Філософсько-педагогічні аспекти формування свідомості технічної інтелігенції - Матеріали регіональної науково-практичної конференції (15 березня 2012р.)

Проблема впливу соцІофобІй на успІшнІсть сучасноЇ людини

В народі існує думка, що безстрашних людей не буває. І не дарма.

Всі хоча б чогось трохи побоюються. Так уже влаштовані не тільки люди, а й увесь наш світ, де, як влучно висловився Бернард Шоу, «завжди є небезпека для того, хто боїться» [1, с.17-20]. Йдеться  про фобії, що знайомі багатьом людям і які зовсім не прикрашають їхнє життя.

Актуальною  проблемою  в  психології  є  вплив  соціофобії  на успішність сучасної людини, оскільки стосується її стану і поведінки   за певних ситуацій, наприклад, у період навчання (виступи перед аудиторією на семінарах, конференціях), у сфері    бізнесу за подальшої професійної діяльності (збори, наради та ін.). При цьому соціофобія поєднується із супутньою їй - глоссофобією - страхом виступати публічно.

 

До питання фобій зверталися такі мислителі, вчені та психологи: Гіппократ, І.М.Сєченов, І.П.Павлов, Соломон Аш, Музафер Шериф,  Левитов Н.Д., Запольська С. та ін. [1,2,5,8].

Фобія (від грец. «фобос» - страх) – це неадекватні переживання певних страхів, які охоплюють   людину в даній обстановці [2, с.56-57] і являють собою  певну установку реагувати у формі акцентованого страху на деякі ситуації та об'єкти. Для фобії характерні тривалість, інтенсивність і неможливість самостійно подолати цей страх зусиллям волі [3]. Ці страхи пригнічують людину на рівні підсвідомості, і логічного пояснення їм, на перший погляд, немає.

Метою   даної статті є аналіз впливу соціофобій на успішність сучасної людини.

Страх не є вродженим, а випливає із особливості психіки людини й тих навколишніх умов і ситуацій, у яких вона перебуває в цей момент. Із вчення І.М. Сєченова і І.П. Павлова випливає, що фізіологічною основою стану  страху  є  складна  рефлекторна  реакція  організму  на  внутрішні  й

зовнішні подразники, які спричинюють уявну або реальну небезпеку [3].

Страх - це складний психічний стан, який складається зі сприйняття, оцінки й розуміння тієї уявної або реальної небезпеки, що зумовлює зміни у функціонуванні психіки, які за своєю спрямованістю є негативними, розхитують і дестабілізують перебіг усіх психічних процесів [3].Яскраво описав це явище видатний письменник С.Цвейг у новеллі «Амок».

Стан страху опосередковується соціальною, моральною сутністю особистості  й  залежить  від  рівня  розвитку  її  морально-психічного стереотипу, у якому відображається її моральна зрілість і соціальний досвід [3].

Фобії старі, як світ. Перший діагноз цієї недуги, що дійшов до нас:

«Його  лякає  дівчина,  яка  грає  на  флейті.  Тільки-но  він  чує  першу  ноту мелодії, котру виконує флейтистка, його охоплює страх»,- поставив не хто інший, як давньогрецький лікар Гіппократ, батько медицини [1, с.17-20].

Сучасні психологи часто називають фобії «садом грецького коріння», бо назва кожної фобії складається з давньогрецького кореня, який означає конкретний страх, і власне слова «фобія» [4].

На сьогодні існує безліч різноманітних фобій,кількість яких постійно зростає - за останні 10 років кількість фобій зросла з 300 до 1030! З чим же це пов'язано? Як це не дивно, але - з прогресом. Адже разом з літаками людство обзавелося авіафобія; трагедія в Чорнобилі породила страх радіації - радіофобію, з-за гонки озброєнь з'явилася нуклеонітофобія - боязнь ядерної зброї, а також атомасофобія - страх ядерного вибуху. Разом з вивченням

космосу - людство отримало боязнь космічних явищ - космікофобію; а багато

людей   похилого   віку   страждають   кіберфобією   -   боязню   комп'ютерів.

Розвиток науки сприяє появі у людей гелленологофобіі - боязнь наукових

термінів.     А     також     існує     (якщо     тільки     це     не     вигадка!)     -

Гіппопотомомонстросесквіппедаліофобія - боязнь довгих слів [7].

Наприклад, боязнь павуків -    арахнефобія,   зубних лікарів – дентофобія, гострих пердметів – айхмофобія, боязнь страху -  фобофобія  та інші [8, с.352]. Існують і більш екзотичні фобії - як, наприклад, ацерофобія - боязнь всього кислого; аурорафобія - боязнь північного сяйва; гленофобія - боязнь погляду ляльки; ксантофобія - боязнь жовтого кольору; коулрофобія - боязнь клоунів і т.д. [7].

Немає двох однакових фобій — за кожним страхом стоїть свій пусковий механізм, своя причина [6].

На думку американських психологів від фобій потерпають від 5 до

15\% населення США. Наприклад, відомий актор Макколей Калкін (згадаймо фільм «Сам удома») боїться вийти на людний майдан (агорафобія) [1,с.17-

20]. В Америці дуже поширена тредекафобія - страх числа 13, через що в цій карїні немає будинків під цим номером [2.с.56-57]. У Великобританії дослідники з Кембріджа дійшли висновку, опитавши тисячу осіб, що п'ята частина цих людей піддані… фінансовій фобії ( у 15\% людей  при контакті з грошима спостерігається втома, хворобливий стан, а в 11\% - запаморочення). [1, с.17-20]. За даними російських психологів, 15 відсотків жителів Москви страждають на аерофобію — страх перед польотами в літаку (причому 3—5 відсотків не можуть подолати цього страху) [4].

Й. В. Сталін страждав токсікофобією (страх бути отруєним). А Петро I все життя страждав акарофобіей (острахом комах і був не в змозі працювати в приміщеннях з високими стелями, що свідчить про схильність до спацеофобіі (боязнь порожніх просторів) [7].

Але однією з найпоширеніших фобій сучасності є соціальна фобія [2, с.56-57]. Соціофобія —  це страх публічних виступів, страх почати першим розмову, познайомитися на вулиці тощо [4]. Це страх перед дями, які супроводжуються увагою зі сторони сторонніх осіб (боязнь користуватися місцями суспільного користування, неможливість займатися чим-небудь при спостереженні оточуючих і т.п.)[6].

При соціофобії людина відчуває сильний страх, опинившись в центрі уваги. У деяких випадках необхідність виступити перед колегами може призвести навіть до втрати свідомості [2, с.56-57].

За твердженням психологів, соціофобами є 90 \% усіх людей на землі. Бо, перебуваючи в суспільстві, ми спілкуємось між собою і кожен у тій чи іншій ситуації відчуває певний дискомфорт. І нам важливо, як нас оцінюють інші. Який ми маємо вигляд на їхню думку? Подобаємося? Чи навпаки? Ось ця соціальна залежність і острах бути «невписаними» в якісь рамки і норми - власне, і є соціофобією [5].

 

Якщо розібратися, соціофобія виникає тоді, коли ніхто і   ніщо не загрожує, але саме страх може   «підставити підніжку» успішності людини, можливо, у найвідповідальніший момент її життя.

Суб'єктивно фобія дуже неприємна. Як правило, соціофобії супроводжуються прискореним серцебиттям, пітливістю, тремтінням, запамороченням, затрудненим диханням. До того ж стан паніки та страху не тільки може заважати повноцінно жити, але й в певних випадках може завдавати шкоди людині [2, с.56-57]. Страх впливає на всі психічні процеси: сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, почуття, волю. У стані страху вони можуть бути паралізованими або деформованими. Людина перестає володіти своєю увагою, забуває прості речі, не може правильно оцінити звичну ситуацію, її дії і рухи виходять з-під свідомого контролю та стають невпевненими, імпульсивними [3].

Хоча людина й усвідомлює її необґрунтованість та безглуздість, але позбутися, подолати фобію, як правило, не може. Коли людину опановує фобія, її не можна придушити зусиллям волі, і чим сильніше прагнути подолати фобію, тим більше вона зміцнюватиметься [3].

За  відсутності вчасної діагностики і адекватної терапії соціофобія призводить до зниження працездатності. Якщо вона виникла в ранньому підлітковому віці і будучи нерозпізнаною,це захворювання може продовжуватися протягом усього життя [6].

Розповсюдженість соціальної фобії серед населення коливається від

3 до 13\%. Однак в поле зору психіатрів люди, що страждають соціофобією, потрапляють  порівняно  рідко.  Тільки  5 \%  пацієнтів  з  неускладненими соціофобіями користуються спеціалізованою допомогою[6].

Позбавитися фобії самостійно досить важко, але можливо [3]. І якщо людина,  яка  страждає  на  фобію,  каже:  «Я  розумію,  що  цього  не  варто боятися, але нічого з собою вдіяти не можу!» — то це справді так. Звичайно,

трапляються  випадки,  коли  люди  позбувалися  своїх  фобій  самостійно,  з

допомогою самонавіювання, але таких прикладів небагато [4].

Наприклад, якщо ви панічно боїтесь виступів перед аудиторією, спробуйте свідомо кинути виклик своєму страху. Намагайтесь частіше готувати доповіді і через певний час ви зрозумієте, що нічого поганого не відбувається і в подальшому фобія зникне. Але якщо фобія заважає вам жити і досягати успіху, зверніться до спеціаліста (психіатра, психотерапевта). [2,с.56-57]. Для переборювання людиною страху, психолог має сформувати в неї сильний, стійкий і міцний морально-психічний стереотип, що характеризує силу, стійкість, міцність і надійність її поглядів, позицій, почуттів, переконань, ставлень, цінностей та інтересів, а також визначає духовно-психологічне  й  морально-практичне  ставлення  до  світу,  народу, себе, обов'язку, гідності, честі, виконання завдань професійної діяльності тощо[3].

Отож, фобія зазвичай виникає від невідомості, а тому:

1) В приязній, комфортній аудиторії, коли є підтримка, людині легше подолати психічні проблеми;

2) Коли людина проецирує увагу на конкретній доброзичливій людині і розкриває доповідь саме їй, то фобію подолати можливо;

3) Будь-яка людина вмотивована до конкретної дії долає свої страхи, особливо  при   умові   впевнених  знань  предмету  обговорення.  Успішна людина- це, перш за все, освічена, впевнена в собі та здатна до саморегуляції особа.

Тому, на нашу думку, людина, яка страждає від фобій, повинна зробити декілька кроків:

- усвідомити, що хвилювання – це природний стан людини (особливо в незнайомій ситуації);

- страхи та фобії виникають від невідомості: чим більший обсяг знань людини (в тому числі і психологічних), тим більше впевненості в собі вона матиме;

-  не  уникати  неприємної  ситуації  (презентації,  екзамену,  співбесіди  із

роботодавцем), а свідомо йти на неї, так само хвилюючись.

Найбільш оздоровчий ефект досягається, коли людина не бореться із хвилюванням,  а  приймає  його.  І  себе  в  ньому.  Це  називається співробітничати з собою та стати успішною сучасною людиною.

Література

1. Аврамов І.Ю. Одноклассник. //Деснянська правда.- 2005. - №2

2. Запольская С. Фобию нужно лечить!// Блиц Здоровье.- 2010.- №1

3.  https://pidruchniki.com.ua

4. https://dt.ua

5. Кулик Н. Комплекс – не діагноз // Освіта України.- 2011.- №53-54

6.  https://gb1.at.ua

7.  https://itstechnology.ru

8.Чистюхина Н.С., Комисарова В.М. Книга эрудита.-Х.:Торнадо.-352с.-с. 191.

Сердюк І.В., Пархоменко М.М. (КІІ ДонНТУ)