2.6. виробнича функція, її значення в стратегічному аналізі обсягів виробництва

Товари, виконані роботи і надані послуги — це продукти процесу виробництва, основними елементами якого є робоча сила, основний капітал і матеріали у поєднанні з природними ресурсами. Технологія виробництва ґрунтується на поєднанні вищевказаних чинників. Вона удосконалюється в міру використан­ня більш сучасних машин, обладнання, кваліфікованішої праці, кращої сировини і матеріалів, що дає змогу випускати більшу кількість продукції з даної кількості ресурсів.

Співвідношення між факторами виробництва й максимально можливим обсягом виробництва описується виробничою функ- цією, яка будується для певної технології. Поліпшення технології виробництва сприяє збільшенню максимально можливого обсягу продукції за різних комбінацій факторів, що формує вже нову виробничу функцію.

Цю функцію для визначення максимального обсягу продукції можна проілюструвати за допомогою виробничої сітки, наведеної в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА І КОМБІНАЦІЯ ФАКТОРІВ

Таблиця містить дані про співвідношення між затратами праці та капіталу, необхідними для виробництва продукту «А» за даної технології. Вони ґрунтуються на залежності між змінними затратами і обсягом випуску продукції, які є характеристиками виробничої функції. Затрати постійного капіталу визначаються часом роботи обладнання протягом місяця, затрати праці вимірюються в машино-годинах праці за місяць.

Наведена у табл. 2.6 виробнича сітка містить чотири варіанти затрат машино-годин на місяць, кожний з яких характеризує мож­ливу виробничу потужність. У графі 2 цієї таблиці представлено десять варіантів можливих трудових затрат, а у графах 3, 4, 5 та 6 наведено можливі обсяги випуску продукції.

Обсяг виробництва насамперед визначається технологічним процесом, його удосконалення сприяє появі нових методів вироб­ництва. Але якщо розглядати процес виробництва в короткостроковому плані, то його основний капітал менш мобільний, ніж фактор праці. З цієї позиції проаналізуємо дані табл. 2.6.

Припустимо, що підприємство відповідно до обраної стратегії прогнозує виробити на місяць 105 тис. одиниць продукції.

Цього обсягу виробництва можна досягти, використавши три варіанти комбінації факторів:

1. 100 тис. машино-годин роботи обладнання і 250 тис. годин праці.

2. 150 тис. машино-годин роботи обладнання і 150 тис. годин праці.

3. 200 тис. машино-годин роботи обладнання і 100 тис. годин праці.

Виробнича функція може бути представлена графічно (рис. 2.4), якщо на горизонталі вказати години праці за місяць, а на вертикалі — години роботи обладнання за місяць.

Рис. 2.4. Виробнича функція для випуску 105 тис. одиниць продукції на місяць

Крива на рис. 2.4 є виробничою функцією для випуску продукції А в кількості 105 тис. одиниць. Вона відображає максимальний прогнозований обсяг виробництва за даної технології і затрат. Графік показує, що для випуску прогнозованого обсягу виробництва підприємство може обрати один з трьох варіантів кооперації часу роботи обладнання та затрат праці. Таким чином, виробнича функція характеризує зміни структури затрат виробництва.

Якщо змінюється прогнозований обсяг виробництва, наприклад замість 105 тис. одиниць продукції передбачається випустити 135 тис. одиниць, то необхідно за даними виробничої сітки (табл. 2.6) визначити нові комбінації факторів. У даному разі можливі два варіанти:

1. 150 тис. машино-годин роботи обладнання і 250 тис. годин праці.

2. 200 тис. машино-годин роботи обладнання і 150 тис. годин праці.

Представимо цю виробничу функцію у вигляді графіка (рис. 2.5) і порівняємо її з попередньою.

Рис. 2.5. Виробнича функція для випуску 135 тис. одиниць продукції на місяць

Аналіз показує, що кожний обсяг виробництва має свою виробничу функцію, яка дає змогу, використовуючи дані виробничої сітки, з багатьох варіантів структур затрат обрати найбільш ефективний, який відповідатиме обраній стратегії роз­витку підприємства. Виробнича сітка, зразок якої наведено в табл. 2.6, розробляється інженерно-технічним персоналом підприємства і з успіхом може бути використана для прогнозування обсягу виробництва.

За даними табл. 2.6 можна проаналізувати вплив на виробничу діяльність закону спадаючої віддачі. Наприклад при постійному капіталі, 200 тис. машино-годин роботи обладнання на місяць і затратах праці, що змінюються від 50 до 250 тис. годин, гранична корисність кожного наступного вкладення праці характеризується величинами, представленими в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ КОЖНОЇ НАСТУПНОЇ ОДИНИЦІ ПРАЦІ

Аналіз даних показує, що збільшення затрат праці дає змогу підприємству нарощувати випуск продукції, але при обсязі вироб­ництва понад 105 тис. одиниць спостерігається зниження граничної корисності від кожного наступного залучення робочої сили. Це свідчить про необхідність переходу до нових технологій та оновлення основного капіталу.