Регулювання ринку похІдних фІнансових ІнструментІв у краЇнах з рІзним рІвнем економІчного розвитку

Розвиток сучасного міжнародного ринку похідних фінансових інструментів на даному етапі має вектор до глобалізації. Це пов’язано зі створенням великої кількості державних і міжнарод-

них саморегулівних організацій професійних учасників фондово- го (СРО) ринку, які часто здійснюють одні й ті ж функції. Зако- нодавчі бази країн-членів СРО щодо регулювання цього питання мають суттєві розбіжності. Крім того держави постсоціа- лістичного табору, до яких входить і Україна, перебувають на етапі становлення фондового ринку та нестабільної соціально- економічної ситуації, що перешкоджає їх інтеграції до світових економічних інституцій. Саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку створюються як на державному, так і на міжнародному рівні. Їх діяльність і функціонування базується відповідно до законодавчих баз держав-членів СРО. Але держави частково передають їм повноваження з нагляду і регулювання з метою оптимізації функціонування фондового ринку через ство- рення умов для професійної діяльності та самоконтролю.

На сьогодні існує значна кількість міжнародних СРО, які є в більшій своїй частині регіональними, несталими та перебувають

у стадії формування. До найбільших і стабільних об’єднань на- лежать: Світова федерація фондових бірж, Міжнародна асоціація свопів і деривативів, Асоціація учасників міжнародних фондових ринків, Група 30-ти, Міжнародна організація комісій з цінних па- перів.

Необхідно зазначити, що незважаючи на тривалу кризу світо-

вого масштабу, у законодавствах США та ЄС підвищуються кри-

терії регулювання ринку фінансових деривативів. Це ускладнить

діяльність суб’єктів фондового ринку, але є виправданим та не-

обхідним засобом.

На даний час існує перелік визнаних міжнародних документів

у сфері регулювання фондового ринку, які є орієнтиром для роз-

робки національних законодавств, а саме: директиви Європейсь-

кого Союзу, резолюції IOSCO, рекомендації Групи 30-ти.

У 2004 році була прийнята директива Європейського Союзу

«Про ринки фінансових інструментів», яка націлена на регулю-

вання проведення операцій з фінансовими інструментами. Проте

у 2012 році до Європейської директиви були внесені поправки

щодо збільшення прозорості в частині похідних фінансових ін-

струментів і зниження ризику позабіржового ринку деривативів.

З перших років створення Української держави почалося фо-

рмування саморегулівних організацій професійних учасників фо-

ндового  ринку.  Незважаючи  на  відсутність  законодавчої  бази

щодо створення, функціонування, реєстрації СРО вже 1995 році

була заснована Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УА-

ІБ), яка 1997 році отримала статус саморегулівної, а з червня

2002 року ДКЦПФР рішенням № 158 від 02.06.02р. надала УАІБ статус СРО ринку цінних паперів, яка об’єднує компанії з управ- ління активами.

Важливим досягненням у розвитку вітчизняного ринку фінан-

сових деривативів стало прийняття Національної комісії з цінних

паперів та фондового ринку до Міжнародної організації комісій з

цінних паперів (IOSCO).

Проте вітчизняний ринок деривативів через його недоскона-

лість,  відсутність  кваліфікованих  кадрів,  прогресуючу  світову

економічну кризу не зміг стати ефективним механізмом зростан-

ня економіки України. Одним із основних завдань у нашій дер-

жаві є створення нормативних, технологічних та організаційних

умов для максимального залучення на ринок інвесторів.

Подібні проблеми щодо функціонування ринку деривативів іс-

нують і в інших країнах, які вийшли із пострадянського минулого.

Ринок похідних фінансових інструментів у Російській Феде-

рації є також достатньо молодим і недосконалим.

Існують суттєві розбіжності у трактуванні термінології, яка

використовується на ринку деривативів. Закони ті інші нормати-

вно-правові акти в Росії неоднозначно трактують сутність понят-

тя «деривативів». У законі РФ «Про товарні біржі та біржову тор-

гівлю»  вживається  поняття  «стандартний  контракт»,  у  Подат-

ковому кодексі — «фінансові інструменти термінових угод», а в

наказі ФСФР РФ «Про затвердження Положення про діяльність

по організації торгівлі на ринку цінних паперів» — «термінова

угода».

Неоднозначне трактування цих понять унеможливлює форму-

вання цивілізованого строкового ринку.

У Росії, як і на Україні, відсутні критерії щодо порядку здійс-

нення операцій на ринку деривативів. Залишається невирішеним

питання щодо встановлення єдиних вимог до здійснення учасни-

ками ринку похідних фінансових інструментів різних видів дія-

льності (організація торгівлі, кліринг, посередництво).

Загальновизнаним є те, що фінансові деривативи є невід’єм-

ним та важливим інструментом ринкової економіки.

В економічно розвинутих країнах світу вищезгадані інструме-

нти застосовуються протягом тривалого часу, займають значну

питому вагу в економіці та регламентовані досить досконалою

законодавчою базою.

Вітчизняний ринок фінансових деривативів перебуває не етапі

становлення, характеризується незначними обсягами торгівлі, є

законодавчо неврегульованим та недостатньо прозорим.

Комплексний підхід з боку різних гілок влади, фахівців, підпри- ємців до вирішення питання щодо подальшого розвитку похідних фінансових інструментів дозволить Україні інтегруватися у світо- вий економічний простір більш швидко та з меншими втратами.

Ткаченко Н. М., д-р екон. наук, професор, академік АЕНУ, професор кафедри обліку і аудиту, Чернелевський Л. М.,

канд. екон. наук, професор, завідувач кафедри обліку і аудиту,

Національний університет харчових технологій