Ринок цінних паперів - Навчальний посібник (Мендрул О. Г., Шевчук І. А.)

2.2. державне регулювання ринку цІнних паперІв

 

Головним завданням державного регулювання

є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку

встановленням необхідних обмежень і заборон

у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим

втручанням у їхню діяльність.

Державне регулювання ринку цінних паперів включає:

 законодавчі та підзаконні акти;

 органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб’єктів ринку цінних паперів;

 непряме втручання держави у фондовий ринок.

Законодавчі та підзаконні акти

Державними нормативними актами регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:

 механізм реєстрації емісії цінних паперів;

 відкритість інформації про емітентів;

 порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;

 мінімум норм поведінки суб’єктів ринку;

 процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;

 облік та звітність.

Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок цінних паперів, названо в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ,

ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ФОНДОВИЙ РИНОК В УКРАЇНІ

Законодавчий акт

Основний зміст

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» (1991 р.)

Визначає поняття цінних паперів, їх види, регулює діяльність щодо емісії та обігу цінних паперів; визначає правовий статус і організаційні засади фондових бірж

Закон України «Про господарські товариства» (1991 р.)

Визначає поняття і види акціонерних товариств, правила їх створення та діяльності, права й обов’язки учасників та засновників

Закон України «Про банки та банківську діяльність» (1991 р.)

Установлює порядок випуску, продажу, зберігання та управління банком цін­ними паперами

Закон України «Про приватизаційні папери» (1992 р.)

Визначає поняття і види приватизаційних цінних паперів, порядок їх випуску, розміщення, використання та погашення

Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» (1993 р.)

Визначає поняття довірчого товариства як інституціонального інвестора, особливості його створення і діяльності

«Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Затверджено Указом Президента України (1994 р.)

Визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок їх створення й умови діяльності; вводить поняття «інвестиційний сертифікат» як вид цінних паперів

«Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України». Затверджена Постановою Верховної Ради України (1995 р.)

Визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.)

Визначає напрямки державного регулювання ринку цінних паперів в Україні

 

Ці законодавчі акти характеризують загальний аспект державного регулювання, тобто впровадження правил обов’язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Поряд з цим існує конкретний аспект регулювання — конкретні нормативні документи, які впорядковують окремі аспекти діяльності на ринку (реєстрація емісій, ліцензування діяльності тощо).

Органи

державного управління,

що регулюють діяльність ринку

У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади:

— законодавчою;

— виконавчою;

— судовою.

Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками.

В Україні — це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Основними завданнями Комісії є:

 «формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

 координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів;

 забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;

 організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів суб’єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;

 підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;

 узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

 узагальнення та поширення досвіду іноземних держав щодо формування та розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів» [8].

Непряме

втручання

держави

у ринок

цінних паперів

Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є:

 податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;

 регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;

 зовнішньоекономічна політика — регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;

 гарантії держави по позиках приватного сектора;

 вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.