Стратегічний аналіз - Навчальний посібник (Головко Т. В., Сагова С. В.)

4.2. моделювання прогнозу фінансових показників

З бухгалтерського обліку відомо, що сума активів підприємства повинна дорівнювати сумі його капіталу і зобов’язань. Якщо капітал представити як зобов’язання підприємства перед власником капіталу, то балансове рівняння матиме такий вигляд:

АКТИВИ = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.

Фінансова система підприємства безперервно взаємодіє із зов­нішнім середовищем: постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими й іншими установами. Формою прояву таких контактів є господарські операції, кожну з яких можна звести до математичного рівняння, що вказує на рівновеликий взаємозв’язок між фінансовою системою підприємства і середовищем.

В табл. 4.1 показані господарські операції, які відображають взаємозв’язок фінансової системи із середовищем у балансовій моделі.

Таблиця 4.1

БАЛАНСОВА МОДЕЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ІЗ СЕРЕДОВИЩЕМ

Операції (грн.)

Активи

=

Зобов’язання

Прибутки та збитки

Основні засоби

Дебітори

Грошові кошти

Капітал

Кредити банку

Креди- тори

1. Вкладений капітал

2000

 

8000

 

10 000

 

 

 

2. Кредит банку

 

 

2000

 

 

2000

 

 

3. Платежі кредиторам

 

 

–4000

 

 

 

–4000

 

4. Виплата заробітної плати

 

 

–2000

 

 

 

 

–2000

5. Баланс

2000

 

4000

6000

10 000

2000

–4000

–2000

6. Видано гроші підзвіт Петренко

 

1000

–1000

 

 

 

 

 

7. Банківським кредитом сплачено постачальникам

 

 

 

 

 

2000

–2000

 

8. Баланс

2000

1000

3000

6000

10 000

4000

–6000

–2000

 

Перша операція ілюструє інвестування коштів (у вигляді основних засобів і грошових коштів) у сумі 10 000 грн. у бізнес. Тим самим капітал створює активи підприємства. Активи збалансовані зобов’язаннями підприємства (перед акціонерами, засновниками) у сумі 10 000 грн.

Для цієї операції балансове рівняння має вигляд:

АКТИВИ (10 000 грн.) = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ (10 000 грн.).

Друга операція характеризує залучення у господарську діяльність банківського кредиту, що представлено таким балансовим рівнянням:

АКТИВИ (2000 грн.) = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ (2000 грн.).

До першої операції підприємство не мало активів і зобов’я­зань. Внаслідок інвестування коштів з’явилися активи на суму 10 000 грн. і зобов’язання на ту саму суму, що зафіксовано додатним числом.

Друга господарська операція відображає залучення до прогноз­ної фінансової системи банківського кредиту і виникнення зобо­в’язання на суму 2000 грн. З розглянутих вище операцій випливає перше правило: коли зовнішнє середовище — постачальники, бан­ківські та інші фінансові установи — активізує взаємодію з фінансовою системою підприємства, то результатом такої взаємодії є надходження основного і оборотного капіталу до фінансової системи, тобто відбувається збільшення активів та зобов’язань на ту саму величину, яка фіксується в балансовій моделі додатним числом. Балансова рівність між активами та зобов’язаннями зберігається.

Третя операція, яка характеризує платежі у вигляді грошових коштів кредиторам, і четверта (грошові виплати працівникам у формі заробітної плати) відображають відплив активів із фінансової системи й зменшення зобов’язань, що показано в балансовій моделі від’ємним числом.

Ці операції свідчать про те, що активність виходить з фінансової системи підприємства, яка взаємодіючи із зовнішнім середовищем, відвертає активи й зобов’язання на суми – 4000 і – 2000 грн. Якщо перед третьою і четвертою операціями сума активів і зобов’язань становила 12 000 грн., то після їх здійснення вона знизилася до 6000 грн. З проведеного аналізу змісту операцій випливає друге правило: коли фінансова система підприємства сама ініціює взаємодію зі своїм зовнішнім середовищем — постачальниками, кредиторами та іншими контрагентами бізнесу, то внаслідок такої взаємодії відбувається відплив активів і зменшення зобов’язань на ту саму величину. Балансова рівність фінансової системи зберігається.

Операція 6 відображає зміни всередині підсистеми активів. Вона збільшує заборгованість дебіторів на 1000 грн. і зменшує суму грошових коштів підприємства на цю ж величину. Загальна сума активів підприємства залишається незмінною. Звідси випливає третє правило взаємодії фінансової системи із середовищем: операції, що відбуваються всередині підсистеми активів підприємства, спричиняють полярні рівновеликі зміни в об’єктах активів підприємства, які контактують між собою. Балансове рівняння при цьому не змінюється.

Операція 7 реєструє зміни всередині підсистеми зобов’язань, вона збільшує заборгованість підприємства за одним видом зобов’я­зань і зменшує за іншим на одну й ту саму суму. З цього випливає четверте правило: операції, які відбуваються всередині підсистеми зобов’язань підприємства, викликають рівновеликі полярні зміни в пов’язаних між собою об’єктах зобов’язань підприємства.

Розглянуті вище правила взаємодії фінансової системи підприємства із середовищем застосовують для моделювання всієї сукупності прогнозованих операцій господарської діяльності і ґрунтуються на балансовому рівнянні. Інтегрована схема інформаційних зв’язків системи підприємства із зовнішнім середовищем представлена на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Інтегрована схема інформаційних зв’язків фінансової системи підприємства із зовнішнім середовищем