Вступ

Складність соціально – економічної ситуації в країні, різка диференціація населення в матеріальному забезпеченні, поява великої кількості людей з низьким рівнем статку, безробіття молоді і працездатних громадян, затримки виплат зарплати і пенсій, недоліки в системі освіти, падіння рівня правової культури і поваги до закону, поширення порушень законності в усіх галузях, недосконалість законодавства й ін., - все це збільшує проблему злочинності. В останні роки спостерігаються якісні зміни її структури, поява нових видів, збільшення частки тяжких злочинів проти особистості.

У ситуації злочину особистість опиняється чи затягує інших, а потім у процесі слідства і судового розгляду виступає в ролі: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, позивача, відповідача у кримінальних і цивільних справах.

Різноманітні форми протиправної поведінки звичайно пов’язані з деформацією правової свідомості: це або неповні, або викривлені морально – правові уявлення, або повна їх відсутність у зв’язку з несприятливими умовами розвитку особистості і засобами виховання в онтогенезі. Інколи суб’єкт володіє системою правових уявлень, адекватних вимогам суспільства, однак його правосвідомість ще не спирається на уміння та навички, необхідні для вольової регуляції і саморегуляції поведінки, тоді його правосвідомість позбавляється практичного спрямування. Ситуація злочину або правопорушення якраз і виявляє рівень розвитку правосвідомості суб`єкта в єдності її когнітивних та регулятивних функцій.

Навчальний посібник підкреслює, насамперед, те велике практичне значенням, що має використання спеціальних психологічних знань і методів наукової психології, що дозволяють об’єктивно встановлювати й оцінювати психологічні особливості, причини і внутрішні механізми конкретних вчинків людей, яких залучено до сфери карного і цивільного судочинства.

Аналіз слідчої і судової практики показує, що в результаті своєчасного й обґрунтованого застосування спеціальних психологічних знань істотно поширюються можливості встановлення багатьох фактів, необхідних для правильного розв’язання кримінальних і цивільних справ.

Необхідність експертного дослідження особистості пов'язана із завданням швидкого, повного й об'єктивного розкриття злочину, одержання доказових фактів, встановлення істини в судочинстві, міри провини, вибору адекватної міри покарання. Судова експертиза є найбільш розповсюдженою й ефективною формою використання досягнень науки і техніки в слідчій і судовій практиці

У процесі проведення досудового слідства і судового розгляду, на будь-якому етапі якого в центрі уваги завжди знаходиться людина з усіма індивідуально – психологічними особливостями, не могли не виникати питання психологічного характеру. Одні з них з успіхом вирішуються на основі професійного і життєвого досвіду слідчого чи судді, інші ж вимагають експертного рішення. Спроби вирішення складних питань на основі так званого здорового глузду, ігноруючи застосування спеціальних психологічних знань, можуть спричинити і фактично породжують серйозні слідчі і судові помилки. Якщо навіть допустити, що особа, яка здійснює виробництво в справі, володіє достатніми для цього знаннями і навичками, то подібна практика суперечить ст.ст. 54 і 59 КПК України і положенням процесуальної теорії про неприпустимість об’єднання в одній особі функцій слідчого й експерта, судді й експерта.

Метою написання навчального посібника є розкриття сутності судово-психологічної експертизи як основного методу комплексного пізнання особистості в умовах карного і цивільного судочинства.