Фінансовий, управлінський та податковий облік у господарських товариствах (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ПОП, ПАП) - Навчальний посібник (Гарасим П. М., Журавель Г. П., Хомин П. Я. )

Розділ 8. облік готової продукції й товарів  та їх реалізації

 

8.1. Фінансовий облік готової продукції й товарів та їх реалізації

 

8.1.1. Облік готової продукції

 

Готова  продукція –  це  така,  що  повністю пройшла передбачені технологією виробництва стадії та процеси, перевірена відповідно до технічних умов  і  стандартів  і  оприбуткована  на  склад  або  прийнята  замовником.  До готової продукції зараховують також виконані для замовників роботи і послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи. Якщо на підприємстві поряд з виробництвом здійснюють капітальні вкладення, то виконані для них послуги також відображають в обліку як готову продукцію.

Готову продукцію оцінюють за плановою і фактичною собівартістю (виробничою чи повною) або за оптовими цінами, якщо на цей вид продукції їх регулює держава.

Оприбутковують  готову  продукцію  з  виробництва  на  склади  за накладними (приймально-здавальними накладними) або відомостями здавання продукції.

Для обліку готової продукції призначений рахунок 26 “Готова продукція”

За дебетом рахунка 26 “Готова продукція” відображають надходження готової  продукції  власного  виробництва  за  фактичною  виробничою собівартістю.

В аналітичному обліку можна відображати готову продукцію за обліковими цінами. При списанні готової продукції з рахунка 26 “Готова продукція” суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами визначають як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначають шляхом ділення суми відхилень на початок місяця та суми відхилень за продукцією, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць із виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, котру відносять до реалізованої продукції, відображають за кредитом рахунка 26 “Готова продукція” і дебетом відповідних рахунків, на котрих відображено вибуття готової продукції.

Аналітичний облік готової продукції здійснюють за її видами щодо матеріально відповідальних осіб за масою, кількістю та собівартістю або оптовими цінами – в окремих підприємствах промисловості. В цьому випадку потрібно  забезпечити  облік   відхилень  фактичної  виробничої  собівартості готової продукції від затверджених оптових цін.

Типові операції за рахунком 26 “Готова продукція”

 

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Передана на склад готова продукція від виробництва

26

23

Передача на склад готової продукції напівфабрикатів, призначених для реалізації

26

25

Придбано готову продукцію підзвітними особами

26

37

Дооцінка готової продукції

26

42

Одержані гранти та субсидії готовою продукцією

26

71

Оприбутковано насіння і корми після визначення цільового призначення готової

продукції

 

20

 

26

Передача продукції для використання як МШП

22

26

Списано  у  виробництво  готову  продукцію  на  підприємствах,  що  застосовують

рахунки 8 класу

 

23

 

26

 

Видані дивіденди готовою продукцією

37

26

Пред’явлено постачальнику претензію за нестачу готової продукції

37

26

Списано нестачу готової продукції на фінансові результати

79

26

Витрата  готової  продукції  на  виробництво  на  підприємствах,  що  застосовують

рахунки 8 класу

 

80

 

26

Втрати від псування готової продукції на малих підприємствах

84

26

Реалізація готової продукції на підприємствах, що застосовують рахунки 9 класу

85

26

Списана   собівартість   реалізованої   готової   продукції   на   підприємствах,   що

застосовують рахунки 9 класу

 

90

 

26

Витрачено готову продукцію для загальногосподарських потреб

92

26

Списано готову продукцію на витрати зі збуту

93

26

Спожита готова продукція для власних потреб (ЖКГ, дитячі дошкільні заклади та

ін.) або списано недостачу

 

94

 

26

Втрати готової продукції від стихійного лиха, техногенних катастроф і аварій

99

26

 

 

Для обліку зерна, картоплі, цукрових буряків, овочів, грубих, соковитих, концентрованих та інших кормів і посадкового матеріалу як власного виробництва, так і придбаних використовують рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”. Облік здійснюють окремо за видами, сортами і репродукціями за масою і вартістю.

Продукцію сільськогосподарського виробництва поточного року обліковують за плановою собівартістю, котру в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, що не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різницю між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, що виявляють у кінці року, відносять пропорційно на  рахунок  продукції  та  на  інші  рахунки,  на  котрі  вона  була списана протягом року.

За дебетом рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” відображають надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом – вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, отриману від власних рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства, призначену для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, у

дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, призначену для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, вирощену для годівлі худоби, наприклад, зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Аналітичний облік   продукції        сільськогосподарського       виробництва здійснюють за видами продукції.

Типові операції за рахунком 27 “Продукція сільськогосподарського

 

виробництва”

 

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Оприбуткована сільськогосподарська продукція від виробництва

27

23

Зарахування до продукції сільськогосподарського виробництва напівфабрикатів

27

25

Придбано сільськогосподарську продукцію підзвітними особами

27

37

Дооцінка сільськогосподарської продукції

27

42

Оприбутковано лишки сільськогосподарської продукції

27

71

Оприбутковано насіння і корми після визначення цільового призначення

сільськогосподарської продукції

 

20

 

27

Передано у виробництво сільськогосподарську продукцію

23

27

Передано сільськогосподарську продукцію на торговий склад (в їдальню)

28

27

Пред’явлено претензію винній особі за нестачу сільськогосподарської продукції

37

27

Списано нестачу сільськогосподарської продукції на фінансові результати

79

27

Здійснено витрати сільськогосподарської продукції на виробництво на підприємствах,

що використовують рахунки 8 класу

 

80

 

27

Втрати від псування сільськогосподарської продукції

84

27

Реалізація сільськогосподарської продукції на підприємствах, що  не використовують

рахунки 9 класу

 

85

 

27

Списана собівартість реалізованої сільськогосподарської продукції на

підприємствах, що  використовують рахунки 9 класу

 

90

 

27

Витрачено сільськогосподарську продукцію на загальногосподарські потреби

92

27

Витрачено сільськогосподарську продукцію на витрати зі збуту

93

27

Спожита сільськогосподарська продукція для власних потреб (ЖКГ, дитячі дошкільні

заклади та ін.) або списано недостачу

 

94

 

27

Втрати сільськогосподарської продукції від стихійного лиха, техногенних катастроф і

аварій

 

99

 

27

 

 

Надходження товарів відображають на основі товарно-транспортних накладних типової форми, до яких можуть додавати інші документи: пакувальні ярлики, акти зважувань тощо. Якщо товари надходять від постачальників з інших міст залізницею чи водним шляхом, транспортні органи виписують залізничну (водну) накладну, котру видають при доставці товарів отримувачу, а

він,  у  свою  чергу,  видає  постачальнику  вантажну  квитанцію,  що  засвідчує приймання товарів.

Супровідні документи, що надійшли з отриманими від постачальників товарами  після  перевірки  дотримання  умов  поставки  за  найменуваннями товарів, їх масою чи кількістю, асортиментом, ціною, якістю, знижками, транспортними витратами тощо, записують у книгу реєстрації рахунків постачальників, за котрою контролюють терміни поставок.

Якщо трапилося т. зв. “роз’єднання” супровідних документів і товарів, товари, що надійшли на підприємство, оприбутковують за актом приймання товарів без рахунка постачальника. Цей акт складає комісія, в котру входять завідувач складу, товарознавці, представник адміністрації та громадськості. В акті вказують фактичну кількість (масу) прийнятих товарів, їх якість, ціну за прейскурантами.  Один   примірник  акта   висилають  постачальнику,  котрий мусить  негайно  надіслати  товарно-транспортну  накладну  та  податкову накладну.

Коли надійшли товари, котрих не замовляли або недоброякісні, що підтверджує акт санепідемстанції чи інших органів, і їх не можна реалізовувати, ці товари беруть на відповідальне зберігання, про що повідомляють постачальника.

Обліковують товари на однойменному рахунку 28 “Товари” за видами, найменуваннями, сортами, сортаментом за купівельною вартістю, що включає торгову націнку. Тому при оприбуткуванні товарів складають розрахунок націнки на них і під звіт матеріально-відповідальним особам відносять їх повну вартість. Реалізовують товари на основі накладних, де зазначено назву, кількість (масу) товарів, ціну, ПДВ, загальну вартість. Якщо торгівлю здійснюють стаціонарно, застосовують електронні касові апарати. При реалізації товарів із лотків чи автомашин використовують товарно-касові книги.

За документами на отримання та реалізацію товарів матеріально відповідальні  особи  (продавці,  завідувач  їдальні)  складають  звіт  про  рух

матеріалів, на основі якого здійснюють записи в реєстрах аналітичного і синтетичного обліку. При цьому складають розрахунок розподілу торгової націнки між реалізованими товарами та їх залишком.

Крім оплати вартості, при придбанні товарів торгово-посередницькі, оптово-збутові та торгово-роздрібні й інші підприємства, що здійснюють цю діяльність, мають також інші витрати, пов’язані з доставкою товарів. Зокрема, це витрати на перевезення, охорону, розвантаження, зберігання товарів тощо. Такі  витрати  відносять  на  витрати  збуту.  При  виявленні  природних  втрат товарів у дорозі їх вартість також включають у ці витрати. Якщо ж при прийманні товарів виявиться, що фактично відвантажена постачальником їх кількість, якість або сума не відповідає даним товарно-транспортної та податкової накладної, тоді на суму розходження при визнанні її постачальником чи наявності рішення суду пред’являють претензію, а після вирішення претензії в установленому порядку повернуті кошти зараховують на рахунок у банку.

Якщо при цьому попередньо оплатили за товари і цю суму включили у валові витрати, необхідно отримати додаток № 2 (Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної), а також провести скоригувати податок на додану вартість у книзі обліку придбання товарів, відобразивши результати цих коригувань у деклараціях про прибуток підприємства та про податок на додану вартість.

Коли ж при інвентаризації виявиться брак або відходи товарів, непридатних для реалізації, а винних у цьому не встановлено, їх списують лише за кількістю без вартісної оцінки. Виявлені на складах або при прийманні надлишки товарів оприбутковують.

Бухгалтерський  облік  товарів  здійснюють  за  найменуваннями,  якістю,

 

кількістю, вартістю відповідно до матеріально відповідальних осіб.

Типові операції за рахунком 28 “Товари”

 

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Збудовані  основні  засоби,  інші  необоротні  матеріальні  активи,  нематеріальні

активи для продажу

 

28

 

15

Передано  виробничі  запаси  на  торговий  склад  для  реалізації  або  забезпечення

процесу реалізації

 

28

 

20

Передано сільськогосподарську продукцію на торговий склад (у їдальню)

28

27

Внутрішнє переміщення товарів

28

28

Нарахована торгова націнка

282

285

Закуплені товари підзвітними особами за готівку

28

37

Одержано пайові внески від членів споживчого товариства товарами

28

41

Дооцінка товарів

28

42

Одержано від учасників товари в рахунок погашення заборгованості за внесками

до статутного капіталу

 

28

 

46

Одержано товари від постачальників

28

63

Нарахування зборів і платежів, що відносяться на вартість товарів

28

64

Одержано від дочірніх підприємств товари

28

68

Оприбутковано списані раніше товари

28

71

Одержані товари в рахунок дивідендів

28

73

Безплатне надходження товарів

28

74

Витрачені товари на капітальні вкладення

15

28

Передано товари у виробничі запаси

20

28

Списано товари на виробництво

23

28

Видано позику членам підприємства товарами

37

28

Уцінка товарів

42

28

Здійснено матеріальні витрати товарами

80

28

Втрати від знецінення, псування товарів

84

28

Втрати товарів від стихійного лиха, аварій на підприємствах, що не застосовують

рахунки класу 9

 

85

 

28

Списана вартість реалізованих товарів

90

28

Списано товари на загальногосподарські витрати

92

28

Списано товари на витрати зі збуту

93

28

Списані товари для власних потреб (ЖКГ та ін.) або списано нестачу

94

28

Втрати товарів від стихійного лиха, техногенних катастроф, аварій

99

28

 

 

8.1.2. Облік доходів від реалізації готової продукції і товарів

 

Реалізацію готової продукції підприємства промисловості здійснюють на основі договорів та доручень покупців. Їм виписують накази – накладні на відпуск чи відвантаження продукції покупцям, податкові накладні. Після відвантаження продукції ці документи передають зі складу в бухгалтерію для виписування розрахункових документів – товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних вимог-доручень.

Сільськогосподарські підприємства відпускають готову продукцію покупцям за товарно-транспортними накладними спеціалізованих форм або накладними.

Передачу замовникам виконаних будівельно-монтажних робіт, котрі вважають готовою продукцією на підприємствах будівництва, здійснюють на основі актів на виконані роботи.

Облік реалізації товарів на підприємствах торговельної галузі здійснюють з урахуванням специфічних особливостей. Зокрема, визначають націнку на товари – різницю між продажною і купівельною вартістю товарів, що відображають за кредитом субрахунка 285 “Торгова націнка” в кореспонденції з дебетом субрахунка 281 “Товари на складі”. При цьому вказана різниця складається з власне торгової націнки та податку на додану вартість, сплаченого постачальникам при купівлі товарів. Хоч суму цього податку відображають як податковий кредит, однак її включають одночасно до продажної ціни товарів, оскільки останню визначають з урахуванням податку на додану вартість, тобто як  податкових  зобов’язань.  У  системі  кореспонденції  рахунків  це  виглядає

таким чином.

 

Типові операції з придбання товарів

 

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Сума, тис. грн.

Придбано товари від постачальників

282

631

10,0

Відображено податковий кредит

641

631

2,0

Оплачено вартість придбаних товарів

631

311

12,0

Зараховано суму сплаченого ПДВ до торгової націнки

282

285

2,0

Нараховано торгову націнку (25\% від купівельної вартості товарів)

282

285

2,5

 

 

Отже, вартість товарів за  цінами продажу становить 10,0+2,0+2,5=14,5

 

тис. грн.

 

При реалізації товарів необхідно списати не тільки їхню вартість, а й торгову націнку. Для цього визначають суму торгової націнки, що припадає на реалізовані товари, котру потрібно списати за дебетом субрахунка 285 “Торгова націнка”.

При визначенні суми торгової націнки вираховують її середній відсоток, що припадає на реалізовані товари та їх залишок на складах підприємства торгівлі, постачання і збуту, якщо в них значна і змінна номенклатура товарів, а відхилення торгової націнки за  окремими її  видами  незначне. Якщо  ж  такі

підприємства застосовують різний рівень націнок на товари, то суми торгової націнки за цим методом (як середнього відсотка) не визначають, і тоді використовують інші методи (FIFO, LIFO) або ідентифікованої собівартості, передбачені Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Найпоширеніший метод – визначення середнього відсотка. Згаданий стандарт встановлює, що суму торговельної націнки на реалізовані товари в цьому випадку визначають як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих  товарів  і  середнього  відсотка  торговельної  націнки.  Середній

відсоток торговельної націнки можна визначити за формулою:

 

Вс =

Снп + Онк

Стп + Отд

×100 ,

 

де Вс – середній відсоток торговельної націнки за звітний місяць; Снп – сальдо за субрахунком 285 “Торгова націнка” на початок місяця; Онк – кредитовий обіг за субрахунком 285 “Торгова націнка” за місяць; Стп – сальдо за субрахунком 282 “Товари в торгівлі” на початок місяця; Отд – дебетовий обіг за субрахунком 282 “Товари в торгівлі” за місяць.

Собівартість реалізованих товарів можна визначити за такою формулою:

⎛ Отк × Вс ⎞

Стр = Отк − ⎜

⎟ ,

100      ⎠

 

де Стр – собівартість реалізованих товарів; Отк – кредитовий обіг за субрахунком 282 “Товари в торгівлі” за місяць; Вс – середній відсоток торговельної націнки.

На підставі визначення середнього відсотка торгової націнки є змога відобразити собівартість реалізованих товарів і визначити фінансовий результат у системі кореспонденції рахунків.

Типові операції з реалізації товарів

 

 

Зміст господарської операції

 

Дебет

 

Кредит

Сума,

тис. грн.

Реалізовано товари за готівку на суму за продажною вартістю

301

702

6,0

Нараховано податок на додану вартість (6,0×20:120)

702

641

1,0

Відображено собівартість реалізованих товарів

(6,0-(6,0×15\%:100))

 

902

 

282

 

5,1

 

Методом  “червоне  сторно”  списана  торгова  націнка  в  сумі,  що припадає на вартість реалізованих товарів (6,0×15\%:100)

 

282

 

285

 

0,9

Списано  виручку і собівартість  товарів для  визначення  фінансових

результатів від реалізації товарів (закриття рахунків)

702

791

791

902

6,0

5,1

 

 

Певні відмінності є щодо реалізації товарів через власну роздрібну мережу та при оптовому відпуску їх покупцям. В останньому випадку відпуск товарів здійснюють аналогічно, як і готової продукції – на основі доручень покупців виписують товарно-транспортні накладні.

Для обліку реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг на підприємствах використовують рахунок 70 “Доходи від реалізації”.

На  цьому  рахунку  обліковують  реалізацію  продукції  власного виробництва, куплених товарно-матеріальних цінностей, включаючи товари.

Аналітичний облік операцій за вказаним рахунком організовують так, щоб можна було контролювати дотримання термінів оплати. Тим більше, що 10. 08.

1997 р. скасовано касовий метод визначення виручки від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, і вона відображається нині за методом нарахування, у зв’язку з чим аналога колишньому рахунку 45 “Товари відвантажені, виконані роботи та послуги” в новому Плані рахунків не передбачено.

За кредитом субрахунків 701–703 відображають збільшення (одержання) доходу,  за  дебетом  –  належну  суму  непрямих  податків  (акцизного  збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, що отримує підприємство на користь комітента, принципала; списання у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Аналітичний облік доходів від реалізації здійснюють за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, реґіонами збуту та/або іншими напрямками, визначеними підприємством.

На субрахунку 704 “Вирахування з доходу” за дебетом відображають суми наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції (товарів) та  інші  суми,  що  підлягають вирахуванню з  доходу. За

кредитом        субрахунка     704      відображають            списання        дебетових       оборотів         на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Типові операції за рахунком 70 “Доходи від реалізації”

 

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Надано покупцям чи замовникам знижки на реалізовану продукцію

70

36

Повернення перестраховиками частки страхових резервів

70

49

Нараховано ПДВ (акцизний збір) з реалізованої продукції (товарів)

70

64

Проведення вирахування з доходу

70

68

Вирахування з доходу в страховій організації

70

76

Закриття рахунка (прибуток)

70

79

Вирахування з доходу втрат від курсових різниць валюти

70

97

Проведено розрахунок за реалізовану продукцію цінними паперами

14

70

Відтермінування дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію

16

70

Отримано гроші в касу від реалізації товарів

30

70

Отримано на поточний рахунок кошти від реалізації товарів

31

70

Отримано короткотерміновий вексель за реалізовану продукцію

34

70

Вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг)

віднесено на покупців (замовників)

 

36

 

70

Відображено вартість послуг, наданих працівником підприємства

37

70

Закриття рахунка 49 “Страхові резерви” у страховій організації

49

70

Погашення заборгованості перед постачальниками за рахунок реалізованої їм

продукції

 

63

 

70

Відображення вартості продукції, товарів, робіт, послуг, реалізованих у рахунок

оплати праці

 

66

 

70

Відображено реалізацію за внутрішніми розрахунками

68

70

Зараховано доходи майбутніх періодів у доходи звітного періоду

69

70

Закриття рахунка 76 “Страхові платежі” у страховій організації

76

70

Закриття рахунка (збитки)

79

70

Погашення витрат страхових платежів за рахунок доходів від реалізації у страховій

організації

 

97

 

70

 

 

8.2. Управлінський облік реалізації продукції (робіт, послуг)

 

і формування фінансових результатів

 

8.2.1. Характеристика управлінського обліку реалізації продукції (робіт,

 

послуг) і формування фінансових результатів

 

Діяльність будь-якого підприємства виробничої сфери спрямована в підсумку на забезпечення максимально можливого для цих умов обсягу прибутку. Це можливо за умови якнайбільших обсягів реалізації продукції поряд  з її низькою  собівартістю,  за високими  цінами.  Тому  управлінський облік  на підприємстві  буде ефективним  за умови  безперервного  контролю

триєдиних  складових  фінансових  результатів:  обсягу реалізації,  собівартості продукції (робіт, послуг), ціни продажу.

При  цьому  слід  пам’ятати,  що  активний  вплив  менеджерів підприємства на формування фінансових результатів за цими складовими неоднаковий. Якщо обсяг виробництва повністю залежить від рішень менеджерів,  а на витрати  виробництва  вони  впливають  частково,  то їхній вплив на формування цін доволі обмежений. Причому він активніший у випадках  цінової  політики,  головна  мета  якої  на  певному  етапі  – розширення  ринку  збуту,  коли  ціни  продажу  свідомо  знижують  навіть  до рівня  критичної  точки  і виручка  від реалізації  дорівнює  собівартості реалізованої продукції, отже, немає ні прибутку, ні збитку.

Досягнення ж вищих реалізаційних цін на продукцію підприємства не завжди залежить від ефективності управлінської діяльності менеджерів. Як відомо,   ціни  формуються   під  впливом   попиту   й  пропозиції,   і  на  них впливають насамперед такі макроекономічні  показники, що не залежать від діяльності  окремих  підприємств.  Зокрема,  це  грошові  доходи  населення, індекс інфляції, емісія грошей, облікова ставка Національного банку України тощо.

Однак  це  не  означає,   що  формування   цін  на  продукцію   (роботи, послуги)  перебуває  поза увагою  менеджерів  підприємств.  В умовах  ринку саме продумана цінова політика є гарантом успішного функціонування підприємства, оскільки відбувається жорстке економічне регулювання і нехтування його законами призводить до банкрутства підприємств. Як це не парадоксально,  але  часто  це  трапляється  не  тільки  при  низьких реалізаційних  цінах, коли вони не покривають  витрат виробництва,  а й при максимально високих. В останньому випадку це зумовлює зниження попиту на продукцію  (роботи, послуги), котрі продають за завищеними цінами, що й призводить  до  затоварення  підприємства,  поступового  згортання виробництва та його банкрутства.

Тому управлінський облік реалізації продукції має насамперед забезпечувати менеджерів достовірною і повною інформацією, що дає змогу приймати  обґрунтовані  управлінські  рішення  щодо поведінки  підприємства на ринку. До того ж такі рішення мають бути оперативними (терміновими), вони не можуть бути довготривалими, оскільки ситуація на ринку щоразу динамічно змінюється. Тому необхідно адекватно реагувати на такі зміни і приймати виважені рішення щодо збільшення чи зменшення обсягу продажів, зниження  чи  підвищення  цін  реалізації,  заміни  одних  видів  продукції  у зв’язку з насиченням ринку певними товарами та дефіцитом інших.

Така постановка управлінського обліку передбачає ув’язку всіх його сегментів у єдину систему, бо, наприклад, обґрунтована цінова політика підприємства  на ринку можлива за умови вичерпної інформації про витрати виробництва, оскільки маневрування цінами на тривалу перспективу обмежується зоною маржинального  доходу.

Таким чином, управлінський  облік реалізації продукції (робіт, послуг) та формування фінансових результатів ґрунтується на вивченні й оцінці взаємозв’язку   показників   обсягу   реалізації,   виручки   і   собівартості.   В процесі обліку виявляється роль і вплив цих факторів на формування фінансових результатів; такою інформацією оперативно забезпечуються менеджери підприємства, що дає змогу ефективно управляти діяльністю підприємства в напрямку його високорентабельної роботи не тільки в поточному періоді, а й на тривалу перспективу.

Зокрема, в першу чергу визначається  обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), що забезпечує беззбитковість виробництва, так званий “поріг рентабельності”.   Як  правило,  його  відображають   графічним   способом  на основі  розрахунків  маржинального  доходу,  маючи  на увазі,  що  такі розрахунки  є лише  орієнтовними,  оскільки  ґрунтуються  на умовних допусках,  що  в аналізованому  періоді  не  змінюються  ціни  на продукцію, змінні  та  постійні  витрати.  Однак  насправді  ці  фактори  динамічні,  тому

будь-які  найточніші  попередні  розрахунки  доводиться  щоразу  коригувати,

 

бо застарілі дані в управлінському  обліку не тільки не корисні, а й шкідливі.

 

Відповідно до таких розрахунків менеджери підприємства мусять контролювати  не  тільки  виробничий  процес,  його  технологію,  а  й відвантаження  продукції  споживачам.  Враховуючи,  що можливість  впливу на формування фінансових результатів розосереджена на підприємстві за різними центрами відповідальності:  витрати формуються у виробничих підрозділах, а вплив на виручку здійснює відділ збуту, стає зрозумілою необхідність оперативного обміну інформацією між менеджерами цих центрів відповідальності.  До того ж виконаний розрахунок не може бути постійним орієнтиром  для менеджерів,  адже умови діяльності  підприємства  не є статичними навіть протягом короткотривалого періоду.

Високий  динамізм  виробничих  ситуацій,  кон’юнктури  на ринку зумовлює те, що насамперед змінні витрати, а часто й ціни на продукцію відчутно   змінюються   майже  щодня.  До  того  ж  відбуваються   структурні зрушення в асортименті продукції. Тому ці розрахунки доводиться постійно коригувати. Враховуючи те, що на більшості підприємств асортимент продукції, котру виробляють і реалізовують на ринку, доволі значний, обсяг розрахунків зростає в геометричній  прогресії, що призводить до відмови від їхнього оперативного коригування, а на багатьох підприємствах взагалі не виконують жодного аналізу умов беззбитковості, тобто у них відсутній управлінський  облік  процесу  реалізації  та  формування  фінансових результатів. Практично управління виробництвом здійснюється лише за технологією,   а  реалізація   продукції   має  підпорядкований   характер  його обсягу.  У той же час у ринкових  умовах  залежність  має бути  зворотною, тобто обсяги виробництва того чи іншого виду продукції потрібно визначати на  основі  обґрунтованих  розрахунків  їх  можливої  реалізації.  Причому  не завжди йдеться лише про нарощування обсягів виробництва кожного виду продукції   навіть   за  умови,   що  вона  має  попит.   З  позиції   формування

фінансових  результатів  підприємства  часто  доцільним  є  згортання виробництва одного, менш рентабельного виду продукції, і нарощування обсягів більш рентабельної.

У той же час при насиченні ринку певними видами продукції підприємство змушене знижувати ціни на неї, щоб стимулювати збільшення обсягу  продажів.  Це  зумовлює  зменшення  прибутку  від  реалізації  і  дає поштовх  до  зниження  обсягів  виробництва.  Однак  прямолінійний  підхід може   бути   й  помилковим,   оскільки   попит   часто   знижується   не  через абсолютну насиченість ринку відповідною продукцією, а через низьку купівельну спроможність покупців. Тому подібні розрахунки можуть бути орієнтиром лише для короткотривалого періоду. На триваліший період необхідно  враховувати,  крім  даних  суто  управлінського  обліку  на підприємстві, маркетингові дослідження, прогнозні розрахунки зростання доходів населення тощо.

Таким чином, управлінський облік реалізації продукції та формування фінансових  результатів  потребує  складних,  до  того  ж  оперативних, практично щоденних розрахунків взаємозалежності витрат, обсягу реалізації та  виручки  у  взаємозв’язку  з  іншими  показниками,  що  можливо  лише  за умови  комп’ютеризації.  Однією  з головних  причин  відсутності управлінського обліку на більшості вітчизняних підприємств є відсутність належної оргтехніки для його ведення. Саме це, на наш погляд, є причиною неуспіху спроб упровадження нормативного обліку витрат виробництва в недалекому минулому. Хоч його можна розглядати лише як складову управлінського обліку, а не альтернативу, в чому безуспішно переконували деякі вчені, однак навіть цей метод обліку недієздатний в умовах ручного опрацювання  інформації  з  допомогою  калькуляторів.  В  таких  умовах  не могло й бути мови про вибір оптимального варіанта обсягу продаж, бо навіть одноваріантний  потребував  довготривалих  розрахунків,  а  багатоваріантний був просто нездійснимим.

8.2.2. Документальне оформлення операцій із реалізації продукції (робіт,

послуг)

в управлінському обліку

Важливим аспектом управлінського обліку є документальне оформлення

 

операцій з реалізації продукції (робіт, послуг). При належній організації управлінського обліку до того, як скласти необхідні документи на відвантаження продукції (виконання робіт чи послуг), потрібно здійснити ґрунтовну аналітичну роботу щодо доцільності такої операції, її значення для формування фінансових результатів підприємства з урахуванням усіх позитивних і негативних факторів. На практиці ж, як правило, основну увагу при реалізації  продукції  (робіт,  послуг)  звертають  на  ціну  продажу, незважаючи   на  інші  аспекти.  Часто  це  призводить   до  того,  що  замість прибутку  від  реалізації  отримують  збитки.  Наприклад,  підприємство реалізовує продукцію за ціною 120 грн. за один центнери при її собівартості

110 грн. Однак, якщо не врахувати витрат на збут, то при початковій рентабельності 9,1 \% ((120 – 110):110)  можна зазнати збитків, коли витрати на доставку, комісійний збір, оплату за паркування тощо будуть більшими, ніж різниця між ціною та собівартістю реалізованої продукції.

До того ж треба врахувати, що за діючими стандартами бухгалтерського обліку в собівартість виробленої продукції не включаються адміністративні витрати, а в собівартість реалізації – витрати на збут, і обидва види затрат списуються за рахунок фінансових результатів. Аналіз даних обліку підприємств різних галузей свідчить, що такі витрати досягають 20 – 30 загальних витрат виробництва1.

Тому, приймаючи    рішення          про      доцільність     реалізації        продукції,

менеджер мусить мати інформацію не тільки про її виробничу собівартість, а й ураховувати певну частку адміністративних витрат та особливості системи

 

1 Необхідно також ураховувати, що продаж продукції, робіт і послуг оподатковується податком на додану вартість. Тому прибуток від реалізації зменшується на суму ПДВ. Наприклад, підприємство реалізувало продукції на 120 тис. грн., а її собівартість становить 105 тис. грн. Хоч, на перший погляд, прибуток у цьому випадку мав би становити 120–105=15 тис. грн., насправді це буде мінімум 5 тис. грн.. збитку, оскільки від виручки треба відняти ще 20 тис. грн. податку на додану вартість (120–20–105=-5тис. грн.). З урахуванням суми податку на прибуток збиток буде ще більшим.

оподаткування. Одночасно необхідно зважати на те, що витрати на збут, як правило,  обернено  пропорційні  до  розміру  партії  продукції,  котру реалізують, хоч загальна величина цих витрат зі збільшенням обсягу реалізації продукції зростає. У розрахунку на одиницю продукції питомі витрати на  збут  збільшуються майже  адекватно зменшенню партій продукції, що реалізують. У зв’язку з цим у кожному випадку необхідно до оформлення документів на реалізацію продукції всебічно оцінити доцільність відвантаження її саме  за цими  умовами, визначальними з яких є ціна реалізації та повна  собівартість партії.

Це   доволі  узагальнений  підхід,  оскільки  в  кожному  конкретному випадку треба  враховувати ряд  інших  факторів. Поведінка підприємства на ринку  мусить бути  гнучкою, воно  має блискавично реагувати на всі зміни кон’юнктури, допускаючи навіть  відхід  від прагматизму на певному тактичному відтинку з метою забезпечення стратегічного успіху.

Наприклад, за очевидної невигідності поставки своїм  транспортом невеликої партії   товару  віддаленому  покупцеві  це  може   бути виправданим  міркуваннями  щодо   розширення ринку   збуту   продукції  в інших  реґіонах. При пасивній політиці на ринку  вони змушені були б обмежитись його  внутрішніми можливостями, що  не  дало  б  змоги збільшувати обсяг виробництва.

Таким   чином,  у  певній  ситуації,  особливо  з  рекламною  метою, відступ від раціоналізму у формуванні прибутку можна обґрунтувати. Однак тривалість такого періоду має бути контрольованою і всебічно виваженою. За відсутності позитивних зрушень щодо  замовлень на продукцію від такої політики слід відмовлятись.

Реалізацію  продукції,  виконання  робіт   і  послуг  підприємства здійснюють  за  договорами,  укладеними  з  покупцями  чи  замовниками. Поряд  з тим, що договори є переважно документами фінансового обліку, окремі   умови,   що    містяться   в    них,    мають     важливе   значення   в

управлінському         обліку.            Це       насамперед    умови             поставки        продукції

 

(виконання робіт, послуг), обсяги, вартість, а також терміни виконання.

 

Варто зазначити, що в управлінському обліку договори продажу (виконання) мають більше значення, ніж у фінансовому, оскільки в останньому відображаються вже наслідки, зумовлені дотриманням чи недотриманням договорів, як в управлінському потрібно контролювати їхнє виконання. Однак вітчизняна практика така, що договори, як правило, зберігаються (закономірно) у центральній бухгалтерії і їхні вимоги до безпосередніх виконавців – менеджерів центрів відповідальності – якщо й доводяться, то обмежено: за обсягом і термінами поставок. Тому жодних розрахунків щодо доцільності поставки продукції за цим договором, причому окремими партіями, не складається як у бухгалтерії – через нестачу часу для цього, так і в центрах відповідальності безпосередньо – внаслідок недостатньої поінформованості про умови конкретного договору. Це зайвий раз засвідчує недосконалість бухгалтерського обліку і необхідність його поділу на фінансовий та управлінський, причому останній не може обмежуватись лише контролем формування витрат виробництва.

Отже, вихідним моментом управлінського обліку документального оформлення реалізації продукції (виконання робіт, послуг) має бути розробка графіків відвантаження (завершення) замовлених обсягів. Саме такі графіки можуть бути основою забезпечення чіткого виконання договорів, що поряд із позитивним впливом на формування іміджу підприємства дає змогу чітко організувати виробничий процес, уникати провалів у роботі центрів відповідальності. Особливо важливим це є для підприємств із широким асортиментом продукції (робіт, послуг), значним обсягом виробництва та великою кількістю покупців (замовників). Тому практику, за якою контроль за виконанням договорів зосереджується лише у відділі збуту, на наш погляд, в управлінському обліку треба доповнити налагодженням чіткого контролю за цим безпосередньо в центрах відповідальності. При цьому слід підтримувати

взаємозв’язок між      відділом          збуту   підприємства та         його    центрами відповідальності щодо контролю за виконанням договорів.

Документальне оформлення операцій з реалізації продукції здійснюється за товарно-транспортними накладними  або накладними  – залежно  від того, яким покупцям вона реалізовується: підприємствам чи фізичним особам. Реалізація робіт (послуг) оформляється актами на виконані роботи.

Якщо реалізовують продукцію підприємствам, товарно-транспортні накладні виписують на основі їхніх доручень. Товарно-транспортні  накладні виписують у трьох примірниках, якщо доставка продукції покупцеві здійснюється без залучення транспортних засобів інших підприємств, та в чотирьох – при перевезенні продукції залученим автотранспортом. Один примірник товарно-транспортної  накладної з підписом водія про отриману для перевезення продукцію залишається в центрі відповідальності (складі) підприємства,  а два   (чи  три  – при  залученому  автотранспорті)  видаються йому як супровідні документи на продукцію. Після доставки продукції покупцеві один примірник  залишається  в нього, а один чи два з позначками про прийняту покупцем продукцію повертають водієві, який здає товарно- транспортну накладну в той центр відповідальності (склад), де він отримав продукцію. Якщо використовувався залучений автотранспорт, четвертий примірник товарно-транспортної  накладної залишається  у водія і додається до подорожнього листа вантажного автомобіля, а потім його здають у бухгалтерію автотранспортного підприємства, де пред’являють рахунки на транспортні послуги продавцеві чи покупцеві, залежно від того, хто з них замовляв такі послуги.

Товарно-транспортні  накладні є уніфікованими та спеціалізованими залежно від того, який вид продукції реалізовується,  оскільки кожний з них характеризується специфічними властивостями. Однак, незалежно від цього, в кожній товарно-транспортній  накладній потрібні обов’язкові реквізити, які тією   чи   іншою   мірою   є   найважливішими    в   управлінському    обліку.

Насамперед це дата доставки продукції. Однак такий реквізит у товарно- транспортній  накладній  відсутній,  що  з позицій  управлінського  обліку  не можна вважати нормальним явищем. Дата складання товарно-транспортної накладної, зазначена в ній, не завжди збігається з фактичною доставкою продукції, особливо тоді, коли перевезення здійснюється на значну відстань. Тому за даними товарно-транспортних  накладних не завжди можна контролювати  фактичне  виконання  графіків  поставок  продукції  покупцям. Тим  більше,  що  часто  останні  при  систематичній  реалізації  (щоденній  чи навіть  кількаразовій   протягом   дня)   виписують   на  прийняту   продукцію власні приймальні квитанції, об’єднуючи в них дані кількох товарно- транспортних накладних. До того ж у зв’язку з цим можуть виникнути суперечки щодо термінів поставки, а при реалізації продукції, на котру встановлено сезонні ціни, навіть збитки, якщо частина продукції буде відправлена в одному періоді, а оплачена за цінами, що діяли в іншому. Тому, на наш погляд, у центрах відповідальності (складах) підприємства необхідно чітко контролювати дати фактичного відвантаження продукції. У випадках, коли вони не збігаються з вказаними при виписуванні товарно-транспортних накладних у бухгалтерії підприємства (відділі збуту), обов’язково зазначати це, наприклад, поряд із підписами особи, яка відпустила продукцію, та водія, який прийняв  її  для  перевезення,  і  особи,  якій  здано  продукцію (вантажоодержувача). Це дасть змогу уникнути непорозумінь щодо оплати за продукцію сезонного характеру та забезпечити дійовий контроль за дотриманням графіків її реалізації.

Так само важливим є контроль часу прибуття, вибуття та простою при виконанні вантажно-розвантажувальних операцій, оскільки перевищення нормативів спричинює псування продукції, а отже, збитки.

Важливими реквізитами товарно-транспортної накладної є кількісні та якісні   показники   продукції,   що   реалізує   підприємство.   Причому,   якщо показники  кількості  (маси)  в  ній  відображені  доволі  повно  (кількість  місць,

брутто, нетто), то якісні параметри не завжди можна навести в потрібному обсязі. В таких випадках до товарно-транспортної накладної додають специфікації, сертифікати якості, атестати, свідоцтва, аналізи, котрі вичерпно характеризують якість продукції, що реалізується.

Однак на практиці часто виникають розбіжності між даними продавця та покупця як за масою (кількістю) відправленої в реалізацію продукції, так і за її якістю. В цих випадках необхідно негайно скласти акт про розходження.

Слід пам’ятати, що зафіксувати розходження значно легше, ніж встановити  причини  їхнього  виникнення.  Щодо  якісних  параметрів реалізованої  продукції,  як  правило,  за  даними  продавця  та  покупця  надто важко довести, внаслідок чого виникли розбіжності, особливо тоді, коли повторні аналізи не виконували незалежних лабораторіях. Тому управлінський облік   –   це   не   тільки   точне   фіксування   даних   у   товарно-транспортних накладних, а й уважний контроль зважування (перерахунка) продукції при передачі її покупцеві, об’єктивності відбирання зразків для аналізів. Особи, які супроводжують продукцію – водії, експедитори, агенти зі збуту, мають відповідально ставитись до своїх обов’язків щодо реалізації продукції.

У товарно-транспортних накладних відсутній показник собівартості реалізованої продукції. З позицій фінансового обліку це обґрунтовано насамперед з точки зору комерційної таємниці, адже підприємству не вигідно розкривати перед покупцями інформацію про собівартість своєї продукції. Крім цього, метою фінансового обліку є забезпечення складання зовнішньої звітності за тривалі періоди: квартал, рік. Тому немає потреби деталізувати інформацію про  фінансові  результати  за  кожною  операцією,  оскільки  вони узагальнюються загалом за звітний період.

З позицій управлінського обліку доцільність інформації про собівартість кожної партії реалізованої продукції є очевидною, оскільки лише за умови, що менеджери мають такі дані, вони можуть активно впливати на формування фінансових  результатів  за  операціями  з  продажу  продукції.  Причому  не

йдеться про виробничу собівартість продукції, що відображається у фінансовому обліку за дебетом субрахунка 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”, а про її повну величину, котра охоплює відповідну частину витрат на збут, що за методикою фінансового обліку списується без розподілу на дебет рахунка

79 “Фінансові результати”. Адже вигідність чи збитковість поставки окремих партій  продукції  залежить  не  тільки  від  ціни, виробничої  собівартості,  а  й інших  витрат,  пов’язаних  з  реалізацією:  витрат  на  пакування, транспортування, маркетинг, рекламу, відрядження працівників збуту, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для збуту, страхування продукції при доставці тощо. Часто може   виникнути   ситуація,   коли   ціна   реалізації   покриває   з   надлишком виробничу собівартість одиниці продукції, але загальна виручка є меншою, ніж сумарні повні затрати на партію реалізованої продукції.

Таким чином, очевидно, що за кожною партією реалізованої продукції в управлінському обліку треба контролювати не тільки виробничу, а й повну собівартість. Разом з цим, це не означає, що такі дані слід наводити в товарно– транспортних накладних. З міркувань конфіденційності інформації такий реквізит уводити в них не варто, але перед формуванням партій продукції до відправки  доцільно  спочатку  підрахувати  можливі  фінансові  результати  від такої конкретної оборудки, а вже потім приймати рішення щодо способу виконання конкретного замовлення на реалізацію продукції.

Це  ускладнює  роботу  менеджерів  відділу  збуту  чи  центрів відповідальності на підприємстві, оскільки потребує певних додаткових розрахунків, до того ж за кількома варіантами. Практично виконати такі розрахунки за допомогою калькулятора у виробничих умовах не реально. Якщо ж на підприємстві є комп’ютери, то доцільно розробити таке програмне забезпечення, що поєднувало б виписування товарно-транспортних накладних з одночасним  аналітичним  опрацюванням  даних,  у  т.  ч.  і  щодо  визначення

ефективності збуту продукції за кожною окремою партією. Саме за такої поставки менеджери можуть активно впливати на формування фінансових результатів від реалізації, оскільки це дає їм змогу вибрати оптимальний варіант з усіх можливих, комбінувати поставки продукції окремими партіями різним покупцям.

Одночасно слід наголосити, що в управлінському обліку не можна догматично підходити до проблеми інформації. Часто формальні розрахунки можуть свідчити про невигідність поставки певної партії продукції, однак з інших міркувань: відповідальності перед покупцем за договором, коли відтермінування поставки неможливе або зумовлює відчутні фінансові санкції; просування продукції на нові ринки збуту; підтримання іміджу підприємства тощо. Тому, приймаючи рішення про реалізацію продукції, менеджери мусять, використовуючи формальну інформацію управлінського обліку, одночасно здійснювати її всебічну експертну оцінку, враховуючи власний досвід та інтуїцію.

 

8.3. Податковий облік валових доходів від реалізації продукції, товарів,

 

робіт, послуг

 

Валовi доходи за своїм змiстом вiдрiзняються вiд доходів за реалiзовану продукцiю чи власне валового доходу як економiчної категорiї. Якщо валовий дохід – це новостворена вартiсть (за сумарним обчисленням дорiвнює фонду оплати працi та  прибутку підприємства), а  доходи вiд реалiзацiї отримують лише за умови вiдвантаження продукцiї, робiт, послуг, то валовi доходи – це iнша економiчна категорiя, що застосовується тiльки у податковому облiку. До складу валових доходiв доходи вiд реалiзацiї товарiв, продукцiї, робiт, послуг включають у випадках, коли вiдвантаження (виконання) було до надходження коштiв вiд покупцiв. Якщо ж вiд покупцiв надiйшла попередня оплата (аванс) за товари, продукцiю, роботи, послуги, що мають бути вiдвантаженi (виконані), то вона зараховується у валовi доходи. Доходу ж вiд реалiзацiї в цьому випадку

немає. Його взагалi може й не бути, якщо товари, продукцiя, роботи, послуги не будуть вiдвантаженi. Сума попередньої оплати, таким чином, в цьому у фінансовому облiку вiдображається як кредиторська заборгованiсть перед покупцями, хоч у податковому облiку її зараховано до валових доходiв. При наступному вiдвантаженнi товарiв, продукцiї, виконанні робiт, послуг вiдбудеться погашення кредиторської заборгованостi, доходи вiд їх реалiзацiї буде вiдображено записом цих операцiй лише у фінансовому облiку, оскiльки до валових доходiв у податковому облiку вони в цьому випадку повторно не зараховуються.

Облiковують валові доходи в податковому облiку з метою визначення розрахунковим шляхом оподатковуваного прибутку в декларацiї про прибуток пiдприємства. Облiк доходів вiд реалiзацiї продукцiї, робiт, послуг у фінансовому облiку здійснюють для забезпечення взаєморозрахункiв із покупцями i замовниками, визначення фiнансових результатiв вiд реалiзацiї в системi кореспонденцiї рахункiв, забезпечення фiнансової, статистичної та внутрiшньої звiтностi про результати дiяльностi пiдприємства.

Облiковують  валові  доходи  на  рахунку  747  “Валовi  доходи”.  Облiк доходів вiд реалiзацiї товарiв, продукцiї, робiт, послуг здійснюють на рахунку

70 “Доходи від реалізації”.

 

Валовi доходи вiдображають у кореспонденцiї рахункiв, залежнiй вiд того, яка подiя вiдбулась насамперед. Якщо спочатку надходять кошти в оплату за товари, продукцiю, роботи i послуги, що будуть вiдвантаженi (виконані), записи операцiй здійснюють таким чином:

Кореспонденція рахунків з обліку валових доходів при продажі продукції робіт, послуг та наступній оплаті їхньої вартості покупцями

 

 

Зміст господарських операцій

Дебет

Кредит

Сума,

грн.

Першою         є          така     подія:  відвантаження            продукції,

виконання робіт, послуг

Відображення   собівартості   продукції,   товарів,   робіт,

послуг

 

 

901, 902, 903

 

 

23, 26, 28, 91

 

 

8000

 

Нарахування податку на додану вартість

 

 

701, 702, 703

 

 

6411

 

 

1800

Зарахування виручки від продажу до валових доходів

 

 

36

 

 

747

 

 

10800

Одночасно

747

701, 702, 703

10800

Другою  є  така  подія:  оплата  покупцями  за  продану

продукцію, товари, роботи, послуги

 

 

31

 

 

36

 

 

10800

 

 

Інакше  відображаються  валові  доходи  при  надходженні  від  покупців попередньої оплати.

 

Кореспонденція рахунків з обліку валових доходів при попередній оплаті покупцями вартості продукції, товарів, робіт, послуг і реалізації їх за готівку

Зміст господарських операцій

Дебет

Кредит

Сума,

грн.

Першою  є  така  подія  –  надходження  коштів  від

покупців:

– сума отримана від покупців

– одночасно

– нарахований податок на додану вартість

 

 

31, 30

747

701, 702, 703

 

 

747

681

6411

 

 

10800

10800

1800

Другою є така подія – відвантаження товарів,

продукції, виконання робіт, послуг:

– відображення собівартості продукції, товарів,

робіт, послуг

– відображення виручки від реалізації

Зарахування авансу в оплату

 

 

901, 902, 903

36

681

 

 

23, 26, 28, 91

701, 702, 703

36

 

 

8000

10800

10800

 

 

Валовi доходи облiковують у податковому облiку таким чином, щоб за його даними можна було скласти за кожний звiтний квартал декларацiю про прибуток пiдприємства. В той же час у нiй передбачено вiдображення валових доходiв зростаючим пiдсумком за рiк. Тому поряд із вiдображенням валових доходiв окремо за кожний квартал у реєстрах аналiтичного облiку необхiдно передбачити мiсце для запису зростаючих пiдсумкiв за перше пiврiччя, три квартали i загалом за рiк. Оскiльки реєстрiв аналiтичного облiку для вiдображення валових доходiв не встановлено, для цього доводиться пристосовувати наявні. Зокрема, для податкового облiку валових доходiв можна використати багатографну книгу, ф. № 33. При цьому для першого кварталу у

ній можна застосувати перших чотири графи (4 – 7), для другого наступних п’ять (8 – 12), оскiльки одна з них має бути для зростаючого пiдсумку за перше пiврiччя, i т. д. Змiст запису в широкiй графi 3 у цьому випадку треба використати для перелiку валових доходiв, встановленою в декларацiї про прибуток пiдприємства. Оскiльки за мiсяць валовi доходи слід у цьому реєстрi записувати навпроти вiдповiдного рядка однiєю цифрою, то данi окремих первинних документiв (товарно-транспортних i податкових накладних, розрахункiв, актiв тощо) необхiдно попередньо згрупувати у листках- розшифровках, а вже пiдсумок вiдповiдних однорiдних операцiй переносити в цей аналiтичний реєстр.