МетодологІя облІку пасивІв: актуальнІ проблеми переходу пІдприЄмств до стІйкого розвитку

Нестабільність світової економічної і фінансової системи, яка охопила практично всі країни світу, активізувала дослідження проблем щодо найбільш адекватного облікового інформаційного забезпечення бізнес-процесів. У багатьох випадках бухгалтерські моделі і концепції, що діють у світі, не здатні задовольнити суб’єктів господарювання необхідною для ведення сучасного бі- знесу інформацією. Значущість і адекватність бухгалтерського обліку багато в чому виявилися пов’язаними з процесами соціа- льно-політичного характеру, а не чисто техніко-виробничого. Збалансованість різних інтересів учасників ринку не завжди за- безпечує можливість збереження соціального спокою широких верств населення. Пріоритет інтересів тих чи тих соціальних груп над державними призводить до соціальних хвилювань, тоді як пріоритет державних інтересів сприяє збільшенню податкового навантаження на бізнес і спричиняє певну стагнацію.

Надзвичайно важливо висвітлити складні, суперечливі момен-

ти облікового відображення різних фінансово-економічних про-

цесів і показати їх зворотній вплив на якість прийнятих управлін-

ських рішень і на одержання кінцевого результату. Критичний

аналіз діяльності підприємств через призму обліково-аналітичних

процесів, особливо в умовах фінансової нестабільності, показує

необхідність переосмислення не лише дії окремих облікових мо-

делей (наприклад, англо-американської), але й ефективності ці-

лих концептуальних бухгалтерських підходів, які нині викорис-

товуються,  їх  зв’язку  з  історичними  аспектами  бухгалтерської

науки та зі станом її розвитку на сьогодні. Окремого дослідження

вимагає  переосмислення  якісно-правових  аспектів  методології

бухгалтерського обліку пасивів, що стосуються таких інструмен-

тів, як балансове моделювання та плани рахунків, які за останні

десятиліття більшою мірою почали зміщуватися у бік власних

мікроекономічних пріоритетів: зменшення захисту інтересів пра-

цюючих та подолання безробіття і бідності. В результаті цього пріоритетними напрямами в обліку стали: ринкова оцінка акти- вів, інвестиційна складова у відображенні структури і динаміки цінних паперів, облік гудвілу і т.п. Наслідком здійснення такого роду облікової політики стало зростання суб’єктивних оцінок, які негативно впливають на якість обліково-аналітичної інформації з боку захисту інтересів самого власника і працюючих.

Найважливішого значення в таких умовах набувають пробле- ми, пов’язані з гармонізацією облікових систем, процедур, ін- струментів, бухгалтерських традицій обліку операцій, що викли-

кають зміни в пасиві балансу. Майже сто років власники майна зміщують облікові акценти на збереження об’єктів власності, збі- льшення будь-якими способами вартості підприємства, забуваю- чи при цьому про інтереси тих, хто своєю працею створює при- буток власнику, в такий спосіб перетворюючи колективні договори в пусті папери.

Пасиви всіляко сприяють підвищенню добробуту підприємст- ва, соціальному захисту працюючих, захисту інтересів власника, однак  визначити  їх  конкретний  вплив  інколи  буває  непросто, адже практика господарювання охоплює багато сфер економіки: організацію виробництва і регулювання обліку, теорію фінансів, економіку праці, поведінкову економіку, теорію ігор, економіку

природних ресурсів і економіку бідності.

На сьогодні відсутня чітка й достатня нормативно-правова та

методологічна база щодо обліку пасивів як одного із найважли-

віших способів правового та соціального захисту власників і пра-

цюючих, загальних правил їх функціонування; не розробляються

нові підходи з використання пасивів, напрямів і пріоритетів у ді-

яльності органів управління підприємством; відсутня їх надійна

правова, матеріально-технічна й соціальна база.

Сучасний етап розвитку облікової науки визначається наявні-

стю багатьох дискусійних концептуальних проблем з питань об-

ліку і контролю пасивів. Глибока економічна криза в багатьох

країнах світу, в тому числі в Україні, спричиняє зміни як у фун-

даментальній економічній науці, так і в бухгалтерському обліку й

контролі, охоплюючи їх найважливішу частину — формування та

ефективне використання створених пасивів. Обмеженість підп-

риємств  власними  активами  вимагає  прийняття  виважених  рі-

шень стосовно напрямів їх використання і, особливо, джерел їх

залучення, тобто пасивів — як джерел створення та розміщення

активів.  Зростає  потреба  підприємств  у  пошуку  нових  шляхів

збільшення обсягів власного капіталу, у встановленні його опти-

мального співвідношення із залученим, та у визначенні об’єктивної і достовірної вартості залученого капіталу з метою впливу на фінансовий стан підприємств. У процесі здійснення господарської діяльності спостерігається постійна передача прав власності на активи від одних суб’єктів економічних відносин до інших, тобто відбувається рух власності, протягом якого узго- джуються інтереси цих суб’єктів. Як результат, операції з рухом пасивів набувають усе більшого поширення, однак обліково- нормативне забезпечення є досить слабким, неузгодженим і колі- зійним, а методологія облікового відображення потребує серйоз- ного вдосконалення.

Отже, питання, пов’язані з проблемами теоретичного та прак- тичного обґрунтування, застосування основних категорій паси- вів, — складні і багатогранні, а тому досліджуються протягом ба- гатьох років, про що свідчить значна кількість наукових праць. Але за сучасних умов адаптації світового бухгалтерського обліку

до вітчизняних правил і підходів, а разом з цим і світових еконо- мічних досягнень, потребують удосконалення теорії, методології та практики облікового відображення руху пасивів підприємств.

Вовк М. О., аспірант кафедри обліку підприємницької діяльності, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»