3.4. Інновації у сфері банківського кредитування

Інноваційні процеси у сфері банківського  кредитування на про- тязі останніх десятиліть були пов’язані з розширенням суб’єктів та цілей  кредитування, вдосконаленням механізмів  надання  кредитів та створенням  певної інституційної «зовнішньої  інфраструктури», спрямованої на мінімізацію кредитних  ризиків.

Традиційно комерційні  банки  займалися кредитуванням тіль- ки суб’єктів господарювання, а приватних осіб обслуговували інші фінансово-кредитні установи  – ощадно-позичкові товариства,  кре- дитні спілки, кооперативні банки, фінансові  компанії, будівельні товариства  тощо. Однією з причин була значна трудомісткість про- цесу споживчого  кредитування, адже за тих самих витрат  часу на надання  та обслуговування, комерційні  кредити, за рахунок  їх роз- мірів, були  значно  прибутковішими. Крім  того, існували  певні за- конодавчі  обмеження  щодо рівня відсоткових  ставок за кредитами приватних осіб, які,  крім  того, вважалися більш  ризикованими з точки зору можливої нестабільності джерел їх погашення.

Ситуація поступово почала змінюватися з 1950-х років в умовах посилення невідповідності між зростанням виробництва та обмеже- ністю платоспроможного попиту населення,  коли, з однієї сторони, збільшилася потреба  у споживчому  кредитуванні,  що призвело  до зростання  відсоткових ставок, а з іншої сторони, – нестабільність економічної  ситуації  посилила  ризикованість комерційних креди- тів, а поява можливостей здійснення компаніями самостійного  фі- нансування через інструменти фондового  ринку  призвела  до зни- ження позичкових  процентів.

Тому інноваційними кроками  банків стало створення кредитних продуктів  для фізичних  осіб – у сфері  кредитування на придбання споживчих  товарів,  у тому числі  шляхом  використання кредитних

карток,  іпотечного  кредитування, автокредитування тощо. У сучас- них умовах споживче кредитування поширилося на фінансування будь-якої  потреби  сімейних  господарств  у грошових  коштах, навіть не у зв’язку з певним придбанням. Виник навіть відповідний термін

«життя у кредит», яке у розвинутих країнах стало нормою для пред- ставників  середнього класу. До 2005 року обсяги банківських позик населенню  там досягли  колосальних розмірів  (наприклад, більше 1 трлн фунтів стерлінгів у Великій Британії, 8,5 трлн доларів у США), причому основну їх частку – 70-80\% – становлять іпотечні кредити.

В Україні банки активно почали займатися кредитуванням при- ватних осіб зовсім недавно – з початку 2000-х років, і за час, що ми- нув, багато кредитних  інновацій, у тому числі які були запозичені  з іноземного  досвіду, перетворилися на стандартну  банківську  прак- тику. Вже звичними  стали позики  на придбання товарів тривалого користування, причому перелік можливих об’єктів кредитування постійно розширювався у міру встановлення банками партнерських відносин з різнопрофільними підприємствами торгівлі. Як і у зару- біжних банках, поступово в окремий сегмент виділилося автокре- дитування,  де були  запропоновані специфічні  кредитні  продукти. Прийняття у 2003 році Закону  України  «Про іпотечне кредитуван- ня, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифі- кати» відкрило  шлях до здійснення кредитування фізичних  осіб на придбання або будівництва житла під заставу нерухомості.

Разом з тим, фінансові інститути продовжують шукати нові механіз- ми кредитування, які б задовольняли різноманітні потреби споживачів.

Слід відмітити, що спостерігається розширення напрямків спо- живчого  кредитування, яке починає  охоплювати  нові сфери  – ме- дичне обслуговування, організацію  відпочинку,  отримання освіти тощо. За  першими  двома напрямками кредити  видаються,  як пра- вило, на відносно невеликі суми, тому є бланковими, потребують мінімального  пакету документів і не передбачають внеску самого позичальника (наприклад, продукт  Альфа-банку (Україна), запро- понований  у 2007 році, – «Альфа-Тур»). Компенсація ризиків  кре- дитора відбувається,  таким чином, за рахунок відсоткової ставки.

Значно  більш складною,  у тому числі у зв’язку з її соціальною значущістю, є проблема надання позик на здобуття освіти. У спектрі кредитних  послуг українських банків вони з’явилися  зовсім недав- но, і «піонерами»  тут були Укрсоцбанк, Приватбанк, банк «Надра»,

«Аваль».

Особливостями цього виду кредитування є об’єктивна  необхід- ність відстрочки погашення основної суми боргу, тобто так званого грейс-періоду, тривалі терміни надання (до 10 років), а головне – ви- сокі ризики.  Взагалі це достатньо нестандартний продукт, для якого поки що не розроблений ефективний і надійний механізм його реалі- зації.

У зарубіжних  країнах у наданні позик на освіту (англ. probation advance),  як правило, бере участь держава або через систему гаран- тування  їх повернення, або шляхом компенсації  студентам відсо- ткових виплат. В Україні, до речі, як і в Росії, де лідером цього виду кредитування є Сбербанк, таких механізмів не створено. Не відпра- цьовано і стандартної схеми оцінки кредитоспроможності позичаль- ника, яким виступають батьки студента або він сам при наявності поручителів,  що мають достатній стабільний  доход.

Що стосується  звичайних споживчих  кредитів на купівлю това- рів, то тут банки поступово відмовлялися від необхідності першого внеску  позичальника та впроваджували у торгових  точках  проце- дуру експрес-кредитування з наданням  клієнтами  мінімуму  доку- ментів. Появу так званих кредитів з нульовою відсотковою ставкою можна назвати  псевдоінноваціями, фактично  – маркетинговим хо- дом, розрахованим на необізнаних споживачів, оскільки реально до- ходи банками отримувалися у належному розмірі за рахунок разової та щомісячних комісій.

«Бум»  експрес-кредитування, що мав місце у 2006-2007  роках, призвів до виникнення певної частки неякісних  кредитів у портфе- лях комерційних банків, проте дозволив їм набрати клієнтську базу, отримати статистику неповернень, скорегувати моделі оцінки по- зичальників та виділити  групу найбільш  сумлінних  клієнтів.  Саме останнім пропонуються зараз кредитні карти та принципово нові продукти – кредити, у тому числі готівкою, на невизначені цілі. Бан- ки виходять  з того, що експрес-кредит – це разовий  продаж, а для утримання конкурентних позицій  необхідно постійно підвищувати лояльність клієнтів, що мають позитивну кредитну історію.

Банки  розвинутих країн вже певний час надають різні види по- зик на необумовлені  цілі, які мають назву «use-as-you-please loans» (англ. «використовуйте кредит так, як хочете»). Вони можуть бути бланковими, проте, як правило,  надаються  під заставу  нерухомос- ті (home  equity  loan),  полісу  страхування життя  (loan  against  LIC policy), цінних паперів або паїв взаємних  фондів. Такі кредити пси-

хологічно привабливі для клієнтів, оскільки не треба вказувати мету кредитування і вона не контролюється. Для банків вони означають зменшення  документообігу,  формування власної  клієнтської бази, незалежної від торгових партнерів, та можливість більш ретельної перевірки позичальників, ніж при експрес-кредитуванні.

У Росії  лідерами  ринку  нецільових  кредитів  фізичним особам є Альфа-банк та Хоум Кредит  енд Фінанс Банк,  які тільки  за 2006 рік збільшили їх обсяги більш ніж у 20 разів. На українському рин- ку першим запропонував таку послугу у 2005 році Правекс-банк, а зараз вона доступна практично  у будь-якому  кредитному інституті. Разом  з тим, спеціалісти  зазначають,  що основну  конкуренцію  ма- совим  кредитам  на невизначені цілі у найближчому майбутньому складуть кредитні платіжні картки.

З використанням кредитних карт пов’язаний ще один перспектив- ний продукт,  що використовується на зарубіжних  ринках, але поки що є нерозповсюдженим в Україні. Мова йде про запровадження бан- ками та торговельними мережами спільних програм лояльності, коли за розрахунок кредитною карткою клієнти отримують бали, які потім можна обміняти на товари і послуги, що надаються партнерами. Bank of America пропонує вже другу таку програму з прискореним нараху- ванням балів – «Bank of America Accelerated Rewards American Express Card», в якій клієнт отримує 1,25 бали за кожен долар, витрачений на купівлю товарів, а мінімальна сума накопичених балів для отримання бонусів складає 2500. За даними одного з банків-учасників аналогіч- ної російської програми під назвою «МалинаТМ» – Райффайзенбанку, за участю акційних  карт проводиться у два рази більше трансакцій, ніж за участю звичайних кредитних карт банку.

У сфері іпотечного кредитування інноваційними пропозиціями українських банків стала можливість  використання грейс-періодів у процесі  погашення  кредиту  (за програмою  «Зоряна година»  Ук- рсиббанку  – не більше двох періодів  строком  від одного до шести місяців),  збільшення показника LTV, тобто співвідношення суми кредиту та вартості забезпечення,  та рефінансування житлових  кре- дитів, яке одним з перших запропонував банк «Надра». Остання по- слуга призначена для позичальників, які одержали кредити на менш вигідних умовах з точки зору термінів та відсоткових ставок, ніж можуть запропонувати банки на момент рефінансування.

Розвитком цієї ідеї можна вважати операцію консолідації різно- цільових  кредитів  фізичної  особи або навіть всієї родини в одному

банку під нижчі відсотки  і з метою спрощення  організації  процесу сплати боргів, проте це є поки що ексклюзивною послугою.

У спектрі іпотечних кредитів зарубіжних банків існують і так звані позики-мости (bridge loans), які надаються на купівлю нового будинку до моменту продажу позичальником його старого помешкання. Оцінка банком ризикованості цих позик базується  на мірі його впевненості  у строках здійснення продажу та сумах, що будуть реально отримані. На українському ринку вперше подібну послугу запропонував Міжнарод- ний іпотечний банк, назвав її також «Брідж». Вона дозволяє позичаль- нику отримати кошти для першого внеску за нове житло, а також мати час для здійснення вигідного продажу старого житла.

Згідно дослідження, проведеного британською інформаційною компанією  Datamonitor у середині 2008 року, основними  напряма- ми інноваційної діяльності  комерційних банків  у сфері  споживчо- го кредитування на даний час є: створення специфічних кредитних продуктів  для послідовників ісламу, а також продуктів,  пов’язаних з охороною  навколишнього середовища;  вдосконалення ціноутво- рення  та розроблення більш гнучкого механізму  погашення  позик; охоплення нових сегментів споживачів (молодь, пенсіонери, іммі- гранти тощо); використання сучасних каналів продажу, таких як мобільний  зв’язок та соціальні сайти в Інтернеті.

Що стосується  розвитку  комерційного  кредитування в Україні, то найбільш  радикальні зміни  відбулися  у сегменті  фінансування малого та середнього бізнесу (МСБ). Взагалі на протязі 1990-х років фактично  не існувало  диференціації продуктів  для  представників різних категорій підприємств.  Тільки  на початку 2000-х років було запроваджено мікрокредитування підприємств МСБ  за спрощеною технологією. Однієї з основних причин появи цього кредитного про- дукту  було, безумовно,  загострення конкуренції між фінансовими установами.  Як правило, всі великі підприємства до цього моменту були вже «поділені» між банками, тому останнім залишалося самим

«вирощувати» стабільних  та надійних клієнтів  з невеликих фірм.

Вважається, що технологія  мікрокредитування в Україні  впер- ше була застосована ПроКредит Банком, який спочатку мав і відпо- відну назву – «Мікрофінансовий банк». У подальшому  цю послугу освоїли  практично   всі  комерційні   банки,  відмінності  стосуються тільки конкретних  параметрів  кредитних  угод, що пропонуються.

В економічній літературі неодноразово  відмічалося, що для суб’єктів малого та середнього бізнесу найбільшими проблемами у

кредитно-фінансовій сфері є відсутність  майна для надання  під за- ставу, складна процедура отримання банківського кредиту, зависокі відсоткові  ставки,  короткі  терміни  кредитування. Саме  за програ- мою мікрокредитування процедура одержання позики максимально спрощена і триває до п’яти днів. При цьому банк не вимагає від під- приємства  ані бізнес-плану,  ані техніко-економічного обґрунтуван- ня проекту,  а в деяких  випадках  може відмовитися і від договору застави, застосовуючи  поручительство або покладаючись на про- аналізовану загальну ефективність бізнесу. Деякі банки надають можливість  застосування спеціального  графіку погашення  мікро- кредитів  у випадку  сезонних  коливань  виручки  клієнта,  розвитку нових напрямів  бізнесу або настання  форс – мажорних обставин.

Більшість банків не встановлюють нижню межу розміру позики, що дає унікальну  можливість  приватним підприємцям отримувати мікрокредити у сумі від 100 доларів США. Останнім  часом прослід- ковується  тенденція  збільшення максимального розміру  позик (до

500-600  тисяч  грн.) та термінів  кредитування – до десяти  років, а також зменшення  частки власного внеску позичальника у вартості проекту, що кредитується.

З початку 2004 року, знов – таки у ПроКредит Банку, з`явилася нова банківська послуга, призначена, насамперед, для приватних підприємців – експрес-кредит. Цей вид кредиту необхідний  у тому випадку, коли клієнту негайно потрібна сума, як правило, до 15 000 грн., наприклад,  щоб не втратити  шанс здійснення вигідної  угоди. Кредит  видається  на протязі  одного робочого дня без застави, про- цедура  видачі  спрощена  до мінімуму  – при  оформленні кредиту підприємцю  достатньо  мати свій паспорт та ідентифікаційний код. Термін погашення  експрес-кредитів встановлюється до 12 місяців. Зрозуміло, що вартість  експрес-кредитів вища  за звичайну,  проте вони користуються значним попитом.

Разом з тим, практично в усіх програмах мікрокредитування українських банків  позики  видаються  лише  під існуючий  бізнес  і недоступні  на старті підприємницької діяльності,  що не відповідає потребам представників МСБ.  У зарубіжних  країнах фінансування такого роду проектів реалізується банками або через власні венчур- ні підрозділи, або шляхом так званого «мезонінного  кредитування», тобто проміжного, до початку дії основних, довгострокових схем фі- нансування. Зокрема, воно може здійснюватися під заставу  майна третіх осіб без права регресу на позичальника.

У даний час українські  банки пропонують  ще декілька  кредит- них новацій для малого та середнього бізнесу. Так, ОТР банк роз- робив   спеціальний  франчайзинговий  бізнес-пакет,   призначений для підприємців,  які хочуть розпочати  власну справу у межах пев- ної бізнес-системи з використанням її бренду. Укрсоцбанк у рам- ках програми  кредитування на придбання автотранспорту надає можливість  позичальникам скористатися обміном транспортного засобу, що був у використанні, на новий  у порядку  «Трейд-ін»  та можливістю  періодично  змінювати  автомобіль  у рамках  технології

«Buy-Back» (з  відстрочкою  погашення  основної  суми  кредиту  на строк до п’яти років).

У кредитуванні корпоративного сектора  економіки  на протязі

1990-х років українські  банки впроваджували такі інноваційні  для вітчизняного, але на той час звичні  для зарубіжного  ринку  техно- логії, як надання  кредитів у формі кредитної  лінії та овердрафт.  До числа більш сучасних інновацій  можна віднести факторинг та про- ектне фінансування.

Піонером  запровадження факторингових операцій в Україні вважається Укрсоцбанк, який запропонував їх клієнтам у 2001 році. Технологія  кредитування базувалася на абсолютно новому виді за- безпечення  – дебіторській  заборгованості.  Пізніше на ринок факто- рингу вийшли  ТАС-Комерцбанк, Приватбанк, Укрексімбанк, проте Укрсоцбанк залишається лідером  – за результатами 2007 року на нього  припадає  близько  половини  факторингового обороту  – і є поки що єдиним банком в Україні, що надає послуги міжнародного факторингу, чому сприяє  його членство  у міжнародній організації факторингових компаній «Factors Chain International».

Про потенціал  факторингового бізнесу свідчать дані Росії, де він розвивається темпами, що перевищують  динаміку всіх інших фінан- сових  послуг  – щорічно  обсяг  цього  сегменту  ринку  збільшується вдвічі  і, за оцінками  експертів,  до кінця  2009 року зросте  до 70-75 млрд. доларів. Проте розвиток його все ще стримується недостатньою обізнаністю підприємців у сутності цього кредитного продукту.

Що стосується  проектного фінансування, то у світі воно почало широко  використовуватися наприкінці 1970-х-початку 1980-х  ро- ків. Спочатку цей ринок був поділений між декількома американ- ськими, канадськими, німецькими та японськими банками, пізніше на нього вийшли банки практично всіх розвинутих європейських країн. На основі різних типів і схем проектного  фінансування було

реалізовано десятки тисяч різних за масштабом інвестиційних про- ектів, проте найбільш  відомим класичним прикладом  застосування цього методу є будівництво «Євротунелю», що з’єднав Велику Бри- танію з європейським континентом.

Під проектним фінансуванням зазвичай розуміється цільове креди- тування позичальника для реалізації інвестиційного проекту без регресу або з обмеженим регресом кредитора на позичальника, при якому забез- печенням платіжних  зобов’язань є грошові доходи від функціонування даного проекту, а також активи, що відносяться до даного проекту.

Здійснення проектного фінансування все частіше зустрічається у рекламних пропозиціях крупних українських банків, проте, як від- мічають спеціалісти, у багатьох випадках це не зовсім те, що під цим продуктом  розуміється у зарубіжній  практиці.  Вітчизняні кредитні інститути,  як правило,  використовують поєднання елементів  про- ектного фінансування зі звичайним інвестиційним кредитуванням, тобто здійснюють фінансування під заставу інших активів позичаль- ника і з повним регресом на нього. Разом з тим, на думку фахівців, з накопиченням досвіду український ринок проектного фінансування буде рухатися  убік зближення зі своїми  західними  аналогами,  все більшими  будуть суми проектів,  довшими  терміни  запозичень,  ви- щою питома  вага позикового  капіталу,  а також все частіше будуть застосовуватися схеми з опціоном на пакет акцій.

Нарешті, серед інноваційних пропозицій  комерційних банків необхідно виділити  структуроване фінансування. Ця послуга являє собою комбінаторну інновацію, точніше кажучи, це цілий напрям діяльності  банків, що поєднує  різні форми  кредитування, андерай- тинг та фінансове  консультування клієнтів.  Будь-який варіант  фі- нансування, що розроблений спеціально  за потребами  конкретного клієнта, можна назвати  структурованим. Елементами структурова- ного фінансування можуть  бути різні форми  розміщення акцій на фінансових  ринках; сек’юритизація прав, активів, грошових потоків від експлуатації активів; викуп акцій корпорації за рахунок кредиту (англ. leveraged buy-out – LBO); лізинг; використання кредитних лі- ній, гарантій, страхового покриття тощо.

Слід  відмітити,  що створення сучасної  інституційної інфра- структури  супроводження процесу банківського  кредитування взагалі-то  не відноситься до нововведень  у сфері банківських про- дуктів та послуг, проте певним чином впливає на інноваційний про- цес у кредитній сфері, тому потребує короткого огляду.

Насамперед,  треба зазначити  функціонування бюро кредитних історій, які діють у всіх розвинутих країнах, проте тільки у 2005 році з прийняттям Закону  України «Про організацію формування та обі- гу кредитних  історій»  отримали  законодавчу  основу  діяльності  у нашій країні. Бюро кредитних історій підвищують інформованість банків про потенційних позичальників і дають можливість  більш точно прогнозувати рівень кредитних ризиків. Крім того, вони змен- шують вартість пошуку інформації, що впливає  на розмір ставки за кредитами. Нарешті, кредитні бюро створюють свого роду дисци- плінуючий  механізм для позичальників, підвищуючи  стимули  до повернення  кредитів.

Відносно  новою  формою  сприяння банківському кредитуван- ню є кредитний брокеридж,  який на ринку США займає 60-75 \%, у Росії – 5-10\%, а в України  зустрічаються лише окремі його випад- ки. Кредитне  посередництво стає для банків  зручним  каналом  за- лучення майбутніх позичальників. Брокери підбирають для клієнта найбільш  вигідну для нього кредитну  програму  з маси пропозицій всіх  банків,  готують  пакет  необхідних  документів  і тільки  потім

«передають»  потенційного  позичальника банку. У рамках  програм співробітництва банки навіть самі оплачують  кредитному брокеру вартість його послуг.

Нарешті, новою формою організації роботи з проблемною за- боргованістю є колекторські агентства, яким банки доручають стяг- нення боргів з несумлінних позичальників. Колекторські агентства активно  функціонують вже і в Україні,  дозволяючи кредитним  ін- ститутам суттєво скорочувати час та витрати на погашення простро- чених кредитів.