Визначення сутностІ дочІ рнього пІдприЄмства в нормативнІй базІ украЇни

В економічній літературі та законодавчій базі різних країн до- чірні підприємства визначаються по-різному. Так, наприклад, ві- дповідно до законодавства Великобританії компанія є дочірньою по відношенню до іншої, якщо ця інша володіє більше ніж поло- виною номінальної вартості її акціонерного капіталу або має в ній якусь кількість акцій та контролює склад ради її директорів. Цивільний кодекс Російської федерації визначає дочірнім підп- риємством господарське товариство, якщо інше (основне) госпо- дарське товариство в силу переважної участі в його статутному капіталі, або у відповідності із укладеною між ними угодою, або іншими способом має можливість визначати рішення, що прий- маються таким товариством.

У законодавстві України існує кілька підходів до визначення дочірнього підприємства, які висвітлюють різні аспекти цього поняття. Так, в Указі Президента України «Положення про хол- дингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 11.05.1994 р. № 224/94 дочірнім підприємством вважався господарюючий суб’єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Згідно з Господарським ко- дексом України дочірнім визнається підприємство, якщо воно пов’язане з іншим підприємством на умовах вирішальної залеж- ності. Така залежність виникає, якщо між ними встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірньо- го) підприємства, зокрема завдяки володінню контрольним паке- том  акцій.  Дочірнє  підприємство  як  одна  із  організаційно-

правових форм господарювання також вказана у Державному класифікаторі України (ДК 002:2004). На можливість створення дочірніх підприємств поряд з філіями та представництвами вка- зується у Законі України «Про господарські товариства». Але у Цивільному кодексі України термін «дочірнє підприємство» на відміну від термінів «філія» та «представництво» взагалі не зга- дується. Це дозволило окремим авторам стверджувати, що воно як організаційно-правова форма перестала існувати.

Крім того, слід відмітити певну неузгодженість термінів, які використовуються в чинній нормативній базі. Наприклад, у де-

яких законодавчих документах, зокрема, Господарському кодексі України та в Законі України «Про холдингові компанії в Украї- ні», міститься термін «корпоративне підприємство», який за сво- єю сутністю подібний до терміну ««дочірнє підприємство». Кор- поративним підприємством визнається господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого

володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. Поряд з тим Державний класифікатор (ДК 002:2004) розмежовує ці два поняття, оскільки дочірнє підприємство — це підприємст- во, єдиним засновником якого виступає інше підприємство (під- приємство, залежне від іншого), тобто фактично унітарне підпри- ємство. Корпоративним, в свою чергу, є підприємство утворене,

як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рі- шенням (договором), діє на основі об’єднання майна та (або) під- приємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновни- ків (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Тоб-

то, корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також ін- ші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

«Бухгалтерське» визначення дочірнього підприємства наведено у ПСБО 19 «Об’єднання підприємств», згідно з яким ним визнано

підприємство, що перебуває під контролем материнського (холдин- гового) підприємства. Такий підхід у цілому не суперечить ні вимо- гам інших вітчизняних нормативних документів, ні положенням міжнародних стандартів фінансової звітності, хоча згідно з МСФЗ 3

«Об’єднання бізнесу» дочірнім підприємством може бути і некор-

поративне підприємство. Таким чином, основною ознакою дочір-

нього підприємства є його під контрольність (підпорядкованість,

залежність) іншому (материнському або холдинговому) підприємс-

тву, що виникає: 1) у разі формування дочірнього підприємства за власним рішенням певних суб’єктів господарювання; 2) при ство- ренні такого підприємства на вимогу законодавства; 3) завдяки на- буттю одним підприємством контрольного пакету акцій (корпора- тивних прав) вже існуючого підприємства. Дочірні компанії дійсно користуються юридичною самостійністю і виступають у господар- ських угодах від свого імені та за свій рахунок. При цьому всі їх ре- сурси та операції знаходяться під контролем материнського підпри- ємства  завдяки  тому,  що  останньому  належить  їх  контрольний пакет акцій (корпоративних прав).

Залежно від способу, за яким материнська компанія контролює дочірнє підприємство, останні можна поділити на три типи: 1) дочір- нє підприємство, що перебуває під прямим контролем, тобто конт- роль якого з боку материнської компанії здійснюється безпосередньо через її власних акціонерів; 2) дочірнє підприємство, що перебуває під непрямим контролем (так звана «онучка»), тобто материнське пі- дприємство контролює таке підприємства через фінансові інвестицій в інші пов’язані особи (дочірні або асоційовані підприємства), які у свою  чергу  мають  прямий  контроль  у  дочірньому  підприємстві;

3) змішаний тип, який поєднує риси першого та другого типів.

Але не зважаючи на спосіб утворення дочірнього підприємст-

ва, факт його існування у складі групи вимагатиме формування

консолідованої фінансової звітності. Тому необхідно уточнити та

узгодити визначення такого підприємства, які містяться у вітчиз-

няних законодавчих актах і нормативних документах з метою чі-

ткого окреслення меж групи підприємств.

Кутер М. И.,

д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри бухгалтерського обліку і аудиту, Делиболтоян А. Э.,

аспірант кафедри бухгалтерського обліку і аудиту,

Кубанський державний університет, м.Краснодар, Росія