Роль і місце бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в розвитку економічної науки і практики - Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 6—7 грудня 2012 р.

АналІтична складова методики формування резервІв пІд активнІ операцІЇ банкІв у контекстІ зближення вІтчизняного та мІжнародного законодавства

 

На піку фінансової кризи бухгалтерський облік суб’єктів гос- подарювання опинився у центрі уваги. Численні економісти, нау- ковці та фінансисти швидко визначили суттєву роль міжнарод- них стандартів фінансової звітності в економічному спаді. Тому рада з міжнародних стандартів одразу почала перегляд останніх. У 2009 році у світ вперше побачив Міжнародний стандарт фінан- сової звітності 9 «Фінансові інструменти».

Економічні суб’єкти, що діють на території України, часто стикаються із проблемою застосування міжнародних стандартів. Більшість фінансових установ, материнські компанії яких знахо- дяться за кордоном, давно подають два види фінансової звітності,

за міжнародними стандартами та національним законодавством. На жаль, незважаючи на всі законодавчі ініціативи щодо збли- ження вітчизняного та міжнародного законодавства, це питання досі залишається проблемним та дискусійним.

З метою формування резервів під активні операції банків, фі-

нансова установа має здійснювати комплексну оцінку фінансового

стану позичальника. Впровадження останніх змін передбачає пе-

рехід від ретроспективної до перспективної моделі оцінки фінан-

сових активів з метою формування резервів під активні операції

банків. Запропоновані принципи оцінки передбачають прогнозу-

вання очікуваних втрат боржників та визнання їх у системі бухгал-

терського обліку раніше ніж банк понесене збитки. Проблемність

питання полягає в тому, як саме спрогнозувати майбутні грошові

потоки підприємства та можливі фінансові негаразди, а до того ж

узгодити таку методику із вимогами вітчизняного законодавства.

Національним банком України на початку 2012 року було впро-

ваджено нову інструкцію щодо формування резервів за активними

кредитними  операціями.  Процес  розрахунку  резерву  під  активні

операції банку умовно розділяється на три етапи. Перший етап —

підготовчий,  який,  у  свою  чергу,  розділяється  на  організаційно-

методологічний етап та етап збору інформації. На третьому етапі здійснюється контроль за правильністю проведеного аналізу та його можливе коректування. Процес резервування є безперервним, тому третій етап лише умовно можна відділити під початкового.

Другий етап є основним, тут здійснюється оцінка отриманих даних, їхнє уточнення, та формування відповідних висновків. Етап має закінчуватися процесом визнання сформованих резервів у бу- хгалтерському обліку. На другому етапі формування резервів, від- повідно до вітчизняної методики має здійснюватися безпосередня оцінка фінансового стану, оцінка грошових потоків та інших фак-

торів, що можуть вплинути на платоспроможність позичальника в майбутньому. Оцінка фінансового стану базується на визначенні ряду економічних показників, що зважуються на відповідні коефі- цієнти важливості, і в подальшому використовуються для визна- чення класу боржника. Нові положення НБУ є досить директив- ними у порівнянні із попередніми нормативними вимогами. На

відміну від попередньої інструкції, остання чітко встановлює фор- мулу розрахунку резерву, враховуючи важливість різних економі- чних показників фінансового аналізу та чіткість їх розрахунку згі- дно із даними фінансової звітності, особливості галузі позичаль- ника; чітко визначається група клієнта відповідно до платіжної дисципліни. Втім, як такого перспективного аналізу грошових по-

токів платника не здійснюється. По-перше, сума резерву як і рані- ше визначається на основі фінансового стану позичальника відпо- відно до офіційної звітності, макро- та мікроекономічні чинники майже не враховуються. Це стосується в першу неекономічних факторів, та факторів, які безпосередньо не стосуються діяльності підприємства,  але  які  впливають  на  його  діяльність.  Проблема

впровадження моделі очікуваних збитків підсилюється і тим, що не існує єдиної методики оцінки можливих збитків визначеної у Міжнародних стандартах. У вітчизняному законодавстві цю про- блему вирішили шляхом врахування результатів розрахунку кое- фіцієнтів покриття та проміжного коефіцієнтів покриття, які під- раховуються  лише  для  окремих  галузей  економіки.  Основними

формалізованими методами, оцінки негативних тенденцій грошо- вих потоків, є коефіцієнти достатності та ліквідності грошових по- токів, що будується на методиці розрахунку грошових потоків не- прямим методом. Врахування розрахованих коефіцієнтів може здійснюватись як на стадії оцінки фінансового стану позичальни- ка, так і на стадії визначення розміру коефіцієнту резервування, де

фінансові установи мають своєрідну свободу у виборі коефіцієнту із визначеного діапазону.

Важливим при розрахунку можливих майбутніх грошових по- токів є приблизна оцінка різних варіантів розвитку подій, тобто як, наприклад, визначення ймовірності банкрутства, так і ймовір- ності повного погашення контрактних зобов’язань, ймовірності виникнення проміжного варіанту подій. Ці значення є можливим враховувати лише під час визначення коефіцієнту резервування для всіх типів позичальників та при оцінці суб’єктивних факторів фінансового стану фізичних осіб-позичальників.

Упровадження нового Положення із формування резервів за активними операціями Національним банком, незважаючи на всі

намагання, не є ідеальним і потребує подальшого дослідження. Директивність вимог з одного боку зменшує можливість маніпу- лювання результатами проведеного аналізу банкам, а з іншого — методологічно спрощує процес формування резервів. Наскільки виправданим виявиться такий процес зближення міжнародного та вітчизняного законодавства, покаже лише час, оскільки як ви-

моги нового Положення НБУ, так і Міжнародного стандарту 9,

ще досі широко не застосовуються.

 

Тюхляєва М. Ю.,

старший викладач кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»