Ринок цінних паперів - Навчальний посібник (Мендрул О. Г., Шевчук І. А.)

1.2. основнІ характеристики ринку цІнних паперІв

Подібно до фінансового ринку, ринок цінних паперів можна умовно поділити на ряд частин — секторів (табл.1.3).

Сектори ринку

цінних паперів

Таблиця 1.3

СЕКТОРИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Критерії класифікації

Сектори ринку

1. Спосіб розміщення цінних паперів

• первинний ринок;

• вторинний ринок

2. Вид розміщення цінних паперів

• ринок, на якому цінні папери розмі­щуються прямим зверненням емітента до покупця;

• ринок, на якому цінні папери розмі­щуються  через  інституціонального  ін-

вестора

3. Місце операцій з цінними паперами

• повна фондова біржа;

• позасписковий біржовий ринок;

• торгівля «з прилавка»;

• «третій ярус»

4. Економічна природа цінних паперів

• ринок боргових цінних паперів;

• ринок пайових цінних паперів;

• ринок похідних цінних паперів

5. Суб’єкти випуску цінних паперів

• ринок державних позик;

• ринок муніципальних позик;

• ринок цінних паперів підприємств і

  організацій

6. Термін обігу цінних паперів

• ринок цінних паперів з установленим   строком обігу;

• ринок цінних паперів без установлено-   го строку обігу

7. Механізм виплати доходу

• ринок цінних паперів з фіксованим   доходом;

• ринок цінних паперів зі змінним    доходом

8. Територія обігу цінних паперів

• місцевий ринок цінних паперів;

• національний ринок цінних паперів;

• міжнародний ринок цінних паперів

9. Поведінка суб’єктів ринку

• «ведмежий ринок»;

• «бичачий ринок»

Первинний ринок є ринком перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андерайтинг). На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл. Первинне розміщення провадиться прямим зверненням емітента до покупця, або передачею всієї емісії чи її частки посереднику (інсти­туційному інвестору), який бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

Існує кілька місць проведення операцій з цінними паперами, причому кожне з них призначене для компаній із різними ризиками і обсягами діяльності. Найбільш відомим, престижним та ефективним є повна фондова біржа, тобто організаційно оформлений регулярний ринок з купівлі-продажу цінних паперів, що утворюється торговцями фондовими цінностями. У країнах з розвинутими фондовими ринками для того, щоб біржа прийняла акції для торгу, корпорація повинна мати не менше п’ятирічного стажу бездоганної роботи і продавати через біржу не менше 25 відсотків своїх акцій, тобто бути великою і надійною. Позасписковий біржовий ринок обслуговує компанії, які не потрапили на повну біржу і вимоги до них простіші: трирічний стаж бездоганної роботи і продаж на біржі не менше 10 відсотків своїх акцій. Торгівля «з прилавка» здійснюється цінними паперами підприємств, результати діяльності яких не дозволяють їм потрапити на фон­дову біржу. Це переважно акції молодих маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламентована. «Третій ярус» — це теж позабіржовий ринок, відмінність його від торгівлі «з прилавка» полягає у тому, що на цьому ринку діють такі самі правила укладення угод, що і на біржі.

Відповідно до економічної природи цінних паперів фондовий ринок поділяється на ринки: боргових, пайових цінних паперів та похідних від них. На ринку цінних паперів органів влади обертаються облігації державних (центральної влади) і муніципальних (місцевої влади) позик, на фондовому ринку підприємств (резидентів і нерезидентів) — цінні папери приватного сектора.

Залежно від терміну, на який залучаються  фінансові ресурси, фондовий ринок поділяється на ринки цінних паперів з установленим строком обігу і без такого, а за механізмом виплати доходів — на ринки цінних паперів з фіксованим і змінним доходом.

З урахуванням територій, на яких розміщуються цінні папери, ринки поділяються також на місцеві, національні, міжнародні.

Виходячи з поведінки суб’єктів ринку, виділяють ринок, на якому переважають учасники, що розраховують на зниження цін і продають з надією купити пізніше, коли ціни знизяться ще більше — «ведмежий ринок», та ринок, на якому переважають суб’єкти, що купують з розрахунком на підвищення цін — «бичачий ринок».

Джерела капіталу

Споживачами капіталу на фондовому ринку, як уже  було сказано, виступають органи влади і підприємства. Постачальниками капіталу є суб’єкти, що мають тимчасово вільні кошти, тобто підприємства, організації, домогосподарства (як резиденти, так і нерезиденти). Органи влади завжди виступають тільки як боржники.

 

Головним джерелом капіталу на ринку цінних паперів

є грошові заощадження домогосподарств

Це положення ілюструють дані табл. 1.4; 1.5.

Таблиця 1.4

ФІНАНСОВИЙ БАЛАНС РІЗНИХ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ США

у 1988 р.,  млрд  дол.  США  [20, с.22]

Сектори економіки

Приплив фондів

Відтік фондів

Сальдо

Приватний сектор

295

140

+145

Нефінансовий бізнес

125

136

–11

Федеральний уряд

1

179

–178

Місцева влада

15

32

–17

Іноземний сектор

173

37

+136

Інші

698

750

–52

 

Таблиця 1.5

ЗАЛЕЖНІСТЬ ПОПИТУ НАСЕЛЕННЯ НА ЦІННІ ПАПЕРИ ВІД ДОБРОБУТУ

(1981)  [20, с.15]

 

Країна

Вартість цінних паперів на душу населення, млрд дол.

США

 

Валовий продукт

на душу населення, млрд дол. США

Канада

125

10 300

США

118

11 530

Японія

95

9890

Великобританія

85

8100

Мексика

12

2130

Бразилія

12

2050

Португалія

6

2350

Індонезія

2

430

 

 

 

 

 

За даними соціологічного опитування населення України

службою “СОЦІС-Геллап” у вересні 1996 р.

своє матеріальне становище оцінюють як:

  дуже добре     —    2,1 \%

погане              — 44,5 \%

  середнє            — 34,3 \%

дуже погане    — 19,0 \%

        День. — 1996. — 22 жовт.

 

 

 

Зрозуміло, що розраховувати на приплив значних реальних інвестицій на ринок цінних паперів за такого матеріального становища населення не доводиться.

Властивості

капіталу

на ринку

цінних паперів

Капітал, що живить фондовий ринок, має властивості  вразливості, мобільності  і рідкісності.

Уразливість — гроші, що вкладені у цінні папери, легше втратити (повністю або частково), ніж ті, що лежать у гаманці.

Мобільність — зважаючи на свою  вразливість, капітал реагує на щонайменшу небезпеку тим, що залишає одних емітентів заради інших або виходить з ринку цінних паперів взагалі.

Рідкісність — капітал рідкісний у всьому світі і скрізь має величезний попит.

Принципи

функціонування

ринку цінних

паперів

Загальними принципами функціонування ринку цін­них паперів є:

¨ упорядкованість => наявність «правил гри», контролю за їх виконанням;

¨ прозорість => ринок має відповідати умовам відкритості інформації про емітентів, угоди, стан попиту і пропонування тощо;

¨ відкритість => на ринку не повинні існувати штучні бар’єри для входу і виходу;

¨ рівність можливостей => недопущення переваг будь-якого суб’єкта ринку над іншими;

¨ спокій => ринок не може бути «бурхливим», бо інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишать ринок;

¨ збалансованість => відповідність масштабів оптового ринку роздрібному.

Виходячи зі стратегії формування фондового ринку України, Верховна Рада визначила такі принципи створення і функціонування національного ринку цінних паперів:

«соціальна справедливість — забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб’єктів ринку цінних паперів;

надійність захисту інвесторів — створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб’єктів фондового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав;

регульованість — створення гнучкої й ефективної системи регулювання фондового ринку;

контрольованість — створення надійно діючого організму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;

ефективність — максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення;

правова упорядкованість — створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб’єктів;

прозорість, відкритість — забезпечення подання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації фондового ринку;

конкурентність — забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку» [5].