі.

Таблиця 1.3.

Співвідношення періодів «дослідження та розробки»

і «підготовка до виробництва»

 

Нововведення

Період  часу, років

Виробництво алюмінію

31 + 6 = 37

Радіотрансляція

17 + 9 = 26

Компьютер

15 + 6 = 21

Атомна електростанція

11 + 3 = 14

Виробництво штучних волокон

6 + 3 = 6

Інтегральні схеми

2 + 3 = 5

Стадія споживання (експлуатації) для багатьох споживчих  то- варів,  особливо  короткострокового використання, є  не  настільки важливою, проте деякі види продукції – наукоємні, технічно склад- ні, з великим терміном експлуатації, потребують і на цьому етапі по- стійної уваги та можливого  покращення конструкції  виробу.

В  умовах  ринкової   економіки   для  отримання  комерційного ефекту інноваційної діяльності  суттєвою виявляється ще фаза мар- кетингових досліджень. У теперішній час вони повинні супрово- джувати весь процес створення інновації, проте найбільшу  увагу їм необхідно приділяти перед стадією розробки для оцінки доцільності впровадження нововведення та у фазі комерціалізації з метою орга- нізації просування і збуту нового продукту.

Необхідно  відмітити,  що всі зазначені  етапи  інновації  прохо- дять, як правило, тільки у випадку кардинальних якісних змін. При часткових, поліпшуючих  змінах інноваційний процес включає тіль- ки  фази,  що необхідні  для  здійснення конкретної  інновації.  Крім того, стадія наукових  досліджень  може бути виключена  за рахунок плідного використання науково-технічної інформації.

Ще на початку 1980-х років західними  вченими було з’ясовано, що з точки зору ефективності, послідовна  реалізація  окремих  ета- пів, тобто лінійна модель інноваційного процесу, є нерентабельною. Тому в останні десятиліття перевага надається  нелінійним, зокрема, паралельним, моделям,  що дозволяють  максимально «перекрити» окремі фази у часі.

Фахівцями визначаються наступні  найбільш характерні  ознаки нелінійних інноваційних процесів:

-           початок  інноваційного  процесу  не  обов’язково   пов’язаний   з фундаментальними дослідженнями та НДДКР (яскравий при- клад – створення мережі Інтернет). Інновації  частіше за все від- буваються у відповідь на певну проблему або можливість, що з’являється із внутрішнього  або зовнішнього  середовища  орга- нізації. Це підтверджують і дані, що містяться у світовому огляді інноваційних процесів, що був проведений компанією Economist Intelligence Unit  у 2006 році: більше половини  з майже 500 рес- пондентів  – вищих  менеджерів  великих  корпорацій  – назвали джерелом інноваційних ідей саме аналіз продаж та маркетинг, а не дослідження та розробки;

-           наука виступає  вже не стільки  як джерело інноваційних ідей, а більш як ресурс, що пронизує  всі ланки інноваційного процесу.

В умовах  невизначеності потреба  у проведенні  додаткових  на- укових досліджень може виникнути на будь-якій  стадії;

–          якщо  для лінійної  моделі були характерні,  в основному,  прямі зв’язки, то нелінійній притаманні  ще і зворотні, що принципово змінюють  структуру  і механізм  інноваційного процесу.  Комп- лекс таких зв’язків сприяє збільшенню цілісності процесу, він покликаний підвищувати рівень організації системи у процесі її адаптації до зовнішнього  середовища, адже, за оцінками експер- тів, 80\% проблем у просуванні інновацій пов’язано саме з відсут- ністю взаємодії між учасниками інноваційного процесу.

На думку британського  соціолога та спеціаліста в області ме- неджменту  Р. Росвелла,  найбільш  сучасною і перспективною фор- мою організації інноваційного процесу є стратегічна  інтеграція  і співробітництво між підприємствами для забезпечення гнучкості та прискореного  розвитку.  Це, зокрема,  передбачає  укладання спіль- них угод у сферах маркетингу та досліджень у рамках концепції «від- критої інновації» (англ. «open innovation»), змістом якої є вільний обмін результатами розробок, інформацією,  спеціалістами  тощо.