Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями - Монографія (Федосов В., Опарін В., Льовочкін С.)

3. реструктуризацІя державного фІнансового господарства

 

Державне фінансове господарство відіграє надзвичайно важливу роль у суспільстві. З одного боку, це господарство забезпечує функціонування інститутів держави і реалізацію її суспільних функцій. З іншого, функціонуючи в межах єдиної фінансової системи, воно забезпечує збалансування індивідуальних, корпоративних і суспільних інтересів. Якщо фінансовий ринок являє собою забезпечуючу сферу фінансової системи, то сфера державних фінансів є насамперед регулюючим механізмом, що врівноважує потреби і можливості окремих суб’єктів. Державне фінансове господарство надзвичайно складне і розгалужене. Будь-які кардинальні зміни в ньому суттєво, а іноді й докорінно змінюють баланс суспільних інтересів. Тому стосовно реструктуризації системи державних фінансів слід дотримуватись еволюційних засад поступового і поетапного реформування на основі чітко визначеної еконо- мічної доктрини і фінансової стратегії розвитку.

Функціонування держави та реалізація нею своїх функцій пов’язані з усуспільненням певної частини виробленого національного продукту. Процеси мобілізації та використання цієї частини відображають такі поняття, як «державні фінанси», «державне господарювання» та «державне фінансове господарство». Досліджуючи підходи світової фінансової науки до них, В. Л. Андрущенко зазначає, що поняття «державні фінанси» і «державне господарювання» розглядаються нею або як цілком ідентичні, або з деякою семантичною різницею1. Такий підхід випливає із провідної на даний час теорії у сфері держав­них фінансів — теорії суспільного товару (благ, послуг). Во- на ґрунтується на ідеї, що держава не відбирає частини доходів у своїх громадян і не поглинає їх самостійно. Вона повертає суспільству централізовану частину національного продукту у вигляді суспільних послуг і товарів, що надаються як через державний сектор, так і за допомогою оплати державою благ, які надаються громадянам приватним сектором. Досліджуючи проблеми фінансів у перехідній економіці, автори книги «Державні фінанси» посилаються на висловлювання М. Тетчер, яка зазначала, що «правильна економічна політика вирішальною мірою залежить від правильності оцінки того, які види діяльності належать державі, а які людям»[49]. Співвідношення між поняттями «державні фінанси» і «державне фінансове господарство» полягає у тому, що останнє не включає фінансів державного сектору економіки, тобто охоплює бюджет держави, фонди цільового призначення і державний кредит.

Теорія суспільного товару є ключем до розуміння сутності державного господарювання і функціонування державного фінансового господарства. При цьому все ж певна різниця між цими поняттями існує. Насамперед державне господарювання дещо ширше за змістом поняття, оскільки характеризує методи господарської діяльності держави, тоді як державне фінансове господарство — методи мобілізації державних доходів і здійснення державних видатків. Його реструктуризація — це не тільки зміна пропорцій між окремими складовими державних фінансів та всередині окремих ланок, а й удосконалення механізмів фінансової діяльності держави, що становить основу державного господарювання.

Реструктуризація державного фінансового господарства у процесі ринкової трансформації економіки являє собою дуже складний і багатовекторний процес, що здійснюється за такими основними напрямами:

Зміна пропорцій між централізованими (державним фінансовим господарством) і децентралізованими (фінансами державного сектору) державними фінансами. У зв’язку з роздержавленням і приватизацією державний сектор економіки значно скорочується. При цьому державні підприємства переходять на ті самі принципи організації фінансів, що й акціонер­ні та приватні. Як наслідок, істотно скорочується фінансова діяльність держави в реальному секторі економіки, відбувається чітке розмежування державного фінансового господарства і фінансів державного сектору економіки.

Реструктуризація всередині державного фінансового господарства, що виявляється в розмежуванні сфер функціонування бюджету і цільових фондів. Витрати загальносуспільного характеру, спрямовані на реалізацію функцій держави, фінансуються з бюджету, а витрати цільового характеру — з фондів цільового призначення.

Вироблення напрямів і принципів фіскальної політики держави, визначення основ політики у сфері бюджету й опо- даткування. Оптимізація рівня бюджетної централізації національного продукту, забезпечення ефективності оподаткування і бюджетних асигнувань.

Докорінні перетворення в структурі й засадах функціонування бюджетної системи через дедалі більшу її децентралізацію з чітким розмежуванням доходів і видатків між бюджетами, виходячи з чіткого розмежування функцій держави між центральними, регіональними і місцевими рівнями влади.

Реформування системи і методів формування дохідної бази бюджетів і фінансування видатків, установлення реальних джерел фінансування бюджетного дефіциту.

Розроблення засад і механізмів реалізації горизонтального і вертикального фінансового вирівнювання, удосконалення міжбюджетних взаємовідносин.

Вироблення концептуальних основ боргової політики держави, методів внутрішнього і зовнішнього запозичення й управління державним борго