РоздІл 2 теоретичнІ та методологІчнІ проблеми судово-психологІчноЇ експертизи

2.1. Об’єкт та предмет СПЕ.

Психологія давно досягла того етапу свого розвитку, коли усе більш виразною стає потреба переходу від аналітичного вивчення окремих психічних функцій, процесів і станів до синтезу даних, що накопичуються, до розкриття інтегральних якостей людини, до розуміння її як цілісності. Коли мова йде про людину як цілісність, маються на увазі різні її аспекти: в одних випадках – індивід, в других – індивідуальність (і тип), у третіх – особистість. Звичайно всі ці аспекти взаємозалежні, але не тотожні.

Про індивіда говорять, коли розглядають людину як представника виду homo sapiens; її психологічні якості розглядаються в єдності з біологічними і соціальними. Людина народжується індивідом, має обумовлені природою особливості – генотип, у процесі життя генотипічні властивості розвиваються, перетворюються і стають фенотипічними.

При порівняльному вивченні психологічних характеристик різних типів людей акцент робиться на виявленні розходжень між ними і визначенні специфічних психологічних особливостей кожного. Проблема психології індивідуальності є тут переважною .

Нарешті, підхід до виявлення інтегральних якостей людини націлений на вивчення особистості – це якісно нове утворення, воно формується завдяки життю людини в суспільстві. Особистість – це індивід як суб'єкт соціальних відносин і цілеспрямованої діяльності (навчальної, професійної і т.д.). У більш вузькому смислі дане поняття виражає системну якість індивіда, обумовлену включеністю в суспільні відносини, яка формується в спільній діяльності і спілкуванні.

Ми вважаємо, що СПЕ у своєму розвитку досягла того етапу, коли об’єктом СПЕ повинна виступати особистість учасника події криміналу, чи правопорушення, психологічний портрет якого важливий для встановлення об'єктивної істини в карному і цивільному процесі. У нашому посібнику ми розглядаємо особистість як суб’єкта різноспрямованої поведінки: правослухняної і протиправної.

Об'єктом СПЕ є особистість, психологічний портрет і експертна оцінка якої важливі для встановлення об'єктивної істини в карному і цивільному процесах. Нерозуміння цілісності людської особистості, системності і взаємозв'язку всіх психічних явищ приводить до помилкового судження про те, що об'єктом експертизи можуть бути лише окремі психічні процеси і стани, а не цільна особистість, психічні властивості якої визначають своєрідне протікання психічних процесів і виникнення тих або інших тимчасових психічних станів.

У силу цього жодне психічне явище, про яке ставиться питання перед експертизою (риси характеру: сугестивність, боягузтво, агресивність й ін.; особливості емоційно-вольової регуляції поведінки; інтелектуальні особливості, ступінь моральних страждань), не може бути правильно зрозуміле й оцінене без вивчення всієї особистості в цілому, у сукупності властивих їй рис, в доступних для експерта межах.

Предметом СПЕ є психічні процеси, стани, властивості особистості, її непатологічні психічні аномалії, що мають значення для встановлення істини в судочинстві.

Частіше усього зустрічаються такі види СПЕ:

експертиза неповнолітніх (свідків, потерпілих, обвинувачуваних);

експертиза індивідуально-психологічних особливостей, основних мотивів, які закріпилися в життєдіяльності людини;

експертиза психічних станів, у тому числі фізіологічного афекту.

Основний методологічний принцип СПЭ - системний підхід до досліджуваного об'єкта. У поняття системи необхідно включати суб’єкт злочину, об'єкт злочину, можливих свідків. Варто розглядати їх взаємозв'язки і взаємодії в процесі діяльності і спілкування в контексті конкретної ситуації (своєрідного хронотопа - визначеного простору і часу), враховувати дозлочинні особливості життєвого шляху підекспертних осіб, умови їх виховання і психічного розвитку і т.д.

У психології відома формула про детермінацію психіки особистості зовнішніми причинами, що опосередкуються внутрішніми умовами, тому експертним дослідженням щораз неминуче охоплюються як зовнішні, так і внутрішні фактори детермінації.

Розглядаючи й оцінюючи психічні механізми, властиві даної особистості, не можна не враховувати характер і особливості тієї ситуації, у якій ця особистість знаходилася і діяла. І навпаки, психологічна оцінка кримінальної ситуації неможлива без врахування того, як вона впливала саме на дану особистість.

Іншими словами, об'єктом судово-психологічного дослідження виступають і особистість, і ситуація у взаємодії один з одним.

Об'єкт і предмет судово-психологічної експертизи близькі об'єктові і предметові судово-психіатричної і комплексної судової психолого-психіатричної експертиз. Справа в тім, що психічні особливості людини можна об'єднати в дві великі групи: особливості, що мають патологічну природу, і особливості, що не виходять за межі психічної норми. До першої групи варто віднести, наприклад, такі явища, як галюцинації усіх видів (зорові, слухові і т.д.) і псевдогалюцинації, порушення сприйняття, численні форми патології пам'яті і розлади мислення. Їх виникнення обумовлене наявністю в людини психічних захворювань або соматогеними факторами, як це іноді буває при запальних процесах і інфекціях.

Незрівнянно більша кількість індивідуально-психологічних особливостей людини складає другу групу.

Очевидно, що проведення судової експертизи у відношенні психічно хворих осіб і осіб, що мають ознаки тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, відноситься до компетенції судово-психіатричної експертизи. Вивчення психічно здорової людини варто віднести до компетенції судово-психологічної експертизи.

При проведенні експертизи нерідко приходиться зіштовхуватися з питаннями, суміжними з психіатрією і психологією, для рішення яких необхідні психологічні і психіатричні знання, інтеграція цих знань. Тому стали проводитися комплексні психолого-психіатричні експертизи. Такого роду експертизи не є відродженням психологічних експертиз минулого, тому що вони побудовані на зовсім інших основах і принципах. Їх проведення стало можливим у зв'язку з появою нових даних, що стосуються психології вікового розвитку, змін психічного стану і пізнавальних процесів в умовах стресу, фрустрації, індивідуально-психологічних особливостей особистості і т.п. При комплексній судовій психолого-психіатричній експертизі психолог повинний досліджувати осіб із прикордонною психологічною патологією (у тому числі і з крайніми індивідуальними варіантами психічного здоров'я), що не виключає осудності .

2.2. Межі компетенції судово-психологічної експертизи.

У компетенцію СПЕ не входять:

- питання, зв'язані з компетенцією судово-психіатричної експертизи (осудність, дієздатність і т.д.);

- питання правового характеру (винність або невинність обвинувачуваного, форма і ступінь винності, вірогідність показань і т.д.);

- питання, що на даному етапі розвитку психології не можуть бути вирішені.

До компетенції судово-психологічної експертизи в карному процесі варто віднести:

1) установлення здатності неповнолітніх обвинувачуваних, що мають ознаки не зв'язаного з психічними захворюваннями відставання в психічному розвитку, цілком усвідомлювати значення своїх дій, і визначення, якою мірою ці неповнолітні здатні керувати своїми діями;

2) установлення здатності психічно здорових свідків і потерпілих (з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, рівня психічного розвитку) правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні показання;

3) діагностику наявності або відсутності в суб'єкта в момент здійснення злочину фізіологічного афекту й інших непатологічних емоційних станів, здатних істотно вплинути на свідомість і діяльність людини;

4) установлення здатності психічно здорових потерпілих по справах про зґвалтування (у першу чергу неповнолітніх) розуміти характер і значення чинених з ними дій і чинити опір;

5) установлення можливості виникнення в людини в конкретних умовах психічних станів (розгубленості, втрати орієнтування і т.д.) і експертну оцінку їхнього впливу на якість виконання професійних функцій в авіації, на залізничному й автомобільному транспорті, у роботі операторів автоматизованих систем і т.п.;

6) діагностику індивідуально-психологічних особливостей наприклад, підвищеної сугестивності, схильності до фантазування, імпульсивності, наслідувальності, ригідності і т.п.), здатних істотно впливати на поведінку суб'єкта;

7) установлення провідних, зміцнілих мотивів (у психологічному значенні цього поняття) поведінки людини і мотивації конкретних учинків як важливих психологічних обставин, що характеризують особистість;

8) установлення наявності або відсутності в померлих у період, що передував смерті, психічного стану, що привертає до самогубства, і причин виникнення цього стану.

До компетенції судово-психологічної експертизи в цивільному судочинстві варто віднести:

1) установлення ступеня розуміння підекспертною особою змісту ув'язнених їм угод, його здатності приймати досить обґрунтовані рішення;

2) виявлення в дієздатного суб'єкта непатологічних психічних аномалій, що перешкоджають адекватному відображенню дійсності;

3) установлення психологічної сумісності дітей з батьками, з усиновителями, з опікунами;

4) установлення психологічної сумісності чоловіка і жінки;

5) установлення здібностей свідків правильно сприймати й аналізувати події, що мають значення для справи, і давати про них правильні показання.

2.3.Методологічні принципи судово-психологічного дослідження.

Юридична психологія (судово-психологічна експертиза як її складова) має свою методологію, що забезпечує створення концептуальної моделі відповідної системи понять (категорій) і методологічний апарат дослідження свого предмета.

Методологія (від грецьк. methodos - шлях пізнання,       1оgоs - поняття, навчання) - це система категорій і принципів, що лежать в основі наукового знання і визначального напрямку теоретичних і прикладних досліджень у певній галузі науки.

Категоріальний апарат юридичної психології охоплює систему основних базових понять, у яких відбиваються специфічні боки тих психічних реальностей, що вивчає юридична психологія. Такими категоріями в юридичній психології є наступні.

Категорія свідомості як здійснювана мозком людини найвища форма відбитку природного і соціального середовища, яка є засобом регуляції поведінки.

Категорія правосвідомості. Спираючись на прийняте в загальній психології поняття свідомості, юридична психологія оперує також похідним від нього поняттям „правосвідомість”, яке характеризує ставлення особистості до норм права, у зв'язку з чим розрізняють правослухняну (нормативну) і протиправну (злочинну) поведінку.

Категорія особистості як суб'єкта свідомої цілеспрямованої діяльності. Основним об'єктом вивчення в юридичній психології є саме особистість як у загально-психологічному розумінні, так і в специфічних, регульованих правом формах поведінки. У ній, наприклад, вивчається особистість правопорушника і злочинця з властивою їй мотивацією і деформованою або несформованою правосвідомістю, а також особистість потерпілого і свідка. Вивчення особистості у всіх зазначених аспектах - необхідна умова виявлення істини у цивільних і кримінальних справах.

Категорія діяльності як цілеспрямованої активності людини, що забезпечує створення матеріальних і духовних цінностей. У загальній психології виділяють такі види продуктивної діяльності, як навчання, гра, праця. Юридична психологія вивчає діяльність у сфері кримінально-правових і цивільно-правових відносин, тобто в системі „людина – право”.

Категорія протиправної діяльності - це специфічний вид деструктивної асоціальної діяльності, досліджуваною юридичною психологією (мотивація і структура девіантної і делінквентної поведінки, чинники особистісної деформації).

Категорія спілкування як комунікативного процесу, в умовах якого відбувається обмін інформацією, процесу вироблення єдиної стратегії взаємодії і порозуміння між людьми. Юридична психологія вивчає форми спілкування і взаємодії в колективах; чинники формування злочинних груп і специфіки групової злочинної діяльності і т.п.            

В основі системи наукового знання, як відомо, лежать певні принципи, тобто основні положення, позиції, які визначають методичні підходи до проведення досліджень, пояснення феноменів, що спостерігаються, обробки і трактування результатів. Юридична психологія спирається на принципи, встановлені в загальній психології, трактуючи їх стосовно до своєї галузі знання. В якості основних принципів юридичної психології варто виділити такі.

Принцип об'єктивності при дослідженні психіки в умовах правових взаємовідносин. Даний принцип вимагає, щоб при вивченні поведінки людей за умов законослухняної або протиправної поведінки експерт-психолог керувалися об'єктивними показниками прояву психічних процесів, станів і вчинків людини. Тому першорядну роль у встановленні істини відіграють методи об'єктивного спостереження, лабораторного і природного експериментів, збору й аналізу фактів, речовинних доказів, експертних оцінок і т.п., тоді як суб'єктивні і проективні тести відіграють допоміжну роль. При оцінці особистості індивіда в процесі досудового слідства і судового розгляду важливо уникнути суб'єктивізму і необґрунтованості висновків.

Принцип детермінізму (причинної обумовленості) в галузі правових відносин. Цей принцип спонукає нас не тільки фіксувати певне явище (вчинок), але і виявляти причини, чинники, які зумовили його виникнення. Різні форми асоціальної поведінки можуть бути детерміновані комплексом природних психофізіологічних, індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також об'єктивних умов її формування у певному соціальному середовищі (сім'я, соціальні взаємозв'язки, школа, соціально-економічні проблеми і т.д.).

Принцип детермінізму дозволяє не тільки шукати чинники, які зумовили протиправну поведінку людини, але і прогнозувати її подальший розвиток у залежності від методів впливу на неї в процесі слідства, відбування покарання, її готовності до ресоціалізації і соціальної реабілітації.

Принцип єдності свідомості і діяльності. Становлення цього принципу у вітчизняній психології пов'язане із розумінням діяльності як головного чинника формування особистості. Саме залученість особистості до певних видів діяльності (продуктивної соціально-позитивної або асоціальної) обумовлює становлення певного типу поведінки і формування законослухняної або протиправної свідомості людини.

Принцип розвитку. З цього принципу випливає, що особистість протягом усього свого життєвого шляху підпадає під вплив навколишнього середовища, конкретних умов спілкування і взаємодії з людьми, завдяки чому суб'єкт засвоює певну інформацію і набуває нових особистостей і якостей. Особистість не залишається незмінною, а в залежності від обставин, що складаються, може змінюватися як у кращий, так і в гірший бік, наприклад, важливо розуміти, під впливом яких об'єктивних і суб'єктивних чинників свідомість правослухняного підлітка деформувалась і перетворилась на стимул протиправної поведінки. Принцип розвитку стверджує також, що усякий виховний вплив на людину, особливо на дитину, має певний розвиваючий ефект як позитивного, так і негативного порядку.

Так, несприятливий психологічний клімат у сім'ї або навчальній групі може зумовити розвиток агресивності в підлітка або інші негативні якості.

Принцип особистісного підходу. СПЕ має в якості свого об'єкта дослідження насамперед особистість як суб'єкта правослухняної або протиправної діяльності, тобто особу, яка виражає певне ставлення до норм права. Тому важливо досліджувати, як об'єктивні чинники зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної особистості, яка володіє певними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає певні психічні стани, що опосередковують формування асоціальних форм поведінки.

Принцип системності. Впровадження в психологію цього принципу призвело дослідників до розуміння психіки людини не як комплексу окремих процесів і властивостей, а як єдиного цілісного утворення - системи, в якій усі когнітивні, комунікативні і регулятивні функції взаємодіють і взаємообумовлюють одна одну. Діяльність людини розуміється як цілеспрямований, мотивований і саморегулюючий процес. Одним із проявів саморегуляції поведінки є той факт, що при всій мінливості особистість прагне до гомеостату, тобто збереження внутрішньої рівноваги своєї структури. Для юридичної психології це положення є важливим, щоб пояснити наявність психічної „норми”, нормальної, тобто адаптованої до норм права поведінки. При вивченні будь-яких актів поведінки ми повинні враховувати всю систему властивостей особистості. При оцінці конкретної протиправної дії людини необхідно вивчити структуру її особистості в цілому, її мотивацію, цілеспрямування, індивідуально-психологічні властивості.

2.4. Вимоги до компетентності експерта-психолога.

Професійно-етичні принципи діяльності експерта-психолога:

Експерту-психологу необхідно у своїй діяльності дотримуватися низки основних вимог як щодо проведення експертного обстеження, так і використання отриманих результатів. Спеціаліст-психолог має справу з таким складним об'єктом пізнання і дослідження, яким є людина, від висновку СПЕ залежить часто подальша доля підекспертної особи. Робота експерта-психолога повинна проходити при дотриманні низки професійно-етичних принципів (з урахуванням правових вимог):

відповідальність - необхідність відповідати за зміст, інтерпретацію і висновок психологічного обстеження, за всі рішення, прийняті в його ході; забезпечення достовірності, валідності і надійності використовуваних методик;

компетентність - даний принцип указує на те, що реалізація посадових функцій ґрунтується на знанні сутності соціально-психологічного явища (процесу) і особливостей його прояву за конкретних умов і ситуацій. Не менш важливо мати ясне уявлення про свої права й обов'язки, можливості й обмеження. Фахова компетентність в остаточному підсумку припускає досконале володіння інструментарієм, прийомами і продуктивними технологіями реалізації функціональних обов'язків. Цей принцип визначає обов'язковість дотримання психологом таких правил: співробітництво психолога і працівників суду і слідства на зацікавленій і компетентній основі; фахове спілкування і взаємодія з ними; науково-обгрунтована фахова діяльність психолога для досягнення бажаного результату; володіння методологією, теорією психології і психодіагностики, практичними і методичними уміннями і навичками;

неупередженість вимагає від практичного психолога не припускати упередженого ставлення до будь-якої людини, виключати формування висновків і здійснення дій психологічного характеру, які суперечать науковим даним. Тут важливо займати об'єктивну позицію, що не залежить від суб'єктивної думки або вимог третіх осіб. Цей принцип припускає також використання інструментарію і технології, адекватних цілям роботи, особливостям об'єкта дослідження і реальних можливостей. Отримані результати завжди повинні бути науково обґрунтовані, вивірені і всебічно зважені. Відповідно до вимог даного принципу психолог зобов'язаний керуватися такими правилами: адекватність психологічного інструментарію цілям, умовам і особливостям конкретної підекспертної особи; об'єктивність і наукова обґрунтованість результатів; доцільність і зваженість відомостей, переданих експертом-психологом слідчим органам;

                етична і юридична правомочність психологічного дослідження - відповідність статусу й освітнього рівня діагноста існуючим вимогам.

Питання для самоконтролю.

1.Обєкт судово-психологічної експертизи?

2.Що є предметом судово-психологічного експертного дослідження?

3.На які питання, що поставлені перед експертом-психологом, він не повинен відповідати?

4.Межі компетенції СПЕ?

5.Основні принципи юридичної психології?

6. Вимоги до особистості експерта-психолога?