Інформаційні системи в міжнародному бізнесі - Навчальний посібник (Гужва В. М., Постєвой А. Г.)

7.1. загальна інформація про мережу

7.1.1. Виникнення мережі

Наприкінці 50-х років завдяки бурхливому розвитку міжнародної торгівлі збільшилася кількість банківських операцій. Традиційні зв’язки між банками (пошта, телеграф) не забезпечували своєчасної обробки зростаючих обсягів банківської інформації. Крім того, стандартизація та уніфікація документів і операцій практично не застосовувались у міжбанківських відносинах. Необхідно зазначити, що на національному рівні, а інколи і між окремими країнами, банки намагалися стандартизувати платіжні документи. Так, наприкінці 50-х років було укладено угоду між австрійськими, швейцарськими банками і банками ФРН про створення міжнародної єдиної форми банківських доручень, що, однак, не набуло поширення в роботі з банками інших країн. Підсумком таких угод було розширення числа несумісних одна з одною мереж телекомунікацій, які використовували формати, засоби й процедури обробки даних з власними вимогами. У пошуках ефективніших форм роботи на початку 60-х років 60 європейських і американських банків зібралися для дискусії з приводу створення системи стандартизації в міжнародній банківській справі. Було прийнято рішення, що кінцевою метою має стати використання комп’ютерів і засобів телекомунікацій, які б забезпечили більш надійну, швидкодіючу й безпечну систему передачі банківської інформації. В основу проекту були покладено такі вимоги:

— платіжні операції повинні здійснюватися без застосування паперу і більш раціонально;

— обмін інформацією між банками має значно прискоритися з використанням засобів телекомунікацій;

— мають бути мінімізовані типові банківські ризики (наприклад, втрати, помилкове направлення платежів, фальсифікація платіжних доручень тощо).

З цією метою в травні 1973 р. було засновано Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій (Society for Worldwide Interbank Financial Teleсommunication — SWIFT), до складу якого ввійшло 239 банків із 15 країн Європи та Північної Америки (Бельгія, ФРН, Данія, Фінляндія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Австрія, Швеція, Швейцарія, США). Реальне виконання операцій почалось лише 9 травня 1977 р. за участю 513 банків з 15 країн. Кількість країн і банків-членів системи постійно збільшується. За станом на серпень 1995 р. SWIFT об’єднує понад 3000 фінансових організацій більш як з 80 країн. Щоденний обсяг передачі становить понад 1,7 млн. банківських повідомлень.

В Україні учасниками SWIFT стали більше 20 банків, у тому числі НБУ, Перший український міжнародний банк, Укрсоцбанк, Промінвестбанк, Агробанк «Україна», Укрексімбанк, Градобанк, банк «Ажіо», Приватбанк, а також Українська міжбанківська валютна біржа.

За оцінками незалежних експертів, банк середньої величини може одержати від участі в SWIFT від $ 15000 на місяць чистого прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу й залучення солідних клієнтів, зацікавлених у швидкому проходженні міжнародних платежів, роботі на міжнародному ринку валют і цінних паперів.

SWIFT розкриває перед своїми учасниками багато унікальних можливостей:

— підвищення ефективності роботи банку за рахунок використання стандартизації та сучасних способів передачі інформації;

— забезпечення надійності при передачі повідомлень (коду­вання і спеціальний порядок передачі й прийому);

— прямий доступ банків-учасників SWIFT до своїх кореспондентів, відділень і філій у всьому світі. (Звичайне повідомлення може бути доставлено за 20 хв, термінове — за 5 хв);

— використання стандартизованих повідомлень, що допомагає подолати мовні барьєри й зменшити відмінності у практиці застосування міжнародних банківських операцій;

— гарантія безпеки передачі, тобто захист від підробок, втрати інформації та обов’язкова відповідь по всіх платіжних дорученнях і фінансових повідомленнях (за весь період роботи SWIFT не було зафіксовано жодного випадку передачі шахрайської інформації, жодного разу користувачі не понесли збитки з вини SWIFT).

7.1.2. Організаційна структура

SWIFT є корпоративним товариством зі штаб-квартирою в Брюсселі (Бельгія). Товариство існує на кошти банків-учасників (за рахунок вступних внесків і щорічних платежів за повідомлення) і не має на меті одержувати прибутки. Кредитовий залишок за підсумками роботи за рік не розподіляється між членами SWIFT, а йде на розвиток і вдосконалення системи, на фінансування діяльності товариства, на збільшення резервного капіталу.

Мета товариства — забезпечення переваг для всіх його членів через вивчення, створення, використання і експлуатацію засобів, необхідних для швидкої й безпечної передачі по мережах телекомунікацій платіжних доручень як основи руху коштів на рахунках, а також банківських повідомлень будь-якого виду. Члени товариства водночас виступають власниками акцій. Акції розміщуються з урахуванням обсягу операцій, які здійснюються банком через мережу SWIFT. Чим більше повідомлень відправляє банк, тим більшу кількість акцій розподіляє йому Правління товариства.

Наприклад, банки США, обсяг операцій яких становить понад 9 млн. повідомлень на місяць, володіють більш як 18 \% загального числа акцій (1990 р.). Акціонери збираються на щорічні збори (General Meeting), які є вищим органом SWIFT, для прийняття рішень (шляхом голосування) з питань розвитку товариства, внесення змін до статуту, обрання членів Правління, виконавчих директорів і з інших питань. Залежно від кількості акцій банки-члени SWIFT конкретної країни (або груп країн) висувають свого кандидата для обрання в Правління директорів SWIFT. Банки однієї країни, які володіють більш як 6 \% загальної кількості акцій, можуть представити в Правління ди­ректорів SWIFT двох кандидатів. Якщо кількість акцій становить понад 1,5 \% загальної кількості, може бути представлений один кандидат. При меншій кількості акцій (менше 1,5 \%) країни можуть об’єднуватися для представлення в Правління директорів SWIFT свого кандидата.

Члени правління директорів SWIFT збираються кілька разів на рік на свої засідання і визначають найважливіші напрямки розвитку SWIFT, розглядають прийом нових членів, затверджують бюджет і вирішують інші питання. Виконання рішень, які приймає Правління директорів SWIFT, покладено на виконавчий комітет SWIFT.

7.1.3. Члени і користувачі мережі

Членами товариства можуть бути банки, які здійснюють міжнародну діяльність і знаходяться в країні, підключення якої до мережі SWIFT схвалено Правлінням директорів. SWIFT розрізняє поняття члена і субчлена. Здебільшого член товариства — це штаб-квартира банку або його головна контора. Лише банки-члени SWIFT можуть бути власниками акцій і мають право голосу на щорічних зборах акціонерів товариства. Субчлени — самостійні юридичні особи, які здійснюють міжнародні фінансові операції і принаймні на 90 \% належать банку-члену SWIFT або є відділенням цього банку, в тому числі зарубіжним. Субчлени SWIFT не є акціонерами товариства. З червня 1987 р. у SWIFT були допущені не лише банки, а й інші фінансові установи, зокрема брокерські й ділерські фірми, ощадні асоціації та ін., які перебувають у товаристві на правах учасників, тобто не є власниками акцій і не наділені всією повнотою прав.

У кожній країні існує національна група членів і національна група користувачів, які координують питання розвитку SWIFT цієї країни (рис. 7.1). Національна група користувачів складається з представників усіх користувачів мережі в даній країні, включаючи субчленів, учасників, міжнародні банки, які знаходяться на її території. Голова групи користувачів бере участь у щорічних зборах голів груп користувачів, де кожний представник має право винести на обговорення питання, пов’язані з функціонуванням мережі SWIFT. Через голів груп користувачів здійснюється зв’язок користувачів SWIFT з виконавчим комітетом. Отже, структура SWIFT будується на демократичних засадах з урахуванням інтересів усіх членів і користувачів системи.

Рис. 7.1. Організаційна структура SWIFT

7.1.4. Переваги мережі

SWIFT пропонує членам і користувачам своєї системи пакет унікальних переваг:

— підвищення ефективності роботи банків за рахунок використання стандартизації і сучасних способів передачі інформації, які сприяють розвитку автоматизації та раціоналізації банківських процесів;

— надійність при передачі повідомлень, яка забезпечується побудовою мережі, спеціальним порядком передачі й прийому повідомлень, їх кодуванням;

— скорочення операційних витрат порівняно з телексним зв’язком. Наприклад, вартість одного стандартного повідомлення (до 325 символів) не залежить від відстані;

— зручний прямий доступ банків-членів SWIFT до своїх кореспондентів, відділень і філій в усьому світі. Повідомлення досягає свого адресата значно швидше, ніж телексне, за рахунок скорочення проміжних станів у мережі;

— використання стандартизованих повідомлень SWIFT дає змогу подолати мовні барьєри і звести до мінімуму різницю в практиці здійснення міжнародних банківських операцій;

— підвищення конкурентоспроможності банків-членів SWIFT за рахунок того, що міжнародний кредитний обіг усе більше концентрується на учасниках і користувачах SWIFT. Є надія на подальшу переорієнтацію існуючих кореспондентських відношень між банками на учасників SWIFT;

— безпека передачі, тобто захист від фальсифікацій, втрат банківської інформації.

7.1.5. Архітектура мережі SWIFT

Мережа SWIFT — це система передачі даних, яка замінює такі традиційні засоби міжбанківської комутації, як пошта, телеграф, телекс. З технічної точки зору вона являє собою міжнародну мережу телекомунікацій, яка дає змогу фінансовим організаціям з різних країн підключатися до неї з використанням комп’ютерів і терміналів різних типів для передачі банківської та фінансової інформації.

До мережі SWIFT входять:

— два операційних центри (Operation Center — ОРС) у США і Нідерландах;

— п’ять активних мереж (Active System — ASM) у США і Нідерландах;

— регіональні процесори (Regional Processor — RGP) у різних країнах;

— канали зв’язку загального користування (Public Switched Telephone Network — PSTN) і спеціального призначення (Leased line-LL).

В операційних центрах проводиться цілодобовий контроль технічних засобів і програмного забезпечення, що працюють у мережі, збирається діагностична інформація, контролюються відновлювальні процеси після порушень у мережі.

Активні системи являють собою потужні ЕОМ, які приймають повідомлення від банків-відправників, перевіряють їх на відповідність стандартам SWIFT і потім відправляють банкам-адресатам. Активна система, в свою чергу, з’єднана з регіональним процесором, який виконує роль концентратора повідомлень для всіх і від усіх банків, розташованих на території даної країни. Здебільшого в кожній країні встановлюється один регіональний процесор. Однак, якщо до системи SWIFT у даній країні підключено значну кількість банків, то встановлюється кілька процесорів, як, наприклад, у ФРН, США, Англії і Італії — по два (1990 р.).

На сучасному етапі мережа SWIFT удосконалює свою архітектуру для переходу до SWIFT II.SWIFT надає своїм членам і користувачам не лише глобальну мережу, а й обслуговування й підтримку її роботодатності протягом 24 годин 7 днів на тиждень. Для цього товариство має в кожній країні, де встановлено регіональний процесор, угоду з відповідною організацією на обслуговування і контроль за його роботою. Кожному банку — члену SWIFT виділяється окремий порт у регіональному процесорі, з’єднаний виділеними каналами зв’язку з термінальним обладнанням підключення до системи SWIFT, встановленим у банку. «Термінальне обладнання підключення до SWIFT» — загальна назва комп’ютерної системи, яка виготовляється різними фірмами і використовує певне програмне забезпечення, допущене до роботи в мережі SWIFT. Регулярно випускається список таких «інтерфейсів» до системи SWIFT. Повідомлення, які передаються по мережі SWIFT, послідовно проходять такі архітектурні рівні та обладнання:

— термінал банку-відправника;

— національні канали зв’язку;

— регіональний процесор SWIFT;

— пристрій шифрування інформації;

— міжнародний канал зв’язку;

— пристрій дешифрування інформації;

— процесор передачі даних;

— обробний центр SWIFT;

— процесор передачі даних;

— пристрій шифрування інформації;

— міжнародний канал зв’язку;

— пристрій дешифрування інформації;

— регіональний процесор SWIFT;

— національні канали зв’язку;

— термінал банку-одержувача.

Головним досягненням SWIFT є розробка і створення особливого формату банківських повідомлень, з допомогою яких різні банківські установи здійснюють міжнародні розрахунки. При цьому необхідно відмітити, що така стандартизація не є застиглим процесом, а постійно розвивається. Ініціатива створення або вдосконалення вже існуючих стандартів виходить від банків — членів SWIFT, пропозиції яких надходять до спеціального робочого органу SWIFT — робочої групи, до складу якої входять фахівці банків і SWIFT. Група скликається не менше трьох разів на рік для того, щоб розглянути, обговорити, доробити наявні пропозиції й представити їх для наступного затвердження правлінням SWIFT. Усім банкам — членам SWIFT повідомляють рішення правління. Усі зміни заносять у відповідну книжку користувача, після чого вони стають обов’язковими для використання в практичній діяльності. SWIFT максимально використовує міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) і Міжнародною торговою палатою (ISS). Так, для позначення валют використовується розроблений ISO тризначний код (ISO 4217), позначення країн — код ISO 3166, дати подаються у форматі ISO 2014. Основою Interbank File Transfer — IFI (міжбанківська файлова передача) є міжнародний МККТТ Х.400 стандарт передачі повідомлень для систем з проміжним накопиченням (store-and-forward). Транспортна мережа використовує комунікаційний протокол Х.25 для передачі даних між користувачами і управляючими центрами. На сучасному етапі в стандарті SWIFT використовується 11 категорій, які охоплюють понад 130 типів повідомлень, кожне з яких побудоване таким чином, щоб урахувати вимоги кожної банківської операції (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Катего­рія (А)

Код повідомлення (В)

Тип повідомлення (С)

0

 

Системні повідомлення

 

1

 

0

1

Клієнтські перекази і чеки

Клієнтський переказ

Чекове повідомлення

 

2

 

0

1

Перекази фінансових установ

Банківський переказ

Повідомлення про прийом

Закінчення табл. 7.1

Катего­рія (А)

Код повідомлення (В)

Тип повідомлення (С)

 

 

3

 

0

2

3

 

4

5

6

Валютні операції

Валютний обмін і валютні опціони

Фіксовані позичкові й депозитні угоди

Позичково-депозитна угода, яка передбачає повідомлення або вимогу

Угода про майбутні процентні ставки

Процентні платежі за позичково-депозитною угодою

Обмін процентними платежами

 

 

4

 

0

1

2

3

5

Інкасо і документи по готових грошах

Повідомлення про оплату

Підтвердження

Запитання

Зміна інструкцій

Документи по готових грошах

 

 

5

 

0

1

2

3

5

6

7

8

Цінні папери

Доручення на купівлю

Повідомлення/Підтвердження купівлі й продажу

Інструкції з «руху» кредитів і цінних паперів

Підтвердження «руху»

Корпоративні дії, доручення, претензії

Корпоративні події

Бюлетень і управління інвестиціями

Спеціальні повідомлення

 

6

 

0

4

Дорогоцінні метали і синдикати

Дорогоцінні метали

Синдикати

 

 

7

 

0

 

1

2

3

4

5

6

Документарні акредитиви і гарантії

Емісія/позика, передоручення і доповнення (зміни документарного акредитиву)

Авізовані документарні акредитиви третього банку

Перекази документарного акредитиву

Підтвердження і доручення

Гамбурзьке повноваження

Доручення і повноваження

Гарантії

 

8

 

0

1

2

Подорожні чеки

Продаж і розрахунок

Відшкодування

Управління активом

 

 

9

 

0

1

2

3

4

5

7

8

Змішані повідомлення

Підтвердження дебітування

Підтвердження кредитування

Запитання балансового звіту

Повідомлення про зміну процентної ставки

Виписка з клієнтського рахунку

Виписка ностро

Виписка нетто

Довідка про стан

 

 

n

 

9

Загальна група

Оплата, проценти, затрати

Запитання анулювання

Запитання і відповіді

Приватні, а також повідомлення вільного формату

Повідомлення будь-якого типу побудовано за загальним принципом (рис.7.2).

Початок повідомлення

Заголовок

Початок тексту

Текст повідомлення

Кінець тексту

Хвостовик

Кінець повідомлення

Start of Message

Header

Start of text

Text of Message

End of text

Trailer

End of Message

Рис.7.2. Структура повідомлення SWIFT

Воно складається із заголовка (header), тексту повідомлення і «хвостовика» (trailer). Заголовок і «хвостовик» утворюють так званий конверт (envelope), в якому немовби пересилаються повідомлення. Конверт вміщує насамперед інформацію, важливу з точки зору управління системою. У заголовку в жорстко стандартизованому вигляді розміщується інформація про відправника і одержувача повідомлення, послідовний номер повідомлення, його тип і пріоритет. У текст повідомлення інформація заноситься також у суворій послідовності й реалізується при заповненні відповідного поля повідомлення, яке має чітку нумерацію. Поле повідомлення являє собою числовий двозначний код. При цьому поля в повідомленнях поділяються на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові вміщують ключову інформацію для повідомлень даного типу. Необов’язкові поля необхідні для здійснення складних багатоступеневих операцій або для передачі додаткових інструкцій. У «хвостовику» повідомлення розміщується код аутентифікації, а також інші кодові повідомлення, призначення яких — попередити банк-отри­мувач про можливість подвійного платежу, затримки в передачі повідомлення, інша допоміжна інформація. В особливу групу виділено системні повідомлення, які здійснюють діалог користувача із системою. Ці повідомлення використовуються для виконання певних системних функцій: вимоги повідомлень, навчальні цілі, відповіді на запити користувачів та інформування останніх про розвиток мережі, її нові можливості.

Існують три основних системних повідомлення:

— LOG-IN/OUT — системне повідомлення для входу/виходу в систему;

— RETRIEVAL — за цим запитанням система надсилає копію повідомлення, яке зберігається;

— REPORTS — дає змогу одержати різні види рахунків (періодичних або разових).

Системним повідомленням надається першочерговий пріоритет, оскільки вони містять основну інформацію щодо функціонування системи. Банківські повідомлення поділяються на термінові та звичайні. За пересилання термінових повідомлень стягується спеціальний тариф.

7.1.6. Ідентифікація учасників товариства

Для правильної доставки повідомлення по мережі SWIFT усі банки-учасники мають код-ідентифікатор (Bank Identifіer Code — BIC), який є адресою в системі SWIFT і має важливе значення для функціонування всієї системи. BIC — універсальний стандарт для ідентифікації банків у повідомленнях, які пересилаються по мережі телекомунікацій. Він базується на розробленій товариством SWIFT методології. У структурі коду виді­ляється чотири частини:

— чотиризначний код інституту (коротке унікальне позначення члена SWIFT);

— двозначний код країни за стандартом ISO;

— двозначний код місцезнаходження банку (місто, штат, тимчасова територія);

— код, який інформує користувача мережі про рівень доступу до неї всередині країни; для тих, хто не є членом товариства, літери «ВІС» інформують, що фінансова установа не має доступу до мережі (Branch Code).

Адресу можна розширити на три знаки для позначення відділень якого-небудь банку. ВІС-коди публікуються чотири рази на рік у збірці «ВІС Directory». Починаючи з 1976 р. збірка складається з чотирьох розділів: секція банків, географічна секція, секція адрес та інформаційний розділ, у яких відповідно до критерію здійснено сортування банківських установ.

За допомогою збірки користувач SWIFT може знайти необхідний банк-учасник системи з тим, щоб потім переслати йому повідомлення.

7.1.7. Обробка повідомлень мережі

Повідомлення, які підлягають відправленню, готуються банком у відповідному форматі й вводяться в термінальне обладнання, підключене до системи SWIFT (термінал SWIFT). Така технологія дозволяє використовувати термінал SWIFT як простий телекс; вона характерна для некомп’ютеризованих банків з невеликим обсягом повідомлень, які вони відправляють і отримують. При цьому клієнт банку заповнює паперову форму для переказу коштів, а банківський службовець уводить дані з цієї форми в термінал системи з наступним відправленням банку-партнеру по SWIFT. У більшості банків повідомлення готуються за допомогою внутрішньобанківської ЕОМ, яка зв’язана з терміналом SWIFT каналами зв’язку і дає змогу без ручного втручання (з метою виключення помилки) передавати повідомлення в SWIFT. Повідомлення, які надходять зі SWIFT, також передаються на термінал SWIFT і далі без ручного втручання на внутрішньобанківський комп’ютер, де оброблюються для використання працівниками банку.

Необхідно зазначити, що SWIFT відповідає лише за доставку і зберігання повідомлень, які надходять у мережу, і зовсім не несе відповідальності за обробку повідомлень усередині банку. Отже, послуги SWIFT обмежені передачею і прийомом повідомлень, які надходять від учасників системи, і їх відправленням іншим учасникам за вказівкою відправника.

7.1.8. Забезпечення безпеки

Для системи SWIFT створення безпечних умов передачі та прийому повідомлень має надзвичайне значення, а відтак цьому приділяється велика увага. Цей чинник, зрештою, визначає якість сервісу, що надається товариством. У структурі SWIFT функціонує Управління головного інспектора, чия діяльність спрямована на розробку і посилення заходів безпеки в системі. У зв’язку з цим SWIFT висуває жорсткі вимоги до процедури підключення терміналів до мережі. Система повинна розпізнати цей термінал. Для цього контрольне системне повідомлення «LOG-IN» розсилається користувачам і є індивідуальним для кожного банку. Після введення правильного коду система дає позитивну відповідь «Log-in aknowledgment», а отже, підтверджує розпізнавання термінального пристрою користувача в мережі. З метою забезпечення безпеки термінал може бути автоматично відключений самою системою (переведений у стан «LOG-OUT»), якщо виявлено перешкоду, несправність лінії, неодноразові помилки при передачі, повідомлення пронумеровано неправильно, виявлено помилки в процедурі або форматі і т.ін. Системою ведеться файл, де автоматично фіксуються всі відключення терміналу, для того щоб виявити лінії низької якості та некваліфіковане обслуговування терміналів. Крім того, високий рівень безпеки досягається такими процедурами:

— присвоюванням кожному повідомленню вхідного і вихідного номерів і контролем з боку SWIFT за дотриманням порядку нумерації;

— шифруванням тексту повідомлення за допомогою спеціальних криптографічних пристроїв;

— системою звітів, які надаються системою користувачеві з певною періодичністю;

— завірянням повідомлень за допомогою ключів аутенти- фікації.

При порушенні будь-якої з процедур термінал може бути автоматично відключений від системи. Так, якщо порушується послідовність нумерації повідомлень, система, яка контролює номери, генерує повідомлення про помилку, відключає термінал від мережі й посилає повідомлення про реідентифікацію.

7.1.9. Розвиток мережі (SWIFT II)

Структура мережі SWIFT створювалась на початку 70-х років. Останнім часом досягнуто значного прогресу в комп’ютер­ній технологолії та техніці зв’язку. Тому технічна побудова мережі з певного моменту стала бар’єром на шляху подальшого розвитку системи і розширення її можливостей. Водночас посилилася тенденція до збільшення кількості інформації, що обробляється автоматизованим шляхом у банках, і ускладнення банківської діяльності, що поставило SWIFT перед необхідністю надання нових послуг для задоволення потреб користувачів.

З метою модернізації існуючої мережі було розроблено мережу цілком нового типу — SWIFT II, яка базується на чотирирівневій мережній архітектурі та управляється системним управляючим процесором (System Control Processor — SCP). Активні й резервні SCP знаходяться в тих самих містах, що й операційні центри SWIFT I (США і Нідерланди). Виділяють чотири рівня мережі SWIFT II.

1. Термінал користувача, за допомогою якого він підключається до мережі. На ринку є досить великий вибір терміналів підключення до SWIFT II різних виробників. Однак усі вони повинні дістати схвалення від SWIFT на право роботи в мережі.

2. Регіональні процесори, призначенням яких є одержання повідомлень від користувачів і перевірка для первинної обробки на груповому процесорі. Крім того, регіональний процесор одержує інструкції від групового процесора і виконує функції доставки повідомлень і контролю локальних комунікацій з користувачами. Регіональні процесори працюють без участі людини і обладнуються продукцією фірми Unisys CP 2000, яка дублюється з метою безпеки. Потужність обладнання залежить від кількості переданих/одержаних повідомлень у країні, яку воно обслуговує, і кількості терміналів, підключених до нього.

3. Груповий процесор. Система SWIFT II побудована на пев­ній кількості груп, які складаються з модульних елементів, що функціонують незалежно один від одного. Груповий процесор здійснює зберігання та пошук повідомлень за запитом, розподіл повідомлень на регіональний процесор адресату, довгострокове й короткострокове архівування даних і генерацію системних звітів.

4. Системний управляючий процесор виконує контрольні та управляючі функції для всієї системи й мережі. Комплектується обладнанням фірми Unisys, яке розташоване в двох системних і контрольних центрах — у США і Нідерландах. Отже, на противагу попередній системі повідомлення в мережі SWIFT II не проходять через верхній рівень системи, системний контрольний процесор лише контролює маршрутизацію повідомлень і відстежує роботу мережі. Перехід до SWIFT ІІ здійснюється поступово починаючи з грудня 1989 р. Додаткова система обладнання «Gateway» транслює форматовані повідолення SWIFT I у SWIFT II і назад, дозволяючи користувачам обмінюватися повідомленнями незалежно від того, до якої системи вони підключені. Архітектура мережі SWIFT на сучасному етапі має такий вигляд (рис.7.3).

 

Рис. 7.3. Архітектура мережі SWIFT

Окрім управління передачею повідомлень (FIN), SWIFT пропонує засіб для обміну даними IFT. IFT — це комплексне рішення для широкого діапазону обмінів форматною та вільною інформацією між фінансовими інститутами. Обсяг інформації, що передається, обмежено 2 Мб. Фірмою STS розроблено спеціальний пакет, який забезпечує підготовку, передачу та прийом повідомлень і наступний розподіл файлів. IFT використовує Pift — протокол, визначений SWIFT і запропонований як міжнародний стандарт. Цей протокол спрощує передачу файлів і всієї спорідненої інформації і підтримує розсилку повідомлень кільком адресатам і авторизацію повідомлень. Простий інтерфейс користувача дає змогу швидко готувати повідомлення, об’єдну­ючи кілька файлів. Змістом файлів можуть бути тексти, підготовлені текстовими редакторами, документи, зображення, електронні таблиці та інші форми електронної інформації.

Користувачі SWIFT мають доступ до деяких інших стандартів повідомлень і мереж. З метою подальшого розвитку й збільшення пропонованих товариством послуг забезпечено повноцінну підтримку обміну в стандарті ООН EDIFACT. На цей стандарт спрямовано подальші дослідження й розробки товариства.