ОсновнІ засоби банкІв: облІкова та податкова регламентацІя економІчноЇ сутностІ, визнання, оцІнка І класифІкацІя

Методичні засади облікової інформації про операції з основними засобами банків регулює Інструкція з бухгалтерського обліку осно- вних засобів і нематеріальних активів банків України, що затвер- джена постановою Правління НБУ від 20.12.2005 р. № 480. Згідно з п.1.4 зазначеної інструкції основні засоби — матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для

здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очі- куваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

Податкова регламентація сутності основних засобів визначена

ст. 14 Податкового кодексу України, за якою «основні засоби —

матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин нада-

них у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавер-

шених  капітальних  інвестицій,  автомобільних доріг  загального

користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних ак-

тивів, вартість яких не перевищує 2500 грь, невиробничих основ-

них засобів і нематеріальних активів), що призначаються платни-

ком   податку   для   використання   у   господарській   діяльності

платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово

зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очі-

куваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати

введення в експлуатацію становить понад один рік (або опера-

ційний цикл, якщо він довший за рік)» [2]. Слід зазначити, що ві-

дповідно до податкового законодавства до кінця 2011 р. вартісна

межа віднесення активів до складу основних засобів становила 1

тис. грн, а починаючи з 1 січня 2012 р. — 2,5 тис. грн.

У бухгалтерському обліку об’єкт основних засобів визнається

активом за таких умов:

1) існує імовірність того, що підприємство отримає в майбут-

ньому економічні вигоди від його використання;

2) його вартість може бути достовірно визначена.

Придбані чи створені основні засоби зараховуються на баланс

банку за первісною вартістю, що складається із сум, що сплачуються

постачальникам активів та підрядникам; сум ввізного мита; витрат зі

страхування ризиків доставки основних засобів; витрат на транспор-

тування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інших

витрат. Правилами здійснення податкових розрахунків передбачено

подання інформації про основні засоби банків шляхом відображення

суми їх амортизації у рядку 07ІВ «Інші витрати» Податкової декла-

рації з податку на прибуток банку, форма якої затверджена наказом

Міністерства фінансів України від 21.12.2011 р. № 1683.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції з бухгалтерського обліку осно-

вних   засобів   і   нематеріальних   активів   банків   України   від

20.12.2005 р. № 480 для цілей бухгалтерського обліку основні за-

соби класифікуються за такими групами:

а) основні засоби: земельні ділянки; будинки, споруди і пере-

давальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби;

інструменти, прилади, інвентар (меблі); інші основні засоби;

б) інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; ма- лоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; інші необоротні матеріальні активи;

в) незавершені капітальні інвестиції [1].

Для порівняння зазначимо, що відповідно до п. 5 П(С)БО 7 «Осно-

вні засоби», яким керуються при веденні господарської діяльності пі-

дприємства, організації та інші юридичні особи усіх форм власності

(крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законо-

давства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами

фінансової звітності), основні засоби для цілей бухгалтерського обліку

класифікуються за двома групами: основні засоби та інші необоротні

матеріальні активи. Третю групу (незавершені капітальні інвестиції) з

П(С)БО 7 «Основні засоби» виключено на підставі Наказу Міністерс-

тва фінансів від 18.03.2011 р. № 372. Відтак, банки для потреб бухгал-

терського обліку поділяють основні засоби на три групи, на відміну

від інших господарюючих суб’єктів, котрі виокремлюють лише дві.

При цьому необхідно відмітити, що економічна сутність основних за-

собів, визначена нормами П(С)БО 7 «Основні засоби», є аналогічною

до тієї, що регламентована Інструкцією з бухгалтерського обліку ос-

новних засобів і нематеріальних активів банків України від 20.12.2005

р. № 480. Банки та інші господарюючі суб’єкти, котрі є платниками

податку на прибуток і керуються Податковим кодексом України, для

ведення податкових розрахунків змушені класифікувати основні засо-

би на 16 груп (згідно зі ст. 145 Податкового кодексу України [2]).

Таким чином, можна констатувати про існування розбіжностей у

визначенні економічної сутності основних засобів банків за бухгал-

терським і податковим законодавством, а саме: бухгалтерським за-

конодавством не встановлено вартісну межу. Також спостерігають-

ся  неузгодженості  у  класифікаціях  основних  засобів  банків  за

податковим і бухгалтерським законодавством (передбачено різну

кількість груп). Суттєво відрізняються класифікації основних засо-

бів у бухгалтерському обліку для банків та інших господарюючих

суб’єктів, що регламентовано на законодавчому рівні (при цьому

економічна сутність основних засобів трактується однаково). Зазна-

чені розбіжності потребують законодавчого врегулювання.

Література

1. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріа- льних активів банків України: Постанова Правління Національного ба- нку України від 24.10.2011 р. № 373 (зі змінами).-[Електронний ресурс].

— Режим доступу: https: // zakon.rada.gov.ua.

2.  Податковий  кодекс  України  (зі  змінами).  —  [Електронний  ре-

сурс]. — Режим доступу: https: // zakon.rada.gov.ua.

Сіухіна К. М.,

аспірант кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»